Підручник з Економіки. 10 клас. Крупська - Нова програма

§ 25. Принципи організації ринкової, командно-адміністративної та змішаної економіки

Важливим питанням економічної науки є класифікація економічних систем. В економічній літературі виділяють різні моделі, типи економічних систем, класифікація яких залежить від різних критеріїв.

Розглянемо традиційну, командно-адміністративну та ринкову економіку за двома основними критеріями: 1) відносини власності; 2) спосіб узгодження й управління економічною діяльністю (спонтанний, ієрархія).

Традиційна економічна система — це спосіб організації економічного життя, за якого всі ресурси перебувають у власності громадян (колективу, спільноти) і розподіляються відповідно до давніх традицій.

У давнину всі економічні проблеми розв’язували саме на підставі традицій. Продукти та послуги, що вироблялися, як правило, не змінювалися десятки й сотні років. Завдяки існуванню традицій нам відомо, як вишивати кольорові візерунки на рушниках і розмальовувати писанки, готувати українські національні страви й виробляти глиняний посуд. У традиційній економіці питання що виробляти не викликає сумнівів.

Способи обробітку землі, вирощування овочевих культур, приготування страв — усе це може зберігатися незмінним багато років. Традиційні технології змінюються досить повільно. Проте ці технології завжди є ресурсозберігаючими.

У традиційній економічній системі розв’язання питання для кого виробляти обумовлено також звичаями, релігійними правилами та усталеними нормами життя. Спосіб вирішення всіх проблем, метод координації — це ієрархія.

Згодом традиційна економічна система в більшості країн світу втратила ключові позиції в організації життя людей. Її складові відійшли на другий план і збереглися у вигляді різноманітних звичаїв і традицій, що мають другорядне значення в економіці більшості країн.

Командно-адміністративна економічна система. За умов командно-адміністративної (планової) економіки головні економічні питання розв’язує певний центральний орган, який спочатку визначає, що і скільки виробляти, і неодмінно контролює виконання своїх розпоряджень. У такий самий спосіб вирішуються всі питання щодо того, як виробляти і для кого виробляти.

За умов командно-адміністративної економіки існують досить жорсткі обмеження рівнів заробітної плати, пенсій, тривалості відпусток працюючим тощо. Центр визначає обсяги розподілу вироблених товарів, а також встановлює на них ціни.

Командно-адміністративна економічна система використовує механізм координації у формі ієрархії. Саме відсутність свободи вибору зумовлює відсутність у виробників зацікавленості (або стимулу) виробляти кращі й дешевші товари, збільшуючи їх асортимент і розробляючи нові моделі. Через це задоволення потреб споживачів у такій системі перебуває на низькому рівні. Характерна ситуація дефіциту (нестача товарів та послуг відповідно до попиту на них). Проте слід зазначити також, що планування як метод управління окремим підприємством широко використовується в господарській практиці за сучасних умов суспільного розвитку й може сприяти підвищенню загальної ефективності виробництва.

У командній економіці існує монополія державної форми власності. Державна власність має як переваги, так і недоліки. Завдяки їй стала можливою концентрація значних обсягів ресурсів для виконання великих господарських проектів. Вона є основою вирівнювання доходів населення, розподілу матеріальних і духовних благ. Державна власність на засоби виробництва робить можливим виробництво суспільних благ, які не виробляє приватний сектор.

Недоліками державної власності є відсутність у державних підприємств зацікавленості в більш вигідному розподілі ресурсів, байдужість до пошуку нових ідей та розроблення сучасних технологій. Відсутність конкуренції не стимулює поліпшення якості продукції. Державна власність не спонукає людей дбати про майно. Зверніть увагу на ставлення людей до державного, громадського транспорту, до будинків і споруд, якими вони лише користуються. Це одна з вагомих причин низької ефективності засобів виробництва в економіці, де панує державна власність.

Ринкова економічна система. Для ринкової економіки властиве вільне (непримусове) розв’язання головних економічних питань через встановлення ринкових пропорцій між виробництвом і споживанням за допомогою цін.

Споживачі своїми грошима «голосують» на ринку за ті товари та послуги, які їм справді потрібні. У такий спосіб ринок через отримувані доходи та прибутки підказує підприємцям, які товари та послуги вигідніше виробляти і за якою ціною поставляти на ринок, щоб прибуток виявився найбільшим.

