Всесвітня історія. 7 клас. Ладиченко

§ 14. Стани середньовічного суспільства

Подумайте!

Складіть логічні пари зі слів у хмаринці.

1. Три стани середньовічного суспільства. Уже на світанку середньовіччя в германських народів виокремилася знать, до складу якої ввійшли військові вожді, їхні найближчі дружинники й вірні слуги. Прийняття християнства привело до утворення численного духовенства. Нескінченні війни сприяли появі професійних воїнів. Праця на землі випала на долю селян. Так, на початку XI ст. виникла нова структура суспільства, що відрізнялася від структури як римського суспільства, так і германського. Сформувалися групи зі своїми правами та обов’язками - суспільні стани. Вважалося, що належність до певного стану визначена Богом і передається спадково.

Три стани середньовічного суспільства

Духовенство	Світські сеньйори та лицарство	Селянство та містяни
«Ті, що моляться»	«Ті, що воюють»	«Ті, що працюють»

Розгляньте ілюстрацію. Виокремте на зображенні кожний стан середньовічного суспільства. Думку аргументуйте.

Лицарство, духовенство, селяни. Франція. XIV ст.

У середньовічній Європі вважалося, що всі стани потрібні один одному: духовенство турбується про душі вірян, сеньйори захищають їх, а селяни всіх годують. Аби добре виконувати свої обов’язки, усі повинні жити в мирі та злагоді. Один з тогочасних мудреців порівнював суспільство з людським тілом: містяни й селяни - це ноги, але хоча вони є опорою тіла, однак складають нижчий стан.

Подумайте!

До якого стану, на вашу думку, належали вчителі?

Україна і світ

У середньовічній Русі-Україні теж існував поділ на стани. Провідна роль належала воїнам-дружинникам. Літописи називали їх «бояри» або «княжі мужі». Другу групу складало вільне населення, котре проживало переважно в містах. На нижчому щаблі перебувало напівзалежне та залежне населення, яке в «Руській правді» представлене смердами, закупами, рядовичами, холопами (останніх прирівнювали до рабів). Окремим станом, як і всюди в Європі, було духовенство.

Документ

ХІ ст. Єпископ Адальберон Ланський про три стани

«Один стан - воїни, покровителі церкви й захисники народу, усіх без винятку, як сильних, так і слабких. Другий стан - селяни; ці нещасні люди мають щось лише ціною важкої праці. Усім - грошима, одягом, харчами - забезпечують вони весь світ. Жодна вільна людина не змогла б прожити без селян. Селянин годує господаря, який стверджує, що це він годує селянина. Так дім Божий [суспільство] поділяється на три частини: перші моляться, другі воюють, треті працюють. Три частини не потерпають від своєї відокремленості: послуги, які надаються однією з них, створюють умови для праці двох інших; своєю чергою, кожна частина піклується про ціле. Так цей троїстий союз залишається єдиним, завдяки чому панує закон, а люди насолоджуються миром».

• 1. Як єпископ Ланський описує роль селян, лицарів і духовенства в житті суспільства?
• 2. Які аргументи наводить єпископ на користь того, що чинний устрій задовольняє всіх членів суспільства?

Французький феодал дає розпорядження управителю. Мініатюра. XIV ст.

Провідну роль у середньовічному суспільстві відігравали воїни, бо саме вони захищали від ворогів короля, країну й народ. Тому головна тогочасна цінність - земля - перебувала здебільшого в руках «тих, що воюють». Вони отримували її за службу у вигляді феоду - земельного володіння з прикріпленими до нього залежними селянами. Він переходив від батька до сина разом з обов’язком нести військову чи іншу службу. Панівне становище в середньовічному суспільстві посідали великі землевласники - феодали, тому й увесь устрій суспільно-політичного життя Європи тієї доби прийнято називати феодалізмом.

Подумайте!

Чому земля була найвищою цінністю для людей за середньовіччя?

В умовах постійних війн кожний великий феодал прагнув мати надійний загін важкоозброєних вершників. У нагороду за службу він роздавав їм більшу частину свого феоду. Того, хто наділяв феодом, називали сеньйором або сюзереном, а того, хто його отримував, - васалом. Якщо останній дробив отриманий феод між своїми людьми, то вже ставав сеньйором для них. Його васали, своєю чергою, могли продовжити роздачі й теж перетворитися на сеньйорів. Таке підпорядкування має назву васалітет. В одних країнах, насамперед у Франції, діяло правило «васал мого васала - не мій васал». В інших, зокрема в Англії, усі феодали мали коритися королю і вважалися його васалами.

Розгляньте ілюстрацію. Опишіть церемонію складання присяги на вірність.

Присяга на вірність у Франції. Мініатюра. XIV ст.

