§ 47. Поняття та ознаки правопорушення

1. Що таке протиправна поведінка?

2. Яку особу називають деліктоздатною?

Протиправна поведінка виражається через правопорушення. Слід відзначити, що правопорушення — завжди діяння. Думки, переконання, почуття, особисті якості особи не є правопорушеннями, і юридична відповідальність за них не передбачена.

Правопорушення — суспільно шкідливе (або небезпечне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що суперечить вимогам правових норм.

1. Суспільна шкідливість (або небезпечність). Правопорушення завжди спричиняє шкоду правопорядку, суспільним відносинам, правам, свободам та законним інтересам людини.

Правопорушення — це суспільно шкідливе діяння

2. Протиправність. Правопорушення — це діяння всупереч приписам правових норм (порушення власних обов’язків та прав інших осіб).

3. Винність. Правопорушення має свідомовольовий характер, тобто особа усвідомлює значення свого діяння та його наслідки (вина). Якщо правову норму порушує особа, яка внаслідок психічного захворювання не усвідомлювала суспільно шкідливий характер свого діяння та його наслідків, то таке діяння не визнається правопорушенням.

4. Вираженість у діянні. Правопорушенням може бути лише діяння. Воно може знаходити прояв у формі: 1) активної дії (особа вчиняє дії, які заборонені нормою права, наприклад проїзд перехрестя на червоне світло світлофора); 2) бездіяльності (у випадку, коли норма права зобов’язує особу вчинити певні дії, а особа їх не виконує, наприклад, водій не надав перевагу в русі (не пропустив) автомобіль швидкої допомоги).

5. Вчинення деліктоздатною особою. Суспільно шкідливе діяння визнається правопорушенням, якщо воно вчинено деліктоздатною особою (особою, яка законом визнається здатного нести юридичну відповідальність). Така здатність особи визначається, по-перше, її віком. Так, кримінальна відповідальність можлива із 16 років, а в окремих випадках — із 14 років. Тобто викрадення майна особою, якій 12 років, не вважається злочином, і така особа не буде нести юридичну відповідальність. По-друге, здатність нести юридичну відповідальність визначається здатністю особи усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Правопорушення можна поділити на види за ступенем суспільної шкідливості (небезпечності) на злочини та проступки.

Злочини — суспільно небезпечні діяння, передбачені Кримінальним кодексом України.

Злочинами є найбільш небезпечні для суспільства діяння, які посягають на суспільний лад держави, життя й здоров’я людини, власність, політичні, трудові та інші права і свободи громадян.

Проступки — суспільно шкідливі діяння, відповідальність за які не передбачена Кримінальним кодексом України, але передбачена іншими законодавчими актами (Кодекс України про адміністративні правопорушення. Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю тощо).

Проступки завдають шкоди суспільству, проте вони не є небезпечними для нього.

Залежно від галузевої належності правової норми, яку було порушено, виокремлюють такі види правопорушень: конституційні, кримінальні, адміністративні, цивільно-правові, трудові (дисциплінарні та трудові майнові).

Конституційний делікт (правопорушення) полягає в порушенні норм конституційного права. До таких правопорушень можна віднести: вчинення державної зради або іншого злочину президентом, порушення вимог щодо несумісності членом уряду (наприклад, якщо міністр також є працівником приватної комерційної організації).

Кримінальним правопорушенням (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Злочинами є: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність України, державна зрада, убивство, зґвалтування, крадіжка, шахрайство.

Адміністративними проступками є: паління тютюнових виробів у заборонених місцях (у школі та на її території, у під’їздах, ліфтах, на дитячих майданчиках тощо); розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту; непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїжджої частини у невстановлених місцях та ін.

ЦІКАВО!

Коли поведінка протиправна, а правопорушення немає

У кожну норму права законотворець вкладає певне соціальне призначення, відповідно до якого її втілюватимуть у життя суб'єкти правовідносин. Однак трапляються випадки, коли люди використовують норму права не за первинним призначенням, завдають шкоди іншим особам та, як правило, не несуть за це юридичної відповідальності. Це називається зловживання правом.

Наприклад, у Стародавньому Римі був зафіксований випадок зведення високого забору перед будинком не для захисту, а для створення тіні в саду сусіда, через що в останнього померли дерева. В Україні деякі випадки зловживання правом усе ж таки визнаються злочинами (зловживання службовим становищем, опікунськими правами, фіктивне банкрутство тощо).

Цивільно правовими проступками є: завдання майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, завдання моральної шкоди внаслідок образи, завдання майнової шкоди пошкодженням майна (наприклад, під час гри у футбол м’ячем розбили вікно у квартирі); завдання шкоди невиконанням умов договору (наприклад, ви позичили другу або подрузі гроші й домовилися, що він їх поверне через тиждень, але він цього не зробив).

Дисциплінарним проступком є: запізнення на роботу, прогул, поява на роботі у нетверезому стані, невиконання дорученої роботи.

Трудовим майновим правопорушенням є: будь-яке пошкодження майна роботодавця (зламав верстат, втратив інструмент, розбив ноутбук, пошкодив автомобіль тощо).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що таке правопорушення? 2. Які ознаки правопорушення вам відомі? 3. Які види правопорушень ви знаєте? 4. У чому полягає принципова відмінність злочину від будь-якого проступку?

Зміст