Правознавство. Профільний рівень. 10 клас. Кравчук

§ 4. Народовладдя

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• народовладдя • вибори • виборче право • референдум • абсентеїзм • форми демократії • види виборів • види виборчих систем • види референдумів

«Демократія є механізм, що гарантує, що нами управляють не краще, ніж ми на те заслуговуємо».

Бернард Шоу, драматург, критик, публіцист та політичний активіст

§ 4.1. Народовладдя — демократія

4.1.1. Поняття народовладдя та народного волевиявлення

Народовладдя, український відповідник поняття «демократія», є одним з фундаментальних принципів державного ладу України і означає належність усієї повноти влади в межах території держави народові та здійснення ним цієї влади.

Термін «демократія» вперше почав використовуватися у V ст. до н. е. для позначення політичної системи, яка тоді існувала у деяких грецьких містах-державах. Наприклад, в Афінах, де сформувалася перша в світі демократична система, будь-який громадянин мав право (і навіть обов’язок) брати участь у роботі Народних зборів. Щоправда давньогрецька демократія стосувалася тільки вільних громадян, залишаючи без політичних прав рабів і жінок, які становили більшість населення. Іноземці та звільнені раби теж не мали прав громадян і не могли брати участь в управлінні державою.

З тих часів «демократія» як ідея народовладдя розвивалася, збагачувалася традиціями середньовічних міст-держав, досвідом розвитку представницьких органів влади (парламенту) у новий час, і нині викликає інтерес вчених, політиків, громадян. Особливо гостро проблема демократії постала перед країнами, які здійснюють модернізацію суспільства, перехід від авторитарно-бюрократичних режимів до ефективних форм демократії.

Ідеальної демократії сьогодні не існує, та й демократичний режим врядування є сьогодні скоріш орієнтиром для більшості держав. Втім, в усьому світі люди поступово приходять до думки, що демократія є необхідністю. Демократія покликана забезпечувати рівноправну участь людей в управлінні та прийнятті рішень, соціальну рівновагу, консенсус різних соціальних груп і сил. Консенсус передбачає достатньо високий рівень соціальної солідарності між людьми, що існує як форма взаєморозуміння, і відповідні раціональні соціальні дії (йдеться про форми спілкування і комунікації між людьми, через які якраз і досягається певний консенсус, згода щодо поняття «спільного добра»).

Отож, сьогодні немає загальноприйнятої матриці демократії, але є певний ідеал, який покладений в її основу — народовладдя у політично, економічно, культурно зрілому суспільства, і реальне його здійснення показує ступінь віддаленості сучасної демократії від демократичного ідеалу.

4.1.2. Безпосередня та представницька демократії

Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні має безумовне й пріоритетне право на здійснення її безпосередньо та через органи державної влади і місцевого самоврядування.

Повновладдя народу України здійснюється на основі Конституції України і реалізується через інститути безпосередньої (прямої) демократії та інститути представницької (виборної) демократії.

Інститути безпосередньої демократії забезпечують пряме волевиявлення або безпосереднє здійснення волі громадян у питаннях державного і суспільного життя. Іншими словами, безпосередня демократія — це особиста участь громадян або участь у складі об'єднання громадян в управлінні справами суспільства і держави. Стаття 69 Конституції України фіксує деякі інститути прямої демократії, зазначаючи, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Інститути представницької демократії — засіб забезпечення реалізації волі громадян через обраних ними представників — депутатів чи інших виборних осіб. Іншими словами, представницька демократія — це участь громадян в управлінні державою і суспільством не безпосередньо, а через (за допомогою) представників, яких вони обрали в органи держави. Обрані народом особи є повноважними представниками населення, від імені та за дорученням якого вони приймають рішення, обов’язкові для виконання на всій території держави.

Конституція України в статті 38 передбачає для громадян України право брати участь в управлінні державними справами, у референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, рівного доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Виконайте в команді

1. Поясніть, чи підтримуєте ви твердження «Ідеальної демократії сьогодні не існує». Чому ви так вважаєте?