У ринковій економіці кожен підприємець самостійно обирає спосіб виробництва продукції. Йому потрібно застосовувати найдосконаліші методи виробництва, адже саме вони роблять можливим зниження виробничих витрат й отримання максимального прибутку за наявної ринкової ціни. Підприємці, які обрали недосконалу технологію виробництва або виробляють товари, що не користуються попитом, несуть збитки або ж банкрутують.

Питання для кого виробляти, тобто розподіл товарів і послуг за умов ринкової економіки, розв’язується на підставі доходів, що їх отримують люди. Споживачі формують свій споживчий кошик відповідно до власних доходів.

Ринкова система, або система вільного підприємництва, — це система господарювання, основу якої становлять приватна власність, ринкове ціноутворення та конкуренція.

Конкуренція — це економічне суперництво виробників та споживачів за кращі умови реалізації власних господарських інтересів. Продавці конкурують, намагаючись виробити товари, необхідні покупцеві, зменшити витрати на їхнє виробництво, що, відповідно, робить можливим продаж продукції за більш низькими цінами. Отже, ті, хто не можуть або не бажають знизити ціну заради залучення покупця, не зможуть реалізувати свій товар та послуги. Зрештою зниження обсягів продажу й неотримання прибутку спричиняє банкрутство.

Покупці також конкурують між собою. Між ними йде суперництво за пошук продавця, здатного запропонувати товар оптимальної якості за найнижчими цінами.

Таким чином, головна відмінність ринкової системи — це свобода вибору під час розв’язання основних економічних питань.

За сучасних умов жодна економічна система не існує в чистому вигляді, тому що і ринкова економіка, і командна економіка мають як позитивні, так і негативні ознаки (табл. 1).

Табл. 1.

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ РИНКОВОЇ ТА КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ

Ринкова економіка		Командно-адміністративна економіка
Позитивні ознаки	Негативні ознаки	Позитивні ознаки	Негативні ознаки
• Приватна власність надає можливість реалізації інтересів усіх ринкових суб’єктів: домогосподарств та фірм • Конкуренція призводить до науково-технічного прогресу • Ринок надає повну інформацію про ціни, конкурентів, попит споживачів • Конкуренція зменшує можливість монополізації ринку, що призводить до зниження середнього рівня цін • Застосовується раціональний розподіл виробничих ресурсів, коли власники ресурсів отримують максимально можливу суму коштів для відтворення обмежених ресурсів	• Ринок не реалізує суспільних проблем, які не дають прибуток власникам ресурсів • Механізм ринкової конкуренції призводить до безробіття • Ринок посилює диференціацію доходів населення • Конкуренція має тенденцію до своєї протилежності — об’єднання підприємств, тобто до монополізації ринку	• Значна частка суспільних коштів використовується для вирішення соціальних проблем • Економіка вирішує проблему повної зайнятості трудових ресурсів • Можлива координація зусиль для зростання продуктивності праці • Використання суспільних коштів для розвитку наукових досліджень	• Нераціональний розподіл ресурсів • Не діє система стимулів, яка б спонукала до ефективного виробництва якісних товарів • Інтереси одних груп можуть вирішуватися за рахунок інших

Змішана економічна система. Більшості країн притаманні ознаки різних систем, адже їх поєднання може забезпечити більш ефективну комбінацію суспільних ресурсів для кращого досягнення господарських цілей. Такі системи називають змішаними. Якщо ринок забезпечує економічну ефективність, але не досягає соціальної справедливості, а командна система за рахунок соціальної рівності втрачає стимул до економічного розвитку, то змішана економіка прагне досягти економічної ефективності в умовах соціальної справедливості.

Кожна економічна система має власні цілі. За змішаної економіки головними цілями є створення умов ефективного виробництва та зайнятості населення, формування високого стандарту життя. Економічна свобода, економічна ефективність, рівні підприємницькі можливості, безпека та економічне зростання — головні пріоритети змішаної економіки.

Економічна свобода полягає в можливості споживачів вирішувати, як саме витрачати й заощаджувати свої доходи, у свободі працівників змінювати місце роботи й утворювати трудові спілки, у можливості організовувати свою справу та реалізовувати підприємницькі здібності.

Економічну ефективність визначають ступенем доцільності розподілу виробничих ресурсів та продуктивного їх використання з огляду на отримані результати.

Рівні підприємницькі можливості передбачають створення передумов економічної справедливості, коли економічні блага розподіляються не на засадах «зрівнялівки», а відповідно до господарської активності людей та їхнього професіоналізму.

