Всесвітня історія. 7 клас. Ладиченко

§ 15. Середньовічне місто та його мешканці

Пригадайте!

Як називали феодального власника землі, який віддавав частину своїх земель із селянами іншому, дрібнішому феодалові, за службу?

1. Виникнення нових міст. На світанку середньовіччя більшість античних міст лежала в руїнах. У Х-ХІ ст. стали відроджуватися старі міста й виникати нові. Сільські умільці, які у вільний час майстрували все необхідне - від плугів до одягу та посуду, - поступово зробили ремесло своїм головним заняттям. Невдоволені високим податком, вони втікали від своїх феодалів і засновували нові поселення. Тут охоче селилися також купці, а з посиленням селянської залежності - селяни-втікачі.

Спочатку міста виникли в Італії та Франції, потім - в Англії, Нідерландах і Німеччині, згодом - у скандинавських країнах, Угорщині, Ірландії тощо. Особливо багато міст було в Італії, Фландрії і на берегах великих судноплавних річок - Рейну та Дунаю. Проте і в інших країнах їх було так багато, що зазвичай селянин міг дістатися найближчого міста впродовж дня.

Подумайте!

Чому міста будували саме в названих місцях?

Зазвичай середньовічні міста мали невеликі розміри й вміщували від кількох сотень до кількох тисяч мешканців. Місто з населенням 10-30 тисяч вважалося великим. Лише в деяких містах (Венеція, Флоренція, Кельн, Лондон, Прага, Генуя) проживало від 40 до 100 тисяч, і такі міста здавалися сучасникам велетенськими. Найбільшим був Париж: у XV ст. його населення сягало понад 200 тисяч.

Пригадайте!

Які міста були найбільшими в стародавньому світі?

Україна і світ

Як і всюди в Європі, в Русі-Україні за доби середньовіччя також виникло чимало міст. Літописи повідомляють, що в ХІ ст. їх було більше ніж 30, серед найважливіших були Київ, Чернігів, Вишгород, Галич. Населення Києва в ХІ-ХІІ ст. складало понад 50 тисяч людей! А скандинави навіть назвали українські землі Гардарики - «країна міст».

2. Міське самоврядування. Міста виникали на землі сеньйора й тому залежали від нього. Кожний феодал заохочував виникнення міст у своїх володіннях, тому що за дозвіл займатися ремеслом і торгівлею містяни сплачували йому чималі кошти. Згодом прагнення сеньйорів витягти з міст якомога більше прибутків наразилося на опір. У Х-ХІІІ ст. між містянами та сеньйорами точилася боротьба. Спочатку містяни виступали лише за скасування найважчих податків і надання торговельних привілеїв. Потім почали обстоювати самостійність міст. Іноді містянам удавалося мирно домовитися із сеньйором і викупити в нього окремі вольності. Але не всі сеньйори погоджувалися добровільно відмовитися від своїх прав. Тоді починалася запекла боротьба, яка нерідко супроводжувалася застосуванням зброї та інколи тривала століттями.

Сильні міста перемагали й ставали незалежними від сеньйорів. У Північній Італії та Франції такі вільні міста називали комунами (від лат. комуніс - «спільний»). Вони обирали зі свого середовища міську раду - магістрат, мали власний суд, ополчення і фінанси, самі встановлювали податки. Міська рада обирала мера (бургомістра).

Особливу гордість містян становили величні, багато оздоблені собор і ратуша - будинок, де засідав та ухвалював важливі рішення магістрат.

Дізнайтесь!

У яких містах України збереглися будівлі міських ратуш?

Розгляньте ілюстрації. Які роботи виконували вручну, а які - за допомогою механізмів?

Забудова міст. Мініатюра. XIV ст.

Будівельники. Мініатюра. XV ст.

Важливим наслідком боротьби містян із сеньйорами стало звільнення від особистої залежності. Селянин-утікач, якщо прожив у місті рік і один день, ставав вільним. Недарма з’явилася приказка: «Міське повітря робить вільним». Лише в XIV-XV ст. міські брами стали зачиняти перед шукачами свободи.

Ратуша м. Магдебург. Сучасний вигляд

Поступово міста переходили до місцевого самоврядування - самостійного розв’язання містянами найважливіших питань з життя їхнього міста. У країнах Центрально-Східної Європи, зокрема й на українських землях, поширення набуло магдебурзьке право - правова система, яка фактично надавала місту право на незалежність від феодалів. Виникла вона в ХІІІ ст. в німецькому місті Магдебург як один з варіантів міського феодального права. Магдебурзьке право давало містянам дозвіл на місцеве самоврядування, на власний суд. Це була значна перемога в боротьбі зі свавіллям впливових феодалів і навіть королівської влади.

