Мистецтво. 8 клас. Масол

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ

Музика Михайла Вербицького

Слова Павла Чубинського

Дорогі восьмикласники та восьмикласниці!

Перед вами підручник, який розкриває особливості мистецтва минулого від давніх цивілізацій і до кінця ХІХ століття. Ознайомлення з художніми цінностями різних епох, з шедеврами архітектури, скульптури, живопису, музики тощо, безперечно, збагатить ваш естетичний досвід. Ви зможете розрізняти такі стилі, як античний, візантійський, романський, готика, Ренесанс, бароко, рококо, класицизм, романтизм, реалізм.

Протягом року ви аналізуватимете й порівнюватимете твори українського і зарубіжного мистецтва, узагальнюватимете їх зміст у контексті розвитку культури певного періоду та панівного стилю. Також важливо навчитися інтерпретувати й оцінювати художні явища, висловлювати особистісно-ціннісне ставлення до художніх творів у процесі сприймання та колективного обговорення. Справжнє естетичне задоволення матимете від ознайомлення з найвидатнішими художніми явищами світу в рубриці «З історії шедевра».

У кожній темі запропоновано 2-3 художньо-практичні завдання, з яких ви зможете обрати саме те, що дасть змогу проявити власні інтереси, здібності та компетентності. Разом з індивідуальною творчістю можна виконувати проекти в групах чи колективно, здійснюючи цікаві пошуки дослідницького характеру. Для практичної діяльності з музики у додатку, який вміщено наприкінці підручника, ви знайдете пісні для співу з нотами.

Перевірити свої досягнення допоможуть візуальні тести після кожного розділу.

Твори для виконання, подані в додатку 1, можна прослухати за посиланнями, що зібрані на веб-сторінці www.svitochpublish.com.ua/?art8. Завантажити цю сторінку ви зможете за допомогою QR-коду на с. 197.

Тож сподіваюся, що інформація, ілюстрації, запитання і завдання підручника спонукатимуть вас до художньої самоосвіти, що так потрібна для орієнтації в царині художніх цінностей сучасності.

У добру путь лабіринтами світового мистецтва!

З повагою — авторка

Вступ

Що таке стиль? Які стилі мистецтва існують? Як їх розрізняти?

Відповіді на ці запитання з'являтимуться поступово, а загальна характеристика поняття «стиль» допоможе зорієнтуватися у змісті підручника.

Зміни в мистецтві відбуваються під впливом суспільних умов, культурних традицій і внутрішніх суто художніх чинників. Прогрес у мистецтві — це складний і суперечливий процес відображення нових ідей і вдосконалення способів художнього мислення від епохи до епохи. Кожна доба породжує своє неповторне мистецтво. Твори певного історичного періоду мають яскраво виражені відмінності від попереднього і наступного. До них належать: провідна тематика, домінуючі жанри, система засобів художньої виразності, за допомогою якої навколишній світ віддзеркалюється в художніх образах. Спільні ознаки творчості єднають групи митців. Таке явище дістало назву «стиль».

Стиль мистецтва — це естетична категорія, що відображає відносно стійку спільність основних ознак творчості, зумовлених художньо-естетичними принципами, властивими певному колу митців. Стиль визначає тип єдності змісту і форми у творах мистецтва, притаманний представникам різних історичних епох, культурних регіонів, національних шкіл.

В європейському мистецтві розрізняють такі великі стилі, як античний, романський, готика, Ренесанс, бароко, рококо, класицизм, романтизм, реалізм. Вони масштабні й охоплюють творчість митців багатьох країн. Також виокремлюють локальні, але дуже важливі для світового мистецтва стилі, як, наприклад, єгипетський, скіфський, візантійський (див. хронологічну таблицю стилів мистецтва у додатку 2).

Часові межі мистецьких стилів орієнтовні, вони часто хронологічно не збігаються в різних регіонах. Зокрема, раннє італійське бароко або самобутнє українське (козацьке) бароко, що виникло пізніше.

Ознаки різних стилів можуть співіснувати в одному періоді, у спадщині окремого митця, у художньому творі. Такі явища зазвичай спостерігають у часи поступових стильових змін, коли певний стиль ще панує, а новий зароджується. Приміром, готичні храми виникали на основі романської архітектури, і риси цих стилів інтегрувалися. Інший приклад — мистецтво XIX ст., у межах якого поєднувалися класицизм, романтизм і реалізм.

Митці відрізняються естетичними ідеалами, художнім світобаченням, прийомами відображення дійсності в мистецтві. Тобто за тим, що складає неповторний мистецький «почерк». У такому випадку ми можемо характеризувати авторський стиль. Згадаймо музику віденських класиків — Гайдна, Моцарта і Бетховена. Незважаючи на спільні ознаки школи, стиль класицизм по-різному «звучить» у їхній творчості.

