Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Міляновська

ШЕДЕВРИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІРИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

РІЗНОМАНІТТЯ МОДЕРНІСТСЬКИХ НАПРЯМІВ І ТЕЧІЙ

Мистецтво Західної Європи початку ХХ століття характеризується надзвичайною різноманітністю напрямів і течій. Якщо попередні художні напрями змінювали один одного впродовж багатьох десятиліть і навіть століть (бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм), то тепер мистецькі групи виникали щороку, пропонуючи загалу нові гасла й естетичні принципи.

Відомий бельгійський поет і драматург Еміль Верхарн, один із лідерів символізму, що поширився на межі ХІХ і ХХ століть, писав: «Немає тепер єдиного напряму — існують тепер лише кілька груп, які постійно розколюються. Всі вони нагадують мені рухомі геометричні фігури в калейдоскопі, які миттєво розпадаються і з’єднуються, зливаються і розлітаються, однак перебувають у межах одного і того самого кола — кола нового мистецтва».

Експериментаторство заполонило весь художній процес, хоча багато хто з митців і намагався поєднати новаторські методи із традиційними. Особливо яскраво новаторство виявилося в поезії. Поети-модерністи надавали величезного значення формі твору (мові, організації тексту, образній системі тощо), наполягаючи на тому, що форма вагоміша за зміст.

Витоки літератури модернізму дослідники вбачають у романтизмі, адже новому мистецтву також притаманне бунтарство, протиставлення особистості суспільству, заперечення міщанської моралі. Модерністи, як і романтики, вдавалися до фантастики, відмовившись від соціальної тематики. В останній третині ХІХ століття вони проголосили цілковиту свободу митця від будь-яких правил і канонів (як і романтики свого часу, які в першій третині ХІХ століття повстали проти класицистичної регламентації мистецтва).

Модерністи були в постійному пошуку нових прийомів. Мету своєї творчості вони вбачали не в наслідуванні життя і відображенні грубої дійсності, а в самовираженні, в реалізації власного творчого потенціалу.

Напрями і течії раннього модернізму

Як ви вже знаєте, в період останньої третини ХІХ — початку ХХ століття чимало митців-модерністів перебувало під впливом культури декадансу з його принципом «мистецтво для мистецтва», вишукано-мрійливою споглядальністю, занепадницькими настроями. Декаданс, проголосивши свободу творчості і культ Прекрасного, відмовився від зображення вульгарної дійсності з її фальшивими моральними цінностями та духовною зашкарублістю. Водночас модерністи хоча і наполягали на антиреалістичності мистецтва, вони, як і реалісти, особливу увагу приділяли зображенню психологічних станів.

Саме декаданс став віддзеркаленням настроїв, що панували в країнах Західної Європи на межі ХІХ—ХХ століть. Європа того періоду опинилася перед питанням невизначеності духовних орієнтирів, перед проблемою розчарування в силі людського інтелекту та в наявності бодай якогось сенсу буття. У багатьох країнах Європи панувало майже містичне передчуття жахливих катастроф ХХ століття — революції і війни, які й справді не забарилися.

Літературознавці вважають декаданс характерною рисою першого (або раннього) етапу розвитку модернізму. Під знаком декадансу формувалися оригінальні мистецькі напрями модернізму. Серед найяскравіших напрямів і течій варто згадати вже відомий вам імпресіонізм. Також у Франції кінця ХІХ — початку ХХ століть розвивався символізм. Прихильники декадансу вважали примітивним реалістичне копіювання дійсності у творах, вони розуміли мистецтво як щось вище за реальність. Символісти прагнули пов'язати дійсність зі світом ідей, створити «вищу реальність», яка осягається не раціонально, а інтуїтивно, через осяяння.

• 1. Розкрийте суть новаторства збірки Шарля Бодлера «Квіти зла». У чому символізм вірша «Альбатрос»?
• 2. Чому Поль Верлен надавав особливого значення музикальності поезії? Згадайте, що таке сугестія.
• 3. Як у вірші Артюра Рембо «П'яний корабель» розкривається тема бунту проти всього усталеного?
• 4. Зробіть висновок про особливості поезії французьких декадентів.

Символізм мав величезне значення для літератури ХХ століття і вплинув на формування нових мистецьких течій, серед яких акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм та інші. Водночас уже на початку ХХ століття внаслідок бурхливих світоглядних змін декадентські напрями стали сприйматися як щось застаріле і традиційне та поступилися більш радикальним мистецьким явищам.

У ХХ столітті модернізм об'єднав у собі літературні напрями і течії, спрямовані на пошуки нових естетичних принципів та прийомів зображення.

У поезії модерністів зовнішній світ переходить у внутрішній, перетворившись у свідомості митця на безліч найхимерніших віддзеркалень і найтонших переливів емоцій. І ніхто, на переконання митців, не може докоряти їм у тому, чи правильно вони «бачать, відчувають і виражають» свої особисті (часто трагічні) переживання.

