Зарубіжна література. 6 клас. Ковбасенко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Роберт Шеклі. «Запах думки»

Роберт Шеклі вважав, що найголовніше для письменника - це уважно спостерігати за життям. А тоді брати ручку й записувати, бо воно підкидає такі сюжети, що їх і вигадати неможливо. Він пояснював своє звернення до письменства і вибір жанру фантастики тим, що лише творчість дає людині повну свободу та шанс зрозуміти себе.

Прочитавши оповідання Р. Шеклі, поміркуйте, наскільки для людей важлива здатність думати і творити.

• Чи справді письменники-фантасти беруть сюжети і героїв з реального життя?

• Ви згодні з тим, що у фантастів незвичайний погляд на світ?

• Як фантастика допомагає людині зрозуміти світ і себе та впливає на її життєвий вибір?

Роберт Шеклі

Перш ніж знайти своє місце в літературі, з якою пов’язав майбутнє, Роберт Шеклі (1928-2005) змінив безліч професій. Він хотів зрозуміти себе, інших людей, побачити світ, тому майже все життя переїжджав з місця на місце.

Роберт Шеклі. 1970-ті

Легше зрозуміти Всесвіт, ніж самого себе.

Роберт Шеклі

Народився письменник у звичайній родині: батько - службовець на фірмі, мати вчителювала, обоє колись емігрували з Польщі до США. У дитинстві Роберт любив читати книги та мріяв про мандрівки світом.

З юнацьких років Шеклі захоплювався творчістю письменників-фантастів, і хоч перші літературні спроби були не дуже вдалими, він усе ж прагнув читацького визнання. Бажаючи здобути фінансову самостійність і присвятити себе літературі, майбутній письменник брався до будь-якої роботи - допомагав по господарству фермерам і власникам великих садиб, стояв за прилавком крамнички, працював у ресторані та був розсильним.

Роберт Шеклі. Будапешт. 1999

Служба в армії давала можливість отримати знижку на навчання в університеті, тож два роки юнак відслужив за контрактом у Кореї, був редактором армійської газети. Роберт Шеклі чудово грав на гітарі і навіть заробляв цим на життя в студентські роки. Здобувши ступінь бакалавра мистецтв у Нью-Йоркському університеті, він працював на металургійному заводі, щоб зібрати кошти для здійснення мрії про письменство.

У 1951 році Роберт приніс свої рукописи фантастичних оповідань редактору часопису «Уява». Читачі сприйняли публікації захоплено, і молодого автора запросили працювати в редакційному офісі.

Здобувши популярність, Р. Шеклі переїхав до Нью-Йорка, винайняв невеличку квартиру. Із кількох доларів його гонорари за оповідання зросли до кількох сотень. Дивно, але письменник так і не пристосувався до комп’ютерів, а переважно писав свої твори на друкарській машинці.

Здійснив він і іншу мрію - оселився на курортному острові Ібіца, купив невеличкий вітрильник та багато подорожував.

В останні роки життя Роберт Шеклі часто хворів, рідко друкувався. На запрошення українських письменників-фантастів митець відвідав Київ, Умань, Одесу і Харків, де відбулися творчі зустрічі з шанувальниками його таланту. В одному зі своїх інтерв’ю він навіть висловив думку, що хотів би оселитися десь на чорноморському узбережжі в затишному місці.

Під час перебування в Україні Роберт Шеклі відчув себе зле і був госпіталізований до приватної клініки. Згодом, коли стан здоров’я трохи покращився, письменник повернувся додому в США. Кошти на лікування для нього і переліт зібрали небайдужі українці. Через ускладнення хвороби Роберт Шеклі помер невдовзі після повернення на батьківщину.

Обкладинка журналу «Galaxy», в якому опубліковано оповідання Р. Шеклі «Убивця часу». 1958

Роберт Шеклі написав 15 романів та понад 400 оповідань і повістей. Його твори вражають уяву читача і вирізняються яскравими персонажами, фантастичними світами, сюжетами з несподіваним фіналом, дивовижно новим поглядом на звичайні речі, де серйозні роздуми поєднуються з тонким гумором, добротою і людяністю. Тому популярність його книг серед шанувальників фантастики з часом не меншає.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які мрії вели Роберта Шеклі вперед, надавали життю сенс?

