Підручник з Захисту Вітчизни. «Основи медичних знань». 10 клас. Лелека - Нова програма

ТЕМА 6. ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ ОКРЕМИХ АНАТОМІЧНИХ ДІЛЯНОК

Вивчивши цю тему, ми:

• визначимо класифікацію переломів та вивихів;

• ознайомимось із особливостями надання домедичної допомоги при травмі очей та виявленні сторонніх тіл в рані;

• навчимося надавати домедичну допомогу при переломах та вивихах, травмі голови, травмі грудної клітки, травмі живота;

• оволодіємо навичками накладання шини з підручного матеріалу та проведення транспортної іммобілізації кінцівок.

1. Поняття про переломи кісток, їх класифікація. Вивихи суглобів, їх класифікація

Кістки, м’язи і тканини, що з’єднують їх (зв’язки, сухожилля або інші сполучні тканини, які називаються м’якими), утворюють кістково-м’язову систему. Вони утворюють форму тіла, надають йому стійкість і здатність рухатися. Отже, травми кісток і суглобів є одними з найнебезпечніших й таких, що здатні серйозно обмежити можливості людини.

Тканини кістково-м’язової системи можуть травмуватися з різних причин. Наприклад, переломи найчастіше виникають після удару, падіння або в результаті потрапляння в кістку кинутого предмета. Вивихи суглобів зазвичай також зумовлені невдалим падінням, ударом, різким рухом кінцівки в неприродному для суглоба напрямку.

Переломи, вивихи, розтягнення зв’язок суглобів істотно варіюють за ступенем тяжкості й необхідного лікування. Зокрема, тріщини можуть варіюватися від маленького, майже непомітного відколу в кістці стопи до великого й небезпечного для життя перелому кісток таза. Окрім того, при травмі, яка призводить до перелому кісток, також серйозно пошкоджуються інші тканини: шкіра, нерви, кровоносні судини, м’язи та внутрішні органи. Ці травми ускладнюють лікування перелому, викликають у людини тимчасові або постійні проблеми зі здоров’ям.

Розрізняють вивихи легкі, середньої тяжкості та тяжкі. Такі травми спричиняють частковий або повний розрив зв’язок, м’язів і сухожиль. Якщо відбувається повний розрив, рух пошкодженої кінцівки зазвичай неможливий. При частковому розриві рухливість не порушується, однак він може посилюватися, якщо постраждалий продовжуватиме активно навантажувати травмовану кінцівку.

Переломи кісток та їхня класифікація

Незважаючи на те, що кістки дуже міцні, при пораненні, сильних ударах, від падіння вони ламаються. Найчастіше відбуваються одиничні переломи кісток кінцівок. Але бувають і множинні переломи, особливо при отриманні політравм.

Перелом — це часткове або повне порушення цілісності кістки, спричинене впливом на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного процесу, пухлини, запалення.

Відкритий перелом називають «вхідними воротами для інфекції». У результаті цієї травми може розвинутися гнійне запалення м’яких тканин, що оточують кістку, запалення самої кістки й навіть загальне зараження крові.

Види переломів: 1 — поперечний; 2 — поздовжній; 3 — косий; 4 — гвинтоподібний; 5 — осколковий

Повний перелом характеризується роз’єднанням відламків кістки, проходить по всій її товщині як зі зміщенням відламків кісток один відносно іншого, так і без їхнього зміщення. Неповний перелом являє собою роз’єднання відламків кісток не по всій товщині — тріщини, надломи.

Зрощення перелому — складний біологічний процес. Спочатку відламки кісток спаюються молодою з’єднувальною тканиною і утворюють м’яку мозоль, яка з часом перетворюється в кісткову мозоль, що міцно з’єднує відламки кісток між собою. Швидкому зрощенню сприяє щільне прилягання відламків і їхній спокій. За таких умов термін зрощення залежить від того, яка кістка зламана. Так, наприклад, фаланги пальців зрощуються за 2-2,5 тижні, а шийка стегнової кістки — впродовж 6 місяців.

Вивихи суглобів та їхня класифікація

Серед поширених розладів людського здоров’я, що характеризуються значним болем і обмеженням рухливості певної частини тіла, слід назвати вивихи. Вони порушують нормальне функціонування суглоба і призводять до розвитку ускладнень стану людини.

