Правознавство. Профільний рівень. 10 клас. Кравчук

§ 2. Поняття, ознаки, сутність держави

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• держава • ознаки держави • суверенітет • функції держави • правова держава • громадянське суспільство

«Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів».

Пилип Орлик, гетьман Війська Запорозького

§ 2.1. Сутність держави

2.1.1. Поняття та ознаки держави

Держава — особлива політико-територіальна організація влади, за допомогою якої здійснюється управління суспільством.

Кожна держава має універсальні ознаки, які проявляються на всіх етапах її розвитку і відрізняють її від інших організацій суспільства. Такими ознаками є:

1) держава охоплює все населення країни у просторових кордонах. Територія — матеріальна основа існування держави. Сама територія не є державою, але створює простір, у межах якого держава поширює владу на населення, яке проживає у ній;

2) територія породжує громадянство — юридичний зв’язок особи з державою, що виражається у наявності взаємних прав і обов’язків, отже, невід’ємною ознакою держави є населення, яке пов’язане з нею громадянством чи підданством;

3) вона має організацію особливої публічної влади, яка формально представляє все суспільство; це система спеціальних професійних органів, що виконують функції і завдання, пов’язані з управлінням загальносуспільними справами;

4) це організація влади, яка має у своєму підпорядкуванні апарат примусу (поліція, виправні установи, антикорупційні органи, армія), побудований на правовій основі;

5) це організація суверенної влади. Суверенітет є політико-юридичний стан держави, що передбачає її неподільність, недоторканість, незалежність та єдність влади і території. Він, як ознака держави, має внутрішній (верховенство, єдність, повнота і неподільність державної влади в межах території держави) і зовнішній (незалежність й рівноправність держави як суб’єкта міжнародних відносин) прояви;

6) це організація влади, яка фінансово забезпечена завдяки податкам;

7) невід’ємною ознакою держави є наявність загальнообов'язкових правил поведінки (правових норм), які розробляє, схвалює і охороняє держава. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно управляти суспільством, забезпечувати виконання своїх рішень.

Характеризуючи цей соціально-політичний інститут, можна виділити й інші ознаки — атрибути держави, такі як символіка, грошова система, мова, однак вони не є сутнісними.

Отже, основними ознаками держави є територія, населення, публічність влади, апарат примусу, суверенітет, податки, правові норми.

Суверенна держава свою територію, на яку поширюється державна влада та чинність правових норм, має чітко визначити. Державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору. Так визначено Законом України «Про державний кордон України». Мати чітко встановлені й непорушні кордони — суверенне право кожної держави. Для реалізації цього права проводяться делімітація кордонів (взаємне узгодження кордонів між суміжними державами шляхом переговорів і укладення угод) і демаркація кордонів (закріплення лінії кордону на місцевості спеціальними прикордонними знаками).

Після проголошення незалежності України доволі швидко було досягнуто домовленостей про визнання та правове оформлення кордонів з Польщею, Словаччиною, Угорщиною. Згодом провели делімітацію та демаркацію кордонів з Румунією, Молдовою, Білоруссю. Демаркація сухопутної частини українсько-російського кордону, розбіжності в питанні делімітації Азовського моря та Керченської протоки досі залишаються проблемними.

Після того, як державні кордони визначені і встановлені, вони є недоторканними, як і територія держави. Порушення територіальної недоторканності, цілісності держави є порушенням міжнародного права. Захоплення чужих території може називатися по-різному, залежно від того, в який спосіб воно відбувається. Якщо захоплення території відбувається під час збройного конфлікту, коли територією держави просуваються війська ворога, то це окупація. За міжнародним правом окупація є тимчасовим станом. Світова прогресивна спільнота сприймає Україну в межах її державних кордонів станом на момент проголошення незалежності, тож захоплені Російською Федерацією українські території мають статус тимчасово окупованих. Міжнародним злочином є анексія. Це насильницьке приєднання чужої території до складу держави-агресора, яка намагається створити чи віднайти для цього правову основу (змінити правовий статус захоплених територій), хоча це не робить анексію законною. Анексія не перериває режим окупації, тобто протиправно анексований РФ півострів Крим є тимчасово окупованим.

Додаткова інформація

Про острів Зміїний:

Із 2004 по 2009 рік в Міжнародному суді Організації Об’єднаних націй розглядали судовий процес «Румунія проти України». Позов проти України щодо делімітації морських кордонів у Чорному морі поблизу острова Зміїний внесла Румунія. Неподалік цього острова напередодні виявили поклади нафти і газу. Румунська сторона наполягала на тому, що Зміїний — не острів, а скеля, а отже, територія навколо нього не може розглядатися як українська прибережна економічна зона. Міжнародним судом ООН було визначено виключні економічні зони Румунії та України, а також встановлено морські кордони між цими державами. Суд одноголосно ухвалив рішення, яким підтвердив українську приналежність острова на наявність українських територіальних вод навколо нього.

