Всесвітня історія. Профільний рівень. 11 клас. Ладиченко

РОЗДІЛ 6

ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ І КУЛЬТУРА

§ 29—30. Загальна характеристика глобальних проблем сучасності та шляхи їх подолання

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Пригадайте, що ви знаєте про глобалізацію.

1. Актуальні проблеми людства. Науково-технічна революція, що відбувалася протягом останніх десятиріч, істотно змінила обличчя світу. Перш за все на інший рівень вийшла комунікація: електронний лист у лічені секунди досягає адресата у найвіддаленіших місцях Землі. Завдяки Інтернету спростився доступ до інформації. Побут і дозвілля людини полегшують десятки різноманітних технічних пристроїв.

Технічна революція значно наблизила людей, але вона ж їх одночасно й розшарувала: за проживанням у багатих чи бідних країнах і за рівнем доступу до технічних та інших благ. Можна скільки завгодно говорити і слухати про суспільство рівних можливостей, вільну конкуренцію, подолання різниць у розвитку, але на практиці це не так, бо саме в цей час мільйони людей потерпають від голоду, а інші лікуються від надміру ваги. Те ж саме стосується медичної допомоги, роботи, грошей, освіти та житлових умов - їх не можна навіть порівнювати. Крім того, у країнах «третього світу» давно розміщуються шкідливі для екології і людей виробництва. Причому країни Заходу і, особливо, США робили і роблять усе можливе, аби й надалі зберігати таке становище.

За даними ООН, через різні перешкоди та обмеження на шляху до експорту своєї продукції країни, що розвиваються, щорічно втрачають до 700 млрд доларів. Ця сума набагато перевищує загальний обсяг вкладених у ці країни іноземних інвестицій, які, у принципі, і не дають позитивного результату. Гроші значною мірою потрапляють до рук корумпованих чиновників або йдуть на формування економічної системи, не здатної до самостійного існування.

Відтак, на долю найбагатших держав припадає близько 76 % від світового валового внутрішнього продукту, країн із середніми доходами - більше 20, а на бідні (120-130 країн) - усього-на-всього 3 %. Тобто йдеться про ту саму колоніальну залежність, тільки виявляється вона тепер в інших формах.

Проте сьогодні ні для кого вже не секрет, що ми не тільки живемо на одній планеті, але й залежні одне від одного. Причому залежимо набагато сильніше, ніж могло б видаватися комусь раніше. Найкращою ілюстрацією тут можуть служити наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, що досі відчуваються не тільки в Україні, але й у Польщі та Білорусі. Розміщення шкідливих виробництв поза жилими зонами або навіть у чужих країнах не убезпечує від виникнення глобального парникового ефекту, посилення впливу ультрафіолетового випромінювання, підвищення рівня Світового океану та зміни клімату. Державні кордони не здатні вплинути на чистоту повітря та стан водоймища, у яке в сусідній державі хтось звик вихлюпувати отруту. Також багаті суспільства, наче іржа, ізсередини роз’їдає нелегальна міграція, створюючи вогнища економічної, політичної, релігійної та міжетнічної напруженості. І все це відбувається на тлі поступового зменшення впливу Заходу.

Отже, жити за рахунок інших або хижацького ставлення до багатств природи з кожним роком стає дедалі проблематичніше. Постала низка складних проблем, невирішення яких реально загрожує подальшому існуванню людства:

• 1) проблема екологічна;
• 2) проблема вичерпання природних ресурсів і їх збереження;
• 3) проблема демографічна;
• 4) проблема міжнародної безпеки у світі;
• 5) проблема поширення невиліковних хвороб;
• 6) проблема загальної кризи моралі.

2. Екологія: сучасне становище та перспективи. Забруднення навколишнього середовища на сьогодні досягло безпрецедентних масштабів. Так, «екологічне житло» людини становить близько однієї четвертої земного суходолу, але лише десята частина цієї площі придатна для землеробства.

Між тим, через використання непродумано інтенсивних сільськогосподарських технік ця площа щороку зменшується близько як на 5 млн гектарів. Масове застосування пестицидів і гербіцидів знищує ґрунтоутворювальну флору і фауну, водночас сприяючи розмножуванню шкідливих комах і бактерій. Нині близько 400 видів шкідників рослин є стійкими до впливу хімічних препаратів.

