Правознавство. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Наровлянський

Тема 10. Правосвідомість

§ 38. Правосвідомість і види правосвідомості

1. Поняття «правосвідомість»

Сукупність ідей, теорій, відчуттів, емоцій, поглядів тощо, у яких відображається ставлення людини, соціальної групи, суспільства в цілому до чинного або бажаного права, форм і методів правового регулювання, називають правосвідомістю.

Правосвідомість є лише однією із форм суспільної свідомості. Вона існує разом із політичною, моральною, релігійною свідомістю та взаємодіє з ними; відтворює життя суспільства та формується ним. Правосвідомість зумовлена рівнем соціально-економічного розвитку, особливостями історичного розвитку, рівнем культури суспільства. Вона включає різноманітні елементи — ідеї, теорії, почуття, емоції, погляди й інші компоненти. Носіями правосвідомості є різні суб’єкти права та різні соціальні групи. Правосвідомість суттєво впливає на дії суб’єктів права в певних ситуаціях, орієнтує їх у різноманітних правових ситуаціях, допомагає їм робити вибір, обирати варіанти поведінки.

2. Види правосвідомості

Види правосвідомості розрізняють залежно від її носія. Певну правову свідомість має кожна людина — це буде індивідуальна правосвідомість. Свої погляди на право має й кожна соціальна група — розуміння і ставлення до права учнів молодшої школи та старшокласників буде відрізнятися, неоднаковим буде ставлення до права професійних юристів і представників інших професій. Іноді суттєво відрізняється правосвідомість представників різних регіонів держави, різних національних або релігійних груп тощо. Такий вид правосвідомості називають груповим. У будь-якій державі поступово формується правосвідомість, що характерна для більшості її населення. Правосвідомість, яка притаманна більшості населення певної держави, називають масовою (або суспільною) свідомістю.

Правосвідомість поділяють на звичайну (повсякденну), професійну (спеціалізовану) і наукову (теоретичну). Звичайна правосвідомість характерна для більшості населення. Вона формується під впливом повсякденного життя людей, які не пов’язані професійно з правом, не мають спеціальної юридичної освіти. Для осіб, які мають більш високий рівень професійної підготовки в галузі права, достатній професійний досвід у цій галузі, насамперед юристів/юристок, характерним є професійний рівень правосвідомості. Існує ще один рівень правосвідомості — науковий (або теоретичний), який притаманний ученим у галузі права. Він характерний для тих правознавців, які проводять наукові дослідження, професійно вивчають право.

3. Структура правосвідомості

Правосвідомість є досить складним явищем, яке має певну структуру.

Правова ідеологія — це сукупність правових поглядів, ідей, ідеалів, принципів і понять, які засновані на певному соціальному досвіді й наукових знаннях і можуть бути закріплені в чинній системі права та законодавства.

До правової ідеології належать: принципи права в цілому й окремих його галузей; поняття, якими користуються правознавці; теорії, які взято за основу системи правових норм. Більшість елементів правової ідеології закріплюють у правових нормах.

Правова психологія включає почуття, емоції, настрої, які людина, суспільство відчувають щодо правових норм, правових відносин, інших явищ правового життя суспільства. Хоча правова психологія безпосередньо не закріплена в правових нормах, вона може впливати на розвиток правової системи. Так, саме під впливом настроїв суспільства було прийнято рішення про посилення відповідальності щодо торгівлі людьми, більшість населення схвально сприйняла прийняті рішення про боротьбу з курінням, про запровадження більш жорстких санкцій щодо порушників Правил дорожнього руху.

Отже, між цими двома компонентами правосвідомості виникає взаємний вплив. Правова ідеологія дає певні орієнтири для правової психології, саме її складові — теорії, ідеї, принципи — стають об’єктом оцінювання правової психології. У свою чергу, правова психологія значною мірою визначає напрям і шляхи розвитку правової ідеології.

4. Правова культура

Правова культура — це система духовних і матеріальних цінностей у сфері функціонування права.

Потрібно розрізняти правову культуру особистості та правову культуру суспільства. Правова культура особистості включає знання, уміння, навички, емоції та виявляється в правомірній діяльності й поведінці особи. Показниками правової культури особи є знання та розуміння права. Правову культуру визначає повага до права, яка ґрунтується на власному переконанні особи. Виявом культури є правова активність особи, а також звичка діяти відповідно до норм права.

Правову культуру суспільства визначають рівнем правосвідомості громадян і посадових осіб, рівнем їхнього переконання в необхідності діяти відповідно до вимог правових норм. Однак правову культуру суспільства визначають не лише правосвідомістю окремих осіб, а й рівнем досконалості законодавства держави, тим, наскільки воно досконале, справедливе, науково обґрунтоване; рівнем законності та правопорядку, який існує в державі, рівнем та ефективністю роботи правоохоронних органів.

У будь-якому суспільстві формується правова свідомість. Залежно від носія, розрізняють індивідуальну, групову та суспільну правосвідомість. Правосвідомість може мати побутовий, професійний та науковий рівень.

Елементами правосвідомості є правова ідеологія та правова психологія, які характеризують різні види свідомості.

Для формування високої правосвідомості та правової культури в державі створено систему правового виховання, складовою якого є правова освіта.

Запам’ятайте: правова свідомість, правова ідеологія, правова психологія, правова культура.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «правова свідомість», «правова ідеологія», «правова психологія», «правова культура».

2. Порівняйте

• А правову ідеологію та правову психологію
• Б правову культуру та правову свідомість

3*. Висловте свою думку, які заходи потрібно вжити, щоб покращити систему правової освіти та виховання в нашій державі.

4. Які види та рівні правосвідомості вам відомі?

5. Назвіть елементи правової свідомості.