2. Обговоріть реалізацію безпосередньої демократії в давнину (зокрема, в Давній Греції, і сьогодні. Які відмінності можна визначити? В чому ви вбачаєте переваги, а в чому недоліки народовладдя? Подискутуйте.

Практичне завдання до § 4.1

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

1. Прочитайте витяг з відомої «Надгробної промови» на урочистих похоронах захисників Афін у Пелопонеській війні афінського державного діяча Перікла, у якій той говорить про особливості афінської демократії. Чому Перікл називає Афіни демократією?

2. Сформулюйте відповідь тезами: по-перше, ..., по-друге, ..., по-третє, ...:

«...Наша конституція називає нашу державу демократією тому, що влада перебуває в руках народу, а не меншини. Коли йдеться про розв'язання приватних конфліктів, усі рівні перед законом; коли йдеться про те, щоб покласти на когось велику відповідальність перед суспільством, для нас важлива не приналежність людини до певного класу, а її реальні здібності. І якщо людина здатна служити державі, вона не може бути позбавлена цієї можливості через свою бідність.

...У нашому приватному житті ми вільні і терпимі, проте в суспільних відносинах ми дотримуємо закону. Ми добровільно підкоряємося тим, кого ми обрали до органів управління, а також суворо дотримуємо законів, особливо законів, що захищають права пригноблених, і тих неписаних законів, порушувати які вважається ганьбою. ...

У нашій країні кожного турбують не тільки свої власні проблеми, а й проблеми держави в цілому: навіть ті, хто опікується виключно своїми справами, прекрасно поінформовані в галузі політики — і в цьому наша особливість...».

Фукідід «Історія» (Афіни: 140-144 - промова Перікла)

§ 4.2. Вибори як інститут демократії

4.2.1. Поняття і види виборів. Виборче право

Згідно з Конституцією України вибори — це форма прямого народовладдя, волевиявлення народу шляхом таємного голосування з метою обрання Президента України, формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Підготовка та проведення виборів регулюються Конституцією України, Виборчим Кодексом України від 19 грудня 2019 року, законами України "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 року, "Про Державний реєстр виборців" від 22 лютого 2007 року, іншими законами України, а також прийнятими відповідно до них іншими актами законодавства та актами Центральної виборчої комісії.

Відповідно до Конституції України в Україні проводяться такі типи виборів:

1) вибори Президента України;

2) вибори народних депутатів України;

3) місцеві вибори:

а) вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

б) вибори депутатів сільської, селищної, міської ради;

в) вибори сільського, селищного, міського голови;

г) вибори депутатів районної ради;

ґ) вибори депутатів обласної ради;

д) вибори депутатів районної у місті ради (у містах, де утворені районні у місті ради).

Види виборів

За територіальною ознакою:

1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які відбуваються на території всієї країни, наприклад, вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України;

2) місцеві — вибори до представницьких органів місцевого самоврядування.

За часом проведення:

1) чергові — проводяться у визначений період, коли закінчується строк повноважень, передбачений Конституцією і законами для функціонування певного виду виборного органу або посади;

2) позачергові або дострокові — проводяться у разі дострокового припинення повноважень виборного органу;

3) повторні — проводяться у випадках, коли вибори визнані недійсними або такими, що не відбулися;

4) проміжні — проводять у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі.

Виборче право (в об'єктивному, широкому розумінні) — це система правових норм, які регулюють усі, пов’язані з виборами, суспільні відносини.

Виборче право (в суб'єктивному, вузькому розумінні) — це можливість кожного громадянина брати участь у виборах, що включає можливість обирати (активне виборче право) та можливість бути обраним (пасивне виборче право).

Принципами виборчого права є засади, за якими здійснюються вибори і відповідно до змісту яких вибори можна вважати реальним волевиявленням народу.