Швидкими темпами забруднюється атмосфера, зокрема шкідливими продуктами металургійної, хімічної, залізорудної промисловості, а також індивідуальних транспортних засобів. Щорічно до атмосфери потрапляє понад 200 млн тонн вуглекислого газу, 150 млн тонн двоокису сірки, 55 млн тонн окислів азоту та багато іншого - загалом близько 23 млрд тонн газів і понад 1 млрд тонн інших сполук. 350 млн автомашин поглинають кисень, необхідний для дихання 1 млрд людей, і викидають у повітря близько 200 різноманітних отруйних речовин. У рік на кожного жителя Землі припадає більше як 20 тонн промислових та інших відходів.

Унаслідок цього рівень забрудненості повітря у великих містах у десятки і сотні разів перевищує встановлені граничні екологічні норми, а озоновий атмосферний шар дедалі слабкіше захищає Землю від ультрафіолетового випромінювання. Пошкодження озонового шару (воно прогресує із швидкістю 1-2 % на рік), своєю чергою, спричинює так званий парниковий ефект, що виявляється у кліматичних змінах, пов’язаних із підвищенням температури поверхні Землі, наслідки чого навіть важко передбачити. Так, танення льодовиків у Антарктиді і Гренландії може призвести до затоплення значної частини земного суходолу.

Пошкодження озонового шару.

ГОВОРЯТЬ УЧАСНИКИ ПОДІЙ

Я теж була журналісткою і знаю, як спокушає можливість сказати: от це - біле, а те - чорне, а далі справа за слухачами, читачами й глядачами вирішити самим, де ж факти. Я вважаю, що саме в питаннях клімату надзвичайно важливо повідомляти людям про те, що нам відомо, розповідати про наукові факти. Тому що, в остаточному підсумку, ті з нас, хто займається політикою, усвідомлюють, що ми не доможемося своїх цілей, поки в громадян не буде базового розуміння, що клімат - це важлива проблема. Особливо під час кризи, коли в них і без того вистачає проблем. (Із виступу К. Хедегаард, європейського комісара з питань клімату, на зустрічі з журналістами у Брюсселі).

• Поясніть, чому, на вашу думку, люди мають бути поінформовані про небезпеку змін клімату.

Не краще виглядає становище і з водою, головним споживачем якої (близько 70 %) є сільське господарство. Учені стверджують, що наявних джерел вистачатиме, навіть якщо потреби подвояться. Проте непокоїть якість цієї води, забруднюваної каналізаційними відходами, промисловими технологіями та пестицидами. Кожні 5 років кількість споживачів неякісної води у світі збільшується приблизно на 100 млн. Три чверті населення країн «третього світу» взагалі користуються водою, що не проходить жодної санітарної обробки. Між тим, забруднена вода - причина майже 80 % інфекційних захворювань.

Під загрозою перебуває і Світовий океан, «остання природна зона», куди протягом лише одного року скидається понад 600 млрд забруднених промислових відходів тощо. Існують великі «мертві» ділянки води, забруднені нафтою. Риба, виловлювана у Світовому океані, відповідно, також є забрудненою.

Плями із сміттям у Тихому океані.

Незважаючи на заходи світового співтовариства, спрямовані на збереження і відновлення лісів, які справедливо називають «легенями» планети, їх кількість продовжує катастрофічно скорочуватись. Кожного дня це веде до зникнення близько 135 видів рослин, тварин і комах, а в рік ці втрати становлять уже понад 50 тис. видів. Аналогічна картина і в інших лісах. Основною причиною цього явища залишається діяльність людини: комерційні вирубки, розширення площ під посіви сільськогосподарських культур, пасовища, тваринницькі ферми й інші сільськогосподарські угіддя, а також будівництво гребель, прокладання доріг і трубопроводів, гірничорудні розробки тощо. У світовому масштабі площі лісів скорочуються із швидкістю 13 млн та на рік (відновлюється лише одна десята). На територіях країн колишнього СРСР сюди ще додається значне засмічення - навіть у Сибіру поблизу великих міст ліси перетворюються на звалища.