Документ

ХІ ст. З «Розповіді про власне життя» монаха Гвіберта Ножанського

«Духовенство й сеньйори, щоб витягти з простолюду гроші, вступили з ним у переговори та запропонували за сплату достатньої суми надати право утворити комуну. Користуючись нагодою відкупитися від безлічі утисків, простолюд дав багато грошей цим сріблолюбам. Після цього від англійців повернувся єпископ (сеньйор міста Лана). Коли він з обуренням говорив проти тих, хто укладав угоду, йому запропонували велику суму золота й срібла, і цього вистачило, щоб він пішов на поступки. Він склав присягу, що дотримуватиметься прав комуни...

Нездоланна заздрість до містян гризла єпископа та сеньйорів. Усі клятви вони порушили. Лють дикого звіра охопила людей нижчого стану; вони вчинили заколот і скріпили його клятвою вбити єпископа та його однодумців. Наступного дня безліч озброєних людей кинулися до палацу єпископа. Він вбрався в одяг одного зі своїх слуг, побіг у підвал під церквою і там сховався у винній бочці. Але єпископа витягли, і один з повстанців убив його».

• 1. У який спосіб містячи домовилися із сеньйором про утворення комуни?
• 2. Як містяни відповіли чи порушення домовленостей з боку єпископа?

3. Ремесло та цехи. Реміснича праця становила одну з основ господарського життя середньовічного міста. Ремісники однієї спеціальності селилися на одній вулиці й об’єднувалися в союзи - цехи. Головна мета створення їх - захист від конкуренції ремісників, які не входили до складу цехів. Об’єднання в цехи дозволяло також підвищити якість продукції.

Бондарі. Мініатюра. XV ст.

Поступово складні ремесла дробилися, і виникали нові цехи. У XIII ст. в Парижі їх існувало понад 100. У невеликих містах зазвичай діяло півтора-два десятки цехів.

Дізнайтесь!

Назвіть українські прізвища та вулиці українських міст, у яких відбилися назви ремісничих професій.

Усі рішення цеху ухвалювали на загальних зборах майстрів. Під час таких зборів затверджували також статут - обов’язкові для всіх членів цеху правила. Статут повністю регулював працю ремісника, підпорядковуючи її суворим обмеженням: коли потрібно починати й закінчувати роботу в майстерні, які дні вважати вихідними, яку продукцію випускати. За дотриманням статуту наглядали обрані старшини. Вони очолювали цех та особисто забезпечували високу якість виробів.

Розгляньте ілюстрації. Спираючись на них, опишіть, як відбувався процес виготовлення тканин.

Фарбувальники. Мініатюра. XV ст.

Виготовлення шовку. Мініатюра. XV ст.

Цех дбав про збереження рівності між його членами. Статути чітко визначали розміри майстерні, кількість у ній підмайстрів та учнів, інструментів і верстатів.

Цех об’єднував ремісників не лише в праці. Він виставляв воїнів для ополчення та несення вартової служби на мурах і вежах міста. Члени цеху обов’язково допомагали родинам хворих або померлих колег. Кожен цех купував будинок, де засідали старшини й відбувалися бенкети, а також зводив церкву чи каплицю на честь святого - покровителя свого ремесла. Усі міські цехи мали свої прапори та герби.

У XIV-XV ст. цехи досягли найвищого розквіту. Їм належала важлива роль у вдосконаленні середньовічного виробництва. Проте, остерігаючись його розширення, цехи почали гальмувати розвиток ремесла. Нерідко старшини знищували винаходи та переслідували винахідників.

4. Структура міського населення. Хоча боротьбу із сеньйорами вели всі містяни, її результатами скористалася насамперед міська верхівка. До неї входили представники найбагатших родин з-поміж знаті, купців, заможних домовласників. Вони засідали в магістратах та управляли містом у власних інтересах.

Основну масу населення середньовічного міста складали ремісники та купці. Ці середні прошарки міського населення ще називали бюргерством у Німеччині, буржуа - у Франції. Досить багато людей було зайнято у сфері послуг - перукарі (цирульники), мильники, корчмарі, слуги, візники тощо. Неодмінною рисою міського життя стали корчми, шинки, готелі, громадські лазні та перукарні.

У великих містах жили феодали зі своїми воїнами та слугами, королівські чиновники, юристи, викладачі шкіл та університетів.

Подробиці

У кожному середньовічному місті були свої жебраки - ті, кому міська влада давала спеціальний дозвіл на збирання милостині. Хоча вони перебували на узбіччі міського життя, до них ставилися прихильно: роздавали гроші біля церков, улаштовували притулки для старих і сиріт.

