Захист України. «Основи медичних знань». Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Лелека

Тема 4. Попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів

Вивчивши цю тему, ми:

познайомимося з міжнародними стандартами та нормативно-правовою базою протимінної діяльності в Україні;
проаналізуємо протимінну діяльність та її складові;
визначимо ознаки небезпечних територій (районів) та їх системи позначення (маркування).

1. Вплив мін та вибухонебезпечних предметів (ВНП) на людину, сім’ю та суспільство

Міна — це вибухонебезпечний пристрій, спрямований на виведення з ладу чи знищення людини, транспорту або будівлі від присутності, близькості або контакту з особою чи транспортним засобом.

Потрібно пам’ятати, що міна може поранити, покалічити чи вбити людину, або декілька людей, зруйнувати чи пошкодити транспортний засіб/елементи інфраструктури.

За тактичним призначенням міни поділяються на протипіхотні, протитранспортні. За ступенем небезпеки: такі, що знешкоджуються; такі, що не знешкоджуються.

Під вибухонебезпечними предметами (ВНП) слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

Види вибухових пристроїв:

1) Бойові патрони;

2) Детонатори та запали;

3) Ручні гранати;

4) Протипіхотні міни;

5) Протитанкові міни;

6) Мінометні міни;

7) Касетні боєприпаси;

8) Артилерійські боєприпаси;

9) Авіаційні бомби;

10) Саморобні вибухові пристрої (саморобним вибуховим пристроєм може бути будь-який предмет, залишений без догляду у місцях скупчення людей).

Наслідки мін та вибухонебезпечних предметів
Гуманітарні наслідки	Смерті, травми та подальша інвалідність; блокування доступу до лікарень, водопостачання, їжі, гуманітарної допомоги тощо
Соціально-психологічні наслідки	Відчуття страху, безнадія, депресія, розбиті родини, суїциди, підвищення рівня агресії та напруження у суспільстві
Економічні наслідки	Зруйнована інфраструктура та дороги, втрата родючих сільськогосподарських земель
Екологічні наслідки	Збитки флори та фауни. Довгострокові наслідки - зміни в екосистемах регіонів

Алгоритм дій при знаходженні вибухонебезпечного предмета

1. Не панікуйте.

2. Відійдіть на безпечну відстань.

3. Залиште якусь позначку (яскраву за кольором стрічку чи клаптик тканини).

4. Зателефонуйте у спеціальні служби за телефонами (101 — ДСНС: 102 — Поліція)

2. Протимінна діяльність та її складові

Протимінна діяльність — заходи, спрямовані на зменшення та усунення наслідків негативного впливу ВНП на соціально-економічні умови життєдіяльності населення та довкілля.

Метою протимінної діяльності є зменшення ризику, пов’язаного із ВНП, до такого рівня, коли люди можуть безпечно жити; за якого економічний та соціальний розвиток і розвиток охорони здоров’я можуть відбуватися вільно від обмежень, спричинених забрудненням ВНП, і за якого є можливість задовольняти різні потреби постраждалих.

Складові протимінної діяльності:

інформування про мінну небезпеку та небезпеку ВНП;

гуманітарне розмінування, тобто, обстеження мін і ВНП, укладання мап, маркування і розмінування;

допомога постраждалим, включно з реабілітацією та реінтеграцією;

знищення запасів вибухових речовин;

інформаційно-пропагандистська діяльність проти використання протипіхотних мін.

3. Міжнародні стандарти та нормативно-правова база протимінної діяльності в Україні

Міжнародні стандарти для програм у сфері гуманітарного розмінування були вперше запропоновані робочими групами на міжнародній технічній конференції, яка проводилася у Данії, у липні 1996 року. Були встановлені критерії для всіх аспектів процесу розмінування, рекомендовані стандарти й узгоджене нове універсальне визначення поняття «розмінування». Наприкінці 1996 року принципи, запропоновані у Данії, були розвинені робочою групою під керівництвом ООН і з’явилися «Міжнародні стандарти для проведення операцій з гуманітарного розмінування». Перше видання було опубліковане Службою Організації Об єднаних Націй з питань протимінної діяльності (ЮНМАС) у березні 1997 року.

Конвенція про заборону протипіхотних мін 1997 року (Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення). Часто на неї посилаються як на Оттавську конвенцію або Угоду про заборону мін. Організація Об єднаних Націй несе загальну відповідальність за створення умов і сприяння ефективному управлінню програмами протимінної діяльності, з розробкою і підтримкою стандартів включно. Стандарти були розроблені для підвищення безпеки, ефективності та результативності протимінної діяльності, а також для підтримки загального та послідовного підходу до проведення операцій з протимінної діяльності.

Стандарти також являють собою відповідний засіб для інформування спільноти, залученої до протимінної діяльності про існуючі міжнародні правила, конвенції, договори і стандарти, що впливають на протимінну діяльність, зокрема про ті, що стосуються основних прав людини, вимог до очищення/розмінування, попередження про небезпеку та загальних питань безпеки.

Правову основу протимінної діяльності становлять Конституція України, положення міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цей Закон та інші закони України, постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

В Україні діють нормативні документи у сфері протимінної діяльності (національні стандарти), що розробляються з урахуванням положень міжнародних стандартів протимінної діяльності та чинного законодавства і є обов’язковими в ході виконання заходів з протимінної діяльності.

6 грудня 2018 р. Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про протимінну діяльність в Україні», що був підписаний Президентом України та набрав чинності 25 січня 2019 р. Закон визначає правові та організаційні засади здійснення протимінної діяльності в країні та особливості державного регулювання у цій сфері. Нещодавно в Україні було створено додаток «Розмінування України».

4. Ознаки небезпечних територій (районів) та їх системи позначення (маркування)

У 2019 року Кабінетом Міністрів України було розроблено Постанову «Про затвердження Правил позначення небезпек, пов’язаних з мінами та вибухонебезпечними предметами — наслідками війни», у 2020 та 2021 роках було внесено до неї зміни та доповнення.

Відтепер для всіх діють загальнообов’язкові Правила, якими встановлено єдині уніфіковані вимоги до позначення небезпек, пов’язаних із мінами та вибухонебезпечними предметами — наслідками війни, а саме:

— форми попереджувальних знаків небезпечних районів;

— опис і зразки використання саморобної системи позначення камінням небезпечних районів та фізичного бар єра у вигляді огорожі;

— форму акта приймання-передавання системи позначення небезпечного району.

Серед вимог до попереджувальних знаків — чіткість, стійкість до впливу погодних умов, зрозумілість для населення громади, де вони встановлюються.

Ознаки небезпечних територій (районів) та їх системи позначення (маркування)
Офіційні попереджувальні знаки	Ті, що зроблені відповідно до діючих стандартів
Неофіційні попереджувальні знаки	Таблички, позначки та інші візуальні попередження, зроблені за допомогою підручних засобів. Це може просто надпис, стрічка, прив’язана на дереві хустина, перехрещені палиці, зібране в купу каміння тощо. Навіть пляшка на дереві може бути попередженням щодо небезпеки

Контрольні запитання

1. Як вплив здійснюють міни та вибухонебезпечні предмети (ВНП) на людину, сім’ю та суспільство?

2. Визначте міжнародні стандарти та нормативно-правову базу протимінної діяльності в Україні.

3. Назвіть ознаки небезпечних територій (районів) та їх системи позначення (маркування).

Виконайте тестові завдання із автоматичною перевіркою на освітній платформі IZZI.

Зміст