Підручник з Економіки. 10 клас. Крупська - Нова програма

§ 50. Ринок землі. Власники та орендарі (покупці) земельних ресурсів. Чинники попиту на землю та її пропозиції

Ще одним специфічним ринком є ринок землі.

Розвиток людського суспільства в усі часи був нерозривно пов’язаний із землею, яка й на сьогодні залишається основою забезпечення населення планети продуктами харчування та джерелом суспільного багатства. Із часу виникнення приватної власності на землю вона стала товаром, що зумовило розвиток ринку землі. Відновлення приватної власності на землю в Україні (із 1992 р.) було основою для укладання цивільно-правових угод щодо земельних ділянок і започаткування ринку землі. Земля є унікальним товаром, оскільки її ціна із часом зростає.

Ринок землі — це система організаційно-правових та економічних відносин, що виникають у процесі перерозподілу земель та прав на них між суб’єктами цього ринку на основі конкурентного попиту й пропозиції, що забезпечує: купівлю-продаж, оренду, заставу тощо земельних ділянок або права на них; визначення вартості землі й визнання її капіталом і товаром; розподіл простору між конкурентними варіантами використання земель та суб’єктами ринку.

Земельні відносини в нашій країні регулює Земельний кодекс. Він визначає зміст права власності на землю та права користування землею, а також форми власності на земельні ділянки.

Право власності на землю — це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.

Суб’єктами права власності на землю є:

• громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності;

• територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, — на землі комунальної власності;

• держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, — на землі державної власності.

Земельним кодексом визначено права власників земельних ділянок і землекористувачів. Із-поміж прав власників земельних ділянок можна виділити право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі й споруди тощо. Землекористувачі наділені аналогічними правами, за винятком того, що вони не мають права продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку.

Земельним кодексом встановлено також обов’язки власників і землекористувачів земельних ділянок. Серед них забезпечення використання землі за цільовим призначенням; дотримання вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасність сплачування земельного податку або орендної плати тощо.

Крім купівлі-продажу землі як товару, коли вона відчужується від її власника, існує і ринок прав тимчасового користування й володіння землею, або ринок оренди (суборенди) послуг землі. При цьому власність на цей економічний ресурс від власника не відчужується.

Оренда землі (від латин. arendo — здаю в найми, наймаю) є формою землекористування (землеволодіння), за якої власник землі (орендодавець) передає земельну ділянку на якийсь строк за певну винагороду (орендну плату) і на основі договору оренди іншій особі (орендарю) для ведення господарства. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але він не може перевищувати 50 років.

Мал. 5. Ринок землі

Існує також емфітевзис — право користування чужою землею для сільськогосподарського виробництва, що суттєво відрізняє його від договору оренди, який може укладатися на користування землею й для іншого призначення. Емфітевзис вигідний і зручний тим, що коли власник землі не бажає втрачати право власності на землю, але й сам не мас можливості обробляти її, то в такому разі він може передати її в довгострокове користування іншим особам на підставі речового права. Термін дії права емфітевзису може становити навіть 100 років або бути необмеженим.

Земля — основний виробничий фактор у сільському господарстві, який має суттєві особливості порівняно з іншими ресурсами. Ці особливості позначаються на попиті й пропозиції землі.

Земля є невідтворюваним ресурсом. Кількість земель, придатних для виробничих цілей, практично е фіксованою величиною. А це означає, що пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови зростання ціни на землю. Це визначає криву пропозиції землі як абсолютно нееластичну. Чинниками, які впливають на пропозицію землі, є родючість та місце розташування. Оскільки пропозиція землі є абсолютно нееластичною, то на встановлення рівноваги на ринку землі впливає лише попит на неї.

Попит на землю є неоднорідним. Він поєднує попит на землю з метою виробництва сільськогосподарської продукції (сільськогосподарський попит), а також несільськогосподарський попит, який виникає з метою видобутку корисних копалин, житлової забудови, спорудження промислових об’єктів, магістралей тощо.

Основними чинниками, які визначають попит на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, є:

• економічна політика держави;

• рівень науково-технічного розвитку;

• місце розташування земельної ділянки;

• придатність для ведення промислового чи житлового будівництва;

• якість інженерного облаштування території;

• життєвий рівень населення;

• демографічний стан регіону;

• рівень ділової активності в регіоні;

• кліматичні та екологічні умови в певному регіоні.

Ціною рівноваги попиту й пропозиції землі є рента (мал. 5).

Дбаючи про успішне майбутнє країни та її сталий розвиток, держава має проводити розумну та збалансовану політику щодо регулювання ринкових земельних відносин, забезпечувати ефективний перерозподіл земель як основного національного багатства, забезпечувати їх раціональне використання й охорону.

Крім того, державні установи мають здійснювати моніторинг земель, що являє собою систему спостереження за станом земель із метою своєчасного виявлення змін, їхньої оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Попит на сільськогосподарські угіддя в регіоні представлено функцією Q_D=5000-2R, де R — рента в гривнях за 1 га. Відомо, що загальна кількість земель регіону становить 5200 га, у тому числі землі під виробничими об’єктами 1600 га, під житловими спорудами — 2500 га. Визначте рівноважну ренту на сільськогосподарські угіддя. Охарактеризуйте ситуацію, яка виникне на цьому ринку, якщо уряд встановить фіксовану ренту на рівні 2200 грн за га. Наведіть відповідний графік.

Розв’язання. Рівноважну ренту на сільськогосподарські угіддя визначаємо за умови тотожності величини попиту й величини пропозиції сільськогосподарських земель.

Величина пропозиції сільськогосподарських земель становить 5200-1600 - 2500 = 1100 га.

Оскільки Q_D = Q_S, то 5000 - 2R = 1100. Звідси R = 1950 грн.

Можемо показати цю ситуацію графічно. Для побудови кривої попиту в нас уже є одна точка — точка рівноваги. Для визначення координат другої підставимо в рівняння попиту будь-яке значення ренти, наприклад R = 2000, Q_D=5000-2*2000 = 1000. Пропозиція сільськогосподарських угідь є абсолютно нееластичною, тому крива пропозиції буде вертикальною лінією при Q = 1100 га.

Якщо уряд встановить фіксовану ренту на рівні 2200 грн за га, то утвориться надлишок земель, оскільки R_фікс>R_рівн. Величина попиту на землю за цього рівня ренти дорівнює Q_D = 5000-2*2200 = 600 га, а величина пропозиції — та сама 1100 га. Тому величина надлишку сільськогосподарських земель за цих умов становить Q_S-Q_D=1100-600 = 500 га.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуйте специфіку попиту й пропозиції землі.

2. Визначте різницю в правах власників землі та орендарів.

3. Попит на сільськогосподарські угіддя в регіоні представлено функцією Q_D = 4000-2R, де R — рента в гривнях за 1 га. У регіоні придатних земель для сільськогосподарського виробництва — 800 га. Визначте, яку фіксовану ренту за 1 га встановив уряд, якщо на ринку виник дефіцит сільськогосподарських земель у розмірі 50 га.