Література (українська та зарубіжна). Інтегрований курс. Частина 1. 8 клас. Ніколенко

Античність як доба в історії європейської культури

Дивних багато у світі див,

Найдивніше із них — людина.

Софокл

Як ви розумієте поняття «краса»? Наведіть приклади красивого в житті, природі, мистецтві.

Античність та її хронологічні межі. У глибинах часу і простору приховані дорогоцінні скарби — надбання давньої культури, що стала колискою європейської цивілізації. Без поетів, драматургів, філософів, скульпторів, живописців Давньої Греції і Давнього Риму неможливо уявити світове мистецтво. Античні майстри залишили нам перли Краси і Гармонії, що не втратили свого блиску донині. Що ж таке «античність» і в чому полягає своєрідність цієї доби?

Поняття античний з латинської мови означає «давній». Його вживають лише тоді, коли йдеться про історію, культуру та літературу Давньої Греції (її ще називають Еллада) і Давнього Риму. Отже, античність — це сукупність надбань давніх греків і римлян, яка становить фундамент європейської культури.

Хронологічні межі античності охоплюють період приблизно з VIII ст. до н. е. до V ст. н. е. Найдавніші пам’ятки, що дійшли до нас, датовані VIII—VII ст. до н. е. Це героїчні поеми «Іліада» й «Одіссея», авторство яких приписують легендарному співцеві Гомеру. В основу змісту цих творів покладено образи і сюжети давньогрецької міфології, яка в усній традиції існувала впродовж кількох століть.

presentation

Коринф (Греція). Сучасне фото

Поняття «антична література» об’єднує літературні здобутки двох різних народів та двох різних мов — Давньої Греції і Давнього Риму. Давньогрецьку літературу (найдавнішу) творили давньогрецькою мовою, а її появі передував тривалий період розвитку фольклору та міфології. Давньоримська література виникла на п’ять століть пізніше і створювалася латиною. Грецькі міфи дали поштовх для розвитку римської міфології. Однак давньоримська література має свою самобутність.

Шляхи розвитку давньогрецької і давньоримської літератур подібні — обидві вони ґрунтуються на міфології. У ІІ ст. до н. е. Давня Греція увійшла до складу Римської імперії, що зумовило зближення римської і грецької культур. А в IV—V ст. у зв’язку із занепадом Римської імперії припинився і розвиток античної літератури. Але античність не пішла в небуття, бо здобутки античних майстрів живили наступні літературно-культурні епохи.

Як розуміли людину і світ у добу Античності? Людина посідає центральне місце у творах античного мистецтва. Особистість була для давніх митців носієм розуму й гармонії. Вони утверджували її цінність, вірили у її великі можливості для досягнення досконалості. У людських образах були втілені найчастіше боги та міфологічні герої, що відображали уявлення митців/мисткинь про будову світу, явища природи, людську сутність, добро і зло. За часів античності сформувалися уявлення про такі духовні цінності, як громадянський обов’язок, доброчесність, краса та ін.

В античний період виникло поняття калагатія (або калокагатія), що в перекладі з грецької означає «прекрасний і добрий». Фізичну красу людини тісно пов’язували з духовною досконалістю і красою. Таким був ідеал людини того часу.

Цікаво, що до Олімпійських ігор у Давній Греції не допускали людей, котрі чимось заплямували свою честь. Олімпійці мали бути фізично і морально бездоганними, оскільки не можна було ображати ганебними вчинками богів, заради яких проводили змагання.

Ніка Самофракійська. Статуя. II ст. до н. е.

У добу Античності люди уявляли світ як складне поєднання різних сил: з одного боку, природних та історичних, а з іншого — стихійних і божественних. Особистість, згідно з віруваннями того часу, нерідко залежала від фатальних обставин і волі богів. Проте людина не була абсолютно безвольною. Вона мала власну моральну позицію. Мужньо долаючи обставини, персонажі йшли на страждання і смерть заради виконання громадянського обов’язку, справедливості й честі. Такими постають Прометей, Ахілл, Гектор, Еней, Одіссей, Ясон та ін.

Дискобол. Статуя. V ст. до н. е.

Ще одним складником античної концепції людини і світу є поняття катарсис — очищення людської душі від люті, ненависті, жаху, досягнення гармонії, що виникає в процесі співпереживання та співчуття. Дух гіркого й мужнього просвітлення, духовного прозріння (тобто катарсис) визначає гуманістичний пафос античності.

Люди часів античності боялися смерті, вважаючи, що «смерть є зло, помирали б і боги, якби благом для них смерть була», — писала давньогрецька поетеса Сапфо. Але й примітивне, рабське животіння вони засуджували. Тому античним персонажам більше до душі був короткий, але звитяжний вік. Давні греки й римляни любили життя в усіх його проявах: уміли тішитися життєвими благами, дружити, кохати і водночас палко захищали свій народ, свободу, право на самостійне існування. У цю епоху люди намагалися надати життю високого, героїчного і світлого сенсу, а це притаманно тільки духовно розвинутій цивілізації.

Фонтан зі статуєю Аполлона, м. Версаль (Франція). Сучасне фото

Як розуміли красу в епоху Античності?

Філософ і теоретик літератури Арістотель писав про те, що прекрасне полягає у визначеному «порядку», «відповідності й співрозмірності» всіх елементів. Тобто мистецький витвір мав бути майстерно впорядкованим, усі його компоненти взаємопов’язані та взаємозумовлені. А ще він мав бути цілісним, пропорційним і раціональним (ґрунтуватися на засадах розуму). Пропорції людського тіла, гармонія людини — основа всіх античних творів. Людина і світ постають у шедеврах античності в реальному бутті, у матеріально-чуттєвому сприйнятті. Люди і боги в них мешкали разом, були подібні й залежали одне від одного.

У добу Античності виникло поняття золотий перетин, що позначає таке співвідношення частин цілого, яке створює вищий прояв його структурної й функціональної досконалості. Це поняття запровадив математик Піфагор, слідом за ним використовували його Платон, Евклід та інші мислителі, які прагнули знайти універсальну формулу краси. А поет Горацій дав життя вислову золота середина стосовно людини, яка уникає крайнощів і віддає перевагу поміркованості.

Храм Зевса Олімпійського, м. Афіни. Сучасне фото

Давні олімпійці. Бронза. XVIII ст.

Храм Парфенон, м. Афіни (Греція). V ст. до н. е.

Вільям Райнкарт. Народження Аполлона і Артеміди. Статуя. 1872 р.

АКТИВНОСТІ

Комунікація

1. У чому сутність античності?
2. Назвіть хронологічні межі та складники античності.
3. Розкрийте уявлення про людину і світ у добу Античності.

Аналіз та інтерпретація

4. Як ви розумієте поняття «калагатія» і «катарсис»? Чи потрібні вони в наш час?

Творче самовираження

5. Створіть схему «Ідеали античності».

Цифрові навички

6. За допомогою інтернету підготуйте повідомлення на тему «Історія одного шедевру античності».

Дослідження і проєкти

7. Дослідіть імена богів і богинь (5-7) у давньогрецькій та давньоримській літературі. Напишіть відповідності, наприклад: Зевс (грец.) — Юпітер (рим.) і т. д. Доберіть світлини й підготуйте презентацію. Розкажіть про сфери, за які відповідали боги/богині.

Життєві ситуації

8. За допомогою довідкової літератури або інтернету відшукайте 3-4 афоризми античних митців/мисткинь або філософів. Прокоментуйте і розкрийте актуальність у наш час.

check yourself

Зміст