ФАКТ

Різноманіття біологічних видів, які живуть в океанах, перебуває під загрозою, що неухильно зростає. Надмірна експлуатація живих ресурсів моря, зміна клімату й забруднення океанів небезпечними для них речовинами й відходами виробничої діяльності - усе це є серйозною загрозою для морського середовища. Рівною мірою це стосується і злочинної діяльності, зокрема піратства, що має серйозні наслідки для безпеки судноплавства й мореплавців... У цю другу річницю Всесвітнього дня океанів я настійливо закликаю уряди й громадян, хоч би де вони перебували, визнати неминущу цінність Світового океану - і зробити свій внесок у забезпечення його здоров’я й життєздатності. (Із відозви Генерального секретаря ООН з нагоди Всесвітнього дня океанів).

• Прокоментуйте наведений текст. Чому, на вашу думку ООН мусить обмежуватися лише закликами?

З метою врятування «зелених легень» у розвинутих країнах дедалі більшає лісових ділянок, що користуються статусом особливої охорони; їх все частіше беруть під контроль держави - частка приватних лісів повсюдно скорочується. Ця тенденція найбільш яскраво проявляється в Північній Америці. Так, сьогодні в Канаді 95 % лісів належать графствам, а в США державних лісів хоча й набагато менше (усього 55 %), але протягом останніх років їх частка зростає.

ДОКУМЕНТ

Багато лісозаготівників і лісопереробників... говорять про те, що позбутися незаконної вирубки і припинити нинішнє свавілля можна буде, лише передавши ліс у приватну власність... Проти приватизації лісових ділянок (...) Росії найсильніше заперечують керівники «лісових» республік... стверджуючи, що приватні власники просто вирубають всі цінні дерева на своїх ділянках, після чого втратять до них... інтерес. Саме так найчастіше виходить сьогодні при передачі лісів в оренду на 49 років. Представники бізнесу заперечують: оренда - це одне, а власність - зовсім інше... Втім, супротивники приватизації вважають, що завести приватний ліс можна вже сьогодні. Досить просто купити землі сільськогосподарського призначення та посадити там саджанці. І ліс виросте сам... Правда, років через сто, але зате після цього ніхто не зможе засумніватися в його статусі. (Зі статті Ю. Єлдишева).

• Висловте своє ставлення до порушеної проблеми. Свою точку зору обґрунтуйте.

3. Природні ресурси. Проблема нестачі природних ресурсів і ресурсозбереження має безпосереднє відношення до кризи в екології і, так само як і вона, носить значною мірою суб’єктивний характер, оскільки наявні можливості, безумовно, можна використовувати раціональніше. Так, зокрема, у 1960-х рр. більшість країн не виходили за рамки своїх екологічних ресурсів. І тільки між 1970 і 2005 рр. біологічна розмаїтість знизилася приблизно на третину, а наслідки шкоди від руйнівної діяльності людини подвоїлися. Але навіть наявні ресурси розподіляються непропорційно.

Природними ресурсами називаються об’єкти і процеси природи, використовувані суспільством для задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Відповідно, вони включають корисні копалини, джерела енергії, ґрунт, водні шляхи й водойми, мінерали, ліси, дикоростучі рослини, тваринний світ, генофонд культурних рослин і свійських тварин, мальовничі ландшафти, оздоровчі зони тощо.

Уже невдовзі ці види тварин можуть остаточно зникнути.

Природні ресурси людина використовує безпосередньо або в переробленому вигляді. Невичерпні ресурси мають здатність до поновлення, тож можуть бути використані багаторазово, і запаси їх, таким чином, є практично необмеженими. До цих ресурсів належать водні (зв’язані єдиним кругообігом), атмосферне повітря, космічні (сонячна радіація), енергія морських припливів тощо, а також кліматичні ресурси.

ФАКТ

Як і за часів колоніальних імперій, переважна частина земних ресурсів прямо або опосередковано перетікає до багатих країн. Ресурсний голод, що відчувається... має, окрім економічних наслідків, і негативний соціальний ефект. Зокрема... тут важко сподіватися на становлення і зміцнення середнього класу... Загалом, за оцінками експертів ООН, до 2025 р. 7,8 млрд, або 90 %, жителів планети належатимуть до третього світу, з усіма його антигуманними атрибутами. (Із праці українського вченого О. Шнипко «Інноваційний дефолт України»)

• Прокоментуйте наведений текст.