2. Чи можна сказати, що життя Роберта Шеклі є втіленням «американської мрії»?

3. Доведіть фактами з життя письменника, що для Роберта Шеклі свобода і самостійність були важливими, визначали його характер.

4. Що таке запах? Як ви розумієте назву твору «Запах думки»? Чи справді думки мають запах? Спрогнозуйте події твору.

ЗАПАХ ДУМКИ

(уривки)

Що таке справжні негаразди Лерой Кліві зрозумів, коли спрямував свій поштоліт-243 крізь неколонізоване¹ зоряне скупчення Сергон. Раніше йому доводилося мати справу лише зі звичайними проблемами міжзоряного поштового перевізника: старий корабель, поїдені іржею труби, невивірені астронавігаційні прилади. Але цього разу, знімаючи параметри курсу, він зауважив, що в кораблі стає надто спекотно.

¹ Неколонізований - незаселений, неосвоєний дикий світ.

Кліві приречено зітхнув, увімкнув систему охолодження і зв’язався з поштмейстером Бази...

- Знову проблеми, Кліві? - запитав він лиховісним тоном людини, яка сама складає графіки й свято в них вірить.

- Як вам сказати, - іронічно відповів Кліві. - Якщо не рахувати труби, прилади та комунікації, то можна вважати, що все гаразд, за винятком ізоляції та охолодження.

- Справді, ганьба, - сказав поштмейстер, раптом сповнений співчуттям. - Уявляю, як тобі там.

Попри те, що система охолодження працювала на повну потужність, корабель і надалі нагрівався. Кліві попрямував у хвостову частину корабля, звідки пашіло жаром. Там він виявив, що цистерни корабля заповнені розпеченим до білого шлаком. Відбулася хімічна реакція пального з металом баків, у якому воно містилося. Кліві вирішив здійснити аварійну посадку на першу ж кисневу планету, яка трапиться.

- Сідаю на З-М-22, - прокричав він через тріск розрядів.

- Подбай, як слід, про пошту, - прокричав у відповідь поштмейстер. - Я негайно надсилаю корабель.

Кліві відповів, що він зробить з поштою - із усіма двадцятьма фунтами пошти. Однак поштмейстер до того часу вже вимкнув прийом.

Поштова сумка, міцно пристебнута до спини - яскравий приклад художньої деталі. Це одночасно річ, елемент портрета героя, ознака його відповідальності за доручену справу (елемент характеристики героя) і символ зв'язків між віддаленими людьми, які герой не хоче обірвати.

• Знайдіть далі в тексті художні деталі, які повторюються і підкреслюють головне в описі тварин. Поясніть їхній прихований сенс. Розкрийте емоції, які відчуває герой, помітивши ці деталі зовнішності.

Кліві вдало приземлився на З-М-22: винятково вдало, беручи до уваги той факт, що до його розпечених приладів неможливо було доторкнутися. Розм’яклі від перегріву труби скрутило вузлом, а поштова сумка на спині обмежувала рухи. Поштоліт-243 вплив в атмосферу, немов лебідь, але за п’ять метрів від поверхні двигуни відмовили, і він каменем упав на землю.

Кліві з останніх сил намагався не втратити свідомість, хоча йому здавалося, що всі кістки його тіла поламані. Борти корабля набули темно-червоного відтінку, коли він вивалився з аварійного люка, але поштова сумка, як і раніше, була міцно пристебнута до його спини.

Хитаючись, із заплющеними очима він встиг пробігти сотню метрів. Потім корабель вибухнув, і вибухова хвиля кинула Кліві обличчям донизу. Він підвівся, ступив ще два кроки й остаточно втратив свідомість.

Коли Кліві прийшов до тями, з’ясувалося, що він лежить на схилі невеликого пагорба, обличчям у високій траві. Він перебував у безтурботному стані шоку. Йому здавалося, що розум відокремився від тіла й вільно плаває в повітрі. Усі турботи, почуття, страхи залишилися в тілі: розум був вільний.

Він озирнувся й побачив біля себе тварину розміром з білку, але з темно-зеленим хутром.

Коли вона наблизилась, Кліві помітив, що в неї немає ані очей, ані вух.

