Креслення. Навчальний посібник. Глушко

Додаткові та місцеві вигляди

1. Утворення додаткового вигляду.

Деякі елементи предметів (рис. 94 а) проекціюються на основні площини проекцій із спотворенням (рис. 94 б). Щоб уникнути цього, використовують проекціювання частини предмета на додаткову площину проекцій.

Рис. 94

Додаткову площину розміщують паралельно тій частині предмета, яка на основних площинах проекцій зображується із спотворенням. Одержане на додатковій площині зображення суміщають з основною площиною проекцій (рис. 94 в). Це і є додатковий вигляд. Він дає повне уявлення про форму і розміри похилої частини предмета, показаного на рисунку.

Коли додатковий вигляд розміщено в проекційному зв'язку, то немає потреби вказувати стрілкою напрям проекціювання і виконувати будь-які написи (рис. 94 в).

Напрям проекціювання, за яким одержують додатковий вигляд, вказують стрілкою з великою літерою українського алфавіту над нею. Зображення додаткового вигляду позначають цією ж літерою (рис. 94 г). Літера завжди повинна бути вертикальною.

Додатковий вигляд можна повертати (рис. 94 д).

При цьому його позначення доповнюють умовним знаком повороту.

2. Місцеві вигляди.

Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета називають місцевим виглядом. Застосування місцевого вигляду дає змогу показати на кресленні форму і розміри тільки окремих елементів предмета. За рахунок цього уникають зайвих, часом громіздких зображень на кресленнях.

Місцевий вигляд найчастіше розміщують у проекційному зв'язку з іншими зображеннями на кресленні. Зображення місцевого вигляду може бути обмежене лінією обриву.

Рис. 95