Острів Зміїний є важливим для охорони українського кордону. Там постійно перебували працівники маяка, прикордонники. Офіційно на острові в 2007 році було засновано українське селище Біле. На науково-дослідній станції «Острів Зміїний» вахтовим методом працювали науковці: гідрографи, геофізики, іхтіологи.

Росія напала на острів Зміїний 24 лютого 2022 року і захопила в полон 13 українських бійців. Сили були нерівні — проти наших солдатів виступав великий російський військовий корабель. Цей спротив загарбникам українські митці зобразили на знаменитій поштовій марці.

30 червня 2022 року російський гарнізон зі Зміїного було поспіхом евакуйовано, а 4 липня українські військові підняли на острові прапор України.

2.1.2. Суверенітет та його види

Суверенітет є невід’ємною ознакою кожної держави.

Декларація про державний суверенітет України була прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. У Декларації, зокрема у преамбулі, було проголошено, що державний суверенітет України — це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади в межах її території і незалежність та рівноправність у зовнішніх зносинах.

Вона складається з преамбули і 10 розділів. Основні її положення:

1. Самовизначення української нації: Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

2. Народовладдя: єдиним джерелом державної влади є народ України, який складають його громадяни. Повновладдя народу України реалізується як безпосередньо, так і через народних депутатів. Від імені народу може виступати виключно Верховна Рада України.

3. Державна влада: Україна є демократичною державою, механізм якої функціонує у відповідності з принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

4. Громадянство: Україна має своє громадянство, де всі мають рівні права, рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, мови, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин;

5. Територіальне верховенство: територія України є недоторканою і неподільною. Вона не може бути змінена та використана без її згоди.

6. Економічна самостійність: Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Народ України має виключне право на володіння, користування та розпорядження багатством України.

7. Екологічна безпека: Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території республіки, гарантії екологічної безпеки і раціонального природокористування.

8. Культурний розвиток: держава забезпечує національно-культурне відродження українського народу, гарантує всім національностям, які проживають на території України право їх вільного національно-культурного розвитку;

9. Зовнішня і внутрішня безпека: Україна проголосила право на власні Збройні Сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Україна проголосила намір стати постійно нейтральною державою, позаблоковою, неядерною;

10. Міжнародні відносини: як суб’єкт міжнародного права Україна здійснює безпосередні зносини з іншими державами, бере участь в діяльності міжнародних організацій, виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

Декларація про державний суверенітет України стала політико-правовою основою проголошення незалежності та закріплення повної самостійності України поза СРСР.

Крім державного суверенітету, розрізняють ще народний і національний суверенітет.

Народний суверенітет — це повновладдя народу, наявність механізмів, засобів і шляхів реальної участі громадян в управлінні державою. Принцип народного суверенітету закріплено у Конституції України, де встановлено, що народ є єдиним джерелом влади, яку здійснює як безпосередньо, так і через систему державних органів та органів місцевого самоврядування.

Національний суверенітет — це повновладдя нації, право і можливість їй самій визначати своє життя, зокрема шляхом створення власної національної держави, адже кожна нація має право на самовизначення.

2.1.3. Поняття та види функцій держави

Функції держави — це основні напрямки діяльності держави та її органів, в яких розкриваються її соціальна сутність і призначення.

Держава виконує велику кількість функцій, які не є сталими, постійно змінюються. Їх можна класифікувати за різними ознаками.

Класифікація функцій держави

— за соціальним значенням державної діяльності — основні (безпосередньо характеризують соціальну сутність та призначення держави) і неосновні;

— за територіальною спрямованістю — внутрішні (здійснюються в межах території держави та характеризують її внутрішню політику) і зовнішні (які визначаються у діяльності держави на міжнародній арені);

— за сферою суспільного життя — гуманітарні (забезпечення, охорона і захист основних прав людини), економічні (сприяти формуванню соціально орієнтованої ефективної ринкової економіки), політичні (створювати умови для формування і діяльності державної влади на засадах демократії), соціальні (соціальний захист особи, охорона і відновлення здоров’я, соціальне забезпечення), екологічні (забезпечення екологічної безпеки особи, захист навколишнього природного середовища) тощо;

— за часом виконання — постійні (здійснюються протягом усього часу існування даної держави), тимчасові (здійснюються протягом лише певного проміжку часу існування держави. Наприклад, під час стихійного лиха, війни).

