Правознавство. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Наровлянський

Тема 4. Міжнародні стандарти прав людини

§ 45. Міжнародні стандарти прав людини

1. Покоління прав людини

Права людини — це певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах.

Поняття «права людини» не залишалося незмінним протягом розвитку людського суспільства. У стародавньому світі права людини були дуже обмеженими, а їхній обсяг суттєво залежав від того, до якого стану вона належала.

• Чи були люди в Стародавніх Римі, Греції та Єгипті рівними? Які права мали раби й рабовласники?

Раби не мали права розпоряджатися власним життям, їх могли подарувати, продати, обміняти. Водночас навіть найбагатший рабовласник Єгипту за найменшої примхи фараона міг потрапити до в’язниці, а то й позбутися життя. Пізніше люди також не були рівними. Їхні права відрізнялися залежно від стану, до якого вони належали, релігії, яку сповідували, тощо.

Лише за часів Французької революції вперше було проголошено принципи рівності та свободи всіх громадян незалежно від будь-яких обставин. Утім, проголосивши це, революція сама порушувала головне право людей — право на життя, зокрема під час кривавого якобінського терору.

• Пригадайте з курсу історії, які права закріплювалися в Декларації прав людини та громадянина.

Визнання прав людини проголосила й держава «нового світу» — США. Серед перших документів держави, що діють донині, — «Білль про права», який є складовою Конституції США.

• Пригадайте, чи повною мірою були забезпечені рівність людей та їхні права в США у XVIII — на початку XIX ст.

У цих та інших тогочасних документах ішлося лише про громадянські (або особисті) і політичні права. До них належать право на участь в управлінні державою, право на життя, свободу й безпеку особи, право на свободу від необґрунтованого арешту, затримання, право на свободу думки, совісті та релігії, право на рівність перед законом, право на гласний розгляд незалежним і неупередженим судом, з дотриманням усіх вимог справедливого розгляду справи, виборче право, свободу слова, друку, право на власність. Ці права називають першим поколінням прав людини. Значною мірою забезпечення цих прав вимагає від держави утриматися від втручання, людина самостійно може користуватися цими правами.

У першій половині XX ст. формується нова група прав людини. Унаслідок активної боротьби за соціальні права, яка розгорнулася в різних державах світу, у багатьох державах конституційні акти закріплюють соціально-економічні й культурні права. Саме тоді закріплюються право на освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення. Ці права отримали назву друге покоління прав людини. Для реалізації цих прав необхідні активна позиція, діяльність держави, державне фінансування.

Третє покоління прав людини формується в другій половині XX ст. Їхня поява — це відповідь людства на загострення глобальних проблем. На відміну від прав попередніх поколінь, вони можуть бути колективними й реалізовуватися лише сумісно. До них, зокрема, належать право на розвиток, мир, безпечне навколишнє середовище, на спадщину людства, а також право на комунікацію.

2. Міжнародні стандарти прав людини

Після Другої світової війни світ прийшов до визнання прав людини найвищою цінністю людства, яку має забезпечити кожна демократична держава та світове співтовариство в цілому. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини.

Однак, як і будь-яка декларація, цей документ має певні недоліки. Головний — вона лише декларує права людини, не формулюючи шляхів і механізмів їхнього забезпечення. Саме тому виникла потреба доповнити цей документ іншими міжнародно-правовими актами. У 1966 р. було підписано Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

• За допомогою QR-коду ознайомтеся з поданою інформацією.

Загальна декларація прав людини

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права

Крім названих, є й інші міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються прав людини, захищають права окремих категорій людей, зокрема Конвенція про права дитини, Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та ін. Діють угоди, покликані забезпечити права жінок, учасників бойових дій, військовополонених тощо.

Разом із загальносвітовими актами існує низка регіональних актів. Радою Європи прийнято, зокрема, Європейську конвенцію про захист прав та основоположних свобод людини (1950), Європейську конвенцію про здійснення прав дітей (1995) та інші, учасником яких є наша держава.

У цих міжнародно-правових актах проголошено основні права людини, серед яких особливе місце займають невід'ємні (або, як їх ще називають, природні) права, тобто ті, що належать людині від народження, від природи й не можуть бути свавільно обмежені чи відібрані.

• За допомогою QR-коду ознайомтеся з поданою інформацією.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права

Конвенція про права дитини

Європейська конвенція про захист прав та основоположних свобод людини

Для гідного існування людини необхідно забезпечити її права.

Сучасні уявлення про права людини складалися поступово. Права людини прийнято поділяти на три покоління.

Міжнародні стандарти прав людини після Другої світової війни було закріплено Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні й культурні права та Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про права дитини. Також прийнято декілька європейських конвенцій у галузі прав людини.

Запам’ятайте: права людини, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Запитання та завдання

• 1. Поясніть поняття «права людини».
• 2*. Наведіть приклади з історії, коли права людей відрізнялися залежно від певних чинників, зокрема походження, наявності майна. Приклади мають стосуватися різних країн і різних періодів.
• 3. Коли права людини дістали міжнародне визнання?
• 4. Які міжнародно-правові акти в галузі прав людини вам відомі?
• 5*. Знайдіть у повідомленнях засобів масової інформації матеріали про порушення прав людини в різних країнах світу й заходи, які вживають щодо припинення цих порушень.