Установлення васального зв’язку накладало як на сеньйора, так і на васала певні обов’язки. Сюзерен мав брати васала під своє заступництво й захищати його від ворогів. Натомість васал забезпечував сеньйору «допомогу й пораду»: ніс військову службу й брав участь у судових засіданнях та обговоренні важливих справ при дворі сюзерена, в окремих випадках надавав йому грошову допомогу.

2. Побут і повсякденне життя. Як і в усі інші часи, вигляд житла, одягу та хатнього начиння залежав від роду занять і добробуту людини, а також від кліматичних особливостей місцевості. Селяни жили у великих і малих селах, зазвичай поблизу феодального замку. У селянських будинках було тісно, особливо взимку, коли там тримали ще й худобу. Зігрівалися за допомогою відкритого вогнища. Скло було дорогим, тому вікна затягували промасленим пергаменом або ганчірками. У темну пору житло освітлювалося за допомогою свічок чи олійних ламп.

Зовсім інший вигляд мали міські будинки - це були три- чотириповерхові особняки з каменю, прикрашені ззовні вежами, зубцями, балконами. З ХІІ ст. в містах поширюється використання віконного скла.

Дізнайтесь!

У якій країні Європи першими почали виготовляти скло?

Меблів у середньовічному будинку було небагато. Лише з XIV ст. стали більше уваги приділяти затишній і приємній оселі. Гарні речі, які раніше зрідка мали винятково багатії, все частіше починають траплятися в міських сім’ях.

Посуд довго залишався дуже простим і виготовлявся з глини чи олова. Вироби зі срібла або золота мали лише королі та знать, а вже наприкінці середньовіччя - і заможні містяни. Стали розрізняти посуд кухонний і столовий. Предмети столового посуду могли бути справжніми витворами ювелірного мистецтва. У бідних сім’ях усі меблі складалися зі скрині та ліжка, а посуд - з казана та блюда.

Дізнайтесь!

Які столові прибори в середньовіччі використовували в багатих і бідних сім’ях?

Середньовічні люди часто потерпали від голоду, але й у гарні часи їхнє харчування було досить скромним. Прості люди зазвичай їли двічі на добу, до того ж зранку з’їдали більшу частину, щоб мати сили для роботи.

Розгляньте ілюстрації. Яку роль у процесі виготовлення продуктів харчування відігравали жінки?

Виготовлення пасти (1), сиру (2). Мініатюри. XIV ст.

Найуживанішою їжею були хліб, каші, боби, ріпа, капуста, цибуля. Цукор був розкішшю, його замінював мед. Споживали також зібрані в лісі гриби, горіхи, ягоди. М’яса та молочних продуктів споживали небагато, значно більше їли риби. Сіль отримували через випарювання з морської води. Вона так цінувалася, що по всій Європі її приймали як гроші. Зі Сходу привозили прянощі. Вони були такі дорогі, що тогочасних багатіїв називали «мішками з перцем».

Подумайте!

Чому прянощі так цінувалися в середньовічній Європі?

На розвиток середньовічної моди значно вплинуло християнство, яке суворо засуджувало все «тілесне» й вимагало, щоб тіло й голова були закритими. У ранньому середньовіччі за одягом не завжди можна було навіть відрізнити чоловіка від жінки. Зазвичай зовнішній вигляд людини залежав від її статків і станової приналежності.

Розгляньте ілюстрації. Опишіть одяг і взуття головних персонажів на зображеннях.

Рогір ван дер Вейден. Ілюстрація з Хроніки Ено. 1447 р.

Лицар Жоффруа де Ла Тур Ландрі, який наставляє своїх дочок. Мініатюра з рукопису «Книги лицаря Башти». 1450 р.

У XIV ст. відбувся переворот у моді: запанував вузький і видовжений силует. Для виготовлення одягу почали використовувати нові тканини - бавовняні, шовкові, оксамитові, а також коштовне каміння, вишивку, мережива. Виникла звичка носити довгу сорочку, щось на кшталт білизни. Взуття довго виготовляли з м’якої шкіри, без підборів. Селяни споконвіку взували дерев’яні сабо. Носили найрізноманітніші головні убори: круглі шапки, ковпаки, тюрбани, берети з хутром, хустки, капелюхи з пір’ям. Користувалися косметикою, парфумами, купуючи їх за неймовірні гроші у східних торговців.

Розгляньте ілюстрацію. Опишіть сукні та головні убори, які іспанські дами носили в XV ст.

Педро Гарсія де Бенабарре. Іспанські дами. 1470-ті рр.

Дізнайтесь!

Скориставшись посиланням або QR-кодом, ознайомтеся з додатковими матеріалами «Розвиток техніки в середньовіччі». За зразком складіть карту пам’яті із цієї теми.

https://cutt.ly/EwWrVWTT

3. Людина в колі сім’ї. Важливу роль у житті середньовічної людини відігравали шлюб і сім’я. Саме в сім’ї зберігалися традиції, формувалися норми поведінки, від батьків до дітей передавалися трудові навички.