Форми здійснення функцій держави — це діяльність конкретних органів стосовно їх реалізації. Так, за характером наслідків діяльності розрізняють правові форми (які мають правові наслідки) і неправові (організаційні) форми.

Правовими формами реалізації функцій держави є правотворча діяльність — створення нових правил поведінки загального характеру; правозастосовна — прийняття державно-владних рішень в індивідуально-конкретних справах; правоохоронна — захист прав і свобод людини і громадянина, запобігання правопорушенням і притягнення до юридичної відповідальності винуватих осіб. Організаційні форми реалізації функцій держави полягають у вирішенні різноманітних управлінсько-розпорядчих питань, пов’язаних з функціюванням конкретного державного органу, але не є юридично значущими діями, які тягнуть за собою правові наслідки.

*Внутрішні функції* держави, які здійснюються в межах території держави та характеризують її внутрішню політику, в свою чергу, можуть поділятися за сферами:	*Зовнішні функції*, що визначають діяльність держави на міжнародній арені, у взаємодії держави з іншими суб’єктами міжнародних відносин, бувають:
в економічній сфері — це діяльність держави у процесі регулювання економічних відносин;	в економічній сфері — участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу й інтеграції виробництва і праці; участь у розв'язанні господарських, наукових проблем;
у соціальній (гуманітарній) сфері — забезпечення реалізації та законодавче забезпечення основних прав і свобод особи, людини в сфері соціального забезпечення і соціальної допомоги населенню, охорони здоров'я, освіти, культури;	у гуманітарній сфері — участь у міжнародному забезпеченні та захисті прав людини; матеріальна допомога населенню інших країн; участь у захисті природного середовища; участь у міжнародному культурному співробітництві;
у політичній сфері — створення демократичних умов, інститутів для виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп, забезпечення умов збереження та розвитку націй, які проживають на території держави.	у політичній сфері — організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права; оборона своєї країни від зовнішнього нападу, анексії; участь у забезпеченні ненасильницького миру в усіх регіонах планети; участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку (у тому числі з використанням військових засобів).

При здійсненні функцій держави зазвичай використовуються такі основні методи:

переконання — шляхом правового виховання населення, проведенням різних профілактичних заходів;

заохочення — шляхом пропаганди досвіду та надання різних пільг чи нагород колективам, особам, які не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з ними;

примус — шляхом застосування до суб’єктів, які скоїли правопорушення заходів покарання та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди, що заподіяна такою поведінкою іншим суб’єктам.

Додаткова інформація

Про захист державою своїх громадян:

Держави зобов'язані захищати своїх громадян від масових злодіянь, якими є воєнні злочини, етнічні чистки, геноцид, злочини проти людства. Міжнародна спільнота бере на себе обов’язок втручатися і захищати людей, що опинилися під загрозою. Однак наразі не існує дієвого механізму запобігання війні. Україна подала низку заяв і позовів проти Російської Федерації до Європейського суду з прав людини. У них йдеться про масові та серйозні порушення прав людини, скоєні Росією з моменту повномасштабного вторгнення її військ в Україну. Наша держава звинувачує російські війська та інші збройні формування, які перебувають під контролем Росії, у вбивствах, пораненнях, затриманнях чи зникненнях безвісти тисяч цивільних осіб. А також РФ звинувачується у руйнуванні сотні тисяч об’єктів власності та в тому, що мільйони людей змушені залишити свої будинки. Безумовно, втрачених життів не повернути, але зупинити військових злочинців треба. Існують міжнародно-правові механізми притягнення до відповідальності за злочини проти людства, воєнні злочини, геноцид.

Виконайте в команді

1. Об’єднайтеся в команди. 2. Укладіть короткий перелік ознак і атрибутів держави. 3. Умовно «вилучайте» котрусь із ознак держави та обговорюйте ймовірні результати відсутності конкретної ознаки держави для спільноти. 4. Чи матиме такий же суттєвий вплив відсутність котрогось із атрибутів держави? Обговоріть.

Практичне завдання до § 2.1

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Заповніть таблицю за зразком:

Функція держави	Її класифікаційні ознаки
Матеріальна допомога населенню інших країн	• неосновна; • зовнішня; • соціальна (гуманітарна); • тимчасова.
Охорона здоров'я
Виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп
Оборона країни від зовнішнього нападу, анексії

§ 2.2. Правова держава. Громадянське суспільство

2.2.1. Правова держава та її основні ознаки

З утвердженням суверенності народу і загальновизнаною необхідністю підпорядкування держави суспільству пов’язана ідея правової держави. Правова держава — це новий етап у становленні і розвитку державності.