Поступово модерністи від декадентської ідеї власного самовираження приходять до ідеї вираження творчої енергії та духу всього людства. Ця теза стала визначальною у другому етапі розвитку модернізму — у бунтівному мистецтві авангарду (у перекладі з французької «передовий загін»). Індивідуалізм та суб'єктивізм витончених переживань поступається перед глобальним відчуттям «Я», спраглого діяльності і дотичного до всіх подій Усесвіту.

Авангардне мистецтво (або авангардизм) виникло в Італії і поширилося на інші країни Європи. Авангардизм є сукупністю художніх напрямів і течій (футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм та інші), що характеризуються антиреалістичністю та експериментаторством.

На думку авангардистів, мистецтво не може залишатися чимось допоміжним до дійсності, її банальним відображенням. На відміну від декадентів, чимало авангардистів закликали до деестетизації мистецтва, вони вірили в технічний прогрес та енергійно оспівували машини і революції. На бунтівну ідеологію авангардизму вплинули зокрема і події початку ХХ століття: революції і Перша світова війна, що призвели до величезних людських жертв. Вони стали підтвердженням передчуття історичної катастрофи й абсурдності світу, яке панувало в мистецтві кінця ХІХ століття.

Прихильники радикального авангардизму, зокрема футуристи, заперечували будь-які мистецькі авторитети, прагнули до руйнування літературних традицій, закликаючи «плюнути на Олтар Мистецтва», знищити і минуле, і сучасне. Авангарду притаманні гротеск і пародіювання. Авангардисти відмовлялися від логічних зв'язків у тексті, від граматики, створюючи нову, лише їм зрозумілу мову, нові форми мистецтва.

Дадаїсти теж закликали звільнити творчий процес від контролю розуму, віддатися хаотичному потоку свідомості, стихійного словотворення, звести мистецтво до дитинної гри («мистецтво — це не серйозно»). Деякі дадаїсти прагнули візуалізації поезії, запозичивши в кубіста Пабло Пікассо техніку колажу, вони вирізали слова з газет і хаотично поєднували їх у вірші. Дадаїзм відіграв важливу роль у формуванні одного з провідних напрямів модерністського мистецтва — сюрреалізму.

Хоча авангардистам властиве апокаліптичне світовідчуття, вони, на відміну від декадентів, займали активну життєву позицію, закликаючи до зміни моральних цінностей і знищення бездуховного суспільства. Авангардисти намагалися бути агресивними навіть у своєму впливові на публіку, нерідко вдаючись до скандалів, епатажу і мистецьких провокацій.

Щодо статусу авангардизму єдиної думки не існує: одні критики називають його самостійним культурним явищем, інші — етапом у розвитку модернізму, визнаючи або їхню спорідненість, або — протилежність. Нерідко мистецтвознавці не можуть визначити, до якого з напрямів належить твір того чи того митця.

Класна дошка

Провідні напрями і течії літератури модернізму
Імпресіонізм (лат. empression — враження) — мистецький напрям, який виник у Франції та розвивався в останній третині ХІХ — на початку ХХ століть	фіксація безпосередніх вражень і витончених переживань, а не ідей та думок; зображення не самого предмета чи явища, а враження від них; у центрі уваги суб'єктивне почуття, а не раціональне бачення світу
Символізм (давньогрецьк. symbolon — умовний знак, прикмета) — мистецький напрям, розвивався в останній третині ХІХ — на початку ХХ століть	заперечення реалізму; перетворення конкретного образу на багатозначний символ; пошуки зв'язку між реальним таємничим світом, тлумачення прихованих змістів, спрямованість до ідеального світу, вираження невисловлюваного і непізнаваного; використання звукопису, асоціацій
Експресіонізм (лат. expression — вираження) — авангардистський літературний напрям, який розвивався з 1905 по 1920-ті роки, утвердився в Німеччині. Протиставлявся імпресіонізму та натуралізму	зображується не життя, а суб'єктивне ставлення до нього, сама суть дійсності; гранична емоційність, естетизація болю і страждань; трагічне світовідчуття; тема смерті, провини, приреченості, самотності; тлумачення світу як ворожого, дисгармонійного, абсурдного і непередбачуваного; заперечення літературних традицій
Акмеїзм (давньогрецьк. akmе — вершина, розквіт, вищий ступінь) — модерністська течія в російські поезії 1910-х років, яка розвинулася із символізму, але водночас відмежувалася від цього напряму	відмова від надмірної абстрактності і містичності символізму, багатозначності символу; відкритість до предметності «барвистого життя; звернення до принципів «чистого мистецтва»; використання асоціацій, релігійних мотивів, образів Античності і Середньовіччя
Футуризм (італ. futurismo від лат. futurum — майбутнє) — авангардистська течія, що була актуальна в 1920—1930-х роках. Виникла в Італії. Футуристи закликали знищити здобутки попередніх епох (музеї — це смітники)	оспівування науково-технічного прогресу, цивілізаційних катастроф як засобу оновлення світу; заперечення психологізму; словотворчість, відмова від граматики, відмова від милозвучності; динамізм
Дадаїзм (франц. dada — гра в конячки) — авангардистська літературно-мистецька течія, що виникла в Швейцарії в роки Першої світової війни. Дадаїсти не висували ніяких ідеалів, удаючись до «художнього хуліганства»	використання техніки автоматичного письма, потоку свідомості; заперечення будь-яких авторитетів і традицій, епатаж; проголошення будь-якого виробу твором мистецтва, якщо художник узяв його із звичайного середовища і дав йому назву; повний відхід від загальноприйнятих норм, проголошення «агресивного божевілля»
Сюрреалізм (франц. surrealisme — надреалізм) — авангардистський напрям у мистецтві, який розвинувся з дадаїзму й утвердився у Франції в 1910—1920-х роках. Залишався актуальним до 1950-х років. Головне завдання — створити нову художню реальність, тобто надреальність	вивільнення творчої свідомості, думки з-під контролю розуму, естетики, моралі; звернення до підсвідомого, інтуїції, снів, марень; поєднання (монтаж) непоєднуваних або віддалених образів, думок, спогадів; використання потоку свідомості, автоматичного письма, вільних асоціацій
Екзистенціалізм (лат. exsistentia — існування) — песимістичний світогляд, напрям у філософії та літературі, що виник незадовго до Другої світової війни і був актуальним до 1950-х років.	тяжіння до філософії, відсутність чіткої межі між філософським і літературним твором; протест проти нав'язування людині моралі та ідеалів, тоталітарної ідеології; у центрі уваги саме існування людини, свобода особистості; тлумачення світу як ворожого і абсурдного

