Основи релігійної етики. 5 клас. Кришмарел

Тема 4. Людина та соціальний світ

Розділ 7. Взаємини з людьми, що оточують

§ 14. Основи ввічливості

1. Сфери життя людини.
2. Сутність ввічливості.
3. Вибачення та прощення.

1. Сфери життя людини

Прочитаємо та подумаємо

Пригадай, що таке «природа». Перелічи навколо себе п’ять предметів, які можна віднести до світу природи, та п’ять, які не можна. Як ти вважаєш, спільнота людей — це природа? Чому? Прочитай текст і порівняй з ним свою думку.

Людина живе не тільки у світі природи. Людина стає людиною тільки в середовищі собі подібних. Якщо тварина може вижити у світі тільки завдяки своїм інстинктам, то людині необхідно взаємодіяти й спілкуватися з іншими людьми, інакше вижити у світі для неї неможливо.

Потрібно знати

Інстинкт — неусвідомлена поведінка заради певної мети, здебільшого стосується виживання та пристосування до середовища; вроджена реакція на зовнішні або внутрішні чинники, яка не усвідомлюється і є складно керованою. Наприклад — відсмикування руки від гарячої праски — це інстинкт, будування птахами гніздечка — інстинкт тощо.

Суспільство — це організована сукупність людей, об’єднаних певними взаємовідносинами, яка об’єднує всі сфери активності людини (родина, духовне життя, політика, робота тощо).

Соціум — відносини, створені конкретними людьми в межах певної суспільної спільноти.

З усіма цими людьми необхідно подекуди вступати певні взаємини, і часом ці взаємини складаються зовсім не так, як нам хотілося б, причому це може бути як і зовсім незнайома людина, так і близька для нас. Тож поведінка має базуватися на однакових засадах.

2. Сутність ввічливості

Прочитаємо та подумаємо

Спробуймо уявити себе на місці людини, з якою самі поводимося так, що їй це не сподобається: так, може трапитись, що випадково наступаєш на ногу іншій людині. Що ж робити? Нічого? Вибачитись? Кинутися витирати взуття і перепитати кілька разів, чи все гаразд? Поясни свою відповідь.

Для регулювання відносин, які виникають між людьми з урахуванням інтересів обох людей, котрі взаємодіють, та доцільності такої взаємодії виникли правила ввічливості.

Ввічливість — вміння шанобливо ставитися до людей, уникати конфліктів, що дає змогу відчувати себе комфортно в середовищі навіть незнайомих людей та уникати напруження під час взаємодії.

• Прочитай історію та порівняй викладене в ній зі своєю поведінкою. Якими були б твої дії у схожій ситуації? Поясни.

Якось жінка, котра відпочивала в санаторії, із самого ранку забігла в кімнату до своєї приятельки, і з порога почала голосно питати:

— Привіт! Як твої справи? Чим плануєш займатися цього вечора?

— Тихіше, — відповіла та, — моя сусідка ще спить.

Жінка, яка прийшла, підійшла до тієї сусідки й почала будити її:

— Вибачте, що я увірвалася із самого ранку до вас у кімнату, і заважаю спати. Я не знала, що спричиню незручності.

— Чи не могли б Ви вибачитися після того, я як прокинуся? Наприклад, коли ми побачимося в їдальні? — запитала розбуджена жінка, яка напередодні погано почувалася і сподівалася хоча б зараз відпочити після важкого дня.

— Ну що Ви! Моє виховання не дозволяє мені цього! Оскільки я була не права, то маю одразу перепросити!

Окрім того, що в людини є родичі та друзі, вона щодня стикається з багатьма іншими людьми, про яких нічого не знає, і навряд чи ще колись побачить. Інколи така кількість людей може дратувати, інколи ми взагалі можемо не звертати увагу на оточення. Особливо це важливо у великих містах, під час подорожей тощо. І тут на допомогу людині приходить етикет. Етикет — це правила поведінки, прийняті в суспільстві за певних обставин, які засвідчують дружність та безпеку взаємин.