У словосполученні «правова держава» ключовим словом є «право», а на другому місті «держава». Це означає, що право відіграє основну роль, а держава визнає автономію особи, захищає, охороняє від свавілля права людини, які стають ядром усієї правової системи.

Становлення правової державності обумовлюється свідомим прагненням змусити державу поважати права громадян. Юридично це означає визнання свободи людини і суспільства від необмеженого втручання держави в їх справи, зобов’язання держави у всій своїй діяльності дотримуватись гуманних і справедливих законів, що ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, демократичність формування та функціювання державних органів, визнання і забезпечення незалежності суду.

Правова держава — це така держава, в якій на основі права і правовими засобами реально забезпечується реалізація і здійснюється захист основних прав і свобод людини.

Ознаки правової держави:

— закріплення в конституції та законах основних прав людини, загальнолюдських цінностей та ідеалів;

— панування в суспільному та державному житті законів, які виражають волю більшості населення;

— неухильне виконання законів усіма суб’єктами суспільного життя, насамперед державними органами;

— урегулювання відносин між особою і державою на основі загально-дозвільного принципу: «особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом»;

— чіткий розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

— взаємовідповідальність між особою і державою;

— висока правова культура, юридична обізнаність та інформаційна поінформованість населення;

— юридична захищеність особи, тобто наявність ефективних механізмів охорони і захисту основних прав людини;

— доступність судового захисту та незалежне й авторитетне становище в суспільстві та державному житті судових органів як вирішальної і найбільш надійної юридичної гарантії прав людини.

Визначаючи суть правової держави, тобто такої, де панує право, треба йти не від закону і навіть не від права взагалі, а від громадянського суспільства, сучасне розуміння якого склалося паралельно з удосконаленням уявлень про демократичну правову державу. Що таке «громадянське суспільство» розглянемо з вами далі.

2.2.2. Громадянське суспільство

Держава і право породжуються суспільством, відбивають (відображають) його рівень розвитку та відносин, що в ньому склалися. З цього вихідного положення випливає необхідність глибокого вивчення суспільства в рамках якого функціонують певні державно-правові інститути. Слід врахувати, що зазначені інститути в свою чергу теж впливають на суспільство, але не здатні докорінно його змінити, оскільки значна частина суспільних відносин існує незалежно від держави і права, а суспільство в цілому має відносно держави і права первинний, а не вторинний (похідний) характер. У зв'язку з цим для характеристики сучасної моделі суспільства, в рамках якого може розвиватись демократична правова держава, останнім часом застосовується термін «громадянське суспільство».

Громадянське суспільство — це соціальний простір, в якому люди взаємопов'язані і взаємодіють між собою як незалежні один від одного і від держави індивідууми.

Якість суспільства залежить від якостей особистостей, які його складають. Основними рисами особистостей як основи громадянського суспільства є розумність і здатність мислити; відповідальність; можливість передбачати результати своїх вчинків; індивідуальність; певна міра свободи. Це система самостійних і незалежних від держави відносин, що мають забезпечити в різних суспільних сферах умови для самореалізації окремих індивідуумів та колективів. Держава як елемент громадянського суспільства, а разом з нею і право, забезпечують поєднання інтересів суспільства в цілому і окремих індивідів та колективів.

Отже, громадянське суспільство — це суспільство громадян із високим рівнем економічної, соціальної, політичної культури і моральних властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; це суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага.

Риси громадянського суспільства

головною його цінністю є людина, її права та свободи;
пріоритет суспільства над державою яка існує як регулятор суспільних відносин та гарант здійснення прав особи;
різноманітність і недоторканість всіх форм власності;
забезпечення економічної свободи громадян та їх об'єднань;
надійна якісна система соціального захисту особи;
ідеологічна та політична свобода особистості;
врахування і забезпечення здійснення різноманітних інтересів індивідів та соціальних груп.

Виконайте в команді

Чинна Конституція України у статті 1 закріплює, що наша держава є правовою (де-юре). Оцініть за 10-бальною шкалою наскільки це положення відповідає дійсності (де-факто)? Що, на ваш погляд, потрібно удосконалити, щоб Україна стала дійсно правовою державою?

Для закріплення теми «Поняття, ознаки, сутність держави»:

1. Назвіть основні ознаки держави, види функцій держави.
2. Поясніть значення термінів і понять: держава, суверенітет, функції держави, правова держава, громадянське суспільство.
3. Опишіть форми реалізації та методи здійснення функцій держави.
4. Які види суверенітету розрізняють?
5. Визначте соціальну сутність держави.
6. Схарактеризуйте сутність правової держави.
7. Оцініть шляхи формування правової держави в Україні та співвідношення правової держави і громадянського суспільства.

Зміст