Всесвітня історія. Повторне видання. 8 клас. Ладиченко (2025)

§ 23. Особливості розвитку народів Cходу

Подумайте!

Розгляньте світлину із зображенням замка Хімедзі, що в Японії, відомого як «замок білої чаплі». Будівництво першої фортеці датують серединою XIV ст., а за доби раннього нового часу вона перетворилася на архітектурний комплекс із 83 споруд. Тоді ж довкола звели кілька оборонних ліній та лабіринт. Замок жодного разу не зазнав ворожих нападів, тож є одним із найкраще збережених у Японії. Які архітектурні особливості вирізняють замок Хімедзі від європейських замків, реконструкції яких бачили на сторінках підручника? Що, на вашу думку, зумовило ці відмінності? Як можна пояснити той факт, що найбільше реконструкцій замку Хімедзі припадає саме на ранній новий час?

1. Імперія Сефевидів у Персії. На початку XVI ст. на території Персії існувало декілька самостійних утворень, де не вщухали внутрішні чвари. Один з правителів - шейх Ісмаїл Сефеві - силою зброї об’єднав ослаблені міжусобицями дрібні держави й оголосив себе шахом. Він заснував династію Сефевидів (1502-1736) і створив сильну державу, яку сьогодні називають Іраном.

За часів правління Ісмаїла і впродовж усього XVI ст. майже безупинно тривали війни з Османською імперією. Але Сефевидська держава з її відсталою організацією війська та примітивною технікою не могла належним чином протистояти ворогу. Османи зайняли майже все Закавказзя, їхні кораблі контролювали судноплавство в Каспійському морі. Зовнішні поразки та ускладнення внутрішньої ситуації вели до занепаду економіки.

Відновлення могутності Сефевидської держави відбулося за шаха Аббаса І Великого (1587-1629). Готуючись до вирішальної війни з Османською імперією, Аббас створив величезну постійну армію із 120 тис. воїнів. Її ударною силою була 10-тисячна кіннота, яка складалася з гулямів - воїнів, подібних до османських яничар. Аббас спорядив своє військо вогнепальною зброєю та артилерією. Це забезпечило йому перемогу над османами та дало змогу повернути майже всі втрачені території.

Шах Аббас І приймає Валі-Мухаммад-хана. Фреска. Ісфаган. Близько 1650 р.

Не менш важливою за військову була реформа державного управління. Персія, де утвердився шиїзм, фактично була теократією, без поділу релігійної та політичної влади. Державна рада, що складалася з представників знатних родів, перетворилася на дорадчий орган.

Аббас особисто звільняв та призначав вельмож, зосередивши владу в своїх руках. Перський землеустрій було змінено за османським зразком, причому величезні площі перейшли у власність держави або й самого шаха, що дедалі більше посилювало його позицію. За часів Аббаса в Персії почали карбувати власну монету.

Проте піднесення Персії тривало недовго. Ослаблення шахської влади за наступників Аббаса загострило серед знаті міжусобні чвари. Вирішальним для долі країни став вплив Великих географічних відкриттів, у результаті чого занепав торговельний шлях, що сполучав Європу й Азію через країни Середнього і Близького Сходу. Водночас підняли голови войовничі сусіди: із заходу посилили тиск османи, на сході виникла загроза з боку кочових племен афганців, на півночі з’явився новий суперник - Московія. У протистоянні з противниками Персія втратила значну частину своїх володінь.

Долю країни, яка, здавалося, стояла на краю загибелі, змінив талановитий полководець Надір-хан. Він відвоював майже всі втрачені території і став правителем під іменем Надір-шаха (1736-1747). Його не випадково прозвали «Завойовником світу» - за часів його правління до Персії приєднано окремі області Індії, Середньої Азії та Закавказзя. Головною опорою шаха була величезна армія, що вимагало великих коштів. Збільшення податків призвело до повсюдного невдоволення та численних заколотів. Під час одного з них шах загинув. Колись квітуча держава поринула в усобиці та релігійний розбрат і зрештою розпалася на окремі володіння.

• Назвіть ключові події з історії держави Сефевидів. Визначте за картою, як змінювалася її територія від початку XVI до кінця XVII ст.

2. Індія в епоху Великих Моголів. На початку XVI ст. Індія була однією з найбільших країн світу. Ще 1206 р. тут утворилася могутня держава зі столицею в м. Делі - Делійський султанат. Як і сотні років тому, тут зберігався кастовий поділ суспільства. Незмінною була й замкнутість сільської громади: усім необхідним її члени забезпечували себе самотужки.