Перше правило ввічливості — це вітання. Воно може виявлятися в різних жестах і словах, але здебільшого це побажання здоров’я, гарного дня або засвідчення чистоти намірів та миролюбства.

• Які ти знаєш фрази для вітання? Запиши не менше семи до зошита. Чи однаково ти їх використовуєш? Чи залежить це від того, з ким вітаєшся (вік, стать, професія)?

Цитата

Входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!

Мт., 10:12

І коли вас вітають, то відповідайте ще кращим привітанням або таким самим

Кор., Сура Ан-Ніса, 86

Часто під час вітання незнайомі люди схиляють голову у поклоні. Це може бути і яскраво виражений уклін (наприклад, така традиція поширена в Японії), і просто кивок, який інколи може замінити вітання між знайомими, якщо один із них зайнятий і не може словами відповісти.

• Пригадай правила поведінки у храмі. Чи є щось спільне у вітанні та при вході до храму? Спробуй пояснити, чому.

Друге, про що має пам’ятати людина у взаєминах з іншими, — це висловлювати подяку. Все, що зроблено іншим для тебе, варте вдячності. Це стосується будь-яких вчинків — приготувала мама обід, навчив дідусь рибалити, подала продавчиня решту — це все заслуговує на твою вдячність.

Вдячність — це вміння належно оцінити увагу, послугу, добро, зроблене однією людиною для інших. Саме вона підтримує бажання робити добро.

Висловити вдячність можна по-різному — одним словом, якщо це суто випадкові відносини («Дякую!»); з поясненням, чому саме ти це цінуєш («Дякую, все було насправді дуже смачно!» наприкінці трапези) тощо.

Засвідчення вдячності дуже важливе в релігійному житті — воно показує, що людина цілком упевнена у своїй вірі, у тому, що всі події — потрібні й вона на них заслуговує.

• Прочитай притчу про Йова, яка міститься у відповідній частині Біблії. Поміркуй, чому Йов не відмовився від своєї віри? Як ти вважаєш, які почуття та якості виявляв Йов? Чи виявив би він їх, якби не зазнав неприємностей? Поясни свою думку.

У дуже давні часи на схід від Палестини жив праведний чоловік на ім'я Йов. Він відзначався справедливістю, усе життя намагався догодити Богу. Господь нагородив його за благочестя великими благами. Він володів стадом, у якому були сотні голів великої рогатої худоби й тисячі — дрібної. Тішила його велика і дружна родина: семеро синів і три дочки.

Та диявол позаздрив Іову. Він став зводити наклеп перед Богом на праведного Йова. «Хіба задарма богобоязкий (праведний) Йов? Відбери в нього все, що у нього є, — ось побачиш тоді, чи благословлятиме він Тебе?». Бог, щоб показати всім, наскільки вірний Йому Йов, і щоб навчити людей терпіння в їхніх стражданнях, дозволив дияволові відібрати в Йова все, що той мав. І одного дня розбійники вкрали в Йова всю його худобу, повбивали наймитів, а страшний вихор із пустелі зруйнував дім, де зібрались Йовові діти, і всі вони загинули. Та Йов не лише не став ремствувати на Бога, а й сказав: «Господь дав, Господь і взяв: нехай буде ім'я Господнє благословенне».

Однак посоромлений диявол не вгамувався. Він знову став зводити наклеп на Іова: «Людина віддасть за своє життя усе, чим володіє: та торкнись тільки його кісток, його тіла (тобто врази його хворобою), — побачиш, чи благословлятиме він Тебе?». Бог дозволив дияволові позбавити Йова ще й здоров'я. І ось Йова вразила страшна хвороба — проказа. Тоді навіть Йовова дружина стала вмовляти його сказати якесь слово проти Бога, а друзі, замість того щоб утішити, тільки сердили невинного страждальця своїми несправедливими підозрами. Але Йов залишився твердим, не втрачав надії на милосердя Боже і тільки прохав Господа засвідчити, що він терпить усе невинно.