Як у місті, так і в селі для дівчат звичайним було виходити заміж у 14-16 років. Чоловіки, особливо в містах, були старшими за своїх дружин. Адже тогочасні звичаї вимагали, щоб, утворюючи сім’ю, чоловік міг сам її утримувати. Виходячи заміж, жінка приносила із собою посаг. Від чоловіка та його родичів вона отримувала так званий «ранковий подарунок». У містах його розмір чітко встановлювався в шлюбному договорі, який укладала подружня пара. Зрозуміло, що цінність таких внесків у спільне майно залежала від економічного становища сімей, з яких походили молодята.

Дізнайтесь!

Чому в епоху середньовіччя дівчата рано виходили заміж? Спираючись на приклади із зарубіжної літератури, дослідіть, як відбувався процес укладання шлюбу: на основі взаємних почуттів чи фінансових інтересів?

Дітей народжувалося багато - від 10 до 14 в кожній сім’ї, але через високу дитячу смертність живими зазвичай залишалося не більше двох-трьох. Унаслідок низького рівня медицини під час пологів помирала кожна шоста жінка.

Законним вважався лише шлюб, освячений церквою. А от самим ченцям і католицьким священникам одружуватися було заборонено. Солдати, студенти, слуги могли створювати сім’ю лише тоді, коли починали займатися якоюсь власною справою.

Подробиці

Становище чоловіка й жінки в сім’ї не було рівноправним. У середньовічному суспільстві панував чоловік. Саме чоловіки були правителями, воїнами, купцями, ремісниками, сіячами. Жінка здебільшого займалася домашнім господарством. Не випадково середньовіччя називає чоловіків «люди меча», а жінок - «люди прядки». Християнство вчило, що дружина має підкорятися своєму чоловікові. Проте жінки не лише народжували дітей і виконували хатню роботу. У селах вони нарівні з чоловіками працювали в полі, а в містах зазвичай продовжували після смерті чоловіка його справу. Нерідко після смерті короля його дружина ставала правителькою держави при своєму малолітньому синові, спадкоємцеві престолу.

Розгляньте ілюстрацію. Як художник показав, що збір урожаю - дуже важка праця?

Жінки збирають урожай. Мініатюра. ХІІ ст.

Розгляньте ілюстрацію. Як розподілено хатні справи між членами родини? Чи це справедливий розподіл праці, на вашу думку?

Середньовічна родина. Мініатюра з рукопису XV ст.

Виховували дітей жінки. Хлопчики залишалися біля матері до семи років. Потім, залежно від того, до якої сім’ї вони належали, проходили відповідне навчання. Діти феодалів навчалися військового мистецтва, діти селян - сіяти, жати й доглядати за худобою, містян - ремісничої або торгової справи. Молодь із забезпечених сімей здобувала освіту, іншим зробити це було важче, а іноді й зовсім неможливо. Дівчата до самого заміжжя жили під опікою матері й у неї навчалися господарювати. Освіту, здебільшого досить примітивну, вони отримували також удома.

4. Поступове ускладнення структури суспільства. В ХІ-ХІІІ ст. усіх світських феодалів стали називати лицарями (від німецького - «вершник»). Це слово стало синонімом знатності й благородства. Лицарями не народжувалися, а ставали. Це нелегке заняття вимагало не лише фізичної сили та особистої хоробрості, а й тривалого військового вишколу. У віці шести-семи років хлопчиків зі знатних сімей віддавали служити пажами при дворах великих феодалів, де їх навчали володіти зброєю та їздити верхи. Вони засвоювали також правила вишуканої придворної поведінки, училися танцювати та співати. Значно менше уваги приділялося вмінню читати й писати. Панувала думка, що лицарю це не потрібно. Цей погляд на освіту влучно передає старе франкське прислів’я: «Хто, жодного разу не скочивши на коня, до 12 років залишається в школі, той не здатен ні до чого більш путнього, ніж стати священником». Лише наприкінці середньовіччя частина лицарів стала усвідомлювати важливу роль освіти.

Розгляньте ілюстрації. Із чого складалися лицарські обладунки?

Посвячення в лицарі. Мініатюра. XIV ст.

Сцени з лицарського життя. Мініатюра. XIV ст.

Лицарський турнір. Мініатюра. XIV ст.

