Зарубіжна література. 7 клас. Міляновська

Фрідріх Шиллер (1759-1805)

Німеччина у XVIII столітті була однією з найвідсталіших країн Європи. Її розвиткові заважала роздробленість на кілька сотень невеликих держав: королівств, герцогств і навіть окремих рицарських маєтків.

В одній із таких карликових німецьких держав — Вюртемберзькому герцогстві — у місті Марбах у 1759 році народився видатний поет і драматург Йоганн Фрідріх Шиллер. Батько майбутнього поета був бідним полковим фельдшером, якого після відставки призначили садівником у герцогських парках. Він мріяв, що в майбутньому син стане священиком. У шестирічному віці Фрідріх пішов до школи і, на радість батька, виявився здібним учнем. Хлопчик швидко засвоював давні мови і навіть захопився складанням віршів.

Коли чотирнадцятирічний Фрідріх завершував навчання у школі, вюртемберзький герцог Карл Євгеній різко змінив життя хлопця. Усупереч давньому бажанню старого Шиллера, герцог фактично примусив свого садівника віддати талановитого сина не в монастирську школу, де готували священиків, а до військової Академії, що була елітним навчальним закладом. Однак в Академії панував дух солдатської муштри, яка цілковито придушувала особисту свободу юнаків. Вихователі, крім інших обов’язків, мали стежити за вихованцями, піддавати їх фізичним покаранням за провини, садити в карцер на хліб і воду.

За три роки до закінчення Академії Фрідріх несподівано обрав спеціалізацію з медицини. Біографи припускають, що Шиллер зробив цей вибір для того, щоб у нього з’явився вільний час, який випадав студентам-медикам у нічні чергування в палатах шпиталю. Ці самотні години юнак присвячував літературній творчості.

Після закінчення навчання в Академії двадцятиоднорічний Фрідріх Шиллер був направлений до штутгартського гарнізону на посаду полкового лікаря з мізерною платнею. Живучи у Штутгарті, він у 1781 році несподівано отримав пропозицію поставити свою драму «Розбійники» в театрі сусіднього герцогства. Без відома Карла Євгенія драматург-початківець погодився на цю постановку, а згодом без дозволу поїхав на прем’єру.

Драма мала надзвичайний успіх, однак молодий автор недовго ним тішився. Карл Євгеній, який вважав, що його підданці повинні у всьому йому звітувати, неабияк розлютився, коли дізнався про самоуправство Шиллера. Герцог Вюртенберга мріяв, щоб його правління стало одним із найяскравіших у Європі: він будував палаци, витрачав величезні кошти, аби запросити до себе на службу кращих митців. Тому, дізнавшись про постановку п’єси Шиллера у чужому місті, яка принесла тим самим славу іншому герцогству й іншому герцогу, Карл Євгеній звинуватив юнака у відсутності патріотизму.

Викликавши поета до себе, герцог віддав його під арешт на 14 діб та заборонив писати будь-що, крім творів на медичну тему. У разі непокори Карл Євгеній погрожував юнакові безстроковим ув’язненням у фортеці та позбавленням батька місця служби, а сім’ї — шматка хліба.

Фрідріх, обурений сваволею герцога, прийняв відчайдушне рішення — вересневої ночі 1782 року, ризикуючи життям, він утік із Вюртемберга. Юнак залишив рідних, опинився без засобів до існування з твердим наміром розпочати нове життя. Молодий та амбітний драматург сподівався, що зуміє здобути славу і забезпечити своє існування.

Та, незважаючи на театральні успіхи, наступні вісім років Шиллер злидарював. Невеликих заробітків драматурга не вистачало, він постійно переїжджав з міста до міста у пошуках кращої долі, аж поки не зупинився в невеличкому містечку Веймар, де жив і творив геніальний німецький поет Й. В. Гете. Як здивовано писав Фрідріх Шиллер, у Веймарі було «ледь помітне герцогське правління».

У 1790 році веймарський герцог призначив Шиллеру невелику пенсію, але виявилося, що роки поневірянь позначилися на його здоров’ї — у 31- річного поета розвинулася важка хвороба, яка супроводжувалася лихоманкою, задишкою, слабкістю, болями і втратою притомності від найменших рухів. Однак у цей період Шиллер написав багато як поетичних, так і драматичних творів, які принесли йому славу видатного німецького літератора.