Вивих — це стійке ненормальне зміщення кінців кісток, що зчленовуються в суглобі, яке перевищує межу допустимої фізіологічної рухливості.

Як правило, зміщення кісток супроводжуються розривом або розтягненням суглобової капсули, ушкодженнями кісток, сухожиль, зв’язок, судин і нервів різного ступеня тяжкості, внутрішньосуглобовими крововиливами, а також крововиливами в тканини, що оточують суглоб. Найчастіше вони відбуваються внаслідок різних травм під впливом якої-небудь механічної сили: якщо перевищується нормальний обсяг руху в суглобі, то суглобова головка кістки вислизає з суглобової западини. Окрім того, вивих суглобів може бути результатом процесів деструктивного характеру, що протікають в суглобі (наприклад, артрити, артрози).

Види вивихів за ступенем тяжкості: 1 — здоровий суглоб; 2 — суглоб із неповним вивихом; 3 — суглоб із повним вивихом, що супроводжується розривом капсули та зв'язок.

Залежно від причини та умов походження розрізняють кілька видів вивихів.

Патологічні вивихи виникають внаслідок перенесених хвороб: остеомієліту, туберкульозу, подагри, поліомієліту, артритів, артрозів, паралічів і парезів м’язів, що оточують суглоб, та ін. Дуже часто вони зустрічаються у дітей.

Травматичний вивих — це наслідок грубого механічного впливу на суглоб, через який відбувається зміщення кісток.

Травматичний вивих може зумовити удар в область суглоба, різкий рух, ривок та ін. Неповноцінне або недостатнє лікування первинного травматичного вивиху суглобів провокує виникнення вивихів, повторюваних в одному й тому самому суглобі (звичні зміщення кісток). їхньому утворенню може посприяти навіть найнезначніша травма, звичайне повсякденне навантаження.

До інших чинників, що викликають звичні зміщення кісток, належать:

• передчасне зняття іммобілізації після вправляння первинного зміщення;

• несвоєчасне звернення в лікарню для надання кваліфікованої допомоги;

• серйозні пошкодження в м’яких тканинах, що оточують суглоб (розрив суглобової капсули, пошкодження зв’язок, сухожиль, м’язів);

• надмірні фізичні навантаження на раніше травмований суглоб;

• пошкодження нервових волокон, а також паралічі і парези м’язів, які зміцнюють суглоб.

Вивих небезпечний тим, що порушує анатомію, розташування судин і нервів, перериваючи нормальний кровообіг. Із цієї причини зміщення суглобів може становити небезпеку для здоров’я людини.

Найчастіше вивихи трапляються у дорослих. Загалом більшість таких травм припадає на осіб від 20 до 40 років. Найбільш схильні до вивихів суглоби з максимальною рухливістю й такі, що виконують великий обсяг рухів у різних напрямках, а саме: суглоби верхніх і нижніх кінцівок, пальців, гомілкостопу, хребта й щелепи.

Суглоби, що найчастіше схильні до травматичних вивихів:

1 — скронево-нижньощелепний; 2 — міжхребетні (зокрема, шийні); 3 — плечовий; 4 — ліктьовий; 5 — крижово-клубовий; б — міжфалангові; 7 — колінний; 8 — гомілкостопний.

Однозначно відрізнити неповний вивих від повного при зовнішньому огляді важко. Для цього необхідне рентгенологічне обстеження в умовах медичного закладу. Лише за деякими ознаками можна припустити тяжкість травми.

Загальні ознаки неповного та повного вивихів:

• різкий сильний біль колючо-ріжучого характеру в області пошкодженого суглоба;

• набряклість і почервоніння шкірного покриву із пекучим відчуттям;

• деформація в області суглоба.

Ознаки неповного вивиху:

Ознаки повного вивиху:

• обмеження рухливості суглоба;

• незначне розходження в довжині здорової і пошкодженої кінцівки.

• втрата рухливості суглоба;

• помітне розходження в довжині здорової і пошкодженої кінцівок;

• часткова або повна втрата чутливості (у випадках, коли пошкоджено нерв);

• остуда, підвищення температури (наявність запального процесу).

2. Порядок надання домедичної допомоги при переломах і вивихах

Точно встановити наявність перелому або вивиху може лише кваліфікований лікар, який керується даними огляду та результатами обов’язкового рентгенологічного обстеження. Саме тому, щоб постраждалий отримав належну домедичну допомогу, потрібно дотримуватися основних правил її надання.

