Зарубіжна література. 7 клас. Міляновська

ПЕРЕДМОВА

ДРУЗІ-СЕМИКЛАСНИКИ!

Ми вже два роки поспіль вивчали з вами художні твори зарубіжних авторів. І, мабуть, кожного з вас захопили прочитані у попередніх класах книги про морські пригоди, фантастичні подорожі чи надзвичайні випробування. Але досі ми сприймали ці твори ніби відсторонено: як цікаві, але чужі переживання та життєві труднощі, що випали на долю і дорослих, і дітей.

У програмі із зарубіжної літератури для 7 класу багато уваги приділено визвольній боротьбі як наших предків, так й інших народів, зображенню трагічних подій війни. На жаль, те, що зовсім недавно було для нас далекою історією, сьогодні стало реальністю. Ми усі сподіваємося, що важкі часи скоро минуть і ми знову радітимемо спокійному життю, не боятимемося прийдешнього дня і насолоджуватимемося найкращими взірцями світової літератури.

У підручнику подано тексти художніх творів у повному або скороченому вигляді, які супроводжуються статтями про життя і творчість їхніх авторів, матеріалом із теорії літератури. Звісно, усі твори друкуються в українських перекладах, однак деякі літературні тексти запропоновано мовою оригіналу, що дарує вам змогу ніби доторкнутися до рядків, написаних рукою самого митця, і водночас оцінити майстерність перекладача.

Також у підручнику є рубрики «Історична енциклопедія», «Літературний коментар» та «Для тих, хто хоче знати більше», у яких пояснюються реалії, відображені у творах, та додаткова цікава інформація про авторів, історію написання твору тощо. Окремо винесено рубрику «Радимо прочитати».

Для кращого засвоєння навчального матеріалу, а також повторення вивченого у підручнику розроблено систему завдань та запитань, у яких і серйозно, і з гумором ми з вами обговорюватимемо прочитане. У кінці підручника міститься словничок літературознавчих термінів, у якому ви знайдете визначення теоретичних понять, які вивчали у 5 і 6 класах.

Отже, читайте, отримуйте знання і любіть свою Батьківщину, бо вона у нас одна та потребує нашого піклування!

Вступ. Оригінал і переклад

Світова література напрочуд різноманітна. Вона представлена великою кількістю жанрів, безліччю сюжетів, образів, характерів, художніх засобів. Водночас література кожного народу має свої національні риси і, звісно ж, свою національну мову.

На жаль, не усі твори ми можемо сприймати тією мовою, якою їх написав автор, тобто мовою оригіналу. Здебільшого ми звертаємося до перекладів літературних текстів. Причому розрізняють буквальні (або дослівні, точні) переклади й адекватні (або повні, відповідні) переклади.

Буквальні переклади точно передають граматичні конструкції та інформацію, що міститься у тексті, і є важливими для перекладу документів, наукових досліджень. У літературі зазвичай використовують адекватні художні переклади. Вони відображають не тільки зміст чи ознайомлюють нас із певною інформацією, а й передають стиль автора, емоційний стан героїв, культурно-історичне тло твору, будову та особливості жанру.

Найважче перекладати ліричні віршовані твори. Наприклад, дуже складно відтворити в українських перекладах будову японських віршів-мініатюр хайку (які ви вивчали у 6 класі). Цікаво, що в японській мові слова дуже короткі і багато слів взагалі односкладові. Тому в одному рядку хайку, в якому за правилами віршування, як ви пам’ятаєте, повинно бути 5 або 7 складів, японською мовою може міститися велике поширене речення, а українською — лише 2-3 слова. Зрозуміло, що повноцінне відтворення настрою, змісту і форми твору у художньому перекладі є доволі складним завданням. Тому перекладачі намагаються в адекватному перекладі якомога повніше передати ідейно-художній задум автора.

Видатний український митець Іван Франко говорив: «Переклад має передавати не тільки слова, а й думку першотвору». В Україні впродовж багатьох десятиліть формувалися традиції перекладацької майстерності, чимало поколінь митців присвятили свою діяльність художньому перекладу. Серед них Іван Франко, Микола Бажан, Микола Терещенко, Максим Рильський, Микола Зеров, Василь Мисик, Дмитро Паламарчук, Микола Лукаш, Василь Стус, Борис Тен, Андрій Содомора та багато-багато інших. Майстри українського перекладу ознайомили нас із найкращими взірцями світової літератури, створеними як у далекому минулому, так і в наші дні.

У літературознавстві широко використовують також поняття переспів, або наслідування. Переспівом називають вірш, написаний за мотивами якогось фольклорного чи літературного твору. Переспіви ще називають вільними перекладами віршів, оскільки їхні автори не ставлять за мету точну відповідність оригіналові.