Будинок у місті Марбах, в якому народився Фрідріх Шиллер

Літературний коментар

Більшість балад Фрідріх Шиллер створив у 1797 році. У кожній баладі він порушує моральні проблеми загальнолюдського значення. Вважається, що сюжет балади «Рукавичкам був запозичений із французької історичної хроніки XVI століття, де описано подію, в якій фігурують реальні постаті: французький король Франциск І (1494-1547) і капітан гвардії граф Монтгомері Габріель де Лорж.

«Одного разу, коли Франциск І збирався дивитися на борню левів, одна дама впустила свою рукавичку і сказала закоханому в неї рицареві Делоржу. "Якщо хочете справді переконати мене, що так сильно мене кохаєте, як оце щоденно в цім присягаєтеся, то підніміть рукавичку". Делорж спустився вниз, узяв рукавичку, що лежала посередині між цими жахливими звірами, повернувся на трибуну і кинув дамі в обличчя. Відтоді він уже не хотів її ніколи бачити, незважаючи на неодноразові запрошення та натяки з її боку».

У своїй баладі Фрідріх Шиллер акцентує увагу на проблемі честі й людської гідності, на безумовній цінності людського життя. Поет протиставляє хвилинну бездумну примху придворної красуні та смертельну небезпеку, на яку наражався закоханий рицар.

РУКАВИЧКА

Ждучи на грища і забави,

В звіринці своїм величаво

Король Франциск сидів;

Тіснились вельможі при троні.

А кругом, на високім балконі

Дам барвистий вінок процвів.

Король дав знак рукою —

І з ґрат сторожкою стопою

Виходить лев;

Але не лунає рев:

Пустелі друг

Зором німим обводить круг

Арени —

І випростав з позіхом лапи,

І гривою стряс густою,

І ліг самотою.

І знову владар маше рукою —

На знак царський

Тигр жаський

З клітки рине тісної

Скоком потужним;

Лева він бачить і виє,

Напружує шию,

Кола страшні вибиває хвостом

І лиже рот язиком;

І кроком несміло-пружним

Лева обходить він

І, волі невольний син,

Повнить арену риком

Хрипким і диким. —

Погас його рев луною,

І осторонь хижий ліг.

Ілюстрація художника Івана Кускова

І знову владар маше рукою —

І зіво дверей вивертає їх:

Двох леопардів прудких;

В буянні мужнього палу

На тигра вони напали;

Той лапою б’є їх тяжкою,

І вже підводиться лев;

Його могутній рев

Прогримів — і став спокій;

І, не давши волі злобі рвачкій,

Люті лягли по короткім бою.

Нової жде битви вельможне гроно.

І раптом упала з балкона

Рукавичка красної дами

Між хижаками.

І мовить лицарю юна

Кунігунда, глузлива красуня:

«Щодня, щогодини, лицарю мій,

Присягаєтесь ви в любові своїй —

Принести рукавичку прошу вас!»

І лицар Делорж поспішає і враз

Збігає наниз безстрашно,

І кроком твердим

Ступає між звіром тим,

І бере рукавичку відважно.

І, повні подиву й жаху німого,

Лицарі й дами глядять на нього,

А він, спокійний, назад іде —

І гомін безмежний навколо росте

На честь його перемоги.

Кунігунда героя очима вітає —

Той погляд щастя йому обіцяє —

Але, зійшовши під крики бучні,

Він рукавичку в лице їй кинув:

«Подяки, дамо, не треба мені!» —

Сказав і її покинув.

За перекладом із німецької Михайла Ореста

Читаємо мовою оригіналу

DER HANDSCHUH

Vor seinem Löwengarten,

Das Kampfspiel zu erwarten,

Saß König Franz,

Und um ihn die Großen der Krone,

Und rings auf hohem Balkone

Die Damen in schönem Kranz.

Und wie er winkt mit dem Finger,

Auf tut sich der weite Zwinger,

Und hinein mit bedächtigem Schritt

Ein Löwe tritt

Und sieht sich stumm

Rings um, Mit langem Gähnen,

Und schüttelt die Mähnen

Und streckt die Glieder

Und legt sich nieder.

Und der König winkt wieder,

Da öffnet sich behend

Ein zweites Tor,

Daraus rennt

Mit wildem Sprunge

Ein Tiger hervor.

Wie der den Löwen erschaut,

Brüllt er laut,

Schlägt mit dem Schweif

Einen furchtbaren Reif,

Und recket die Zunge,

Und im Kreise scheu

Umgeht er den Leu

Grimmig schnurrend,

Drauf streckt er sich murrend

Zur Seite nieder.