У бесіді з друзями Йов пророкував про Визволителя (про Спасителя) і про майбутнє воскресіння: «Та я знаю, що мій Визволитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і я у плоті своїй побачу Бога. Я побачу Його, самі мої очі побачать, а не очі чужі» (Йов. 19, 25—27).

Після цього Бог, показавши приклад вірності й терпіння на Своєму рабові Йові, Сам явився і звелів його друзям, що дивилися на Йова як на великого грішника, просити молитви за себе в нього. Бог нагородив Свого вірного раба. Йовові було повернуто здоров'я. У нього було знову семеро синів і три дочки, а худоби побільшало вдвічі, ніж було раніше, і жив Йов ще сто сорок років у пошані, спокійно, благочестиво і щасливо.

Ввічливість також передбачає ще один дуже важливий компонент — прощання. Інколи після висловлення вдячності про нього забувають, але щире прощання — це засвідчення позитивності, налаштування на хороше, поштовх до подальших взаємин.

3. Вибачення та прощення

Прочитаємо та подумаємо

Чи можна вважати три правила ввічливості основою взаємин тільки зі знайомими? Які ще правила щоденної поведінки ти можеш додати? Чи вдається їх дотримуватися в щоденному житті всім? Чому? Поясни свою думку.

Основою ввічливості, її підґрунтям є вибачення та прощення.

Вибачення — висловлення жалю з приводу чогось недоброго, що було вчинено; прохання про прощення.

Просити вибачення варто за все, що призвело до незручностей — починаючи від того, що твоє прохання може відволікти людину, і закінчуючи засвідченням усвідомлення власної провини, яка могла бути здійснена (не важливо, зумисне чи ні — вона все одно потребує вибачення).

Прощення — припинення образи, гніву та незадоволення, що виникли внаслідок дій іншої людини. На підставі нього виникає відмова від помсти чи покарання за неправильні дії, а також відмова від переживань щодо цих дій.

Слова прощення засвідчують збереження позитивного характеру взаємин після якоїсь неприємності, є підтвердженням того, що вибачення прийняті й вони більше не будуть перешкоджати взаємодії.

Звісно, правил ввічливості існує набагато більше. Але виконання навіть цих основних забезпечить більш приємні та вдалі відносини з людьми, що нас оточують.

Прощена неділя — остання неділя перед Великим постом (який передує святкуванню Великодня — Воскресіння Христового). У цей день, стоячи на літургії (основній частині богослужіння), християни слухають біблійні читання про піст, прощення гріхів і небесні скарби. Православні просять одне в одного пробачення і вступають у піст з чистою душею і серцем.

Така традиція прийшла до нас від єгипетських ченців, які перейняли її у перших християн. У ті часи, згідно з церковним статутом, прощення просили наприкінці кожного дня. Напередодні Великого посту єгипетські подвижники йшли на 40 днів у пустелю підносити молитву на самоті. Багато гинули там від лап хижаків і, пам’ятаючи про це, просили вибачення один в одного загодя.

Добрим характером притягуй друга, старанністю — родичів, подарунками — та увагою — жінок і слуг, ввічливістю — всіх інших.

Давньоіндійський вислів

Робота в групах. Проаналізуй за наведеним зразком фрази, які використовуються під час прощання:

«До побачення!» — зараз ми розстаємося, але я не проти зустрітися знову, саме тому я кажу, що ми побачимося знову;

«Всього найкращого!» —

«Прощавай!» —

«До зустрічі!» —

«Бувайте здорові!» —

«Щасливо!» —

Які з цих фраз доречно використовувати й в яких ситуаціях? Наведіть приклади

• Заповни таблицю, позначаючи знаком (наприклад, «+», чи будь-яким іншим) кожен свій ввічливий вчинок з різними людьми протягом дня.

	Вітання	Подяка	Прощання	Вибачення	Прощення
Родичі
Друзі
Інші знайомі
Не знайомі

Проаналізуй таблицю. Яке правило дотримувалося найчастіше? Найрідше? Чи однаково було використано ці правила під час взаємодії з різними людьми? Запиши до зошита, якого правила тобі було дотримуватися особливо складно та за яких обставин. Що могло би полегшити його виконання?

Зміст