• Знерухомити пошкоджену кінцівку імпровізованою шиною.

• Надати зламаній кінцівці (вивихнутому суглобу) фізіологічного положення.

• Якщо є можливість (у випадку закритого перелому або вивиху), накласти холодний компрес.

Водночас слід обов’язково пам’ятати, чого не можна робити, надаючи домедичну допомогу постраждалій людині, щоб не ускладнити її стан. Не можна:

• намагатися скласти уламки кісток (вправити вивих), оскільки це може призвести до пошкодження судин, зв’язок або нервів;

• зігрівати пошкоджене місце;

• пропонувати постраждалому підвестися або порухати пошкодженою кінцівкою.

Домедична допомога при переломах

У першу чергу постраждалого слід ретельно оглянути з метою діагностики переломів. Для уважного огляду необхідно роздягнути постраждалого. Спочатку потрібно зняти одяг зі здорової, а потім із травмованої кінцівки. У випадку сильного болю одяг чи взуття доведеться розрізати.

Перед іммобілізацією пошкодженої частини тіла при відкритому переломі на рану слід накласти стерильну пов’язку, щоб запобігти потраплянню інфекції. Для цього слід обробити шкіру навколо рани антисептичним засобом. Якщо кровотеча триває, слід накласти джгут або притиснути артерію пальцем.

Важливим етапом надання домедичної допомоги при переломах є також знерухомлення (іммобілізація) травмованої частини тіла. Важливо пам’ятати, що фіксувати пошкоджену кістку слід дуже обережно, щоб уникнути виникнення больового шоку. У жодному разі не можна допускати зміщення уламків кістки.

Під час транспортування постраждалого необхідно уникати найменших поштовхів. Холодної пори року перед транспортуванням постраждалого слід вкрити ковдрою або чим-небудь теплим.

Домедична допомога при вивихах

При вивиху кінцівки постраждалому необхідно надати зручне положення, яке не спричинятиме й не посилюватиме біль. Якщо вивих не супроводжується розривом шкірного покриву, то на пошкоджене місце слід прикласти холод. Для цього підійдуть примочки з холодною водою або пакунок із льодом, що дозволить зменшити біль, запобігти припухлості, утворенню гематоми.

Тільки після того, як забезпечили спокій та вгамували біль, можна братися до іммобілізації кінцівки. Її можна здійснити за допомогою штатних шин або підручних засобів. Так, при пошкодженні верхньої кінцівки можна використати хустину, тонкий рушник та ін. Кінцівку знерухомлюють і фіксують в зручному та безболісному положенні.

При пошкодженні нижньої кінцівки, як правило, використовують шини. За їх відсутності можна застосувати фанеру, дошки, гілки. Якщо під рукою немає спеціальних засобів, в якості шини можна використати здорову кінцівку. Слід знати, що при іммобілізації, крім фіксації пошкодженого суглоба, фіксують і суміжні суглоби. В обов’язковому порядку повинен бути зафіксований один суглоб зверху і два суглоби знизу. Цим самим забезпечується повна нерухомість пошкодженого суглоба.

Після того як була надана домедична допомога, постраждалого транспортують до найближчої лікувальної установи. При вивиху суглоба верхньої кінцівки постраждалий може самостійно пересуватися. При вивиху суглоба нижньої кінцівки транспортування здійснюється в положенні лежачи або сидячи. Зволікати з госпіталізацією не слід, тому що свіжі вивихи легше піддаються вправлянню.

3. Особливості накладання шин на верхню та нижню кінцівки

Найчастішим та основним прийомом домедичної допомоги с іммобілізація — створення нерухомості ушкодженої частини тіла. Іммобілізація вгамовує біль, є протишоковим засобом, попереджує зміщення країв рани та слугує захисним засобом від проникнення до рани інфекції. Іммобілізація втримує уламки кісток у стиканні один з одним, що значно полегшує подальше лікування.

Нерухомість кісток у місці перелому досягається накладанням спеціальних шин або шин з підручних засобів для фіксації двох ближніх до перелому суглобів вище й нижче місця перелому з метою звільнення кістки від м’язових чи будь-яких інших навантажень.

Шина — фіксатор для різних частин тіла, призначений для транспортування та лікування постраждало! людини, яка отримала травму опорно-рухової системи.