Водночас у політичному житті Індії відбулися важливі зміни. Країна розпалася на окремі держави, правителі яких постійно ворогували між собою. Міжусобиці розорювали господарство й виснажували народ, що полегшувало вторгнення загарбників. У 1526 р. Північну Індію підкорив полководець Бабур. Він був праправнуком завойовника Тимура й далеким нащадком Чингісхана, тому його і всіх, хто прийшов з ним, стали називати моголами. Так виникла держава Великих Моголів, влада яких зберігалася в Індії, поки країну не завоювали англійці.

Бабур. Мініатюра XVI ст.

Наприкінці життя Бабур розділив свої володіння між синами. У країні спалахнули міжусобні війни. Спокій установився лише після приходу до влади онука Бабура - Акбара (1556-1605). Успадкувавши лише декілька розорених війною провінцій, він поступово збільшив територію Могольської держави в кілька разів.

Акбар увів єдиний календар і чітку систему рангів на державній службі. Правитель підтримував ремесла й торгівлю, упорядкував податки, значно розширив іригаційну систему та мережу доріг. Усе це забезпечило йому славу великого реформатора. На момент воцаріння Акбара мусульмани володіли Індією вже декілька століть, причому більшість населення сповідувала індуїзм. На відміну від попередників, Акбар припинив гоніння на послідовників індуїзму та скасував особливий подушний податок - джизію, від сплати якого раніше звільняли лише мусульман. Саме за правління Акбара, який увійшов у народну пам’ять як Акбар Великий, держава Великих Моголів досягла найвищого розквіту й перетворилася на імперію.

Подробиці

Онук Акбара Шах Джахан (1628-1657) усе життя провів у війнах. Після того як він приєднав Південну Індію, територіальні межі імперії Великих Моголів максимально розширилися. Проте своє ім’я Шах Джахан увічнив не гучними перемогами на полях битв, а спорудженням у місті Агрі усипальниці для померлої дружини - мавзолею Тадж-Махал. Побудований із чудового білого мармуру, увінчаний вишуканими куполами та мінаретами, Тадж-Махал мальовничо віддзеркалюється в прозорій воді басейну, що розташований поруч. Ця дивовижної краси архітектурна пам’ятка є справжньою перлиною світового мистецтва.

Тадж-Махал. Середина XVII ст. Сучасна світлина.

З другої половини XVII ст. Великі Моголи стали втрачати колишню могутність. Переможець у черговій боротьбі за трон Аурангзеб (1658-1707) - людина сильна, але жорстока, затятий мусульманин, наказав зруйнувати індуїстські храми, а з каміння побудувати мечеті. Правитель заборонив живопис, музику й танці, навіть не дозволяв знатним індійцям їздити на слонах, що для них було страшенною образою. Загальне невдоволення такою політикою вилилося у хвилю народних повстань. Після смерті Аурангзеба імперія Великих Моголів фактично розпалася.

Невпинні міжусобиці остаточно підірвали сили держави й перетворили її на легку здобич для англійців. Вони спочатку розгорнули діяльність Ост-Індської компанії, а згодом взялися засновувати у великих містах торговельні поселення - факторії, укріпивши їх міцними фортецями. Головною суперницею англійців була французька Ост-Індська компанія, але економічна перевага Англії, кращі армія і флот змусили французів поступитися. У 1774 р. англійський парламент видав «Акт про управління Індією» і запровадив посаду генерал-губернатора, яку обійняв один з керівників Ост-Індської компанії. Так було узаконено перетворення торговельної компанії на господаря країни.

• Коли постала держава Великих Моголів? Хто був її засновником? За яких умов вона перетворилася на імперію? Схарактеризуйте за картою територію володінь Великих Моголів від часу заснування до кінця XVII ст.

3. Маньчжурське завоювання Китаю. На початку XVI ст. у Китаї проживала найбільша в тогочасному світі кількість населення - понад 100 млн людей. Влада перебувала в руках династії Мін (1368-1644), за правління якої спостерігалося зміцнення китайської економіки. Далеко за межами Китаю цінували високоякісні бавовняні та шовкові тканини, папір, вироби з порцеляни, скла й металів. Постійний попит на зовнішніх ринках існував також на «китайський напій» - чай.

Обробка та приготування чаю. Художник Т. Аллом. Гравюра XIX ст.

На північних кордонах Китаю виникла нова загроза: завершили своє об’єднання і перейшли в наступ племена маньчжурів - корінного народу північно-східної області Китаю. Їхні грабіжницькі набіги на китайську територію стали звичайним явищем, але уряд Мін був неспроможний дати відсіч. Невдоволення імператорською владою охопило всю країну й зумовило широке повстання, яке очолив колишній сільський коваль Лі Цзичен. Він захопив низку провінцій та оголосив себе імператором. Налякана повстанням знать звернулася по допомогу до вчорашніх ворогів - маньчжурів. Ті з готовністю відгукнулись і разом з мінським військом розбили повстанців.

