Креслення. 8-9 клас. Сидоренко

14. Деталювання складальних креслень

14.1. Поняття про деталювання

Щоб зробити виріб, який складається з кількох деталей, спочатку треба виготовити ці деталі. Для виготовлення деталей потрібні їх креслення. Креслення окремих деталей, з яких складається виріб, виконують за його складальним кресленням.

Процес виконання деталей за складальним кресленням виробу називають деталюванням.

Перед початком деталювання слід прочитати складальне креслення. Це дає змогу визначити будову виробу, взаємодію його складових частин і їх призначення. Сам процес деталювання передбачає умовне розчленування виробу на окремі деталі і виконання креслення кожної з них. За цими кресленнями виготовляють деталі і потім з них складають вироби.

Звернемось до прикладу. На рисунку 237 наведено порядок роботи, наочне зображення і складальне креслення затискача. Він складається з основи 1, до якої за допомогою штифта 5 приєднано прижим 3, і гвинта 2 з нерухомою рукояткою 4. Пристрій призначений для затискання округлих деталей під час їх обробки на верстаті. Для цього деталь вкладають у прямокутний паз на основі 1 і закріплюють прижимом 3 за допомогою гвинта 2.

На рисунку 238 наведено наочні зображення деталей, з яких складається затискач, та їх креслення. Кожне креслення містить зображення, вибрані залежно від форми деталі, та її розрізи.

Ви вже знаєте, що кожний виріб складається з оригінальних деталей, призначених тільки для даного виробу, і стандартних. Під час деталювання виконують креслення тільки оригінальних деталей. На стандартні деталі виконувати креслення не треба, бо вони виготовляються на спеціалізованих підприємствах. Інші підприємства їх купують і використовують вже готовими для складання своїх виробів. Оригінальні деталі кожне підприємство виготовляє для своїх виробів самостійно.

Затискач, складальне креслення якого наведено на рисунку 237, має 4 оригінальні і 1 стандартну деталь. Тому під час деталювання виконано креслення чотирьох його деталей.

ЗАПИТАННЯ

• 1. Для чого виконують деталювання?
• 2. У чому полягає процес деталювання?
• 3. Що передує деталюванню складального креслення?
• 4. Які деталі не підлягають деталюванню? Чому?

Рис. 237. Загальний вигляд (а, б) та складальне креслення (в) затискача

Рис. 238. Креслення деталей затискача

14.2. Послідовність деталювання

Щоб полегшити деталювання, його потрібно виконувати у певній послідовності. Рекомендується такий порядок деталювання складального креслення:

1. Читання складального креслення виробу в розглянутій раніше послідовності. Вивчення його будови. Головну увагу звертають на форму деталей, їх призначення і взаємодію.

2. Уявне розчленування виробу на окремі деталі, з яких він складається.

3. Визначення деталей, креслення яких треба виконати (згадайте, які деталі не підлягають деталюванню). Починають деталювання з простих за формою деталей. Уявне видалення цих деталей полегшує визначення форми складніших.

4. Визначення необхідних зображень, потрібних для креслення кожної деталі. Кількість зображень повинна бути мінімальною, але достатньою для повного вивчення форми і розмірів деталі. Кількість і склад зображень на кресленні деталі можуть не відповідати зображенням складального креслення.

5. Вибір масштабу зображень. Під час деталювання не обов’язково дотримуватись однакового масштабу для всіх деталей. Невеликі деталі, особливо складної форми, зображують у більшому масштабі.

6. Компоновка і послідовна побудова зображення. На кресленнях деталей зображують і ті елементи, які на складальному кресленні не показують або показують спрощено (наприклад, фаски).

7. Нанесення розмірів. їх вимірюють на зображеннях складального креслення з урахуванням масштабу. Ті розміри конструктивних елементів, які відсутні на складальному кресленні, визначають з довідників. Для спряжуваних поверхонь (тобто поверхонь, які взаємодіють між собою) погоджують розміри.

Кожну деталь креслять на окремому аркуші. На кресленнях виконують основний напис. Дані для основного напису (назву деталі, матеріал тощо) беруть із специфікації складального креслення.

14.3. Виконання деталювання

На рисунку 239 наведено принцип дії, наочне зображення і складальне креслення струбцини. Струбцина — це механічний пристрій, за допомогою якого закріплюють деталі під час обробки або склеювання. Основні деталі струбцини — скоба 1, втулка 3 і натискний гвинт 2. Втулка з’єднана із скобою розклепуванням. Гвинт переміщується у втулці по різьбі. Обертають гвинт рукояткою 4. На нижньому кінці гвинта розклепуванням закріплено кільце 5. На складальному кресленні містяться головний вигляд і вигляд зверху. Головний вигляд виконано з місцевим розрізом на деталі 1 і повними розрізами деталей 3 і 5. Щоб форма скоби була більш зрозумілою, на кресленні виконано винесений переріз. Фігура перерізу симетрична, тому її не позначено.