До вичерпуваних ресурсів належать ресурси, які витрачаються й знищуються в процесі їх споживання. Це, у першу чергу, стосується ґрунту, рослинності, тваринного світу, поверхневих і підземних вод, а також деяких видів мінеральних ресурсів.

У минулому людина використовувала, головним чином, відновлювані енергетичні ресурси біомаси, води й повітря. Лише в XIX ст. вугілля стало відігравати провідну роль в енергетиці країн, що стали на шлях промислового розвитку, а з другої половини XX ст. вугілля почала витісняти нафта. Так відбувся перехід на невідновлювані ресурси, що забезпечують зараз близько 75 % усієї споживаної енергії. Тому запаси нафти стрімко скорочуються і можуть бути вичерпані вже через 40-100 років, так само як і природний газ.

Учені прогнозують, що вже в недалекому майбутньому нестача природних ресурсів стане катастрофічною, оскільки біозапас планети виснажується з небаченою в історії людства швидкістю. За даними Всесвітнього фонду дикої природи, природні ресурси споживаються сьогодні швидше, ніж планета їх здатна відтворювати. За умови збереження нинішніх темпів споживання ресурсів до 2050 р. їх буде удвічі менше від потреби.

4. Проблема демографії. Нині у світі щосекунди народжується 21 дитина і помирає 18 людей. Із цієї причини населення Землі щодня збільшується на двісті п’ятдесят тисяч і до дев’яноста мільйонів осіб на рік. Процес безперервного збільшення населення світу вимагає зростання виробництва енергії, їжі, споживання мінеральних ресурсів, що посилює навантаження на біосферу планети та сприяє появі апокаліптичних прогнозів.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ:

• дві третини земного населення зосереджуються в бідних країнах (Азії, Африці та Латинській Америці);
• скорочення та старішання корінного населення у розвинутих країнах;
• посилення міграції з бідних країн до розвинутих.

Унаслідок цього і в провідних, індустріально розвинених, країнах небезпека появи надлишкового населення стає неприємною реальністю.

Демографи не очікують стабілізації чисельності раніше 30-х років XXI ст., коли вона досягне 10-12 мільярдів. Натомість слід очікувати триразового загострення всіх негативних процесів, помітних уже сьогодні. Причому процеси, що практично неминуче супроводжують зростання населення, охоплюють практично всі сфери життя. Зокрема йдеться про падіння життєвого рівня, спричинене багатодітністю, що відбивається на стані сімейного бюджету, збільшення цін на землю, особливо в містах, подорожчання житлового будівництва, ресурсів, систем життєзабезпечення, зростання непродуктивних витрат.

Паралельно відбувається неконтрольоване збільшення кількості населення міст. Оскільки розширення площі сільськогосподарських угідь уже практично неможливе, надлишок населення спрямовується в міста, які обростають багатомільйонними трущобними зонами, котрі не тільки забруднюють середовище, але й поступово насуваються на орні землі й національні парки.

У деяких країнах щільність населення становить сотні душ на квадратний кілометр. Майже половина людства мешкає в містах. У цих регіонах видобувається половина сировинних і паливних ресурсів планети, але самі країни цих континентів споживають лише 1/8 частку своїх багатств. Розрив між багатими та бідними країнами з кожним роком дедалі більшає, що спричинює збільшення внутрішньої напруги серед останніх. Масова легальна і нелегальна міграція до розвинених країн цю проблему не зможе вирішити, зате здатна породити нові, з непередбачуваними наслідками. Недавні конфлікти на національному ґрунті у Греції та Франції можуть бути першими ластівками майбутніх, значно відчутніших потрясінь.

У деяких країнах світу чимало людей живуть просто неба.

