Художня культура. Рівень стандарту. 11 клас. Миропольська

Тема 9. Паркова культура: гармонія людини та природи

Парк — це спроба створення ідеального світу стосунків людини з природою.

Дмитро Ліхачов

Паркова культура — прояв художньої свідомості певної країни і певної епохи. Будучи пов'язаною з архітектурою, скульптурою, поезією, вона, так само, як і інші види мистецтва, належить до мистецьких стилів, оскільки має ті самі фундаментальні принципи побудови — ритм, рівновагу, гармонію. А завданням паркової культури було сприяння створенню гармонії душі.

Європа уславилася своїми парками і садами. Ознайомимося з деякими з них.

У 1662 р. французький король Людовік XIV (заслугою якого стала організація Королівської академії мистецтв, в стінах якої з’явилися поняття «вчений», «академічний», відрядження художників за кордон, запрошення до Парижа іноземних митців тощо), доручає художнику Андре Ленотру спроектувати сад у Версалі, який протягом історії його існування буде багато разів вдосконалюватися і підлягати реконструкції.

Версальському палацово-парковому ансамблю як втіленню класицизму притаманні устремління до парадності, використання рівного, без уступів, рельєфу, осьовий розподіл парку з широкою алеєю та вужчими, що розходяться мов промені сонця, та симетричним плануванням обох частин саду, з обов'язковою зовнішньою огорожею. Парк є ніби продовженням палацу, а палац — центром парку.

Версаль з висоти пташиного польоту. Гравюра XIX ст.

Прямо перед палацом улаштовано фонтан, а обабіч Версалю — ділянки густого лісу. На межі саду й лісу виставлені мармурові скульптури грецьких богів.

Фонтан Латони у Версалі

Із палацу до саду ведуть тераси. Жива загорожа слугує стінами і зеленими кімнатами для театральних вистав просто неба. Дерева підстрижені у формі кульок, кубів і конусів. Усе створює уявлення безмежної глибини простору.

Хоча квіти на таких просторах не відігравали великої ролі, ділянки під квіти були розраховані на квіти у горщиках, які легко замінити свіжими. аби король не бачив зів'ялих квітів.

У подібних парках, тип якого називали регулярним, використовується великий масив дерев та вічнозелені в’юнкі рослини.

Куточок Версальського парку

Грот Аполлона

Жан Котелль. Вхід до лабіринту. Малюнок XVII ст.

Для відвідувачів були облаштовані зелені галявини для відпочинку, уздовж каналів на гондолах каталися гості, у гротах відбувались музичні вечори, а на ставку — вистави театру на воді.

Сад Версалю з його системою фонтанів і каналів став моделлю майже для всіх королівських садів Сиропи. Його копії були створені у Люксембурзі. Мюнхені, Дрездені, Кельні. Відні. Санкт-Петербурзі і навіть в Індії (сад магараджі в Пенджабі).

Запитання і завдання

До якого стилю належить парк Версаль?

За якими ознаками ви це визначили?

Зовсім інший вигляд має садово-паркове мистецтво Великої Британії. Справжній переворот у садово-парковому мистецтві зробили англійці: поет Олександр Поп, садівники Джозеф Аддісон, Ланселот Браун, Генрі Рептон, Уїльям Кент.

Один із перших пейзажних парків (Стоунхед. Англія)

Англійський стиль саду заснований на законах гармонії, спокою, які досягаються цілеспрямованим розподілом світла й тіні. Він призначений для відпочинку й приватного життя. Основні його ознаки — різноманітність (variety of gardens) і контрастність. «Правильні» прямі доріжки поступаються місцем «неправильним», адже природі не притаманна пряма лінія. У садах починає панувати змієподібна лінія — стежки, береги озер або річок, стовбури дерев. Серпантинні доріжки, які з’явилися в 1731 р. в Гайд-парку в Лондоні, існують дотепер. У садах з’являються крихітні пагорби, вільно розкидані групи дерев, що ростуть у природному безладді, і т. ін.

Пейзажний парк (Бат, Англія)

На доріжках лондонського Гайд-парку

Англійці впорядковують природу, зберігаючи враження натуральності: відкритий простір, ліси, озера, водоспади та струмки замість фонтанів. Ланселот Браун комбінував привабливість водної поверхні з хвилястими трав’янистими луками, розташовуючи групи дерев таким чином, щоб створити ефект світлотіні. З часом насаджені групи дерев, лінії берегів та озер стали здаватися настільки природними, що навіть забулося, що вони задумані садівником-художником. Загалом, розбиваючи англійський сад, зважали на те, який вигляд він матиме восени й навесні, у різні години дня.

Ідеальний англійський газон

Газон і квітковий бордюр

Посеред парку влаштовували дерновий килим з маленькими групами надзвичайно красивих дерев та чагарників. На дерновому килимі саджали квіти, але небагато, щоб картина не була надто строкатою. Двох-трьох груп квітів, кількох чагарникових груп або високих багаторічників цілком достатньо.