Економічна безпека — це захист від деяких негативних впливів ринкового механізму, зокрема від безробіття, інфляції, бідності, банкрутства.

Економічне зростання полягає у збільшенні виробництва товарів і послуг, розвитку технологічної та організаційної бази виробництва. Завдання збільшення обсягів виробництва на 3—4% на рік вважається цілком досяжним.

Перехід від однієї економічної системи до іншої породжує особливий, перехідний стан економіки. Наприкінці XX ст. почався масовий перехід багатьох країн від адміністративно-командної до ринкової (змішаної) економіки. Для цього типу перехідної економіки характерна заміна відносин, побудованих на адміністративно-командних принципах управління, ринковим механізмом. Якщо у змішаній системі механізми всіх економічних систем доповнюють одне одного й існують як єдине ціле, то перехідна економіка характеризується кризою економічних відносин командної системи й виникненням нових механізмів системи, що формується. Перехідна економіка — це тривалий процес. Основою переходу від командної економіки до змішаної є створення різноманітних форм власності через процеси роздержавлення та приватизації.

Роздержавлення — це процес, спрямований на ліквідацію монополії державної власності, що складається із системи заходів щодо скорочення частки державного сектору, створення різних форм власності, створення рівних прав для суб’єктів всіх форм власності, посилення процесів саморегуляції економіки.

Приватизація — це один із методів роздержавлення, що реалізується шляхом передачі об’єктів державної власності в приватну власність окремим громадянам і юридичним особам за певну плату або безоплатно.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

1. Які конкретні зміни необхідно здійснити в країні, щоб трансформувати командну економіку в ринкову? Чому важливо, щоб ці зміни здійснювалися одночасно? Відповідь. Заходи можуть бути такими: приватизація державної власності й підприємств; сприяння конкуренції, прийняття юридичних актів щодо рівних прав і відповідальності всіх суб’єктів власності; зниження ролі уряду як власника, керівника, організатора виробництва, а також як інституту, що встановлює ціни; скасування контролю за цінами; розширення й розвиток ринкової інфраструктури; входження у світову економіку; досягнення макроекономічної стабільності; формування в населення ринкового менталітету та економічного мислення.

Оскільки ці зміни взаємозалежні, їх слід здійснювати одночасно. Наприклад, якщо скасування контролю за цінами не супроводжується посиленням конкуренції або поглибленням приватизації, то у виробників не буде стимулів для розширення виробництва. Найімовірніше, у них з’являться стимули для того, щоб поводитися як монополісти та встановлювати більш високі ціни без збільшення пропозиції. Посилення конкуренції передбачає відкритість економіки для світової торгівлі та іноземних інвестицій. У той самий час необхідно формувати в населення сприйняття ринкових відносин як економічно ефективних.

2. Укажіть, яким типам економічних систем властиві наведені ознаки, позначивши відповідними літерами: традиційна економіка — Т, командна економіка — К, ринкова економіка — Р, змішана економіка — З.

1) Приватна власність на ресурси; 2) суспільна власність на ресурси; 3) свобода вибору; 4) використання переважно ручної праці; 5) машинне виробництво; 6) переважна роль держави; 7) обмежена, але активна роль держави в економіці; 8) свобода підприємництва; 9) централізований розподіл ресурсів; 10) спеціалізація; 11) натуральне господарство; 12) конкуренція; 13) директивне (обов’язкове, централізоване) планування; 14) рекомендаційне планування.

Відповідь. 1) Т, Р, З; 2) Т, К, З; 3) Р, З; 4) Т; 5) К, Р, З; 6) К; 7) З; 8) Р, З; 9) К; 10) К, Р, З; 11) Т; 12) Р, З; 13) К; 14) З.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. У змішаній економіці роль основного регулятора ринкових відносин виконує держава. Чи згодні ви із цим твердженням?

2. Назвіть позитивні й негативні ознаки традиційної економіки.

3. Укажіть, яким типам економічних систем притаманні наведені характеристики: традиційна економіка, командно-адміністративна економіка, ринкова економіка, змішана економіка.

1) Усі трансакційні витрати несе держава;

2) планування має директивний (обов'язковий) характер для всіх економічних суб'єктів; 3) релігія визначає принцип розподілу в суспільстві;

4) ієрархія властива кожному суб'єкту виробництва; 5) трансакційні витрати для кожного виробника мінімальні; б) різноманітність форм власності.