Географія. З поглибленим вивченням географії. 8 клас. Масляк

Тема 4. Релігійний склад населення України та світу

§ 73. Релігія як явище культури. Географія релігій як наукова дисципліна. Світові та національні релігії

Пригадайте релігійні свята, які відзначають ваші близькі. Які звичаї та обряди пов'язані з цими святами?

1. РЕЛІГІЯ ЯК ЯВИЩЕ КУЛЬТУРИ. Релігія — це унікальний продукт і феномен людської цивілізації, суперечливе, різнопланове та багатозначне явище людського життя.

Релігію вивчає багато наук: теологія, філософія, культурологія, соціологія, історія, психологія, літературо- й мистецтвознавство тощо.

Мал. 1. Класифікація релігій за рівнем їх організації.

Об’єктом вивчення географії релігій є релігійні організації, релігійні громади, конфесії, культові місця, поведінка людини в навколишньому середовищі (мал. 1).

Визначити точну кількість релігійних течій та напрямів у світі неможливо.

Релігія тісно пов’язана зі світовим культурним процесом і свого часу була колискою багатьох наукових напрямів. Мусульманські вчені зробили вагомий внесок у розвиток суспільства, стали засновниками арифметики, геометрії, сферичної та площинної тригонометрії тощо. Відповідно до ісламських канонів кожен вірянин має прагнути знань, а ступінь оволодіння «наукою письма» (каліграфією) у мусульманському світі був критерієм освіченості та духовної краси особистості.

Психологія розглядає релігію як сферу духовного спілкування людини з природними та надприродними силами. Пов’язана релігія і з медициною. Релігійні приписи із часом переплелися з народними традиціями щодо здоров’я та життєзбережувальної поведінки людини, а кожен релігійний напрям напрацював способи лікування.

В історію української православної церкви увійшов чернець Києво-Печерського монастиря Блаженний Агапіт. Він зцілював духовні й тілесні хвороби молитвою і зіллям. Відомо, що Агапіт читав твори Гіппократа та Галена грецькою мовою.

Релігія як особлива складова системи духовного життя людини з давніх-давен відігравала важливу культурно-історичну роль: сприяла формуванню загальнолюдських моральних норм, культурно-освітньому розвитку народів, захисту національної мови, збереженню та впорядкуванню народних традицій і звичаїв, відродженню національно-духовних цінностей, формувала духовну єдність людей. Однак водночас вона була засобом духовного поневолення, перепоною наукового прогресу та поширенню освіти серед народу, підтримувала фанатизм, нетерпимість, ненависть до людей іншої світоглядної орієнтації.

2. РЕЛІГІЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ТА КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ФЕНОМЕН. Зараз існує понад 300 тлумачень поняття «релігія» (від латин. religio — святиня, предмет культу, благочестя). У науковому світі немає спільної точки зору щодо того, що саме становить релігію. Найчастіше релігія розглядається як духовний і культурний феномен людської цивілізації. Релігія — це соціально-культурна система визначених способів людської поведінки та практики, моралі та етики, світогляду та організацій, пророцтв і текстів, освячених місць і реліквій, яка пов’язує людство з надприродними, духовними елементами.

Людство створило комплекс сакральних об’єктів і місць від культових споруд (православна каплиця, церква, католицький собор, буддійський храм, ісламська мечеть, юдаїстська синагога) до цілих священних міст: Мекка, Медина (іслам), Віфлеєм, Назарет (християнство), Єрусалим (юдаїзм, християнство, іслам), Варанасі (індуїзм, буддизм, джайнізм), Цюйфу (конфуціанство).

Які культові споруди вам відомі? Який зв'язок між життям людини та певними побутовими традиціями в них простежується?

Духовна сфера людського буття забезпечується власною атрибутикою: релігійна література, засоби поширення релігійної інформації, підготовка служителів культу тощо.

3. ГЕОГРАФІЯ РЕЛІГІЙ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА. Географія релігій — це складова соціальної географії, яка вивчає географічні чинники задоволення духовних потреб людини, географію сфери надання і споживання релігійних послуг, географію релігійного способу життя та поведінки. Вона тісно пов’язана з географією культури, тому що протягом усього часу існування релігія була чи не найбільшим замовником у сфері матеріальної та духовної культури і створила глобальну культурну спадщину людства.