Закінчивши навчання, юнак ще декілька років служив зброєносцем у лицаря: усюди супроводжував його й допомагав у битвах. Лише після цього, у 18-20 років, відбувалося урочисте посвячення в лицарі. До пояса майбутнього лицаря прив’язували меч, надягали йому шпори й ударяли кулаком по потилиці. Щоб продемонструвати свою спритність, він стрибав на коня і вражав списом опудало. Іноді посвячення проходило на полі бою. Юнака вдаряли плазом меча й казали: «Будь лицарем!». Навіть король мусив пройти обряд посвячення в лицарі.

Порушення васалом своїх обов’язків, заплутаність відносин між сеньйорами та їхніми численними васалами, прагнення феодалів пограбувати слабшого сусіда - усе це призводило до безперервних війн.

Поступово складалися «правила війни», які стали частиною своєрідного «кодексу лицарської честі». Він передбачав хоробрість у битві, вірність сеньйору, захист християнської віри, надання заступництва знедоленим і немічним. Найганебнішим вважалося боягузтво, а честь цінувалася вище за життя.

Подробиці

У вільний від війни час улюбленою розвагою лицарів було полювання із соколом і лицарські поєдинки - турніри. На турніри, які перетворювалися на яскраві видовища, збирався натовп. Переможцем ставав той, хто за допомогою затупленого списа вибивав свого противника із сідла. Відбувалося це зазвичай без будь-яких тілесних ушкоджень. Турніри давали успішним лицарям чималий матеріальний зиск. Вони отримували за переможеного викуп, а також його коня, зброю та обладунки.

У XIV-XV ст. зароджується дворянство, до складу якого увійшли лицарство й наближені до короля посадові особи. Дворяни вважали, що їхня головна відмінність від звичайних людей - особливі, притаманні лише їм якості: відданість королю, великодушність, відвага, вірність слову, вишуканість мови та вчинків.

Дворяни жили за рахунок ренти - плати, яку вони отримували від селян за надану в їхнє користування землю. До фізичної праці й торгівлі дворяни ставилися як до занять ганебних. Справою, гідною їхнього звання, вони вважали лише службу у війську або при дворі короля.

Дізнайтесь!

Аби дізнатися, як жили дворяни в ті часи, скористайтеся посиланням або QR-кодом та ознайомтеся з додатковим матеріалом «У феодальному замку».

https://cutt.ly/7wWrVJuL

Тимчасом як зростали статки церков і монастирів, збільшувалися їхні потужність і вплив на держави й людей.

До кінця середньовіччя селяни розподілилися на три великі групи:

1	Поземельно залежні	Були вільними Сплачували феодалу податки за користування його землею Підлягали суду феодала
2	Особисто залежні (серви)	Не могли піти від свого феодала Відбували панщину й платили продуктовий або грошовий податок Виконували громадські роботи
3	Вільні землевласники	Володіли власною землею Підлягали суду сеньйора Дуже невелика кількість (переважно в Скандинавії)

На зламі XV-XVI ст. у Східній Європі поширилося кріпацтво. Натомість залежних селян не можна було назвати кріпаками. Феодал не міг їх убити, продати або розлучити із сім’єю. Згодом у Західній Європі особисто залежних селян ставало дедалі менше в результаті їхніх повстань проти феодалів.

Жителі одного або кількох сусідніх сіл об’єднувалися в громаду. На громадському сході розв’язували всі важливі питання сільського життя. Громада обирала старосту, будувала церкву, дбала про порядок на своїх землях. До того ж вона допомагала бідним і сиротам, влаштовувала за власні кошти сільські свята. Вигнання з громади за провину було дуже суворим покаранням.

У XII ст., з появою та зростанням середньовічних міст, до третього стану належали вже й містяни.

• 1. Як відбувалося формування трьох станів середньовічного суспільства?
• 2. Чому сеньйору доводилося передавати значну частину своєї землі васалам?
• 3. Які взаємні обов’язки мали сюзерен і васал?
• 4. Чому дворяни вважали себе кращими за інших людей?
• 5. Які права та обов’язки мала сільська громада?

1. До вас потрапив лист середньовічного мандрівника. Однак за багато століть окремі слова з нього втрачено. Перейшовши за посиланням або QR-кодом, спробуйте здогадатися, які саме слова написав мандрівник.

https://cutt.ly/uw8Y7mHe

2. Попрацюйте з додатковими джерелами інформації та поясніть на прикладах правило, яке діяло у Франції: «Васал мого васала - не мій васал».

Візьміть участь в імітаційній грі - проведіть судове засідання. Оберіть суддю, обвинувача, захисника, п’ять судових засідателів. У суді розгляньте три епізоди:

• 1) лицар позивається до сюзерена за те, що той не дав обіцяного за службу феоду;
• 2) жінка позивається до чоловіка за розтрату посагу без її згоди;
• 3) слуга позивається до господаря, що той не дозволяє йому одружитися.

Обвинувач і захисник наводять аргументи. Суддя та засідателі мають вирішити, хто міг виграти ці справи в той час.