Іммобілізувальні шини бувають штатними (шина Дітеріхса, шина Крамера) та імпровізованими, виготовленими з підручних засобів (смужки фанери, палиці, тонкі дошки, різноманітні побутові предмети, за допомогою яких можна забезпечити нерухомість місця перелому).

Шина Дітеріхса використовується для іммобілізації нижніх кінцівок. Її накладання дозволяє знерухомити й одночасно витягнути кінцівку. Цей засіб складається з двох дерев’яних бранш різної довжини, фанерної підошви, паличок-закруток і тканих ременів. Конструкція кожної бранші містить дві планки — верхню й нижню. Нижня планка обладнана металевою скобкою, що дозволяє їй ковзати вздовж верхньої, регулюючи довжину засобу.

Шина Дітеріхса

Шина Крамера

Довгу (зовнішню) браншу прикладають до зовнішньої поверхні травмованої ноги й тулуба. Коротку браншу (внутрішню) кріплять на бічну поверхню ноги з внутрішньої сторони. Потім ременями фіксують травмовану кінцівку.

Шина Крамера є більш удосконаленим засобом іммобілізації, адже її можна використовувати при переломі як нижніх (стопи, стегна і гомілки), так і верхніх (зокрема, кісток передпліччя, плеча, щиколоток, пальців) кінцівок. Окрім того, шина Крамера дозволяє зафіксувати голову і шийний відділ хребта.

Пневматична шина, виготовлена з полімерного матеріалу, є одним із сучасних засобів іммобілізації. Вона складається з власне камери (двошарової герметичної оболонки), куди вміщують пошкоджену кінцівку, клапанного пристрою для нагнітання повітря і застібки-блискавки. Пневматичну шину підкладають під пошкоджену кінцівку в розгорнутому вигляді, застібають, а потім надувають та закривають клапан.

Пневматичні шини

Шина Sam Splint

Імпровізовані шини з палиць

Шина Sam Splint — сучасний засіб іммобілізації, який має широкий спектр застосування, адже його можна накласти практично на будь-яку пошкоджену ділянку тіла або кінцівку, навіть шию. Ця шина виготовлена із тонкого шару алюмінію, вкритого з усіх боків полімерним ізолюючим матеріалом. Завдяки такому методу виготовлення Sam Splint не має гострих кутів і легко згинається.

Іммобілізація верхніх кінцівок

Перелом плеча. При переломі плечової кістки необхідно знерухомити кістки руки в лікті та плечовому суглобі. Якщо цього не зробити, рухомі відламки можуть пошкодити нерв та викликати параліч руки або пошкодити артерію.

Зручніше за все використати металеву шину Крамера. Шину накладають від хребта вгорі до пальців руки внизу, знерухомлюючи таким чином прилеглі до місця перелому кістки два суглоби — плечовий і ліктьовий, а при переломі нижнього кінця кістки ще й променево-зап’ястний суглоб.

Перед накладанням шину моделюють за зразком здорової руки, зігнутої в лікті під прямим кутом, заздалегідь обгорнувши ватою чи будь-якою іншою м’якою підкладкою. Змодельовану шину прибинтовують до зламаної руки бинтом, а руку підвішують на косинку.

Накладання шини при переломі плеча

Накладання шини при переломі передпліччя

Перелом передпліччя. При переломі ліктьової та променевої кісток передпліччя руку слід обережно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і в такому положенні зафіксувати, безумовно, краще шиною Крамера. Шину накладають від основи пальців до верхньої третини плеча. При цьому досягається нерухомість у променево-зап’ястному та ліктьовому суглобах. Руку підвішують до шиї на косинці.

Іммобілізація нижніх кінцівок

Перелом стегна. Для іммобілізації необхідно знерухомити три великі суглоби нижньої кінцівки: тазостегновий, колінний та гомілково-стопний. Для шинування краще взяти дві тонкі дошки завширшки 5-8 см і завдовжки: одну — від пахвової западини до п’ятки, іншу — від пахової складки до п’ятки. Підготовлені шини обгорнути ватою по довжині. Якщо перелом закритий, шини слід накладати не знімаючи одягу. Постраждалого слід покласти на рівну жорстку поверхню горілиць з припіднятою головою, а потім:

• зламану ногу обережно випрямити й прямою припідняти так, щоб зручно було робити бинтові тури;

• накласти шини: довгу — по зовнішній поверхні ноги та тулуба, коротку — по внутрішній поверхні ноги;

• спіральними турами бинта міцно прикріпити шини до ноги та тулуба.

