Біологія. Повторне видання. 6 клас. Костіков (2020)

§ 38. Мохи

Ви довідаєтеся про особливості мохів і різноманітність їхньої будови, про спосіб життя цих рослин, а також зрозумієте, у чому полягає своєрідність розмноження мохів.

На Землі налічують близько 24 тис. видів мохів! Вони поширені скрізь. Мохи — це рослини, які не мають коренів і не здатні ефективно регулювати вміст води в тілі, тож багато їхніх видів мають здатність висихати і швидко відновлювати свою життєдіяльність після зволоження. Більшість мохів зростають у достатньо зволожених місцях. Поверхню стовбурів дерев вони рясніше вкривають із північного боку, на який потрапляє менше променів сонця і який менше висихає.

За будовою тіла розрізняють мохи сланеві і листостеблові. Деякі мохи мають надзвичайно просту внутрішню будову: вони складаються з майже однакових клітин. В організмі інших можна побачити різноманітні тканини.

Тіло сланевих мохів — це просто пластинка, на нижній поверхні якої можуть бути тільки луски й волоски — ризоїди, якими ця пластинка прикріплена до ґрунту або каменів. Ризоїди також транспортують воду до тіла рослини. Прикладом сланевих мохів є маршанція мінлива (мал. 162, а), яку можна побачити на перезволожених луках, по берегах струмків, а у містах — часом на закинутих вологих стежинах із дрібного щебеню або асфальту, де не росте трава.

Мал. 162. Сланеві і листостеблові мохи: a — маршанція; б — мох зозулин льон; в — сфагнум

На вологих луках, у лісах можна знайти листостебловий мох зозулин льон (мал. 162, б). У процесі розмноження зозулиного льону — як і в усіх мохів — послідовно змінюються статеве та нестатеве покоління (мал. 163).

Статеве покоління мохів утворює статеві органи, у яких формуються чоловічі та жіночі статеві клітини.

Нестатеве покоління мохів утворює спори, якими здійснюється нестатеве розмноження.

Мал. 163. Розмноження моху зозулин льон

Рослини статевого покоління моху утворюють подушки із щільно розташованих пагонів зі стеблом і листками (власне ті рослини, які у побуті називають мохами). На стеблі при основі пагона розвиваються волоски — ризоїди. На верхівці пагонів зозулиного льону між листками утворюються статеві органи: або чоловічі, або жіночі. Коли падає дощ, його краплі потрапляють на верхівки пагонів і розбризкуються. Разом з бризками чоловічі статеві клітини із джгутиками — сперматозоїдами — потрапляють на жіночі пагони, запливають у жіночі статеві органи і запліднюють яйцеклітини, в результаті цього утворюються зиготи.

Із зиготи всередині жіночого статевого органа розвивається нестатеве покоління моху — спорогон. Тобто він розвивається лише на жіночих пагінцях моху і все життя живиться за їхній рахунок. Спорогон складається із присоски, ніжки й коробочки (мал. 164). У коробочці спорогону утворюються спори. Після дозрівання спори висипаються з коробочки і вітер розносить їх на велику відстань. Спора зозулиного льону проростає на поверхні ґрунту у сильно розгалужену багатоклітинну зелену чоловічу або жіночу нитку. Із часом на цій нитці виникають численні бруньки, з яких розвиваються пагінці нового статевого покоління моху. Отже, мохи розмножуються і поширюються за допомогою спор.

Мал. 164. Молодий спорогон моху

Органи, у яких утворюються спори, називають спорангіями. У мохів спорангієм є коробочка спорогона.

Дуже цікавим є білий мох, або сфагнум (мал. 162, в). Його розгалужені пагони утворюють великі подушки у вологих лісах або суцільні килими на болотах. Ці болота так і називають — сфагновими. Живляться такі болота майже чистою водою атмосферних опадів.

У тілі сфагнуму переважають відмерлі клітини. Так, у листках на одну живу зелену клітину припадає до кількох десятків відмерлих клітин, заповнених повітрям. Саме вони створюють враження, що сфагнум має білий колір. У стеблі також розвиваються подібні мертві клітини. Оскільки вони дуже добре поглинають рідину, сфагновий мох, як губка, поглинає і утримує багато води.

Килим сфагнуму на поверхні болота перекриває доступ кисню до нижніх шарів води, зменшує її випаровування та теплообмін. Відмерлі частинки моху лише частково розкладаються, утворюючи велику кількість органічних кислот. Окрім того, у сфагнумі містяться речовини, що вбивають бактерії. Через те залишки моху в болоті не перегнивають, а утворюють потужні поклади світлого сфагнового торфу. Сам сфагнум після висушування застосовували в медицині як матеріал для перев’язок. Через забруднені атмосферні опади сфагнові болота зникають, тож перебувають під охороною в усьому світі.

ВИСНОВКИ

1. Мохи не мають коренів, їхнє тіло — це пластинка або пагін, у деяких випадках із ризоїдами.
2. Будова мохів не забезпечує ефективної регуляції вмісту води в їхньому тілі.
3. Основним фотосинтезувальним поколінням мохів є статеве покоління. Нестатеве покоління — це спорогон, який живиться за рахунок жіночої рослини статевого покоління.
4. Мохи розмножуються і поширюються спорами.

ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Мохи, ризоїди, спорогон, спорангій, статеве покоління, нестатеве покоління.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