Основи релігійної етики. 5 клас. Кришмарел

Розділ 9. Релігія та повсякдення

§ 18. Монастирське життя

1. Сутність монастирів.
2. Значення монастирів.
3. Повсякдення монастирського життя.

1. Сутність монастирів

Прочитаємо та подумаємо

Згадай, чи доводилося тобі бачити монастир. Які в тебе лишилися враження? Чим монастир відрізняється від храму? Який з відомих у світі монастирів тобі хотілося б відвідати? Чому?

Для релігійної людини перше місце у визначенні сенсу життя посідає зв’язок із громадою та долучення до божественної сфери. Саме для того, щоб якомога чіткіше та досконаліше виконати приписи свого релігійного вчення, окремі люди вважають за необхідне повністю своє життя присвятити молитвам та релігійним діям. Заради цього вони здебільшого живуть в окремих громадах.

Потрібно знати

Відлюдник — людина, котра через релігійні переконання відмовилася від спілкування з іншими людьми й живе віддалено від них.

Такі громади відомі в більшості великих релігій світу, і їх називають одним спільним словом — монастирі.

Монастир — релігійна громада чоловіків чи жінок (суворо окремо), що володіє землями та господарством і живе за єдиним статутом для суворого виконання вимог віровчення релігії, послідовниками якої вони є.

Оскільки монастирі здебільшого об’єднували людей, схильних до розумової діяльності (адже осмислення вимог релігії потребує значних зусиль думки), вони ставали центрами освіти. У монастирях виникали школи, де здійснювалися значні наукові відкриття. Найвідоміші монастирі світу є центрами духовного життя для всіх послідовників відповідної релігійної течії, а спосіб життя монахів постає взірцем для всіх людей.

Більшість монастирів розташована в місцях, які є священними для віруючих. Інколи їх будували саме в тому місці, що якось виявило свою особливість порівняно з буденними, а інколи це місце ставало особливим, священним унаслідок діяльності людей, котрі там жили.

Лавра — це великий чоловічий монастир особливо вагомого значення, діяльність якого справила визначальний вплив на розвиток культури, освіти, духовності. Лаври є центрами паломництва, взірцевими християнськими громадами, часто мають у власності особливо шановані чудотворні святині.

Зараз у світі налічується близько двох десятків лавр. Серед них на території України є три лаври православної церкви та одна — греко-католицької.

• Розглянь наведені фото українських лавр. Биокрем спільні риси монастирів. Поясни, чому ці риси необхідні. Покажи на карті основні центри монастирського життя.

Києво-Печерська Лавра — один із перших монастирів Київської Русі, заснований в XI ст. Один із найшановніших православних монастирів світу, тут зберігаються святині та мощі (нетлінні тіла) божих угодників. Комплекс містить чудотворні ікони, безцінні художні та архітектурні зразки мистецтва. Розташована в м. Києві, над Дніпром

Свято-Успенська Почаївська Лавра — перша згадка датується 1527 р., але виник монастир, найімовірніше, у XIII ст. На території розташоване священне для християн місце — камінь, на якому лишила свій слід Діва Марія після свого явлення над монастирем під час нападу на нього величезного турецько-татарського війська. Зараз тут зберігається надзвичайно шанована чудотворна ікона Почаївської Божої Матері, а також розміщений комплекс споруд із неповторними розписами та мозаїками. Розташована в Тернопільській області.

Святогорська Лавра — виникла в XIV—XV ст. Наймолодша лавра (лише у 2004 р. набула цього статусу). Особливою шаною користується, оскільки 17 її монахів визнані святими. У ній зберігаються чудотворні ікони (місцева святиня — ікона Святогорської Божої Матері) та мощі. Розташована на березі р. Сіверський Донець, на крейдових горах, у Донецькій області.

Свято-Успенська Унівська Лавра — у XIV ст. вже була духовним центром. Належить до Української греко-католицької церкви. Найбільшою святинею є чудотворна ікона Унівської Божої Матері, а також мощі. Розташована у Львівській області.

2. Значення монастирів

Прочищаемо та подумаємо

Чи відоме тобі слово«аскет»? Які якості необхідно мати людині, щоб вести аскетичне життя? Пригадай, яким є сенс життя в основних релігіях світу.

