Трудове навчання (технічні види праці). 9 клас. Лебедєв

Словник термінів

Автоматизація — напрям розвитку виробництва, який характеризується звільненням людини не тільки від витрат м'язової енергії для виконання рухів, пов'язаних із виробничим процесом, а й від безпосереднього керування відповідними машинами або механізмами.

Автоматизована лінія обладнання (верстатів) являє собою комплекс технологічного обладнання з автоматичним транспортуванням і керуванням, призначена для послідовної обробки деталей в єдиному технологічному процесі виробництва готового виробу або напівфабрикату. В автоматизованих лініях частину операцій виконує людина.

Автоматичні лінії — це сукупність технологічного обладнання, встановленого відповідно до послідовності технологічних процесів і оснащеного автоматичними завантажувально-розвантажувальними пристроями і загальною системою управління або кількома взаємопов'язаними системами управління в поєднанні з автоматичним транспортуванням. Зазвичай їх застосовують для виготовлення виробів і деталей в умовах великосерійного й масового виробництва.

Амінопласти (ізоміл, мелмекс, пласкон тощо) — пластмаси на основі аміноальдегідних смол. До їх складу входять наповнювачі — целюлоза, тальк, деревне борошно, скляне волокно, мінеральні пігменти барвників.

Безпілотник, безпілотний літальний апарат (скор. БПЛА, або дрон) — літальний апарат, який літає та сідає без фізичної присутності пілота на його борту. Безпілотниками також називають автомобілі, які приводяться в дію без водія на борту.

Біоніка — наука, що вивчає принципи організації і функціонування біологічних систем на молекулярному, клітинному і популяційному рівнях. Розрізняють: біологічну біоніку — вивчає процеси, що відбуваються в біологічних системах; теоретичну біоніку — будує математичні моделі цих процесів; технічну біоніку — застосовує моделі теоретичної біоніки для вирішення інженерних завдань.

Виколотка — ручна слюсарна операція для отримання деталей увігнуто-опуклої форми шляхом витягування (зменшення товщини) та осаджування (збільшення товщини) заготовок з металу.

Виріб — предмет або набір предметів, що виготовляються на підприємстві. Виріб є результатом виробничого процесу.

Вироби допоміжного виробництва — вироби, які призначені для власних потреб підприємства і служать для виготовлення виробів основного виробництва.

Вироби основного виробництва — готова продукція, призначена для постачання (реалізації) споживачам.

Виробничий брак — це вироби, напівфабрикати, деталі тощо, які за якістю не відповідають стандартам, технічним умовам та іншим нормам технічної документації.

Виробничий процес — це система дій, спрямованих на перетворення сировини на готовий продукт. Він охоплює основні, допоміжні, обслуговуючі та управлінські процеси.

Вузол — частина виробу, що складається з кількох деталей, з'єднаних між собою.

Гігроскопічність — здатність вбирати рідини через неоднорідність внутрішньої структури.

Деревинна волокниста плита (ДВП) — листовий конструкційний матеріал, отриманий гарячим пресуванням маси деревинного волокнистого килиму, що складається з целюлозних волокон, води, синтетичних полімерів і спеціальних добавок.

Деревинна стружкова плита (ДСП) — листовий композиційний матеріал, виготовлений гарячим пресуванням переважно стружки.

Деталь — частина виробу, виготовлена з однорідного матеріалу без застосування складальних та з'єднувальних операцій (склеювання, скручування, склепування тощо).

Дизайнер — фахівець з дизайну, художник-конструктор.

Дрес-код (англ. dress code, нім. Kleiderordnung, фр. code vestimentaire) — неписане правило, регламент у одязі, який показує приналежність людини до певної професійної чи соціальної групи; струнка й чітко розроблена система, відповідно до якої для кожного окремого випадку існують вимоги до зовнішнього вигляду та лінії поведінки на конкретному заході.

Еластик — полімер, що має лінійну будову, яка дає йому можливість видовжуватися під дією зовнішніх сил.

Ергономіка — наука про пристосування форми знарядь та умов праці до людини.

Ескіз (ескізний проект) — загальні риси й накреслення машини, будови, технологічного процесу тощо.

Завдання проекту — усі послідовні етапи організації та виготовлення виробу від початку до кінця.

Заклепковий пістолет — спеціалізований важільний ручний інструмент для з'єднання листових матеріалів за допомогою трубчастих заклепок.

Зміцнювач (наповнювач) — складова композиту, що надає йому міцності та жорсткості після затвердіння матриці.

Імідж (від лат. imago і англ. image — «образ», «вигляд») — цілеспрямовано сформований образ особистості, покликаний здійснювати емоційно-психологічний вплив на оточуючих.

Інжекція — процес безперервної подачі нагрітої пластичної маси з метою заповнення нею прес-форми.

Комплексний виріб — об'єкт, сукупність деталей та складальних одиниць якого виготовлена з різних матеріалів та забезпечує його функціонування.

Композиційний матеріал (КМ), або композит, — матеріал з кількох складових, кожна з яких виконує специфічні функції, забезпечуючи йому властивості, яких не має жодний з окремо взятих компонентів.

Контроль якості виконуваних робіт — встановлення відповідності окремих деталей, продукції та процесів вимогам нормативно-технічної документації та зразкам-еталонам.

Краватка (від нім. Krawatte, англ. Cravat, також похідне від італ. Cravatta; можливо, за посередництва польськ. Krawat; назвою завдячує хорватам, які під час Тридцятилітньої війни у Франції принесли в Європу моду на цей елемент одягу) — смужка тканини, зав'язана навколо шиї.

Кресленик загального вигляду — вид графічного конструкторського документа, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин і пояснює принцип роботи виробу.