Це його не здивувало - навпаки, видалося цілком доречним. Чому, власне, білка повинна мати очі та вуха?..

З’явився інший звір, що розмірами й формою тіла нагадував великого вовка, але також зеленого кольору. Паралельна еволюція¹? Вона не змінює загального стану речей, вирішив Кліві. У цього звіра теж не було ані очей, ані вух. Натомість були могутні ікла.

¹ Еволюція — процес зміни, розвиток.

Кліві спостерігав за тваринами із млявим інтересом... Він помітив, що білка завмерла не далі як за півтора метра від вовка. Вовк повільно наближався. За метр від білки він, очевидно, утратив слід. Похитавши головою, повільно обійшов білку по колу, а згодом знову рушив прямо, але на білку не натрапив.

«Сліпий полює на сліпого», - подумав Кліві, і це видалося йому глибокою вічною істиною. Потім він побачив, як білка дрібно затремтіла: вовк крутнувся на місці, стрибнув і за три ковтки її проковтнув.

«Які у вовків великі зуби», - зауважив Кліві. Раптом сліпий вовк рвучко обернувся в його бік.

«Тепер він збирається з’їсти мене», - вирішив він. Його розважало те, що він виявиться першою людиною, з’їденою на цій планеті.

Коли вовк ощирився біля самого його обличчя, Кліві знову втратив свідомість.

Коли він знову прийшов до тями, був уже вечір. Над землею простяглися довгі тіні, а сонце майже сховалося за обрій. Кліві сів і спробував поворушити руками й ногами. Усе було ціле.

Він підвівся і спробував зрозуміти, що трапилося. Пригадав катастрофу, але йому здавалося, що це було тисячу років тому. Прийшла на пам’ять зустріч із вовком і білкою. Кліві не був упевнений, чи не наснилися йому звірі. Якби тут був вовк, він би уже не жив. Але під ногами він побачив залишки білки. Це переконало його в реальності подій, і він вирішив обміркувати, що сталося і чому. Якщо у тварин не було ані очей, ані вух, як вони вистежували одне одного? За запахом? Але його роздуми обірвало гарчання. Кроків за п'ятнадцять він помітив істоту, схожу на жовто-буру пантеру, також без очей і вух.

«Клятий звіринець», - подумав Кліві й сховався у високу траву. Ця планета взялася за нього надто швидко. Йому потрібен час, щоб усе обміркувати! Як діють ці тварини? Можливо, замість зору вони користуються локаторами?

Пантера байдуже пішла геть.

Кліві зітхнув з полегшенням. Можливо, коли пантера його не бачить...

Щойно він подумки вимовив слово «пантера», тварина повернула голову в його бік.

«Що я зробив? - запитував себе Кліві, глибше ховаючись у траву. - Вона не може відчувати мій запах, бачити й чути. Я лише вирішив не стояти у неї на дорозі...»

Підвівши голову, пантера швидко бігла до нього.

Точно! Позбавлена очей і вух, ця тварина може виявити Кліві лише одним способом - з допомогою телепатії¹!

¹ Телепатія - здатність передавати думки, образи.

Щоб перевірити свою теорію, Кліві подумки вимовив слово «пантера», ототожнюючи його зі звіром, що наближався. Пантера грізно загарчала й стрибнула в його бік.

У цю мить Кліві зрозумів, що звірі вистежують одне одного з допомогою телепатії. Вовк не міг виявити здобич, поки білці вдавалося гальмувати діяльність мозку. І коли Кліві втратив свідомість, можливо, він теж перестав мислити? Тож вовк його не знайшов.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Коли і де відбуваються події оповідання?

2. Які негаразди та проблеми чекали на Кліві? Як він пройшов це випробування?

3. Якою Кліві побачив невідому планету? Чому цей світ йому спочатку здався звичайним?

4. Що у звірах було незвичайного і чому це не здалось Кліві дивним?

5. У якому напрямі відбулася еволюція на планеті З-М-22?

6. Опишіть планету З-М-22 від імені Кліві. Чи схожа вона на Землю, чим відрізняється?

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. Прочитайте оповідання і створіть схему уявних перетворень Кліві: загроза - уявне перетворення - результат.