При цьому в більшості країн Сходу дуже високі темпи народжуваності збігаються з одночасним зниженням темпів смертності. Перед деякими країнами, насамперед західноєвропейськими, а також Японією і США постала проблема старішання населення. У глобальному вимірі кількість людей похилого віку (понад 60 років) зростає щороку на 2 %. Це відбивається на всіх сторонах життя суспільства - економічній, соціальній, політичній, культурній тощо. Натомість у бідних країнах кількість дітей і молоді значно перевищує можливості освіти і забезпечення робочих місць.

5. Проблема міжнародної безпеки у світі. Соціально-економічні проблеми, які дедалі відчутніше нуртують людство, об’єктивно сприяють створенню критичної маси напівголодних, охоплених відчаєм здебільшого молодих людей, які, завдяки засобам масової комунікації, уперше в історії мають нагоду в режимі реального часу спостерігати життя імперії багатіїв у своїй країні і за кордоном, страждаючи при цьому від почуття власної слабкості і нікчемності. Багато хто з них згодом пробують сили в армії, а то й у «гарячих точках» планети, звідки повертаються ще більш агресивними і замкнутими, до того ж «збагаченими» навичкою вбивати. Їм досить лише вказати ворога і вкласти до рук зброю.

ФАКТ

Захід намагається і буде намагатися зберегти своє... положення і захищати свої інтереси, називаючи їх інтересами «світової спільноти». Цей вираз... покликаний надати правочинності в очах усього світу діям, що виражають інтереси США та інших західних держав... За допомогою міжнародних економічних інститутів Захід... змушує інші країни вести ту економічну політику, яку вважає прийнятною. (Із праці американського дослідника С. Хантінгтона «Зіткнення цивілізацій»).

• Прокоментуйте текст. Наведіть приклади, що проілюстрували б думку автора.

Нестабільності світового порядку сприяє й цивілізаційне протистояння:

• між Заходом та ісламом;
• між арабським світом та іудаїзмом;
• між ісламом і Заходом та слов’янською цивілізацією.

США вже втратили статус найбільшої економіки світу, у кризовому стані перебуває більшість країн Євросоюзу, а їх місце у світовому рейтингу поступово займають інші держави. Економічні і політичні виклики США надходять з різних боків, і вони будуть посилюватись. Отже, у світі формуються нові центри економічної та політичної сили, зокрема в Азії та Латинській Америці. Динамічно розвивається Китай - «наддержава XXI століття». Також на шлях пришвидшеного розвитку стала Індія.

Джерелом потенційного виникнення вибухонебезпечних конфліктів, за якими вимальовується привид війни, що нависав над людством усю другу половину XX ст., стає і боротьба за економічне панування. Загроза війни із застосуванням зброї масового знищення (термоядерної, хімічної, бактеріологічної) загострюється через нестачу природних ресурсів. Наприклад, поклади такої важливої сировини, як нафта, занадто швидко вичерпуються, а замінника їй наразі немає. Боротьба за доступ до нафтових родовищ , чимало яких зосереджено в районі Перської затоки, може призвести до виникнення локальних або глобальних конфліктів. Тому перехід до альтернативних джерел енергії з часом допоможе подолати цю проблему.

У багатьох європейських країнах поширені альтернативні джерела енергії.

Які види джерел відновлюваної енергії ви знаєте?

6. Проблема поширення «хвороб цивілізації». Щороку мільйони людей у світі стають жертвами «хвороб цивілізації», перше місце серед яких посідає пандемія синдрому набутого імунного дефіциту (СНІД), кількість носіїв якого вже наближається до 40 млн осіб. Хвороба передається при прямому контакті слизових оболонок або крові з біологічними рідинами, що містять вірус (наприклад кров’ю, спермою або грудним молоком). Вона виникла в Західно-Центральній Африці наприкінці XIX - на початку XX ст., а вперше була описана на початку 1980-х рр. За прогнозами, протягом найближчих 20 років від СНІДу можуть померти близько 68 млн осіб (під час Другої світової війни загинуло майже стільки само).

Хоча лікувальні методи сповільнюють розвиток цієї хвороби, вакцини проти неї досі не створено, як невідомі й випадки повного зцілення. Враховуючи цю обставину, затримати пандемію можна лише шляхом профілактики зараження.

«Хвороби цивілізації» - візуалізація.