Розділ І

СТИЛІ МИСТЕЦТВА

• античний
• візантійський
• романський
• готичний
• Ренесанс

Тема 1-2. Таємниці мистецтва Стародавнього Єгипту

Пригадайте, з якими пам'ятками художньої культури Стародавнього Єгипту ви ознайомлювалися на уроках історії та мистецтва? Який із них уважають одним із Семи чудес світу? Обговоріть особливості пригаданих творів і разом визначте найхарактерніші ознаки стилю єгипетського мистецтва доби фараонів.

Єгипетська цивілізація, що розвивалась упродовж тритисячолітньої історії до нашої ери, сформувала високохудожні традиції, які мали величезний вплив на подальший розвиток світового мистецтва. У чому ж полягають секрети єгипетського стилю?

Усі види мистецтва в Стародавньому Єгипті були тісно пов'язані з релігійним культом і підпорядковувалися суворим канонам. У художній формі єгипетські зодчі, скульптори та живописці прагнули передати гармонійну єдність космічного і земного, божественного та людського. Мистецтво тоді тяжіло до грандіозності, тому й не дивно, що найпоширенішою архітектурною формою єгиптян були піраміди — монументальні кам'яні споруди, зведені як гробниці фараонів.

Особливо вражає міць, точність розмірів і пропорцій пірамід, зокрема тих, що в Гізі (належать до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО). Поряд із пірамідами несе свою багатовікову варту висічений зі скелі Великий Сфінкс (лев із головою людини) — найбільша у світі монолітна статуя.

Великий Сфінкс на фоні піраміди, м. Гіза

Храм Амон-Ра, м. Луксор

Храми споруджували на честь богів давньоєгипетського пантеону, насамперед верховного божества — Амона-Ра. Саме тут жерці влаштовували пишні процесії, проводили релігійні ритуали, виконували магічні дії. Храмові комплекси — зразки синтезу мистецтв — прикрашали величними колонадами і скульптурами; стелі, колони й обеліски декорували рельєфами й розписами. Різноманітної форми колони увінчували стилізованими зображеннями поширених в Єгипті рослин: лотоса, папіруса, пальми; капітелі імітували бутон або розкриту чашечку квітки.

Архітектурні ансамблі Єгипту, наче своєрідні кам'яні архіви, зберегли для історії особливості мистецтва давньої доби, а разом із ними й багато таємниць, які впродовж віків намагаються розгадати. Так і донині невідомо, як саме зводили піраміди.

Храмовий комплекс, с. Карнак

У чому полягає особливість синтезу мистецтв в архітектурному ансамблі? Які елементи цього синтезу надавали єгипетським спорудам грандіозності?

Які ви знаєте види скульптури, рельєфу?

Невід'ємна частина гробниць, храмів і палаців Стародавнього Єгипту — це скульптура. Круглу скульптуру висікали з кам'яної брили або цілісного шматка дерева. Канонічні статуї фараонів, царів і цариць та інших мали втілювати у своїй формі їхню владу, силу і могутність. Перший тип таких скульптур: людина, яку зображають, стоїть (фігура випрямлена з високо піднятою головою, руки — уздовж тіла, ліва нога робить крок уперед). Другий тип: людина, яку зображають, сидить у застиглій позі, руки зігнуті в ліктях, а долоні — на колінах.

Єгипетські митці застосовували різні види рельєфу: барельєф, заглиблений рельєф (контури зображення врізали у поверхню каменю). Рельєфи прославляли фараонів, оспівували їхні заслуги у сценах війни та полювання, розповідали про життя в родинному колі.

Монументальна скульптура храму Абу-Сімбел

Рельєфним і живописним композиціям на стінах гробниць притаманна площинність, умовність образів. До самобутніх єгипетських канонів образотворчого мистецтва належить поєднання різних перспектив: голову і ноги людини зображували у профіль, а очі, плечі та руки — фронтально, розгорнуті у фас. Такими незвичними ракурсами й позами митці намагалися передати рух. Статус людини визначався розміром зображуваного: фігури фараонів мали бути вищими за всі інші, фігури вельмож — трохи меншими, а простих людей — зовсім крихітними. Цікаво, що ворогів зображували неодмінно переможеними, долілиць.

Скульптури виготовляли з різних матеріалів та прикрашали коштовним камінням. Дерев'яні статуетки, як і великі статуї, розфарбовували; чоловічі фігури розписували коричневим кольором, а жіночі — жовтим.

Скульптура малих форм

Порівняйте види скульптури (композиція, ракурс, пози, деталі одягу). Визначте особливості єгипетського художнього канону.

Рельєфи єгипетських храмів

Поступово рельєф і настінний розпис «залишають» архітектурний ансамбль і набувають самостійності, створюючи окремі види образотворчого мистецтва.

Живопис єгиптян упродовж тривалого розвитку поступово змінювався — від умовності до реалізму. У живописних композиціях, якими прикрашали стіни храмів, колони й обеліски, детально змальовували побутові сцени, господарську діяльність людини. Виникає інтерес до пейзажу зі звірями, птахами, рибами.