2. Укладіть пам’ятку «Як вижити на незнайомій планеті».

* * *

Зараз головна проблема - це пантера.

Тварина знову загарчала. До неї лишалося якихось десять метрів, і відстань швидко скорочувалася.

«Єдине, що треба, - вирішив Кліві, - не думати про... думати про щось інше. У такий спосіб пан... можливо, втратить слід»...

Пантера наблизилася ще на два метри.

Чорти б її забрали, як можна не думати про щось? Ти гарячково думаєш про каміння, скелі, людей, пейзажі та речі, а твій розум незмінно повертається до... але ти ігноруєш її і зосереджуєшся на своїй покійній бабці (свята жінка), старому пиякові-батькові, синцях на правій нозі. (Порахуй їх. Вісім. Порахуй ще раз. Знову вісім.) А тоді піднімаєш очі, недбало, бачачи, але не називаючи п... Чорт забирай, вона таки наближається.

Кліві зрозумів, що намагатися не думати про щось - це все одно, що зупиняти лавину голими руками. Людський мозок неможливо свідомо й прямо загальмувати. Для цього потрібні час і практика.

У нього залишилося близько п’яти метрів, щоб навчитися не думати про п...

Гаразд, можна думати про ігри в карти, вечірки, собак, котів, коней, мишей, овець (тьху на тебе!), синці, бойові кораблі, печери...

До пантери лишилося метра півтора, й вона приготувалася до стрибка. Кліві більше не міг гальмувати заборонені думки. Раптом у спалаху натхнення він подумав: «Самиця пантери!»

Кліві зосередився на ідеї пантери-самиці. Він сам був цією пантерою-самицею, і чого, власне, треба цьому самцеві, що він так налякав її? Він подумав про своїх (тобто її!) дитинчат, тепле лігво та принади полювання на білок...

Самець повільно підійшов упритул і потерся об Кліві... Кліві ліг, оповив себе уявним хвостом і вирішив, що треба поспати. Пантера стояла біля нього вагаючись. Здавалося, вона відчувала, що тут щось не так. Потім видала глибоке горлове гарчання, обернулася й майнула геть.

Сонце сіло, і всю землю вкрили темно-сині сутінки. Кліві зауважив, що він нервово тремтить й от-от вибухне істеричним сміхом. Якби пантера затрималася ще на хвилину...

Неймовірним зусиллям він опанував себе. Настав час серйозно подумати.

Схоже, тут кожна тварина має характерний запах думки. Білкам притаманний один запах, вовкам - інший, людині - ще інший. Питання в тому, чи його можна вистежити лише тоді, коли він думає про певну тварину. Чи його думки можна вловити, навіть коли він ні про що конкретно не думає?

Очевидно, пантера, відчула Кліві лише в ту мить, коли він подумав саме про неї. Але це можна пояснити тим, що запах його думок їй був незнайомий і, можливо, збив її з пантелику... цього разу.

Треба лише чекати й стежити. Пантера, напевно, не дурна. Просто такий фокус з нею зробили вперше.

Кожний жарт удається... один раз.

Кліві так утомився, що йому було байдуже, чи полюють хижаки вночі. Він заснув, а, прокинувшись, попрямував до свого корабля. Поштоліт був безнадійно зруйнований: купа покрученого металу серед випаленої галявини. Кліві знайшов металевий прут і взяв його для самозахисту. Не надто надійна зброя, але додає впевненості. Потім зірвав з куща й обережно надкусив невідомий плід, дійшов висновку, що він їстівний. Кліві наївся ягід і запив їх водою зі струмка, що дзюрчав неподалік.

Звірів він не бачив, але подумав, що вони саме зараз оточують його кільцем. Тому Кліві почав шукати укриття, щоб десь зачаїтися, поки не прибудуть рятувальники. Та марна справа знайти скелю, дерево чи печеру на пологих горбах, де ростуть хіба що кущі пару метрів заввишки. Тому Кліві тривожився: чому досі нема рятувальників? За його розрахунками, рятувальний корабель мав прибути за добу, максимум за дві.

Розглядаючи небо, герой побачив птаха, схожого на стерв'ятника. Він продовжив пошуки прихистку і зіткнувся віч-на-віч з чотирма сліпими вовками.