Und der König winkt wieder;

Da speit das doppelt geöffnete Haus

Zwei Leoparden auf einmal aus,

Die stürzen mit mutiger Kampfbegier

Auf das Tigertier;

Das packt sie mit seinen grimmigen Tatzen,

Und der Leu mit Gebrüll

Richtet sich auf - da wird’s still;

Und herum im Kreis,

Von Mordsucht heiß,

Lagern sich die greulichen Katzen.

Da fällt von des Altans Rand

Ein Handschuh von schöner Hand

Zwischen den Tiger und den Leun

Mitten hinein.

Und zu Ritter Delorges spottender Weis’,

Wendet sich Fräulein Kunigund:

«Herr Ritter, ist Eure Lieb’ so heiß,

Wie Ihr mir’s schwört zu jeder Stund,

Ei, so hebt mir den Handschuh auf.»

Und der Ritter in schnellem Lauf

Steigt hinab in den furchtbarn Zwinger

Mit festem Schritte,

Und aus der Ungeheuer Mitte

Nimmt er den Handschuh mit keckem Finger.

Und mit Erstaunen und mit Grauen

Sehen’s die Ritter und Edelfrauen,

Und gelassen bringt er den Handschuh zurück.

Da schallt ihm sein Lob aus jedem Munde,

Aber mit zärtlichem Liebesblick —

Er verheißt ihm sein nahes Glück —

Empfängt ihn Fräulein Kunigunde.

Und er wirft ihr den Handschuh ins Gesicht:

«Den Dank, Dame, begehr ich nicht!»

Und verläßt sie zur selben Stunde.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Готуємося до роботи з текстом

  • 1. Що вам відомо про видатного німецького поета і драматурга Фрідріха Шиллера?
  • 2. Складіть хронологічну таблицю життя і творчості Фрідріха Шиллера.
  • 3. Згадайте жанрові особливості літературної балади кінця XVIII-XIX століть.
  • 4. Який вплив мав на літературну баладу фольклор?

Працюємо над змістом твору

  • 5. На які дві частини можна поділити баладу Ф. Шиллера «Рукавичка»?
  • 6. Поясніть, яке особливе значення має у творі опис місця дії.
  • 7. Як поет нагнітає відчуття небезпеки? Які почуття він хоче викликати у читачів?
  • 8. Про що попросила придворна красуня закоханого рицаря Делоржа?
  • 9. Як у скрутній ситуації герой балади зумів відстояти власну гідність?
  • 10. Як упродовж короткого часу змінюються почуття героїв балади: Кунігунди до Делоржа і Делоржа до Кунігунди? Поясніть причини цих змін.

Узагальнюємо і підсумовуємо

  • 11. Схарактеризуйте образи придворної дами і рицаря.
  • 12. Як ви гадаєте, що деспотична Кунігунда своїм наказом хотіла продемонструвати рицарю й глядачам?
  • 13. А що продемонстрував Делорж своїм вчинком придворним і своїй дамі серця?
  • 14. Доведіть, що дикі звірі не настільки жорстокі, як Кунігунда.
  • 15. На вашу думку, яке видовище того дня найбільше вразило глядачів? Чому? А що вас найбільше вразило в подіях балади?
  • 16. Згадайте, звідки зазвичай запозичували свої сюжети автори літературних балад. А звідки був запозичений сюжет балади Фрідріха Шиллера «Рукавичка»?

Міркуємо самостійно

  • 17. Порівняйте сюжети давньої хроніки і балади Ф. Шиллера. На чому автор балади акцентує увагу?
  • 18. Який ідеал людини, на вашу думку, сповідує у цій баладі поет?
  • 19. Йоганн Вольфганг Ґете сказав: «Через усі творіння Шиллера проходить ідея свободи». Поясніть, як ідея свободи особистості втілена у баладі «Рукавичка».

Застосовуємо поняття з теорії літератури

  • 20. Поясніть, чому твір Ф. Шиллера «Рукавичка» є літературною баладою.
  • 21. Наведіть приклади використання прийому протиставлення.
  • 22. Доведіть, що баладі «Рукавичка» притаманний активний розвиток сюжету.
  • 23. Згадайте, що таке оригінал і переклад. Який із поданих вище текстів балади «Рукавичка» є оригіналом, а який - перекладом?
  • 24. Хто переклав баладу Ф. Шиллера українською мовою?
  • 25. Згадайте особливості переспіву. Чим переспів відрізняється від перекладу?

Виконуємо творчі завдання

  • 26. Уявіть, якими були стосунки між Кунігундою і Делоржем до випадку у звіринці короля Франциска І.
  • 27. Розкажіть передісторію подій, зображених у баладі.
  • 28. Яким би ще міг бути фінал у цьому творі?