Після перемоги маньчжури відмовилися залишити країну. Так до влади прийшла маньчжурська династія Цин (1644-1911). Державу очолив спадковий монарх з необмеженою владою - маньчжурський імператор (богдохан). Привілейоване становище належало маньчжурській знаті. На знак покірності маньчжури змушували китайських чоловіків голити частину голови й носити довгу косу. Водночас маньчжури не утискали релігійних почуттів і прав місцевого населення, не втручалися в його традиції.

Маньчжурський полководець Доргонь. Мініатюра. XVII ст.

Екзотичні багатства Китаю - чай, шовк і порцеляна - здавна приваблювали європейців. Купці з Португалії, Голландії, Англії та Франції засновували у прибережних містах свої факторії. Із XVI ст. до країни стали приїжджати католицькі місіонери. Династія Цин противилася зростанню європейського впливу й перейшла до політики «закриття» своїх територій для іноземців.

Спочатку китайцям заборонили торгувати поза межами імперії. Під страхом смерті їм не дозволялося будувати великі судна, здатні виходити у відкрите море. Потім заборонили вивозити з країни метали та шовк, украй обмежили продаж чаю. Водночас із Китаю вислали місіонерів.

Магазин порцеляни в Кантоні, Китай. Акварель на шовку. XVIII ст.

У 1757 р. за наказом богдохана було закрито для іноземної торгівлі всі морські порти Китаю, крім Гуанчжоу (Кантона). Так завершився процес «закриття» Цинської імперії, що прирекло Китай на технічне, економічне й культурне відставання від Заходу.

Подробиці

З давніх-давен у Китай проникали різні релігії, зокрема християнство та іслам. Але панівною релігією стало конфуціанство, назване так за ім’ям його засновника Конфуція, який жив у VI-V ст. до н. е. Основу конфуціанства становлять високі моральні принципи: чесність, справедливість, вірність обов’язку, відданість. Його вимогами є шанування батьків, повага до старших, турбота про молодших, щирість і гуманність. До того ж велика роль належить навчанню, тому що воно вдосконалює людину.

Конфуціанство внесло в життя китайців чіткий порядок. Кожний мусив знати своє місце в суспільстві й не виходити за встановлені межі. Навіть одяг - вишиті на вбранні квіти чи тварини, головний убір чи пояс - мав підкреслювати становище людини. Пересічним китайцям (селянам, ремісникам, купцям) заборонялося носити коштовності, прикрашати свої будинки й навіть користуватися дорогим посудом. Покора імператору була беззаперечною.

• Як до влади в Китаї прийшла династія Цин? Що було характерним для її правління? Що зумовило перехід Китаю до «закриття» для іноземців?

4. Сьогунат Токугава в Японії. Ще з кінця XII ст. в Японії склалася система влади, за якої державу формально очолював імператор, однак реальної влади він не мав. Вона перебувала в руках військових правителів - сьогунів, опорою яких були самураї - середні та дрібні феодали-воїни. У результаті тривалих міжусобних війн Японія розпалася на окремі князівства. Понад століття між ними тривала боротьба, яка виснажувала народ і супроводжувалася численними повстаннями.

Повернути Японію до мирного життя могло тільки її об’єднання та зміцнення центральної влади. Перші успішні кроки в цьому напрямі зробив дрібний землевласник незнатного походження Ода Нобунага (1534-1582), який розгромив своїх головних противників і став фактичним главою Японії. Суворими наказами й жорстокими розправами Нобунага поклав край міжусобицям на значній частині країни, однак сам загинув.

Об’єднання країни продовжив його найближчий соратник Тойотомі Хідейосі (1536-1598), виходець із селян. Він став одноосібним правителем Японії і здійснив низку реформ, спрямованих на оновлення економічного життя та зміцнення держави.

Невдоволена таким результатом, знать вчинила заколот. Крапку в міжусобній війні поставив Іеясу Токугава (1542-1616). Розгромивши суперників, він у 1603 р. оголосив себе сьогуном. Новий правитель насамперед піклувався про зміцнення особистої влади: роздавав своїм прибічникам землі, відібрані у противників. Імператор, і без того позбавлений реальної влади, був повністю ізольований від політичного життя. Місцеперебування свого уряду Іеясу переніс з Кіото, де жив імператор, до Едо (майбутнього Токіо).

Сьогун Іеясу Токугава. Близько 1650 р.