Географія релігій пов’язана з географією науки, освіти, торгівлі, охорони здоров’я, рекреаційною географією, тому що саме релігія та служителі культів надавали суспільству освітні й медичні послуги, а культові споруди залишаються місцями паломництва й туризму.

4. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ. Дослідники поділяють релігії за кількістю богів, яким поклоняються їхні прихильники. Якщо богів багато — це політеїзм, віра в одного бога — монотеїзм. Релігії поділяють на світові, які сповідують люди незалежно від мов, національностей та громадянства; національні (регіональні або локальні), які сповідують люди переважно однієї нації; місцеві (традиційні), які сповідують представники окремих етнічних груп, наприклад, пігмеї Конго, аборигени Австралії (мал. 2).

Буддизм («вчення Просвітленого») — це найстаріша світова релігія, що виникла в VI ст. до н. е. в Індії й поширена в більшості регіонів Азії. Вона має близько 1,6 млрд послідовників. Буддизм старший за християнство на п’ять, а мусульманство — на 12 століть. Проповідуючи прості ідеї — терпимість до інших вірувань, допомога й співчуття стражденним, плинність усього сущого на Землі та байдужість до смерті, буддизм чи не найбільше вплинув на формування цивілізації в Азії.

Мал. 2. Типологія (класифікація) релігійних рухів і організацій.

Виникнення буддизму пов’язують з іменем реальної історичної особи царського роду Шак’їв — Сіддгартха Гаутама («той, хто досяг мети»), він же Будда Шак’ямуні («мудрець», «просвітлений», «пробуджений» із роду Шак’я), який жив у період приблизно 563—483 рр. до н. е. і 45 років поширював своє вчення територією Індії. Буддизм найбільш поширений в країнах Південної, Південно-Східної, Центральної Азії та на Далекому Сході. Він є державною релігією Бутану, Камбоджі, Лаосу, М’янми і Таїланду.

Молодше за буддизм монотеїстичне християнство першим в історії людства стало світовою релігією та має найбільше послідовників — близько 2,4 млрд осіб. Зародилося християнство на території між східним берегом Середземного моря та Мертвим морем в Юдеї і до середини IV ст. зазнавала гонінь. Історичні події та особи сприяли виділенню в християнстві окремих напрямів. У 1054 р. відбувся остаточний розкол християнської церкви на православну й католицьку, а в 1517 р. через реформаційний рух у католицизмі з’явився протестантизм.

  • 1. Пригадайте епоху Великих географічних відкриттів та поясніть, як християнство стало найчисленнішою світовою релігією.
  • 2. За додатковими джерелами визначте відмінності католицизму, православ'я та протестантизму.

Іслам («покірність») виник на початку VII ст. і сформувався під значним впливом юдаїзму та християнства в Хіджазі на батьківщині пророка Мухаммада, серед арабських племен Західної Аравії на східному узбережжі Червоного моря. Це світова монотеїстична релігія, що налічує близько 1,8 млрд послідовників — мусульман у всіх країнах, де вони живуть. У країнах із переважно мусульманським населенням іслам став державною релігією і регламентує всі сторони життя суспільства. Кількість прихильників ісламу зростає як у традиційних районах поширення (Азія та Африка), так і в Європі, Америці, Австралії. В Україні проживають близько 1 млн мусульман, а в Німеччині — понад 4 млн (5 % від загальної кількості населення). Найбільша кількість мусульман проживає в Індонезії, Пакистані, Індії (понад 10% від загальної кількості мусульман світу в кожній країні). Такі країни, як Мавританія, Афганістан, Алжир, Туреччина, Ємен, Туніс, Іран, Марокко є лідерами за відсотком від загальної кількості населення (частка мусульман становить понад 99 %).

За картою релігій світу в атласі назвіть країни, у яких найбільше поширені світові релігії.

5. НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ. Релігії, що зародилися та сформувалися в культурі одного народу, називаються національними (етнічними). Серед них виділяють язичницькі, у яких неможливо вказати засновника (пророка), наприклад, індуїзм (зародився на межі II—І тис. до н. е.), джайнізм (VI—V ст. до н. е.), синтоїзм (VI—VII ст.) та «вчительські», наприклад, юдаїзм (XV ст. — 621 р. до н. е.), конфуціанство (VI—V ст. до н. е.), даосизм (VI—V ст. до н. е.).