Вовки обережно підкрадалися. Кліві спробував трюк, що врятував його напередодні. Витягнувши з-за пояса металевий прут, він почав уявляти себе вовчицею, що шукає своїх вовченят. Чи не допоміг би хтось із вас, джентльмени, знайти їх? Вони щойно були тут. Один зелений, один плямистий, третій...

Мабуть, у цих вовків не буває плямистих вовченят. Один із них стрибнув на Кліві. Він на льоту вперіщив його прутом, і вовк, ощирившись, відступив.

Усі четверо, притиснувшись один до одного, відновили атаку.

У розпачі Кліві спробував уявити, що його не існує. Не допомогло. Вовки наближалися. Кліві згадав про пантеру. Він уявив себе пантерою, великою пантерою, яка залюбки поласує вовком.

Це їх спинило. Вони стривожено замахали хвостами, але не відступили.

Кліві загарчав, вдарив лапами об землю й подався вперед. Вовки позадкували, але один почав обходити його ззаду. Кліві відступив убік, намагаючись уникнути оточення. Схоже, що вовки не надто повірили йому. Можливо, Кліві не дуже переконливо зобразив пантеру. Вовки більше не відступали. Один став у нього за спиною, решта перед ним, їхні язики вивалилися з вологих відкритих пащ. Кліві люто загарчав і замахнувся імпровізованим кийком. Один вовк прожогом кинувся навтьоки, але той, що стояв ззаду, стрибнув на поштову сумку Кліві й збив його з ніг.

Борсаючись під вовками, він відчув новий приплив натхнення. Кліві уявив себе змією - дуже швидкою, зі смертоносним жалом і отруйними зубами, здатними миттю обірвати вовче життя.

Вовки одразу відскочили. Кліві засичав і вигнув свою позбавлену кісток шию.

Вовки люто ощирились, але не виявляли ніякого бажання нападати.

І ось тут Кліві припустився помилки. Розумом він усвідомлював, що треба триматися непохитно й виявляти якомога більше нахабства. Але тіло думало інакше. Всупереч бажанню, він повернувся і побіг геть.

Вовки кинулися навздогін, а поглянувши вгору, Кліві побачив, як, передчуваючи поживу, злітаються стерв’ятники. Він опанував себе і спробував знову уявити себе змією, але вовки не відставали.

Стерв’ятники, що кружляли у небі, підказали Кліві нову ідею. Як космонавт він добре знав, як виглядає планета згори, тому вирішив перетворитися на птаха. Він уявив, як кружляє у небі, легко балансуючи серед повітряних струменів, і дивиться згори вниз на вкриту зеленим килимом землю.

Вовки закрутилися на місці, безпомічно підстрибуючи в повітря. Кліві удавав із себе птаха і вийшов з поля зору вовків. Він прожив ще один день і зрозумів, що його вигадки спрацьовують лише один раз. Що ж буде, коли завтра не прилетять рятувальники?

Кліві прокинувся втомлений, сон його не освіжив. Не встаючи, він чекав, поки щось станеться.

«Де рятувальники? Часу в них було більш ніж досить», - подумав Кліві. - То чому їх досі нема? Якщо вони й надалі баритимуться, пантера...»

Не треба було так думати. У відповідь праворуч від нього почулося звіряче гарчання.

Він підвівся й рушив подалі від звуку. Краще вже мати справу з вовками...

Про це теж не варто було думати, тому що тепер до гарчання пантери додалося виття зграї вовків.

У ту саму мить Кліві побачив їх усіх одночасно.

З одного боку він розрізняв силуети кількох вовків. З іншого - з підліска граціозно виступила буро-жовта пантера. Якусь мить Кліві сподівався, що, можливо, вони битимуться між собою. Якби вовки напали на пантеру, йому, ймовірно, вдалося б утекти...

Але звірів цікавив лише він. Навіщо їм битися між собою, зрозумів Кліві, коли поруч є він, випромінюючи на всі боки свої страх і безпорадність?

Рятуючись від пантери, Кліві знову спробував ідею з птахом, але звіра обманути не вдалося. А навколо - жодного дерева, щоб залізти, лише кущі. І він прикинувся кущем.