Основні засади (принципи) виборчого права в Україні

вибори є вільними — недопустимість будь-якого тиску на виборців з метою примусити їх голосувати всупереч своїм переконанням, або на догоду іншим особам чи структурам; брати участь у виборах є правом громадян України, а не обов’язком, тому вони самостійно приймають це рішення;
всезагальність виборів — право обирати (активне виборче право) мають усі громадяни України, які на день голосування досягли необхідного віку, крім осіб, яких суд визнав недієздатними;
право бути обраним (пасивне виборче право) має свої особливості залежно від виду виборів. Заборонені будь-які обмеження виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних переконань, роду і характеру занять;
рівність виборчих прав — усі громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, кожний виборець має лише один голос. Виборчі округи утворюють з приблизно однаковою кількістю виборців;
пряме виборче право — кандидатів обирають безпосередньо виборці, без будь-яких посередників та проміжних ланок;
таємність голосування — будь-який контроль за волевиявленням виборців не допускається. Це забезпечується особистим голосуванням виборця в ізольованих кабінах або кімнатах, обладнаних для таємного голосування. При заповненні бюлетеня заборонена присутність будь-кого, крім того, хто голосує.

Мовою нормативно-правового акту

Конституція України,

поточна редакція від 01.01.2020

Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

...

Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

/.../ Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень.

Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

У деяких державах може діяти принцип непрямого (багатоступеневого) виборчого права, який означає, що виборець обирає лише посередників, які потім уже формують виборний орган. Двоступеневими виборами обираються, наприклад, президент США, Рада штатів Індії. Такі вибори називаються непрямими.

У деяких державах участь у виборах — це обов’язок і за ухилення від участі передбачена відповідальність аж до позбавлення волі.

Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років і є повністю дієздатними.

Виборчі цензи — визначені законодавством умови для набуття або здійснення активного та пасивного виборчого права. Наприклад, ценз громадянства, віковий ценз, майновий ценз, ценз осілості, ценз дієздатності, мовний ценз, ценз судимості, освітній ценз, моральний ценз, ценз здоров’я та інші.

4.2.2. Поняття та види виборчих систем

Виборча система — це порядок формування представницьких органів (верховних, місцевих, регіональних) державної влади, обрання Президента України та здійснення виборцями своїх прав.

Види виборчих систем:

1. Мажоритарна — це система виборів, за якої обраним у виборчому окрузі вважається кандидат, який отримав більшість голосів виборців. У мажоритарній системі є три різновиди. Якщо кандидат має одержати більше половини голосів тих, хто взяв участь у голосуванні, то йдеться про мажоритарну систему абсолютної більшості. У разі, коли жоден кандидат не одержав більше, ніж половину голосів, проводять другий тур виборів, у якому беруть участь лише два кандидати — тоді для перемоги потрібно набрати просту більшість голосів.

Якщо обраним вважається кандидат, за якого проголосувало більше виборців, ніж за інших кандидатів (тобто не обов’язково набирати більше половини від усієї кількості голосів), то така система називається мажоритарною системою відносної більшості. У цьому разі голосування відбувається в один тур.

Якщо законодавчо встановлено, що кандидат має набрати визначену більшість голосів, яка перевищує половину, наприклад 2/3 або 3/4, то це мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості. Її застосовують в поодиноких випадках.

Усі вибори всіх шести президентів України відбувались за мажоритарною системою абсолютної більшості, де в разі проведення другого туру переможцю достатньо було набрати більше голосів, ніж його опонент.

2. Пропорційна — система виборів, за якою розподіл місць у парламенті між партіями відбувається пропорційно тій кількості голосів, яку вони отримали під час голосування. При цьому виборчі списки партій можуть бути жорсткими (депутатами стає така кількість кандидатів за порядком від першого, скільки голосів набрала відповідна партія) та напівжорсткими (виборці голосують не лише за партію, а й за конкретного представника цієї партії, а депутатом стане той, хто очолює виборчий список, і ті кандидати, які набрали більшу кількість голосів).