Поясніть, чим відрізняються світові релігії від національних, а язичницькі — від «вчительських».

Індуїзм («вічна релігія») — третя релігія за кількістю вірян у світі (після християнства та ісламу), яку фахівці не відносять до світових. Крім Індії та Непалу, прихильники індуїзму переважають серед населення Бангладеш, Індонезії, Пакистану, Малайзії, Сінгапуру, Шрі-Ланки. До інших країн релігія мігрує разом з індусами, які її сповідують.

Основою джайнізму є віра в низку перероджень і самовдосконалення, у якому людина досягає нірвани. Джайнізм, поширений на півострові Індостан, вплинув на розвиток духовної культури та етичні погляди населення Індії, але не вийшов за її межі, як буддизм.

На межі XV—XVI ст. на території сучасного Пенджабу серед народу Пенджабі (північний-захід Індії) зародився сикхізм (сикх — «учень», сикхізм — «релігія учнів»). Заснований на рівноправ’ї чоловіка і жінки для повсюди сущого Бога, він завжди вирізнявся жорстокими методами боротьби за свободу й повним презирством до смерті. Тому сикхи завжди були бажаними солдатами у складі будь-якої армії.

У Китаї найбільш поширеними є конфуціанство, даосизм і буддизм — релігії (філософії), які виникли або потрапили на цю територію набагато пізніше, ніж сформувалися китайське етнокультурне суспільство й державність, на ґрунті давніх вірувань, що існували тут тисячоліттями.

Даосизм — це філософія, релігія та спосіб життя, зародження яких тяжіє до гори Лунхушань на південному сході Китаю. Філософія орієнтована на досягнення людиною духовної досконалості. Релігія — як сукупність вчень, вірувань і практик, виконання яких гарантує безсмертя. Коріння даосизму сягає давньої школи Дао мудреця Лао-Цзи («старий учитель»), легендарного сучасника Конфуція.

Учитель Куп (Конфуцій — це латинізоване Кун-Фуцзи («поважний учитель із роду Куп») — перший історично достовірний давньокитайський філософ. Конфуцій не вважав себе творцем чогось нового, він лише вивчав і систематизув досвід минулого. Отже, конфуціанство в культурі Китаю ніколи не було спадщиною лише одного мислителя.

Синтоїзм («шлях богів») — це поклоніння кільком тисячам божеств, духів і покровителів — камі, політеїстична язичницька релігія японців, коріння якої сягає XI тис. до н. е. Синтоїзм не має засновника і єдиного святого письма. Він сформувався під впливом конфуціанства, даосизму та буддизму і в 1870—1945 рр. навіть був державною релігією Японії. Визначити точне географічне місце зародження синтоїстських вірувань важко. Головним первосвященником синтоїзму був імператор, особу якого визнавали як живого бога.

На карті релігій світу в атласі знайдіть країни, у яких найбільше поширені національні релігії.

ВИСНОВКИ

  • Об'єктом вивчення географії релігій є релігійні організації, релігійні громади, конфесії, культові місця, поведінка людини в навколишньому середовищі.
  • Соціологи розглядають релігію як духовну основу, що здатна стимулювати або стримувати соціальну активність людини.
  • Понад 5 тис. зафіксованих сьогодні релігій класифікують за кількістю богів, історичним типом, ступенем охоплення території, кількістю прихильників, географією поширення.
  • Кожна релігія є самодостатньою, має власну історію розвитку, географію поширення, організацію, систему догматів, культових споруд, морально-етичних норм і цінностей, розвивається за певними внутрішніми законами, є самостійним компонентом у складі загальної системи релігій світу.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  • 1. Доведіть, що релігії вивчає багато наук.
  • 2. Обґрунтуйте культурно-історичне значення релігій для розвитку людської цивілізації.
  • 3. Спрогнозуйте подальше збільшення або зменшення кількості вірян на Землі.
  • 4. Складіть мультимедійну презентацію однієї зі світових або національних релігій.
  • 5. Проаналізуйте вплив релігій на розвиток світової культури.