Загалом він поняття не мав, про що думають кущі, але старався з усіх сил... Кліві був цілком пристойним кущем.

Краєчком своїх гілок він побачив, що вовки зупинилися. Пантера обійшла довкола нього й, пронизливо пирхнувши, схилила голову набік.

«Ну що ж, - подумав Кліві, - кому спаде на думку відкусити гілку куща? Ти, може, вважала мене чимось іншим, але насправді я всього лише кущ. Хочеш набити собі повний рот листям? А може, хочеш зламати зуб об мої гілки? Де це чувано, щоб пантери їли кущі? А я - кущ. Запитай у моєї мами. Вона - теж кущ. Усі ми - кущі з давніх-давен...»

Пантера не виявляла жодних ознак агресивності. Але й не збиралася нікуди йти. Кліві розумів, що довго не протягне...

Маленька пташка сіла йому на плече.

Як гарно. Вона теж вважає, що я кущ. Мабуть, планує звити гніздо в моїх гілках. Дуже мило. Решта кущів луснуть від заздрощів. Пташка легенько дзьобнула Кліві у шию.

«Легше, - подумав Кліві. - Не треба рубати гілку, на якій сидиш...»

Пташка дзьобнула ще раз, приміряючись. Потім міцно сперлася на перетинчасті лапки й почала довбати шию Кліві зі швидкістю пневматичного молотка.

«Клятий дятел», - подумки вилаявся Кліві, намагаючись не вийти з образу. Він відзначив, що пантера раптом заспокоїлася. Але коли пташка дзьобнула його шию п’ятнадцятий раз, Кліві не витримав, згріб пташку й жбурнув нею в пантеру.

Пантера клацнула зубами, але запізно. Ображена пташка облетіла довкола Кліві й подалася до інших, спокійніших кущів.

Він одразу ж знову перетворився на кущ, але гра була програна.

Пантера замахнулася на нього лапою. Він спробував бігти, перечепився об вовка і впав. Пантера загарчала біля його вуха, і тут Кліві зрозумів, що він - труп.

Пантера завагалася.

Кліві зосередився на тому, який він жахливо неїстівний і безнадійно неапетитний. Пантера і вовки відходили все далі. Здавалося, він був урятований! Але тут велетенський птах-стерв’ятник опустився біля нього. Стати жертвою стерв'ятника - це образило Кліві, він одразу ж дав стусана птаху. Але блискавично повернулася пантера, її морда виражала розгубленість і лють. Кліві пошкодував, що поблизу немає високого дерева, чи рушниці, щоб відстрілюватися, чи смолоскипа, щоб налякати звіра.

Вогонь. Художник Джузеппе Арчімбольдо. 1566

Смолоскип! Кліві одразу зрозумів, що вихід знайдено. Він дихнув вогнем пантері в морду, і та, жалібно скимлячи, позадкувала. Кліві почав поширювати вогонь на всі боки, підпалюючи суху траву й кущі.

Пантера й вовки дременули геть.

Настала його черга! Як він міг забути, що всі тварини відчувають глибокий інстинктивний страх перед вогнем! Їй-богу, Кліві стане найбільшою пожежею, яка коли-небудь вирувала в цих місцях! Війнув легенький вітерець і розніс його вогонь по горбкуватій землі. З кущів вистрибнули білки й чкурнули геть від нього. У повітря злетіли зграї птахів, а пантери, вовки та інші хижаки бігли поруч, забувши про їжу й бажаючи лише одного - врятуватися від вогню, від нього, Кліві!

Кліві ще не усвідомлював, що відтепер став справжнім телепатом. Із заплющеними очима він міг бачити й відчувати, що відбувається довкола нього.

Він перетворився на бурхливе полум’я, що випалює все на своєму шляху. Кліві міг відчувати страх у думках тих, хто втікав від нього.

Так і мало бути. Хіба завдяки своєму розуму й умінню пристосуватися людина не була завжди і скрізь царем природи? Те саме й тут. Кліві тріумфально перестрибнув через вузенький струмок у трьох милях від нього, підпалив групу кущів, розгорівся, викинув струмінь полум’я...

