Зарубіжна література. 5 клас. Ковбасенко

Слухаємо голоси природи

Природа так добре про все подбала, що людина всюди знайде, чого навчитися.

Леонардо да Вінчі, італійський художник, письменник, учений

Опрацюйте матеріал і подумайте, чого може навчитися людина від природи.

• Які вірші про природу ви знаєте? Які настрої притаманні їм?

Поетів надихає природа

Що впливає на настрій людини більше, ніж природа, яка її оточує? Мабуть, ви помічали, що в непогожий день, коли небо кошлатиться сірими хмарами, похмурих людей на вулицях набагато більше, ніж у ясну днину, коли сонце, дерева і люди наче всміхаються одне одному. З давніх-давен природа вражала людину своєю красою, викликала різноманітні почуття - від палкого захоплення до смертельного жаху. Тож вона не могла не цікавити митців, які відтворювали її за допомогою пера, пензля, звуку.

Пейзаж є не лише в літературі. Скажімо, на полотнах Архипа Куїнджі ми можемо побачити мальовничі українські краєвиди, відтворені пензлем і фарбами. А композитори намагаються створити музичні пейзажі, як, наприклад, це робили Антоніо Вівальді чи Петро Чайковський. Кожен із них по-своєму розповів про різні пори року, змальовуючи мовою музики картини зими, весни, літа й осені. Але якщо живописний пейзаж ми можемо лише побачити, а музичний лише почути, то описи природи в літературному творі ми, так би мовити, і «бачимо», і «чуємо».

Пейзаж - це опис картин природи в художньому творі. Це слово утворене від французького «pays», що означає «місцевість, країна». За тематикою виділяють такі різновиди пейзажу: лісовий, степовий, гірський, морський, міський, сільський. Також бувають пейзажі індустріальні (опис заводів, шахт тощо), фантастичні (опис вигаданих планет, світів).

Пейзаж не лише допомагає уявити місце і час розгортання подій того чи того твору, він може підкреслити або передати внутрішній стан персонажа, його переживання. Тож пейзаж не просто відтворює, «фотографує» довкілля, а тісно пов'язаний із духовним світом персонажів літературного твору, впливає на почуття й уяву читача.

Нерідко літературні пейзажі допомагають людині помітити щось особливе в тому, що вона бачить щодня і на що дуже часто не звертає жодної уваги. Неперевершеними майстрами «оживлення» звичного пейзажу є поети. До їх числа належать німці Й. В. Ґете й Г. Гейне, а також англієць Дж. Кітс. Вони досконало володіють магією слова. Письменники/письменниці використовують зображально-виражальні засоби, які й допомагають зробити звичайні слова магічними і чарівними.

З уроків мови ви знаєте, що слово може мати як пряме, так і переносне значення. Під час створення пейзажів дуже часто поруч зі словами в прямому значенні (земля, гай, садок, троянда, вершини тощо) використовуються слова в переносному значенні.

Одним із тропів є художнє означення, яке виділяє в зображуваному якусь характерну рису чи ознаку. Наприклад, «тиха печаль». Прикметник тихий використаний тут у переносному значенні і означає не тишу і відсутність звуків. Гейне підкреслює, що сум, від якого страждає ліричний герой вірша, непомітний для сторонніх, «тихий», прихований глибоко в душі. Такі художні означення називають епітетами: «божественна ніч», «дивне повітря», «крижане мовчання» тощо.

У художній літературі слова чи вирази, що вживаються в переносному значенні, називають тропами.

Улюбленим тропом письменників/письменниць є також уособлення. Ще в найдавніші часи люди немов оживляли весь навколишній світ. Для них ріка, що текла поруч, дерево, що росло на обійсті, або камінь біля порога були наділені властивостями живих істот, мали своїх духів. Саме з цих вірувань прийшли до нас лісовики і домові, мавки і русалки. Пізніше, коли вчені розділили природу на живу і неживу, оживлення неживої природи перетворилося на художній засіб, що отримав назву уособлення: «місяць дивиться», «земля дише», «гущавини шепочуть» тощо. Адже дивитися, дихати або шепотіти може лише жива істота.

Але безумовною королевою тропів є метафора. Це слово або словосполучення, яке переносить ознаки одного предмета чи явища на інші на основі подібності або контрасту. При цьому часто використовується як переносне, так і пряме значення слова. Наприклад, «поезія землі». Слово поезія тут використано в переносному значенні - щось прекрасне, урочисте, піднесене, що глибоко впливає на почуття і уяву людини: природа, навіть у звичних, добре знайомих образах, благословенна і велична, здатна наповнити душу людини неймовірними почуттями і розбудити в ній безмежну уяву. Що це так, варто лишень пригадати, які фантастичні картини ми можемо побачити, розглядаючи на небі звичайнісінькі хмари, особливо під час сходу чи заходу сонця.

Краси творові надають художні засоби, з них найважливішими є тропи - метафори, епітети, уособлення тощо. Використання тропів митцями слова визначає естетичну цінність творів, робить їх неперевершеними.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Роздивіться описи природи на картинах. Який настрій панує на кожній із них? За допомогою яких засобів митцям вдається його передати?

2. Пригадайте вірш Тараса Шевченка, який ви вчили в початковій школі. Чи є в ньому метафори, епітети? Для чого поет їх використав?

Перед грозою. Художник Микола Пимоненко

Яблуні в цвіту. Художник Микола Сергіїв