Чому, на вашу думку, автор візуалізації зобразив її саме так? Свою точку зору аргументуйте.

Значну небезпеку для людства становлять і онкологічні захворювання. Хоча в галузі досліджень і лікування впродовж XX ст. було досягнуто значного прогресу, не існує абсолютних методів лікування цих хвороб, проти яких найширше застосовуються хіміотерапія, променева терапія, хірургія й імунотерапія.

Серед інших важких хвороб варто згадати астму - хронічне запалення дихальних шляхів. Астма є реакцією гіперчутливості, яку викликають, зокрема, пилові кліщі, пилок, забруднення повітря, лікарські препарати, погодні умови і навіть цигарковий дим. Характерними ознаками астми є задишка, приступи кашлю та інші симптоми, які можуть іноді загрожувати життю. Лікування зводиться до використання антиалергенних і протизапальних препаратів, які дозволяють лише дещо послабити симптоми.

7. Проблема загальної кризи моралі. Мораль людей і суспільства в цілому є зовсім не ізольованим від інших фактором. Навпаки, її стан багато в чому є визначальним для подолання негативних явищ, з якими стикається людство. Адже необхідність не завдавати шкоди природі, суспільству або людині диктують лише закладені з дитинства моральні принципи. Тому стан екології водночас є віддзеркаленням сьогоднішнього морального стану людства. Нинішня криза моралі виявляється у:

• зростанні проявів антисоціальної поведінки (злочинності, зловживанні спиртними та слабоалкогольними напоями, наркотичними речовинами, фактів невмотивованої жорстокості);
• збільшенні фактів корупції, шахрайства, агресії щодо людини та природи;
• поширенні соціальної терпимості до поведінки, яка раніше вважалася неприйнятною;
• руйнуванні традиційного типу сім’ї, розлучення, неповні сім’ї;
• поширенні стереотипного мислення, упереджень, забобонів;
• зниження рівня етичних засад бізнесу (недобросовісна конкуренція, обмани споживачів).

8. Пошуки рівноваги людини і середовища. Переважна більшість проблем, з якими доводиться мати справу людству, є наслідком вчинків самої людини. А отже, людина здатна побороти ці негативні процеси. З цією метою під егідою ООН і ЮНЕСКО запроваджуються продовольчі, екологічні та інші програми, які сприяють подоланню проблем забруднення довкілля, зокрема захисту лісів, протидії глобальним змінам клімату.

Важливим кроком уперед у питаннях скорочення або стабілізації викидів в атмосферу, які спричинюють парниковий ефект, стало підписання Кіотського протоколу - додаткового документу до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату, прийнятого в Кіото (Японія) у грудні 1997 р. Згідно з протоколом розвинені країни, а також країни із перехідною економікою зобов’язані скоротити та стабілізувати викиди парникових газів, що завдають шкоди екології планети.

Як ви розумієте це зображення, що ілюструє мету Кіотського протоколу?

Економічною основою Кіотського протоколу є ринкові механізми, передбачені в цьому міжнародно-правовому акті. Одним з таких механізмів є політика торгівлі надлишками скорочення викидів. У цьому випадку в межах певної території (регіону або країни) встановлюється загальна припустима норма викиду тієї або іншої забруднювальної речовини. У межах цієї норми власні викиди підприємства визначають самостійно.

Такий підхід має стимулювати підприємства до пошуку способів досягнення загального нормативу викиду за рахунок:

• переходу до більш екологічно чистого виду палива;
• заміни технологій;
• зміни профілю виробництва;
• скорочення його обсягу;
• закриття особливо «брудних» виробництв.

Ще одним цікавим ринковим механізмом, закладеним у Кіотському протоколі, є торгівля дозволами на викид забруднювальних речовин або торгівля надлишками скорочення викидів. Суть його полягає в тому, що фірма, яка знизила сумарний викид забруднювальної речовини на своєму підприємстві нижче встановленого їй рівня, має право продати ці «надлишки» комусь іншому, отримавши за це відповідну грошову винагороду.

До Кіотського протоколу долучилися практично всі світові держави, за винятком Західної Африки, Афганістану, Андорри, Сомалі, Сан-Маріно і Ватикану. Сполучені Штати Америки підписали протокол, але не ратифікували його.