Тут він відчув на собі першу краплю води. Він ще горів, але одна крапля перетворилася на п’ять, потім на п’ятнадцять, потім на п’ятсот. Його прибило водою, а його пожива - трава й кущі - незабаром наскрізь промокли.

Він почав гаснути.

Це нечесно. За правилами він повинен був виграти. Він боровся з цією планетою за її правилами і переміг... лише для того, щоб сліпа стихія усе зруйнувала.

Тварини обережно поверталися.

Дощ лив як із відра. Кліві останній раз спалахнув і погас.

Він зітхнув і втратив свідомість...

- ...Гарна робота, чорт забирай. Ти беріг пошту до останнього, а це ознака гарного листоноші. Може, пощастить виклопотати для тебе медаль.

Кліві розплющив очі. Над ним, урочисто посміхаючись, стояв поштмейстер. Кліві лежав на ліжку й бачив над собою увігнуті металеві стіни зорельота.

Він перебував на рятувальному судні.

- Що трапилося? - прохрипів він.

- Ми нагодилися вчасно, - відповів поштмейстер. - Тобі якийсь час краще не рухатися. Ще трохи - і було б запізно.

Кліві відчув, як корабель відривається від землі, і зрозумів, що назавжди залишає планету З-М-22.

- Ти був за крок від загибелі, - сказав поштмейстер, підійшовши до Кліві й дивлячись униз. - Нам пощастило увімкнути дощувальну систему корабля лише в останній момент. Ти стояв у центрі найбільшої степової пожежі з усіх, які мені доводилося бачити.

Дивлячись униз на бездоганний зелений килим, поштмейстер, схоже, засумнівався.

Він ще раз поглянув в ілюмінатор, і на його обличчі з’явився вираз, який нагадав Кліві обмануту пантеру.

- Слухай... А як сталося, що на тобі немає опіків?

Переклад з англійської В’ячеслава Вишневого

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Що відомо про Лероя Кліві? Як автор підкреслює його звичайність?

2. Як ви вважаєте, головним героєм оповідання є Лерой Кліві чи його думки і розум?

3. У яку критичну ситуацію під час польоту потрапив Кліві? Яке рішення прийняв?

4. Як герой поводиться під час посадки? Про які риси характеру це свідчить?

5. Пригадайте, як у минулому людство уособлювало злі сили в образах міфічних чудовиськ. Поміркуйте, що уособлюють звірі, які переслідують Кліві.

6. Чому, виплутавшись із халепи, він неминуче зазнає нового випробування?

7. Складіть перелік фізичних та духовних випробувань героя.

8. Яких нових здібностей набув Лерой Кліві?

9. Визначте головні риси характеру Лероя Кліві. Чому саме такими якостями автор наділив свого героя?

10. Яких персонажів світової літератури, що гідно долають складні випробування, ви знаєте? Чим на них схожий Лерой Кліві?

11. Яким письменник бачить майбутнє людства? Чи вірить автор в силу людського розуму? Аргументуйте відповідь посиланням на текст.

12. Які питання морального плану порушує Р. Шеклі в цьому оповіданні?

13. Доведіть, що попри трагізм ситуації, автор описує події з гумором та іронією.

14. До якого різновиду фантастики належить оповідання Р. Шеклі?

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. Порівняйте героїв з майбутнього - персонажів фантастичних творів Р. Бредбері та Р. Шеклі. Складіть кола Венна.

2. Які якості допомагають вижити Кліві? Знайдіть у тексті цитати для підтвердження і заповніть таблицю.

Урівноваженість і спокій
Мужність і витримка
Кмітливість та винахідливість
Обережність, обачливість
Терпіння, сила волі
Цілеспрямованість

3. Створіть власну фантастичну розповідь, можливо, про подальші відвідини цієї планети людьми.

4. Знайдіть в інтернеті ілюстрації до оповідання Роберта Шеклі. Прокоментуйте, які епізоди оповідання зобразили художники і чому обрали саме ці моменти. Доберіть цитати для підпису.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Узагальнення за розділом «Замислюємося про майбутнє»

1. Яка частина твердження правильна?

Науковій фантастиці притаманні такі риси:

1) дотримання наукових законів життя світу, прогнозування майбутнього;

2) дія відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вимисел є реальністю.