Тема 4. Міжнародне право прав людини

Опанування матеріалу дозволить:

• описувати історію розвитку міжнародного права прав людини, теорію поколінь прав людини, нормативні документи, що закріплюють права людини, міжнародний моніторинг здійснення та забезпечення прав людини, систему міжнародного захисту прав людини

• характеризувати міжнародні стандарти прав людини, міжамериканську та європейську системи захисту прав людини та наводити їх приклади

• оцінювати значення для особи існування системи міжнародного захисту прав людини

Основні поняття: права людини, міжнародні стандарти, міжнародний захист.

§ 70. Міжнародні стандарти в галузі прав людини: історія та сучасний стан

1. Для чого у світі були створені міжнародні організації?

2. Які міжнародні організації вам відомі?

Історія міжнародних стандартів прав людини розпочалася в XIX ст. з появою перших міжнародних організацій та міжнародних договорів у сфері захисту прав людини. Так, торгівля рабами була вперше засуджена на міжнародному рівні в додаткових статтях до Паризького договору між Францією та Британією від 1814 р. У 1885 р. був прийнятий акт Берлінської конференції щодо Центральної Африки, який проголосив, що «торгівля рабами заборонена відповідно до принципів міжнародного права». Після конференції проти рабства, що проходила в Лондоні в 1840 р., почалася міжнародна боротьба за права жінок, що привела до прийняття в 1848 р. Конвенції на захист прав жінок. Ще одна важлива подія: утворений Женевською конференцією Міжнародний комітет Червоного Хреста підготував первісний проект того акта, що згодом став першим багатостороннім договором, який захищає права жертв збройних конфліктів, — Женевську конвенцію 1864 р. «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях». Надалі 13 Гаазьких конвенцій, прийнятих із 1899 по 1907 р., установили обмеження в методах і засобах ведення війни.

ЗАВДАННЯ 1. Поміркуйте! Давньоримський історик Тіт Лівій зазначав: «Чинити по праву, а не діяти силою». Як узгоджується ця думка з причинами появи міжнародного права прав людини?

Однак дійсний початок співробітництва у сфері прав людини відбувся під впливом результатів Першої світової війни, що завершилася підписанням 28 червня 1919 р. Версальського мирного договору з Німеччиною. Версальським договором уперше в історії людства право держав використовувати збройну силу для вирішення міжнародних конфліктів було обмежене. Також були створені основи інституту міжнародної кримінальної відповідальності за найбільш грубі та масові порушення прав людини. Крім того, Версальським договором проголошувалася Міжнародна хартія праці та засновувалася Міжнародна організація праці. Тим самим був зроблений крок у бік кодифікації соціальних прав людини. Для забезпечення виконання положень Версальського договору була створена міжнародна організація — Ліга Націй.

Однак початок Другої світової війни поклав кінець діяльності Ліги Націй. У ході Другої світової війни відкрилися недоліки в міжнародному регулюванні прав і свобод людини. Підсумки цієї всесвітньої катастрофи, крім того, виявили нерозривний зв’язок між підтриманням міжнародного миру та безпеки, з одного боку, і дотриманням основних прав людини — з іншого. Створення Організації Об’єднаних Націй (ООН) і прийняття її Статуту започаткували якісно новий етап міждержавних відносин у цій галузі. Статут ООН став першим в історії міжнародних відносин багатостороннім договором універсального характеру, що заклав основу широкого розвитку співробітництва держав із кодифікації гуманітарних стандартів і створення систем захисту прав людини.

ЦІКАВО!

Авторка Загальної декларації прав людини — дружина Президента США

Елеонора Рузвельт (1884—1962) — дружина 32-го Президента США Ф. Рузвельта. Після його смерті в 1945 р. новий Президент США Г. Трумен призначив Е. Рузвельт постійним представником США при ООН. Вона, як голова Комісії з прав людини, відіграла важливу роль у розробці та прийнятті Загальної декларації прав людини. Е. Рузвельт була переконана в тому, що недотримання прав людини в усьому світі — одна з головних причин міжнародних конфліктів.

ВАЖЛИВО!

Прийняття ООН Міжнародного білля про права людини, що включає Загальну декларацію прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1976 р.), було наслідком переосмислення правового статусу людини, його переходом на новий рівень. Міжнародна спільнота впливала на приєднання держав до цих договорів та зобов'язувала держави, які приєднувалися, змінювати своє законодавство й приводити його у відповідність до зазначених вище договорів.

Сучасне міжнародне право характеризується існуванням системи актів у сфері прав людини. Воно включає п’ять різновидів документів: 1) Міжнародний білль про права людини, що містить перелік невід’ємних прав; 2) угоди, спрямовані на запобігання та покарання злочинів, що призводять до масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 р.); 3) конвенції, спрямовані на захист груп населення, які потребують особливого піклування з боку держави (Конвенція про права дитини 1989 р.); 4) конвенції, спрямовані на захист індивіда від зловживань із боку органів держави та посадових осіб (Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни); 5) міждержавні конференції з прав людини, що приймають заключні документи, обов’язкові для виконання державами-учасницями (Заключний документ Всесвітньої конференції з прав людини. — Відень, 1993 р.).

ЗАВДАННЯ 2. Поміркуйте! Як можна розуміти слова римського філософа Сенеки, що «рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані»?

Міжнародні стандарти у сфері прав людини — це сукупність принципів та норм, що встановлюють:

• права та свободи людини;

• обов’язки держави із забезпечення та дотримання прав людини;

• загальні принципи природного права;

• напрямки розвитку та розширення сфери прав людини;

• відповідальність за порушення прав людини;

• напрямки посилення контролю за виконанням державами зобов’язань у сфері прав людини.

ВАЖЛИВО!

Кожна держава зобов'язана включати міжнародні стандарти в національне законодавство та скасовувати ті його норми, що вступають у суперечність із нормами міжнародного права.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Коли і за яких обставин розпочалася історія міжнародних стандартів прав людини? 2. Коли і за яких обставин було започатковане плідне співробітництво у сфері прав людини? 3. Назвіть складові Міжнародного білля про права людини. 4. Назвіть складові системи актів у сфері прав людини. 5. Що таке міжнародні стандарти у сфері прав людини?

Зміст