Перелом гомілки. Для іммобілізації нижньої кінцівки з переломом великогомілкової або малогомілкової кістки треба знерухомити ногу в коліні й гомілковостопному суглобі. Для цього накладається подвійна шина: одну шину накладають по зовнішній, а іншу — по внутрішній поверхні пошкодженої гомілки від верхньої або середньої третини стегна до ступні й туго прибинтовують їх до ноги спіральними турами бинта. Шини накладаються безпосередньо на одяг; за відсутності одягу під шину необхідно покласти підкладку з вати або одягу.

Накладання шини при переломі стегна

Накладання шини при переломі гомілки

4. Надання домедичної допомоги при травмах голови, хребта, грудної клітки, живота, очей

Алгоритм надання домедичної допомоги при травмі голови

Травму голови слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибок у воду; сильний удар по голові; дорожньо-транспортні пригоди; ураження блискавкою; ураження електричним струмом; вибух.

1) Переконатися у відсутності небезпеки.

2) Зафіксувати шийний відділ хребта (шийний комірець, м’яка шина, фіксація руками).

3) Провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання.

4) Викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

5) Якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.

6) Якщо у постраждалого відсутні рани в області голови та інші пошкодження:

а) вкрити постраждалого термопокривалом або ковдрою;

б) підтримати психологічно;

в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної медичної допомоги;

г) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій;

ґ) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці.

7) Якщо у постраждалого наявні рани в області голови та інші пошкодження:

а) накласти пов’язки на рани;

б) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

в) підтримати постраждалого психологічно;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до при

буття бригади екстреної медичної допомоги;

ґ) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій;

д) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці.

Алгоритм надання домедичної допомоги при травмі хребта

Травма хребта — це травматичне пошкодження структур, що утворюють хребетний стовп (кісток, зв'язок, спинного мозку та ін.). Виникає внаслідок падіння з висоти, дорожньо-транспортних, промислових і природних катастроф. Прояви залежать від особливостей травми, найбільш типовими симптомами є біль і обмеження рухів.

Домедична допомога. Наслідки травм хребта можуть бути досить серйозними, тому дуже важливо вміти своєчасно і правильно надати домедичну допомогу постраждалому.

Будь-які пошкодження хребетного стовпа вважаються складними, небезпечними і вимагають негайної госпіталізації. Домедична допомога при травмі хребта залежить від характеру і ступеня пошкодження, обумовленого його великою протяжністю, складністю будови та функціональною значущістю. Наслідки для організму після травми гострого впливу безпосередньо залежать від того, наскільки вміло поведеться людина, яка надає домедичну допомогу в складній ситуації.

Транспортування постраждалого при травмі хребта

Заходи з надання допомоги постраждалому після травми хребта включають в себе:

• негайний виклик екстреної медичної допомоги;

• надання постраждалому твердої рівної поверхні;

• забезпечення постраждалому повної нерухомості, навіть якщо він вважає, що може самостійно рухатися;

• штучне дихання за умови його відсутності.

При цьому не можна закидати голову постраждалого, а краще намагатися висунути вперед його нижню щелепу.

Алгоритм надання домедичної допомоги при травмі грудної клітки

Травма грудної клітки з підозрою на внутрішню кровотечу — пошкодження, при якому немає сполучення плевральної порожнини з навколишнім середовищем.

Проникаюча травма грудної клітки — це пошкодження, при якому канал рани має сполучення з плевральною порожниною.

Ознаки проникаючої травми грудної клітки: наявність рани; утруднене дихання; кровотеча з рани (кров може бути яскраво-червоною, пінистою); звук всмоктування повітря при кожному вдиху; можливе кровохаркання.

Ознаки травми грудної клітки з підозрою на внутрішню кровотечу: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття крепітації при пальпації грудної клітки; утруднене дихання; можливе кровохаркання; часте дихання (більше 20 вдихів за хвилину); бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; блювання; відчуття спраги; порушення свідомості.

1) Переконатися у відсутності небезпеки.

2) Провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання.

3) Викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

4) Якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію.