3. Змішана (мажоритарно-пропорційна) — система виборів, яка поєднує в собі елементи двох згаданих уже систем. Тобто якщо кількісний склад Верховної Ради України становить 450 депутатів, то 225 депутатів обирають за пропорційною системою в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, а ще 225 депутатів обирають за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах. Більшість виборів до Верховної Ради України в період з 1998 до 2015 року відбувалася саме за змішаною системою.

У багатьох державах із пропорційною або змішаною виборчою системою використовують прохідний бар’єр (виборчий поріг). Він визначає найменшу частку голосів, яку має набрати політична партія, щоб пройти до парламенту. Уперше запроваджений у Німеччині в 1963 р. На сучасному етапі він коливається від 8% у Ліхтенштейні до 0.67% — у Нідерландах. В Україні такий виборчий поріг становить 5% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

За роки незалежності Україна протестувала на собі всі виборчі системи, зрештою прийшла до пропорційної виборчої системи із відкритими списками. Ця виборча система була запроваджена в Україні з моменту набуття чинності Виборчим кодексом 1 січня 2020 року і вже восени була апробована на місцевих виборах. Тепер більшість колегіальних органів влади тепер обиратимуться саме таким чином: сільські, селищні та міські ради, якщо кількість виборців у відповідній громаді становить 10 тисяч і більше, районні та обласні ради, а також Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Верховна Рада України. Мажоритарна система абсолютної більшості в Україні збережена на президентських виборах, а також використовується на місцевих виборах великих міст.

4.2.3. Виборчий процес

Виборчий процес — це здійснення протягом встановленого періоду часу суб’єктами, визначеними Виборчим Кодексом України, виборчих процедур, пов’язаних із підготовкою і проведенням відповідних виборів, встановленням та офіційним оголошенням (офіційним оприлюдненням) їх результатів.

Виборчий процес є безперервним та не може бути скасованим, зупиненим або перенесеним. Щоправда у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану виборчий процес, що відбувається на цих територіях або їх частині, припиняється з дня набрання чинності відповідним указом Президента України на підставі рішення Центральної виборчої комісії, яким визначається порядок завершення виборчих процедур, що були розпочаті в межах відповідного виборчого процесу.

Суб’єктами виборчого процесу відповідних виборів є:

1) виборець, який має право голосу на відповідних виборах;

2) виборча комісія, уповноважена здійснювати підготовку і проведення відповідних виборів;

3) партія (організація партії), яка висунула кандидатів на відповідних виборах;

4) кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах у порядку, встановленому Виборчим Кодексом;

5) офіційний спостерігач від кандидата чи партії (організації партії) — суб’єкта відповідного виборчого процесу або від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому Виборчим Кодексом.

Стадії (етапи) виборчого процесу не є раз і назавжди сталими для різних видів виборів. На їх кількість, зміст, правові форми, терміни впливають багато чинників, але чи не найголовнішим є різновид виборчої системи, від якої залежить порядок розподілу депутатських мандатів і механізм голосування.

Для прикладу розглянемо виборчий процес формування складу Верховної Ради України. Так, вибори народних депутатів України проводять на засадах пропорційної системи за єдиними списками кандидатів у депутати у загальнодержавному виборчому окрузі, з яких формуються регіональні виборчі списки кандидатів у депутати (далі — загальнодержавний виборчий список, регіональні виборчі списки) від партій.

Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за 60 днів до дня голосування. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніш як за 61 день до дня голосування.