Міські жебраки. Вівтарна картина. XV ст.

Подумайте!

Чому жебраки в часи середньовіччя збиралися саме біля церков?

Дізнайтесь!

Щоб дізнатися, якими були середньовічні міста, ознайомтеся с додатковими матеріалами «Зовнішній вигляд середньовічних міст», перейшовши за посиланням або QR-кодом.

https://cutt.ly/8wWrBg1t

5. Середземноморська та балтійська торгівля. Поряд з ремісниками процвітанню міст сприяли купці. Більшу частину свого життя середньовічний купець проводив у ділових поїздках, пов’язаних з постійним ризиком. Суходільні шляхи перебували в жалюгідному стані й аж кишіли розбійниками. На морі завжди існувала загроза потрапити не лише в бурю, а й у полон до піратів. До того ж купецький гаманець суттєво спустошували незліченні мита.

Подумайте!

Якими якостями мав володіти середньовічний купець, зважаючи на ризики та складнощі його роботи?

Усе це змушувало купців об’єднуватися в гільдії - союзи, що створювалися для спільного захисту, забезпечення вигідних умов торгівлі та отримання привілеїв. Члени гільдії разом протистояли розбійникам і здобували торговельні привілеї в інших країнах, у скрутних обставинах допомагали один одному. Утім, попри всі негаразди, кількість купців постійно зростала. Молодих людей приваблювала можливість швидко розбагатіти й побачити інші країни.

Головні торговельні шляхи перетиналися на двох «перехрестях»: у Середземномор’ї та на Балтійському й Північному морях.

Перехрестя торговельних шляхів

Середземномор’я	Балтійське та Північне моря
Осередок торгівлі Західної Європи зі Сходом. Центри - італійські міста Генуя, Венеція. Захід постачав сукно, зброю, золото й срібло. Зі Сходу надходили предмети розкошів: тонкі тканини, китайська порцеляна, прянощі, пахощі, коштовне каміння.	Провідну роль відігравали купці з німецьких міст, які створили торгово-політичний союз на чолі з містом Любеком - Ганзу. Торгували товарами широкого вжитку - рибою, сіллю, хутрами, вовною, льоном, воском, деревиною та зерном. Ганза переважно займалася посередницькою торгівлею та перевезеннями.

Подробиці

Купцям було складно орієнтуватися в безлічі монет з різних країн і місцевостей, тому виникла потреба в професійних знавцях грошей. Саме до них ішли купці, щоб за помірну плату поміняти свої гроші на потрібну їм іноземну монету. Ці люди - лихварі - також брали гроші на зберігання і давали потрібні суми в борг під відсотки, переказували кошти з одного міста до іншого.

Лихварство - надання грошей у борг з виплатою відсотків - існуватиме протягом багатьох століть. Купець віддавав свої гроші лихвареві та отримував натомість особливий документ - вексель. Показавши його в іншому місті, купець одержував свої гроші. Така послуга перетворювала ризиковану поїздку на зручну та безпечну подорож.

Сцена з життя ганзейського порту Гамбург. Мініатюра. XV ст.

Розгляньте ілюстрацію. Із чого можна зробити висновок, що торгівля в порту м. Гамбурга відбувалася дуже жваво?

Середньовічні купці. Мініатюра. XV ст.

• 1. Що сприяло виникненню міст?
• 2. Схарактеризуйте структуру міського населення.
• 3. Поясніть терміни «комуна», «гільдія», «лихварство».
• 4. Чим торгували купці Генуї, Венеції та Любека?

1. На контурній карті позначте найбільші економічні центри Європи, міжнародні торговельні «перехрестя», найпопулярніші торговельні шляхи.

2. Складіть таблицю «Цехова організація» за двома рубриками: 1) переваги; 2) недоліки.

3. Скориставшись посиланням або QR-кодом, розв’яжіть кросворд «Середньовічне місто».

https://cutt.ly/Cw8Y8Bt5

Однією з найвідоміших постатей середньовіччя є венеціанський купець і мандрівник Марко Поло. Скориставшись посиланням або QR-кодом, перегляньте відео «Як Марко Поло крізь століття зорієнтував Колумба на нові відкриття». Використовуючи відомості з курсу «Географія», а також додаткові джерела інформації, на контурній карті прокладіть маршрут подорожей Марко Поло, позначте країни й міста, які він відвідав. Сформулюйте, які, на вашу думку, якості характеру потрібно було мати, аби в добу середньовіччя здійснити таку далеку подорож.

https://cutt.ly/ywnXPSqD