Проте основна цінність монастирів — це збереження релігійних норм життя та захист духовних цінностей. Монахи завжди користувалися, і це збереглося до наших днів, особливою пошаною та авторитетом. Це пов’язане з тим, що монахи мають відмовитися від усіх не необхідних для життя предметів і задоволень. Це називають аскеза, а людину, яка дотримується таких принципів, — аскетом. Аскети відомі з найдавніших часів. Дуже популярним був аскетизм у Стародавній Індії, де багато відлюдників жило в джунглях.

Аскет — людина, котра практикує самообмеження заради духовного розвитку, який є можливим лише за умови обмеження базових потреб.

Життя в монастирях різних релігій істотно відрізняється, але ключові вимоги дуже схожі. Насамперед це стосується суворого дотримання релігійних заборон, значного обмеження в їжі та наявності особистої власності. Практично всі монахи більшість часу присвячують молитві, богослужінням і роботі по господарству або іншим суспільно важливим діям (допомога хворим, навчання тощо). Монахи встають дуже рано, їдять досить мало (часто — лише те, що їм пожертвували миряни), сплять на жорстких ліжках (або й на підлозі), носять не зовсім зручний одноманітний одяг, не можуть створювати сім’ю. Вони мають бути смиренними, слухняними щодо старших. І так щодня, без відпусток та вихідних.

Робота в групах. Зробіть перелік основних функцій монастирів. Пригадайте, чи відомі вам приклади виконання цих функцій (з особистого досвіду, книжок, фільмів тощо) і наведіть приклади. Порівняйте переліки в усіх групах. Зробіть спільний перелік з 4-6 основних функцій.

3. Повсякдення монастирського життя

Прочитаємо та подумаємо

Як ти вважаєш, від чого мешканцям монастиря найскладніше відмовитися з того, що є в житті інших людей? Чому? Заради чого люди йдуть на такі обмеження? Поясни свою думку.

Для чого ж людина йде до монастиря? Часто — це внутрішній поклик релігійної людини, який досить важко пояснити. У монастирі людина відчуває себе ближчою до Бога, повністю присвячуючи своє життя Йому. Монахи приділяють основну увагу духовному розвитку, особливо молячись про нужденних та відступників, тобто людей, котрі самі не в змозі присвятити своє життя служінню.

Але монастирське життя — це не похмурість і сірість. У монахів можуть бути друзі, з якими вони діляться своїми бідами й радощами. Монахи можуть мати певні захоплення, які можна реалізувати в монастирі (наприклад, різьблення по дереву чи створення сайтів для віддалених віруючих). Монахи радіють спортивним перемогам та піклуються про тварин. Тобто вони — звичайні люди, які обрали для себе складний шлях релігійного служіння, внаслідок чого змінили спосіб життя. Життя в монастирі — це ідеал способу життя для релігійної людини.

Фото з повсякденного монастирського життя в різних куточках світу

Проте окремі релігії (наприклад, іудаїзм, іслам) не визнають необхідності монашеського способу життя. Їхні послідовники вважають, що весь світ у всій повноті створений Богом, тож відмовлятися від якихось сфер життя — не правильно. Виконувати божественні настанови, слугувати громаді та духовно розвиватися людина може й у повсякденному житті. Тому іудеї та мусульмани вважають, що монастирі не потрібні, хоча й поважають тих людей, які дотримуються основних приписів аскетичного життя у побуті.

• Заповни таблицю, знайшовши інформацію в додаткових джерелах:

Релігія	Вимоги щодо одягу монахів	Вимоги щодо одягу простих людей
Буддизм
Християнство
Індуїзм

ПЕРЕВІРИМО СЕБЕ

1. Чи однаковими будуть добрі вчинки представників різних релігій щодо нужденних? Чому?
2. Чи може бути однаковий сенс життя в іудея, християнина й мусульманина? Поясни свою відповідь. У чому основна відмінність поглядів буддиста?
3. Поясни, хто такий святий.
4. Що таке монастир?
5. Які основні складові сенсу життя? Чи є певна з цих складових особливо важливою для тебе особисто? Поясни, чому саме.
6. У чому відмінність між монахом та аскетом? Відповідь обґрунтуй.

Зміст