5) При проникаючій травмі грудної клітки:

а) попросити постраждалого зробити глибокий видих;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та матеріал, який не пропускає повітря (наприклад, шматок поліетиленового пакета, пластикову обгортку тощо);

в) зафіксувати пов’язку лейкопластиром, залишивши один її край вільним;

г) при вогнепальному пораненні грудної клітки перевірити місце можливого виходу кулі. Якщо виявлено другий отвір, накласти пов’язку, як описано вище, та зафіксувати її з усіх боків;

ґ) надати постраждалому напівсидяче положення;

д) вкрити термопокривалом/ковдрою;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної медичної допомоги.

6) Якщо у постраждалого закрита травма грудної клітки:

а) надати постраждалому напівсидяче положення;

б) вкрити термопокривалом/ковдрою;

в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної медичної допомоги.

7) При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру, дотримуватись його рекомендацій.

Алгоритм надання домедичної допомоги при травмі живота

Закрита травма живота — травма, при якій шкіра, підшкірна клітковина та апоневроз залишаються непошкодженими, а на шкірі живота та прикордонних ділянках спостерігаються підшкірні крововиливи.

Проникаюча травма живота — травма, при якій канал рани проникає у черевну порожнину.

Ознаки закритої травми живота з можливою внутрішньою кровотечею: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття хвилювання або неспокою; часте дихання; бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; відчуття спраги; втрата свідомості.

1) Переконатися у відсутності небезпеки.

2) Провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання.

3) Викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

4) Якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.

5) При закритій травмі живота:

а) надати постраждалому зручне положення;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної медичної допомоги;

ґ) при погіршенні стану постраждалого до прибуття бригади екстреної медичної допомоги зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги.

6) При проникаючій травмі живота:

а) надати постраждалому зручне положення;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

в) накласти стерильну пов’язку на рану та зафіксувати її за допомогою лейкопластиру;

г) не вправляти внутрішні органи в черевну порожнину;

ґ) не виймати з рани сторонні предмети;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної медичної допомоги.

7) При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру, дотримуватись його рекомендацій.

Алгоритм надання допомоги при травмі очей

Травма очей — це вплив на орган зору різних пошкоджуючих чинників, що може викликати порушення його функції або втрату зору.

1) Переконатися у відсутності небезпеки.

2) Провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання.

3) Викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

4) Допомогти постраждалому зайняти найбільш зручне положення.

5) При потраплянні в очі дрібних сторонніх тіл, наприклад бруду, піску, дерев’яних, металевих стружок, постраждалий може відчувати сильний біль і не в змозі відкрити очі, в такому випадку:

а) попросити постраждалого покліпати;

б) обережно промити око теплою кип’яченою водою;

в) прикрити око стерильною серветкою, яку закріпити лейкопластиром;

6) При пошкодженні очей та наявності стороннього предмета:

а) не видаляти сторонній предмет;

б) накласти стерильну серветку на око навколо предмета, закріпити лейкопластиром (слід накладати пов’язку одночасно на два ока);

7) При потраплянні в очі хімічних розчинів промивати очі теплою кип’яченою водою до приїзду бригади екстреної медичної допомоги.

8) Якщо з очного яблука відбувається витікання рідини, не промивати та не накладати пов’язку, не тиснути на очі з метою зупинки кровотечі; надати постраждалому зручного положення.

9) Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної медичної допомоги.

10) При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру, дотримуватись його рекомендацій.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «перелом кісток».

2. Назвіть класифікацію переломів за порушенням цілісності кісток.

3. Перелічіть основні ознаки переломів.

4. Дайте визначення поняттю «вивих». Внаслідок чого виникає явище вивиху?

5. Опишіть порядок надання домедичної допомоги при переломах і вивихах.

6. Які ви знаєте типи штатних шин?

7. У чому полягає принцип іммобілізації при переломі плеча?

8. Опишіть алгоритм надання домедичної допомоги при травмі голови.

9. Дайте визначення поняттю «закрита травма живота».

Виконайте тестові завдання з автоматичною перевіркою на сайті «Інтерактивне навчання».

Практична робота 5

Дослідження методики іммобілізації верхніх та нижніх кінцівок Мета: закріпити вміння учнівства у накладанні шини типа Крамера та Sam Splint.

Обладнання: інструкція з накладання шини, бинт, дві шини Sam Splint 90 см, вата.