Етапи виборчого процесу формування складу Верховної Ради України

1) висування кандидатів у депутати (розпочинається з першого дня виборчого процесу і закінчується за 45 днів до дня голосування; реєстрація кандидатів у депутати (подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати закінчується за 40 днів до дня голосування);

2) утворення окружних (не пізніш як за 28 днів до дня голосування) і дільничних (не пізніш як за 15 днів до дня голосування) виборчих комісій, які є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів депутатів;

3) проведення передвиборної агітації;

4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі (утворюються окружними виборчими комісіями не пізніш як за 15 днів до дня голосування у стаціонарних лікувальних закладах, в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, на суднах, які перебувають у день голосування у плаванні під Державним прапором України, на полярних станціях України та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування);

5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

6) голосування - кульмінаційний етап виборів, що проводиться з 8-ї до 20-ї години без перерв у спеціально відведених та облаштованих приміщеннях, у яких є місця видачі виборчих бюлетенів, кабіни для таємного голосування і виборчі скриньки;

7) підрахунок голосів виборців (відбувається відкрито і прозоро виключно членами дільничної виборчої комісії одразу після завершення голосування. Про результати підрахунку голосів складають протокол, який невідкладно разом з іншими виборчими документами і матеріалами доставляють до окружної виборчої комісії. Окружні виборчі комісії підсумовують результати голосування у загальнодержавному окрузі та одномандатних округах і надсилають оформлені протоколи та всі виборчі документи до ЦВК), встановлення підсумків голосування і результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення.

Виборчий процес формування складу Верховної Ради України завершується через 15 днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Після офіційного оголошення результатів виборів народних депутатів, обрані особи отримують «депутатський мандат» уповноваження на строкове здійснення представницької влади. Депутатський мандат може бути імперативним (коли депутат має тісний зв'язок з територіальною громадою, звітує перед виборцями і може бути відкликаний), а може бути вільним (депутат вважається представником усього народу і виборці фактично не мають важелів упливу на свого обранця).

Виборчим округом називають територію, від якої виборці обирають депутата (депутатів) представницького органу або виборну посадову особу. Виборчі округи можуть бути багатомандатними (якщо в них обираються кілька депутатів, і за кожного з них виборець голосує персонально) або одномандатними (якщо від округу обирається один депутат чи посадова особа).

Виборчий процес виборів Президента України включає такі етапи:

1) висування та реєстрація кандидатів на пост Президента України;

2) утворення окружних та дільничних виборчих комісій;

3) проведення передвиборної агітації;

4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;

5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

6) голосування у день виборів Президента України;

7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів голосування у день виборів Президента України та їх офіційне оголошення.

У разі необхідності виборчий процес виборів Президента України може включати також такі етапи: 1) повторне голосування; 2) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків повторного голосування і результатів повторного голосування Президента України та їх офіційне оголошення.

Докладніше про хід виборчого процесу можна дізнаватися на сайті Центральної виборчої комісії: http://www.cvk.gov.ua/

Сьогодні в більшості країн світу жінки мають право голосу, але боротьба за право голосу жінки була завершена порівняно недавно. Нова Зеландія, кажуть, є першою країною в світі, в якій ввели загальне виборче право у 1893 році, хоча тут жінкам надали право балотуватися до парламенту лише в 1919 році. Багато країн спочатку надали жінкам право голосувати, і лише через кілька років дозволили їм балотуватися на виборні посади. Саудівська Аравія надала жінкам право голосувати на виборах лише в 2011 році.

Сьогодні навіть у розвинених демократичних державах існують й інші верстви суспільства, які зазвичай включають в себе іммігрантів, робочих мігрантів, ув'язнених і дітей, яким не надається право голосу, хоча багатьом із них доводиться сплачувати податки і всі зобов'язані підкорятися законам держави, в якій вони живуть.

https://www.coe.int/uk/web/compass/democracy

4.2.4. Референдум та інші форми безпосередньої демократії

Референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом безпосереднього голосування законів або інших рішень із важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.

Референдум є особливим інститутом демократії, одним із засобів демократичного управління державними справами.