Декоративно-прикладне мистецтво Стародавнього Єгипту представлено статуетками, ювелірними виробами із кольорового скла, напівкоштовних каменів і цінних металів. Прикраси мали не тільки декоративне значення, а й відігравали роль оберегів від усього лихого. У розписах, на перснях, підвісках, браслетах єгиптяни часто використовували зображення священного скарабея (жука із крилами), який символізував Сонце.

Сцена полювання (розпис)

Прикраса головного убору

Які образи та символи використовували давні єгипетські митці? Наведіть приклади, використовуючи подані в підручнику ілюстрації.

Музика Стародавнього Єгипту відігравала важливу роль у культурі та суспільному житті країни. Вона супроводжувала людей, коли ті працювали, святкували, проводили релігійні обряди, пов'язані з культом богів Осіріса, Ісіди, Тота. Також музика звучала під час урочистих процесій, палацових розваг. Про її значення в житті єгиптян свідчать численні рельєфи та розписи із зображеннями співаків та інструменталістів.

Значного поширення в Єгипті набули барабани різної величини та форми. Грою на круглому барабані — тамбурині — супроводжували рухи єгипетські танцівниці.

Духовну музику виконували зазвичай із систром — особливим церемоніальним інструментом, що вважали атрибутом богині Хатхор. Для систра використовували бронзову пластину, що мала вигляд підкови, її прикрашали голівкою вищезгаданої богині. З боків «підкови» робили невеликі отвори, крізь які протягували металеві прути із кільцями. Кінці прутів загинали гачком. Під час калатання інструментом кільця дзеленчали. За легендами таємниче звучання систра мало магічні властивості: дарувало любов і щастя, повертало надію і радість.

Систр

У музичній культурі Єгипту набула поширення арфа (див. додаток 6). На настінних розписах можна побачити ансамблі арф. Спочатку арфа нагадувала великий лук, на який натягували струни. Жінки грали стоячи, акомпануючи співакам-чоловікам. Окрім цих інструментів, виготовляли невеликі арфи з дерева, схожі на ліри. Вишуканим декором вирізнялися арфи, призначені для храмів і палацового оркестру фараонів: їх прикрашали позолотою, живописом і карбуванням із різними символічними фігурами.

Танцівниці на фресці у храмі Абу-Сімбел

Прості й подвійні флейти виготовляли різних розмірів. У військовій музиці як сигнальні інструменти використовували срібні труби.

Фрагмент настінного розпису

Арфіст (реконструкція)

Музика давніх єгиптян не збереглася до нашого часу. Натомість виникло чимало авторських творів, навіяних образами країни фараонів.

Однією з найвідоміших у світі опер про добу Стародавнього Єгипту є «Аїда», створена Джузеппе Верді. Щороку, у долині, неподалік стародавніх Фів, просто неба відбувається ця вистава. Саме тут, відповідно до сюжету, зародилося трагічне кохання єгипетського полководця Рада-меса і рабині Аїди — доньки ефіопського царя, з яким воюють єгиптяни.

«Аїда» на сцені Одеського національного академічного театру опери та балету

Дж. Верді. Марш із опери «Аїда».

Постановка «Аїди» на сцені Арена ді Верона на тлі стародавньої архітектури www.svitochpublish.com.ua/?art8

Кольорова планета. Музика і вірші А. Побужанської (див. додаток 1).

Варіант 1. Намалюй пейзаж із пірамідами. За бажанням застосуй стафаж. Орієнтовні теми: «Караван у пустелі», «Сфінкс — охоронець пірамід» (графітні олівці, сангіна, фломастери; білий або тонований папір).

Варіант 2. Створи ескіз декорації для опери «Аїда». Використай зображення давньоєгипетських колон, храмів (графітні і кольорові олівці, фломастери).

Варіант 3. Групова робота. Об'єднайтеся в «майстерні ювелірів» та створіть ескізи прикрас за єгипетськими мотивами. Орієнтовні теми: «Сонце — володар світу», «Таємничий скарабей», «Чарівний лотос» (кольорові олівці, фломастери).

За бажанням у вільний час виконайте за власними ескізами прикраси, застосовуючи бісер, намисто, ґудзики тощо.

Мистецька скарбничка

Капітель — верхня частина колони, на яку спирається балка.

Канон: в образотворчому мистецтві — художнє зображення за певними правилами; у музичному мистецтві — поліфонічний твір, у якому всі голоси виконують одну мелодію, вступаючи по черзі.

• 1. Які ви знаєте архітектурні шедеври Стародавнього Єгипту? Назвіть особливості стилю єгипетського зодчества.
• 2. Які види скульптур існували в мистецтві Стародавнього Єгипту?
• 3. Розкажіть про канони зображення фігури людини, яких дотримувалися єгипетські митці в давнину.
• 4. Визначте, зображення яких рослин стилізовано у зразках єгипетських колон. За бажанням дослідіть особливості жіночого і чоловічого одягу давніх єгиптян. У вільний час проведіть пластичну гру-імпровізацію «Оживи зображення». Спробуйте відтворити пози й рухи людей, зображених на живописних і рельєфних композиціях давніх єгиптян.