Зображення на складальному кресленні дають уявлення про будову виробу та форму всіх деталей, з яких його складено.

Скоба 1 є головною деталлю струбцини. Форма скоби дала назву цій деталі. У її верхній частині виконано циліндричний отвір під втулку 3. З обох боків вертикальної частини скоби вибрано прямокутні пази, заокруглені на кінцях. Це зроблено для зменшення маси деталі. Усередині скоби на її нижній частині міститься опорний циліндричний виступ, до якого притискується поверхня закріплюваного предмета.

Рис. 239. Загальний вигляд (а, б) та складальне креслення (в) струбцини

Гвинт 2 складається з трьох циліндрів. У циліндричній головці гвинта виконано наскрізний отвір під рукоятку 4. Циліндричний кінець гвинта розклепано, що забезпечує нерухомість з’єднання з кільцем 5. Робоча поверхня гвинта має різьбу М16, по якій гвинт переміщується у втулці 3.

Втулка 3 зовні обмежена двома циліндричними поверхнями, усередині має різьбу М16.

Рукоятка 4 являє собою циліндричний стержень із зрізами біля торців конічними фасками.

Кільце 5 має циліндричну форму. Усередині кільця знято конічну фаску.

Струбцина не має стандартних деталей, тому креслення виконують на кожну з них (рис. 240).

На рисунку 240, а наведено креслення деталі 4 — стержня-рукоятки. На складальному кресленні, де її зображено разом з іншими деталями, рукоятку показано на двох зображеннях, а тут — на одному, тому що її форма повністю виявлена одним виглядом.

На рисунку 240, б наведено креслення кільця 5. Щоб уявити його форму і розміри, досить виконати одне зображення — фронтальний розріз. Для зручності читання креслення вісь зображення розміщено горизонтально.

Втулка 3 також потребує одного зображення — фронтального розрізу (рис. 240, в) з горизонтально розміщеною віссю.

На рисунку 240, г наведено креслення гвинта 2, Хоч на складальному кресленні гвинт показано на двох зображеннях, на кресленні деталі цього робити не доцільно — досить і одного вигляду. Але його слід доповнити місцевим розрізом, щоб показати наскрізний отвір під рукоятку 4.

Скоба 1 потребує трьох зображень (рис. 240, д), як і на складальному кресленні: головного вигляду з місцевим розрізом для показу отвору під втулку 3, вигляду зверху і винесеного перерізу.

Виріб має спряжувані поверхні — зовнішні поверхні рукоятки 4, гвинта 2 і втулки 3 спряжені з поверхнями отворів відповідно у головці гвинта 2, у кільці 5 і скобі 1. Розміри цих поверхонь повинні мати однакові числові значення.

Через те що під час друкування підручника зображення довільно зменшили відповідно до формату сторінки, справжні розміри деталей неможливо встановити безпосереднім вимірюванням на складальному кресленні. Тому слід застосувати пропорційний (кутовий) масштаб (рис. 241).

Рис. 240. Креслення деталей струбцини

Рис. 241. Кутовий масштаб

Для цього на чистому аркуші паперу проводять горизонтальну пряму і відкладають на ній дійсний розмір, наприклад 86 мм (довжина рукоятки). З кінця відрізка проводять перпендикуляр. На ньому від вершини утвореного прямого кута відкладають довжину рукоятки, виміряну на кресленні в підручнику. Кінці обох відрізків з’єднують.

Щоб визначити розмір будь-якого відрізка на даному кресленні, відкладають цей відрізок від вершини на вертикальній стороні кута і проводять лінію, паралельну похилій прямій. Вона відмітить на горизонтальній стороні кута дійсний розмір відрізка, довжину якого треба визначити.

ЗАПИТАННЯ

• 1. Чому не можна копіювати із складального креслення зображення деталей?
• 2. Що означає погодження розмірів деталей під час деталювання?
• 3. Для чого застосовують пропорційний масштаб?

ЗАВДАННЯ

• За вказівкою вчителя виконайте креслення деталей виробів: рисунок 231, деталі 2, 3; рисунок 233, деталі 1, 3; рисунок 234, деталі 1, 2; рисунок 235, деталі 1, 2; рисунок 236, деталі 2, 3.