Кривошипний механізм — механізм з обертовою ланкою, який перетворює один вид руху на інший: коливальний рух важеля з ручкою для рук на обертовий рух задньої осі разом з колесами.

Ливарне пресування — технологічний процес виготовлення виробів з термореактивних пластмас із застосуванням прес-форм із додатковою завантажувальною камерою.

Лиття під тиском застосовують для виготовлення деталей складної конфігурації з термопластичних мас. Його проводять на спеціальних машинах, які називаються інжекційними.

Матеріали хімічного походження — матеріали, яких не існує в природі, створені людиною.

Матриця — увігнута поверхня, у межах якої набуває форми нагрітий матеріал пластмаси під дією пуансона.

Матриця як компонент композиту — пластична, клейка основа, що бере участь у формуванні композиту.

Мета проекту — бажаний кінцевий практичний результат, який має бути досягнутий в результаті реалізації проекту.

Модельєр (кутюр’є) — спеціаліст із виготовлення моделей одягу, засновник експериментальних зразків, що визначає спосіб і стиль, загальне конструктивне рішення та нові технологічні рішення, розробки декору, вибір кольору та матеріалу, продумує аксесуари та всілякі доповнення.

Мотив (від лат. movere — приводити в рух, штовхати) — спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб, перелік зовнішніх або внутрішніх умов, що викликають і вашу активність, і її спрямованість.

Неспецифіковані вироби — вироби, що не мають складових частин.

ОСМП (OSB) плити — листовий композиційний матеріал, у якому шари трісок перед склеюванням розміщують взаємно перпендикулярно.

Перманентний маркер — найпопулярніша версія простого фломастера; використовуюється для нанесення написів на будь-яку поверхню (дерево, пластмаси і навіть метал). Чорнило цих маркерів вирізняється високою водостійкістю.

Пластмаси (пластичні маси) — органічні матеріали, основу яких становлять синтетичні або природні високомолекулярні сполуки (полімери).

Пластики — жорсткі полімери з розгалуженою або сітчастою будовою.

Полімери — хімічні сполуки з високою молекулярною масою, молекули яких складаються з багатьох угруповань.

Полірування — механічна або ручна остаточна обробка виробів, що надає їхній поверхні високої чистоти й дзеркального блиску.

Портфоліо (від італ. portafoglio — «портфель») — збірка (широке портфоліо) виконаних робіт та напрацювань певної особи (компанії).

Проектування — процес створення прототипу, прообразу майбутнього виробу з потрібними властивостями та розробка способів його виготовлення.

Професія (professio — офіційно вказане заняття, спеціальність, від profiteor — оголошую своєю справою) — рід трудової діяльності (занять) людини, яка має набір спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, набутих унаслідок спеціальної підготовки, досвіду роботи.

Пуансон — робоча частина інструмента (фасонна поверхня), що безпосередньо тисне на матеріал (пластик), який піддається пресуванню.

Розмічання — операція нанесення на поверхню заготовки ліній (рисок), що, згідно з креслеником, визначають контури деталі або місця, які потрібно обробити.

Синтетичними називають полімери, які одержують із низькомолекулярних речовин методами полімеризації або поліконденсації.

Складальні одиниці — вироби, що складаються з кількох частин, сполучених на підприємстві-виготовлювачі складальними операціями.

Специфіковані вироби — вироби, що складаються з двох і більше деталей або складальних одиниць.

Споживчі якості комплексного виробу — властивості, які проявляються в процесі використання товару споживачем для задоволення відповідних потреб.

Стиль у загальному розумінні — усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості.

Структура (англ. structure) — характеристика складових частин і просторова будова об'єкта, взаєморозміщення частин, деталей, елементів, певний взаємозв'язок частин, які забезпечують функціонування об'єкта.

Термопластичні пластмаси (термопласти) — пластмаси на основі термопластичних полімерів, які під час нагрівання розм'якшуються, а за охолодження тверднуть; цей процес відбувається також за повторного нагрівання.

Термореактивні пластмаси (реактопласти) — полімерні матеріали, які за нагрівання розм'якшуються і за певної температури й під дією затверджувачів, каталізаторів хімічних реакцій, зазнають полімеризації, внаслідок якої переходять у твердий стан. Повторна переробка таких полімерних матеріалів неможлива.

Техніко-економічне планування (ТЕП) — планування обсягів економічного ефекту від роботи компанії або підприємства; виконання розрахунків необхідних ресурсів; розробка заходів технічного й організаційного розвитку компанії або підприємства.

Технічні умови (ТУ) — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Технологічний процес — сукупність різних операцій, у результаті виконання яких змінюються розміри, форма, властивості предметів праці, виконується з'єднання деталей у складальні одиниці й вироби, здійснюється контроль вимог креслеників і технічних умов.

Фенопласти — полімери з високою механічною, корозійною стійкістю, міцністю, високими електроізоляційними властивостями.

Функціональні характеристики — комплекс споживчих властивостей, що обумовлює ефективність використання виробу за його призначенням.

Хімічна промисловість — галузь важкої промисловості, підприємства якої випускають пластмаси і композити хімічного походження, штучне і синтетичне волокно й текстиль, органічні й неорганічні хімікати, гербіциди, хімікати для збереження продуктів харчової промисловості, штучну гуму, засоби для миття та дезінфекції, отрутохімікати.

Цемент — будівельна суміш, виготовлена шляхом випалювання за високих температур (900-1500 °С) з різноманітної сировини, зокрема, гіпсу, вапняку, глини.

Штучні матеріали — продукти хімічної модифікації природних полімерів (різноманітні похідні целюлози — основної частини рослинних волокон).