§ 50. Народні промисли (традиційні ремесла) в Україні

1. Пригадайте, які вироби народних майстрів стали символом самобутності української культури.
2. Назвіть традиційні ремесла та промисли, які набули поширення на території України в минулому.
3. Чи приваблюють особисто вас та ваших близьких витвори народного мистецтва? Які саме?

1. ВИДИ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ ТА ХУДОЖНІХ ПРОМИСЛІВ. Із давніх часів українці, як і інші народи світу, розвивали народні промисли. Виробництво товарів декоративно-ужиткового мистецтва завжди було надзвичайно поширене в усіх частинах країни.

Найбільш поширеними видами народних ремесел та художніх промислів є гончарство, ковальство, ткацтво, гутництво, різьбярство, писанкарство та ін.

Гончарство — один із найдавніших видів народного ремесла. Сучасна наука дозволяє визначити вік гончарних виробів з точністю до 25 років. Кераміка, що в перекладі з грецької означає глина (керамос), за часів Середньовіччя зазнала таких технологічних удосконалень, як застосування гончарного кола, використання поливних розписів, виробництво кахлів та ін. Від XVIII ст. найбільш поширеними керамічними виробами залишаються миски, глечики, кухлі, іграшки, скульптури та ін.

Ковальська справа — виробництво металевих виробів від знарядь праці (наприклад, орало) до багатьох побутових речей. Так, тільки в Русі-Україні існувало понад 16 ковальських ремесел, асортимент виробів із заліза і сталі яких був надзвичайно широкий (зброя, кінська збруя, знаряддя праці та ремісничі інструменти, предмети домашнього вжитку тощо), а залишки давніх печей для виплавки металу знайдено в багатьох поселеннях. Про значний розвиток ковальської справи на землях України свідчить поширене й сьогодні прізвище — Коваль, Ковальчук, Коваленко.

СЛОВНИК

Ремесло — дрібне виробництво, що ґрунтується на ручній техніці за відсутності виробничого поділу праці; певна професія, заняття, справа, фах.

Craft — small-scale production based on manual machinery in the absence of production division of labor. Certain profession, occupation, business, specialty.

Художній промисел — форма народної творчості з виробництва декоративних виробів, що використовуються для побуту, інтер’єру або як одяг та взуття.

Arts and crafts — a form of folk art for the production of decorative products used for everyday life, interior or as clothing and footwear.

Ткацтво — найдавніше домашнє ремесло, яким займалися переважно жінки. Поступово воно почало занепадати із розвитком цехового (мануфактурного) ремісництва. У домашніх умовах тканини виготовляли в основному з льону, конопель та вовни, До кінця XVIII ст. ткацький верстат був практично в кожній хаті. Давнім виробництвом ручного ткацтва є також килимарство. Археологи знаходять рештки килимових виробів і ткацьких знарядь в античних містах та скіфських поселеннях.

Обробка шкіри і виготовлення з неї побутових виробів — ще одне з найдавніших занять населення. Вичинкою шкур для одягу займалися кушніри або кожум’яки. Розвитку цього промислу сприяли поширення тваринництва та значна кількість звірів у лісах. Сезонні кліматичні умови певної місцевості також вимагали сезонного одягу — теплих чобіт, жупанів та ін.

Гутництво (назва промислу походить від слова «гута» — скловарна піч) було відоме в Україні понад тисячу років, наприклад, віконне скло широко використовувалося сільським і міським населенням. Найчастіше гутники працювали родиною, переважно взимку, коли не було польових робіт.

Різьбярство (вирізування) теж із відоме із найдавніших часів. Із деревини виробляли знаряддя праці, човни, посуд, господарське та хатнє начиння тощо. До роботи з деревом можна віднести й лозоплетіння та бондарство — виготовлення місткого посуду: діжі, відра, дійниці та ін.

Обробка кольорових металів: міді, бронзи, срібла, золота досягла високого розвитку. Ювелірні вироби давньоруських майстрів відзначалися мистецькою витонченістю й досконалістю малюнків.

Писанкарством, яке є унікальним мистецтвом, пов’язаним одночасно із міфологією, символікою, обрядами та віруваннями, споконвіку займалися лише жінки.

2. НАЙВІДОМІШІ НАРОДНІ ПРОМИСЛИ В УКРАЇНІ. Виробництво товарів декоративно-ужиткового мистецтва завжди було надзвичайно розвинене в усіх частинах країни.

Підготуйте та проведіть виставку-екскурсію на тему «Перлини народної творчості та майстерності».

Майстерність українських ремісників передавалася з покоління в покоління. Вони витворили незрівняний український народний одяг. Святкове гуцульське чоловіче і буковинське жіноче вбрання нині вважається одним із найгарніших у світі.