Для тих, хто хоче знати більше

В українській поезії 1900—1910-х років ми також бачимо приклади авангарду. Молоді митці-новатори в пошуках нових прийомів та ідей ставали прихильниками різних літературних напрямів й активно об'єднувались в мистецькі угруповання. Під впливом європейського авангардизму, керуючись принципом «мистецтво заради мистецтва», вони звернулися до теми втрати ідеалів, мотивів смутку, розчарування. Водночас поети нерідко надавали своїм творам фольклорного забарвлення.

Авангардистські риси ми бачимо у віршах Богдана Лепкого, Петра Карманського, Василя Пачовського, Степана Чарнецького, Михайла Яцкова та інших. Прикладом українського футуризму є, зокрема, поезії Михайля Семенка (1892—1937 роки):

Михайль Семенко

* * *

Безумить грюками

розривається металь

скрипить ріже сталь

брязкотах руйнуї

верескливість машинить

лоскіт авто

співають шини

сиренить зойкність

похапливить тупотіння

незримлять крила

тріпоті

гамір залізних експериментів.

Я

Я — жертва погасаючого світу.

Я — поранений звір.

Можливо, що прибув на аероліті

І кинув довкола зневажливий зір.

Дух мій

в захопленні можливостей футурних,

І в крові — безліч архаїчних атавіз.

Я — в пестінні хмарок пурпурних,

Я — скрізь.

Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти,

Я — синтеза поетів і мрій.

Я пережив усі конфлікти,

І дивний на мені стрій.

І коли встануть всі звірі й люди,

І коли кинуться всі предки й вороги, —

Я розстебну свою закривавлені груди

І покажу, скільки в мене снаги!

І побачать міць синтетичну й могутню,

І попрохають крові на плями й сліди, —

Я віддам всю свою силу

за хвилю незабутню —

Я — вічний, сміливий і молодий! [...]

Михайль Семенко (Михайло Семенко) — земляк Миколи Гоголя, народився в селі Кибинці Миргородського повіту Полтавської губернії. Його вважають засновником українського футуризму, організатором мистецьких угруповань. Модерністська творчість М. Семенка характеризується експериментаторством, пошуком нових образів і словотворчістю. Поет увів у національну літературу індустріальну та урбаністичну теми. Після нищівної критики Михайль Семенко визнав помилковість свого мистецького світогляду і залишив футуризм. Радянська влада здійснювала шалений тиск на творчу інтелігенцію України, тому українська література не могла розвиватися вільно і залишатися самодостатньою.

Михайля Семенка неодноразово арештовували, у 1937 році його звинуватили в участі в неіснуючій Українській фашистській терористичній організації та в намірі повалити Радянську владу. Поета, як і багатьох українських митців, було розстріляно у київській тюрмі НКВС.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

• 1. Поясніть, що спільного в художніх принципах романтизму і модернізму.
• 2. Які настрої притаманні мистецтву декадансу?
• 3. Прокоментуйте, у чому полягає антиреалістичність та антитрадиційність модерністського мистецтва.
• 4. Що ви знаєте про авангардистську поезію?
• 5. У чому основні відмінності між поезією декадансу й авангарду?
• 6. Назвіть основні напрями і течії літератури модернізму.
• 7. Які риси авангардистської поезії вас вразили?
• 8. На прикладі віршів Михайля Семенка розкрийте особливості авангардної поезії.

Соціальна та громадянська компетентності

• 9. Порівняйте долю російського письменника Михайла Булгакова й українського поета Михайля Семенка в тоталітарному суспільстві.
• 10. Доведіть, що образ майстра був актуальним і для української літератури 1930-х років.