Види референдумів
За предметом і змістом:	конституційні (голосування за проект Конституції або поправку до неї); законодавчі (голосування за проект закону).
За наслідками проведення:	консультативні (голосування за важливий принцип політики держави), вирішальні.
За територіальними ознаками:	всеукраїнський (виносяться питання загальнодержавного значення); місцевий референдум (виносяться відповідні питання місцевого значення).

Всеукраїнський референдум — спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного значення. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Не допускається проведення референдуму з питань:

1) ціноутворення і оподаткування;

2) витрат із державного бюджету;

3) призначення і звільнення державних посадових осіб;

4) введення і припинення військового і надзвичайного стану;

5) амністії і помилування;

6) які віднесенні до відання судової влади та прокуратури.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Процедура проведення референдуму детальніше законодавчо досі не визначена, адже закони, що встановлювали правові засади, організацію та порядок його проведення, визнані неконституційними.

До інших форм прямої (безпосередньої) демократії також належать:

загальні зібрання громадян — збори, на які скликають за місцем проживання громадян (села, селища, мікрорайону, житлового комплексу, вулиці, кварталу, будинку та іншого територіального утворення) для обговорення найважливіших питань місцевого життя;
народні законодавчі ініціативи — внесення до парламенту офіційної пропозиції про ухвалення законопроекту, зміну або скасування нормативно-правового акту, якщо таку пропозицію підтримала певна кількість підписів виборців.

Всенародне голосування з територіальних питань, наприклад державної приналежності певної території або політичної долі держави, часто називають «плебісцит». Але на практиці «плебісцит» і «референдум» можна використовувати як синоніми, істотної різниці між цими поняттями нема.

Виконайте в команді

1. Чому, на вашу думку, в деяких державах введено покарання за відмову брати участь у виборах? Як називається це явище? Чи несе воно загрозу демократії? Чому ви так вважаєте?

2. Обговоріть принципи виборчого права. Використайте формулу « Якщо не, то...» за зразком: «Якщо не буде забезпечено такий принцип виборчого права, як..., то ...».

3. Яку роль у виборчому процесі відіграє передвиборна агітація? Чи повинна держава її регламентувати? Скористайтеся додатковою інформацією.

Передвиборна агітація — це здійснення будь-якої діяльності для спонукання виборців голосувати чи не голосувати за певного кандидата в депутати або партію — суб’єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах, що не суперечать Конституції та законам України. Принципами передвиборної агітації є: свобода агітації; створення юридично рівних можливостей усім кандидатам на виборах; неупереджене ставлення з боку держави, її органів, посадових осіб тощо до всіх кандидатів; контроль за використанням фінансово-матеріальних засобів на виборах.

Абсентеїзм (від лат. absentia — відсутність) — байдуже ставлення людей до своїх громадянських прав, що виявляється через свідоме ухилення від участі у виборах, зборах тощо.

http://pidruchniki.com/14940511/politologiya/absenteyizm_yogo_prichini

Практичне завдання до § 4.2

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

1. Визначте суб’єктів виборчого процесу.

2. Доберіть приклади застосування цензів у виборчому процесі різних держав. Скористайтеся додатковою інформацією, зокрема, з підручників історії України для 9 класу, всесвітньої історії для 9 і 10 класів.

3. Порівняйте мажоритарну і пропорційну виборчі системи.

Для закріплення теми «Народовладдя»:

1. Назвіть форми демократії, види виборів, види виборчих систем, види референдумів.
2. Застосуйте поняття і терміни: народовладдя, вибори, виборче право, референдум, абсентеїзм.
3. Опишіть виборчий процес та його стадії; порядок призначення та проведення референдумів.
4. Визначте значимість народного волевиявлення як основного принципу демократії.
5. Порівняйте активне і пасивне виборче право; мажоритарну та пропорційну виборчі системи.
6. Схарактеризуйте принципи виборчого права, види виборів та референдумів.
7. Висловте судження щодо народного волевиявлення як основного принципу демократії.

Зміст