Здійсніть віртуальну подорож до Національного музею українського народного декоративного мистецтва (електронний режим доступу: mundm.kiev.ua/). Розкажіть одноліткам більше про українські народні промисли.

Природно-кліматичні, історичні та природно-ресурсні відмінності між різними частинами України зумовили поширення своєрідних осередків розвитку народних художніх промислів. За доби Середньовіччя на українських землях створилося багато ремісничих цехів, які масово випускали предмети народного ужиткового мистецтва. Особливо виділялися Поділля, Київщина, Полтавщина, Карпати, Запорозька Січ. Виникли великі ярмарки як у великих містах, так і в селах. Саме тут продавали вироби українських ремісників, які були не лише якісними і практичними, але й милували око. Народний одяг оздоблювався так, що за свідченнями іноземних мандрівників українська дівчина у святковому вбранні виглядала як чарівна квітка. Із козацьких могил археологи дістають неймовірно гарні скляні карафки з багатим оздобленням.

Мал. 1. Українські традиційні ремесла: а) рослинне килимарство Решетилівське, б) сучасне промислове гутництво, в) ковальські вироби.

Мал. 2. Українські художні промисли: а) писанкарство, б) вишивка, в) гончарство.

Нині відроджено лише один із таких ярмарків — Сорочинський на Полтавщині.

На сьогоднішній день із сотень центрів народних промислів залишилося лише декілька. Це Опішня (кераміка й килимарство) і Решетилівка (килимарство і ткацтво) на Полтавщині, Петриківка (декоративний розпис) на Дніпровщині, славетний Косів (кераміка, килимарство, ткацтво, різьблення по дереву) на Івано-Франківщині, Львів (виробництво гутного скла, різьбярство), Кролевець (художнє ткацтво) на Сумщині (мал. 1).

На каналі YouTube перегляньте відео «Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас: секрети виготовлення іграшок» та дізнайтеся як працюють сучасні гутники, створюючи ялинкові прикраси.

Історія народної української кераміки, використання глини як першого пластичного й порівняно твердого матеріалу для виготовлення посуду та магічно-ритуальних фігурок, припадає на епоху палеоліту. На території України найдавніші археологічні матеріали (епоха неоліту) засвідчують поширення випаленого керамічного посуду.

Гончарство в Україні веде свою історію ще з часів трипільської культури. У XVII ст. селище Опішня на Полтавщині славилося по всій Лівобережній Україні чудовим глиняним посудом, а з кінця XIX ст. стало відоме в усьому світі. У 1790 р. на мануфактурі в містечку Корець (на Волині) вироблено перші порцелянові вироби — чайники, чашки, свічники. У 1798 р. під Києвом засновано перший в Україні фаянсовий завод. У 1887 р. відомий фабрикант О. Кузнецов побудував у Будах поблизу Харкова фаянсову фабрику, яка згодом стала найбільшим в Україні виробником столового посуду. На фабриці використовували білі глини, родовища яких були відкриті на Донбасі на околицях м. Часів Яр. Найбільшим підприємством порцелянової промисловості в Україні залишається Баранівський завод (Житомирська обл.), заснований у 1802 р. Щорічно він дає понад 40 тис. виробів (мал. 2).

Знайдіть на карті адміністративно-територіального устрою України ці міста. Підготуйте інформацію про один з українських народних промислів. Поділіться нею з однолітками.

Першу вишивальну школу організувала сестра Володимира Мономаха Ганна. Дівчат у ній навчали гаптувати золотом і сріблом. Згодом вишивка стала найпоширенішим видом народного декоративно-ужиткового мистецтва. В Україні відомі близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мережання, бігунець, плетіння тощо). Вишивкам Галичини, Буковини, Закарпаття властиві багатий колорит і складні геометричні фігури. Для Полтавщини, Чернігівщини, Київщини характерний рослинний орнамент, виконаний у червоному, чорному й синьому кольорах, трапляються зображення тварин.

ВИСНОВКИ

До найвідоміших народних промислів України належать виробництво опішнянської та косівської кераміки, кролевецьких тканих рушників, петриківський розпис, писанкарство.
Під народними промислами розуміють історичні форми творчої діяльності, якими займаються з метою задоволення потреб населення.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Доведіть значення народних промислів.
2. Обґрунтуйте, чому важливо зберігати національні традиції народних промислів.
3. Проаналізуйте, чому вчені розглядають традиційний одяг, характерний для різних районів України, як джерело вивчення етнічної історії народу.

Практична робота 13. «Нанесення на карту України основних центрів розвитку традиційних ремесел»

Зміст