Іеясу лише два роки був сьогуном, відмовившись від титулу на користь сина, а сам заглибився у вивчення історії. Проте це було лише вдаваним кроком: жодне важливе рішення не ухвалювали без його участі. Епоха, коли правили спадкоємці Іеясу, тривала 264 роки й відома як сьогунат Токугава (1603-1867).

Сімейний храм Токугава. Гравюра 1857 р.

Сьогуни династії Токугава звели до мінімуму контакти з іноземцями, зокрема європейцями. Першими берегів Японії ще 1543 р. дісталися португальці, яких місцеві мешканці назвали південними варварами. Контакти з європейцями зумовили розвиток торгівлі, знайомство з винаходами, поширення вогнепальної зброї. Сьогуни заборонили не лише християнство, а й в’їзд іноземцям до Японії. Виняток зробили лише для голландців, які допомогли придушити потужне селянське повстання, і для сусідів-китайців. Їхні торговельні судна, хоча й у невеликій кількості, могли заходити в порт Нагасакі. Японцям під загрозою смертної кари не дозволяли залишати межі батьківщини, а також будувати великі, придатні для далекого плавання кораблі. Тож у 1639 р. Японія завершила перехід до політики самоізоляції від зовнішнього світу.

Нідерландське торговельне представництво в Нагасакі. Гравюра 1690 р.

«Самозакриття» Японії тривало 215 років і врятувало її від європейського колоніального поневолення. Але в умовах, коли в Європі розгорталася індустріальна революція, ізоляція прирекла країну на технічну відсталість.

• Як було встановлено сьогунат Токугава? Із чим було пов’язано перехід Японії до політики самоізоляції? Які це мало наслідки?

Документ

Прочитайте уривок із «Заповіту» Іеясу Токугави. З якою метою Токугава наголошував на необхідності поширювати в Японії освіту? Дотримання яких правил і чому вимагав від своїх наступників перший сьогун Токугава?

Сьогун має остерігатися, щоб його не вводили в оману родичі... змушуючи користуватися послугами близьких їм осіб і нехтуючи послугами осіб заслужених.

Правителі повинні поводитися відповідно до своїх прибутків і не розкошувати.

У Японії... науки, порівняно з іншими країнами, ще стоять на низькому рівні. Впровадженням шкіл і поширенням освіти слід зробити Японію відомою.

Якщо правитель не знає труднощів свого народу, а народ не знає турбот свого правителя, то заворушення виникнуть самі по собі. Якщо правитель людинолюбний, то держава не має турбот.

Якщо хтось із моїх нащадків зрадить ці правила, то тим самим виявить свою нездатність бути сьогуном. Це вже не буде мій гідний нащадок.

Дізнайтеся!

Українська та японська культури мають набагато більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. Сьогодні в різних регіонах України існують культурні центри, де всі охочі можуть вивчати східні мови, зокрема японську, відвідувати курси традиційних мистецтв, долучатися до видовищних заходів. Метою діяльності таких центрів є поглиблення взаєморозуміння між народами, взаємозбагачення культур і розвиток міждержавного співробітництва.

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/veKtlLo1 або кодом, перегляньте відео та дізнайтеся, що спільного можна простежити в традиціях України та Японії. Як, на вашу думку, японська культура змогла завоювати популярність у всьому світі, навіть попри століття самоізоляції?

Діємо творчо

Об’єднавшись у пари, прочитайте одне з тверджень Конфуція: «Я часто цілими днями не їм і цілими ночами не сплю, усе думаю, але від цього немає користі. Краще вже вчитися. Учитися і не розмірковувати - даремна праця; розмірковувати та не вчитися - небезпека». Обговоріть поданий уривок, відповідаючи на запитання: 1) у чому полягає повчальність поданого твердження? 2) чи можна вчитися, не розмірковуючи, та розмірковувати, не навчаючись? 3) як ви розумієте слова «...розмірковувати та не вчитися - небезпека»? 4) чи може твердження бути настановою в реальному житті?

1. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) прихід до влади маньчжурської династії Цин; б) утворення держави Великих Моголів; в) заснування династії Сефевидів: г) створення сьогунату Токугави.

2. Схарактеризуйте політичну карту Азії в XVI-XVII ст.

3. Чим конфуціанство відрізняється від відомих вам світових релігій?

4. Порівняйте процес самоізоляції в Китаї та Японії: що в них було спільного, а чим відрізнялися.

5. На прикладі релігійної політики Акбара та Аурангзеба висловте думку про те, як життя пересічної людини залежить від особи правителя. Чи поділяєте думку Іеясу Токугави «Якщо правитель людинолюбний, то держава не має турбот»? Відповідь обґрунтуйте.

6. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/peGqOeWT або кодом та виконайте завдання онлайн.