Для того щоб квіти вражали своєю красою, їх особливим чином групували на зеленому тлі дерну, а також розміщували біля дерев, чагарника й рослин із оригінальним листям. І досі в Англії та Шотландії використовують такий спосіб саджання на газонах цибульних квітів (переважно улюблених у Великій Британії блідо-жовтих нарцисів): цибулини з силою викидають з мішка або відра і там, де вони впали, закопують у землю. Газон ретельно підстригають, щоб трава не глушила квітів.

Велику увагу приділяли добору фарб: червоне мало бути поруч із зеленим, жовте з фіолетовим, синє — з помаранчевим.

Квіткові грядки — круглої або зірчатої форми. Найпопулярніші квіти: троянди, садові лілії, примули, нарциси, айстри. Біля води — рододендрони, у водоймищах — латаття.

Внесок англійців у світове садівництво — газон та бордюр з однорічних трав’яних рослин.

Газон — це площі, вкриті однаковою травою суцільно або із включенням трав’янистих рослин, груп, квіткових клумб, що височать над трав’янистим покровом. Трава на газоні завжди низько скошена. Природний газон складається із суміші різних трав, переважно злакових.

Романтичні сади старої Англії

Ермітаж у парку Ховгартен (Мюнхен)

Сад у Стоу, створений Уїльямом Кентом

Сад першої половини XVIII ст. був мікросвітом, у якому створювалися зручні куточки для усамітнення. Так з’явилися ермітажі — місця, в яких перебувають пустельники. Зазвичай ермітаж облаштовували в лісистому куточку, в затінку, і він завжди був певною несподіванкою для тих, хто прогулювався стежками саду. Ермітажі будували у вигляді «китайських» будиночків з дахом із очерету, в арабському стилі з арабськими написами, гротів тощо. Для підсилення враження до ермітажів іноді наймали пустельників. Але переважно вони були призначені для усамітнених роздумів будь-якого відвідувача, в них можна було сховатися від негоди, темряви.

Стиль романтизму, що утворився у другій половині XVIII — на початку XIX ст.. зумовив перехід саду в парк, який прикрашають будівлі різних країн та епох. Англійська перпендикулярна готика головного садового будинку чудово гармонує з довколишньою природою. Романтиків цікавить натуральна природа, спів птахів — усе, що не є нарочитим і штучним. Вітер колише нестрижені гілки, вкриває хвильками поверхню води — романтичний парк сповнений звуків і таємниць.

Культ старих дерев, який виник лише за романтизму, і дотепер живий в Англії. А тоді, у XVIII ст., Уїльям Кент навіть «саджав» мертві дерева, зважаючи на їхній декоративний ефект.

Англія довела Європі, що сади і парки — це високе мистецтво, пов'язане зі смаками суспільства, побутом і звичаями людей. Витвори рук англійських садівників справили великий вплив на розвиток садово-паркового мистецтва інших країн.

З-поміж парків пізнього романтизму, що зазнали такого впливу, і відомі парки України: славнозвісна «Софіївка» в Умані і величний Воронцовський парк в Алупці. В останньому гігантське нагромадження каміння тісно «ув'язане» з горою Ай-Петрі.

Запитання і завдання

До якого стилю належить більшість парків Великої Британії?

Схарактеризуйте їхні основні риси

У парку «Софіївка» в Умані

Пейзажний парк біля Воронцовського палацу в Алупці (Крим)

Якщо про культуру країни судити за її садами, Японія, безперечно, посяде одне з провідних місць у світі.

Започаткована першими храмовими садами, закладеними буддійськими ченцями і прочанами, поступово вибудувалася вся прекрасна, але складна система японського садового мистецтва.

Сад Рьоан-дзі в Кіото

У 794 р. столицю Японії було перенесено з Нари в Кіото. Перші сади нагадували парки для проведення свят, концертів та ігор просто неба. Садам цього періоду притаманна декоративність. У них висаджували безліч дерев, що квітнуть (сливу, вишню), азалії, а також витку рослину — гліцинію.

Однак у Японії є й такі сади, де немає зелені, оскільки вони створені тільки з каміння і піску. За своїм художнім задумом ці сади нагадують абстрактний живопис (сад Рьоан-дзі в Кіото).

Сад Сюккейен («Сад мініатюрних пейзажів») у Хіросімі

Чайний сад

Рідкісною красою вирізняється витриманий у дусі класичної старовини сад Кінкаку-дзі. На схилі пагорба біля озера з кількома порослими соснами острівцями розташоване шатро, вкрите золотою фольгою, — «Золотий павільйон».

«Золотий павільйон» саду Кінкаку-дзі

Словник

Бордюр — смуга зелених насаджень обабіч доріжки, по краях майданчиків.

Ермітаж — будинок, розташований за містом, у парку.

Запитання і завдання

Схарактеризуйте особливості англійського, французького та японського садово-паркового мистецтва. Чи є в них спільні ознаки?

Практична діяльність

Розробіть екскурсійний маршрут «Сади і парки України».

Підготуйте сценарій літературного вечора «Поезія садів» на тему: «Парк як дійова особа у творчості відомих письменників» (пригадайте вивчене на уроках української і світової літератур).

Проведіть вечір із однокласниками і вчителями за чаюванням у японському стилі. Прикрасьте церемонію ікебаною, аранжованою власноруч.

Спроектуйте реальний куточок регулярного, англійського або японського саду для шкільного подвір'я (за бажанням).