У ефективному здійсненні екологічних програм провідну роль відіграють країни Євросоюзу, які виступають ініціаторами програм із захисту довкілля, розробки екологічно безпечних видів транспорту, протидії використання двигунів внутрішнього згоряння. Зовсім новим явищем стали національні екологічні програми в таких країнах, як Мексика, Індонезія, Сінгапур, Китай, Індія, ПАР та ін. Це досягнення є одним з реальних кроків людства в боротьбі з екологічною кризою.

9. Подолання глобальних проблем сучасності. Отже, покроковий підхід до розв’язання загальносвітових проблем може приносити позитивні результати. Це відбувалося би, мабуть, швидше, якби ухвали ООН і ЮНЕСКО мали обов’язковий для виконання, а не рекомендаційний характер. Саме тому в недалекому майбутньому постане питання створення єдиного світового координаційного органу, який буде призначений для здійснення ефективної координації всіх глобальних процесів - глобальної економіки, світової торгівлі, контролю над ресурсами, екології, політичної структури, проблем бідності, війни і миру, прав людини, міграції тощо.

У зв’язку із проблемами зростання кількості населення й обмеженості ресурсів дедалі важливішу роль в забезпеченні охорони навколишнього середовища й раціонального використанні природних ресурсів відіграють і відіграватимуть економічні методи регулювання. Основу такого підходу становить платність природокористування. Будь-яка фізична або юридична особа, яка використовує природні ресурси, зобов’язана вносити відповідну плату у вигляді податків або спеціальних платежів. Це забезпечуватиме, з одного боку, економність споживача, а з іншого - формування централізованих джерел фінансування охорони і відтворення природних ресурсів.

Останніми роками окреслилися певні напрямки міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища. Основні з них такі:

• створення міждержавних банків екологічної інформації;
• співробітництво щодо ліквідації наслідків екологічних і техногенних катастроф;
• створення міжнародних фінансових фондів охорони навколишнього середовища;
• координація національних природоохоронних заходів з урахуванням екологічної взаємозалежності держав;
• об’єднання міжнародних організацій, їхніх фінансових зусиль для розв’язання глобальних проблем охорони екосистем;
• співробітництво у використанні та експлуатації природних ресурсів, що належать до категорії «спільної спадщини людства» (Світовий океан, Антарктида, повітряний басейн, космічний простір).

Крім екологічної, є ще чимало інших проблем, невирішеність яких суттєво ускладнює життєдіяльність суспільства. Насамперед це:

• різнорідність країн і народів щодо їх політичного устрою, рівня економічного й культурного розвитку;
• інтеграція слаборозвинених країн у світову економіку і збереження їх суверенітету;
• створення та передача (поширення) екологічно придатних технологій; стабілізація чисельності населення;
• формування етики стійкого розвитку суспільства та інші.

Для розв’язання глобальних проблем є різні підходи, зокрема так званий технократичний. Такий підхід пов’язаний з використанням енергозберігальних технологій, що застосовують вторинну сировину, працюють за замкненим або близьким до нього циклом виробництва. Позитивною рисою підходу є те, що вже сьогодні можна запропонувати різні способи реорганізації виробництва, впровадження технічних новацій, які сприяють зменшенню негативного впливу людини на довкілля.

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Просторову. Покажіть на карті території, де зосереджені основні лісові ресурси світу.

Інформаційну. 1. Дізнайтесь, чому виникла проблема збереження енергоресурсів. 2. Які заходи потрібні для підтримання бідних регіонів?

Логічну. Чим можна пояснити, що людство на початку XXI ст. опинилося в кризовому стані?

Аксіологічну. Визначте своє ставлення до проблемної кризи моралі. Наскільки актуальна вона в Україні?

Мовленнєву. У парах обговоріть питання ефективності подолання «хвороб цивілізації».

Виконайте проект. Розділіться на групи, кожна з яких обирає окрему глобальну проблему людства, аналізує її та презентує шляхи її подолання. Людство можна намалювати у вигляді корабля, перевантаженого товаром. Вирішуючи проблему, людство викидає за борт частину вантажу й починає швидше пливти далі.