Підручник з Економіки. 10 клас. Крупська - Нова програма

§ 9. Економічна ефективність: зміст та способи оцінювання

Процес виробництва в умовах обмеженості ресурсів мас бути раціональним, що характеризується поняттям «ефективність».

Ефективність — це співвимірюваність результатів виробництва (кількості створюваних економічних благ — товарів та послуг) і витрат ресурсів на їх виробництво. Отже, суспільство в такий спосіб намагається оцінити обсяг вироблення продукції в розрахунку на одиницю витрачених виробничих ресурсів.

У загальному вигляді формула ефективності виробництва мас такий вигляд:

Чим більше благ створюється з наявних у підприємств ресурсів, тим ефективніше (результативніше) вони працюють.

Отже, зростання ефективності виробництва можливе за умови отримання більшого обсягу продукту від певного обсягу ресурсів, або отримання того самого результату від меншої кількості ресурсів, або за умови одночасного зростання результату та скорочення витрат ресурсів.

Виробнича ефективність досягається, коли бажані для суспільства товари й послуги виробляються з мінімальними витратами. Коли виробляють, наприклад, сметану з найнижчими можливими витратами на одиницю продукції, то це означає, що для її виробництва витрачають найменшу кількість ресурсів (молоко, трудові ресурси), і, отже, більша кількість ресурсів залишається для виробництва інших молочних товарів (кефір, йогурт, сир).

Мал. 1. Крива виробничих можливостей

Розподільна ефективність означає, що ресурси спрямовуються на виробництво тих товарів та послуг і в такому їх співвідношенні, яке є найбажанішим для суспільства. Вона досягається тоді, коли виробляється продукція, що мас оптимальну для суспільства структуру (усі види молочних продуктів відповідно до попиту споживачів).

Отже, розподільна ефективність означає розподіл ресурсів між галузями й фірмами таким чином, щоб отримати найбажанішу для суспільства структуру продукції. Виробнича ефективність означає, що кожен товар або послуга в цій оптимальній структурі продукції виробляється з найменшими витратами.

Графічно ефективність можна відобразити за допомогою кривої виробничих можливостей (мал. 1).

Кожна точка на кривій виробничих можливостей показує деякий максимальний обсяг виробництва будь-яких двох продуктів. Коли економіка функціонує на межі виробничих можливостей, то збільшення кількості інвестиційних товарів означає зменшення кількості споживчих товарів і навпаки. Обмеженість ресурсів за незмінної технології робить недосяжною кожну комбінацію виробництва інвестиційних та споживчих товарів, що перебуває в точці, такій як точка W, яка розташована поза кривою. Точки ліворуч від кривої досяжні, але вони вказують, що повна зайнятість і виробнича ефективність не досягнуті.

Одним із припущень, які використовують в економіці, є повна зайнятість ресурсів та ефективність виробництва. Це означає, що економіка функціонує в умовах повного використання всіх наявних ресурсів (повна зайнятість) і виробляє товари та послуги за найменших витрат (ефективне виробництво).

Ефективність виробництва позначають будь-якою точкою на кривій виробничих можливостей. Отже, за допомогою методу математичного моделювання можемо визначити таку економічну категорію, як ефективність. Ефективність — це такий стан економіки, за якого збільшення виробництва одного товару можливе тільки за рахунок зменшення виробництва іншого товару.

Ефективність вимірюється за допомогою математичних показників, які характеризують ефективне використання факторів виробництва.

Ефективне використання капітальних ресурсів (засобів праці) аналізується за допомогою таких показників, як капіталовіддача та капіталомісткість. Капіталовіддача показує кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів (засобів виробництва). Це додатний показник: його зростання призводить до збільшення ефективності. Зворотний (від’ємний) показник — капіталомісткість — показує вартість витрат на засоби виробництва на одиницю виробленої продукції. Необхідно прагнути зменшення цього показника, щоб збільшити ефективність виробництва.

Ефективне використання предметів праці аналізується за допомогою таких показників, як матеріаловіддача та матеріаломісткість. Матеріаловіддача показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Матеріаломісткість є зворотним показником, який характеризує вартість витрат предметів праці на одиницю виробленої продукції. Щоб збільшити ефективність виробництва, необхідно застосовувати чинники, які призводять до зростання матеріаловіддачі та зменшення матеріаломісткості: безвідходні технології; енергозберігаючі технології, винахід нових штучних видів сировини.

Раціональне використання особистого фактора виробництва (трудових ресурсів) характеризується такими показниками, як продуктивність праці та трудомісткість.

Продуктивність праці — це кількість товарів і послуг, вироблених одним суб’єктом (працівником, бригадою, цехом, підприємством, країною) за одиницю часу. Продуктивність праці показує рівень технології й організації виробництва. Тому основним показником є годинна продуктивність, хоча використовуються розрахунки за день або тиждень. Порівнюючи продуктивність праці в різних країнах, слід ураховувати різну тривалість робочого тижня.

Трудомісткість застосовується для вимірювання витрат праці на одиницю продукції. Вона показує, скільки часу потрібно для випуску одного виробу (у натуральному вираженні) або для виробництва продукції на одну гривню (у вартісному вираженні). Показник трудомісткості обернено пропорційний продуктивності праці. За правилами обернених величин можна записати залежність:

П = 1:Т; Т = 1:П.

Обчислюючи продуктивність праці, необхідно застосовувати певні методи.

1. Якщо обсяги виробництва певного товару обчислюють у натуральних величинах (штуках, тоннах, літрах та ін.), то продуктивність праці не залежить від зміни цін, і тому індекс ціни (інфляція) не враховується. Індекс продуктивності праці обчислюють за формулою:

2. Якщо виробництво вимірюється у вартісному (грошовому) вираженні, то для обчислення продуктивності необхідно виключити фактор зростання цін.

4. Якщо виробляється декілька товарів, то обсяг виробництва підприємства обчислюють таким чином:

де Q — обсяг у натуральному вираженні;

Р — ціни товарів.

Сучасна економічна наука вважає, що поряд із показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування за допомогою еколого-економічної ефективності, яку можна обчислити в такий спосіб: Загальноекономічна ефективність виробництва - (Вартість природоохоронних заходів + Втрати від пошкодження природного середовища + Вартість природних ресурсів). Такий розрахунок показує, що при значному рівні прибутковості деревообробна промисловість в Україні стає неефективною.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

За перший рік після підвищення цін на 12% випуск продукції в поточних цінах зріс на 35%. Кількість робітників спочатку зменшилася на 12%, а потім зросла на 1/8. Наступного року трудомісткість виробництва знизилася на 10%.

Визначте: 1) як змінилася продуктивність праці за два роки; 2) якими є середньорічні зміни продуктивності праці.

Розв’язання.

Для виконання завдання використаємо індексний метод:

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Які чинники впливають на зростання продуктивності праці?

2. Якщо за інших рівних умов збільшиться зайнятість населення у сфері матеріального виробництва, то як це вплине на такий показник, як трудомісткість? Чи зросте при цьому ефективність виробництва?

3. Ефективний стан економіки характеризується такими показниками: 158 споживчих благ; 97 інвестиційних благ. Як можна охарактеризувати виробництво (ефективне, неефективне, неможливе), якщо нові показники стануть такими: 165 споживчих благ; 97 інвестиційних благ.

4. Чим різняться поняття «ефективність виробництва» та «ефективність використання ресурсів»?