Біологія. Повторне видання. 6 клас. Костіков (2020)

Тема 4. Різноманітність рослин

Вивчаючи цю тему, ви дізнаєтеся:

про різноманітність рослин і про основні групи вищих рослин;
про головних представників вищих рослин, їхнє значення у природі та житті людини;
про розмноження й поширення вищих рослин;
про екологічні групи, життєві форми та рослинні угруповання

§ 37. Різноманітність водоростей

Ви довідаєтеся про три найпоширеніші групи багатоклітинних водоростей — бурі, червоні та зелені. Ці групи також мають найбільше практичне значення у господарській діяльності людини.

Водорості є групою, до якої належали попередники наземних рослин. Водорості живляться завдяки фотосинтезу, а їхні клітини містять хлоропласти. Проте багатоклітині водорості не мають тканин та поділу тіла на органи — листки, стебла, корені.

Отже, водорості схожі на звичні для нас наземні рослини за способом живлення, але значно відрізняються від них простішою будовою тіла. У XIX ст. вчені запропонували називати всі «традиційні» наземні рослини — від невеличких мохів до велетенських дерев — вищими рослинами, а решту рослинних організмів, позбавлених листків, стебел та коренів, — водоростями.

Водорості дуже різноманітні, серед них є як одноклітинні, так і багатоклітинні організми. Виключно одноклітинними є діатомові (навікула) та евгленові (евглена) водорості, з якими ви вже ознайомилися, вивчаючи одноклітинні організми. Деякі групи водоростей, зокрема зелені, включають як одноклітинних (хламідомонаду, хлорелу), так і багатоклітинних представників (хару). До інших груп, передусім бурих та червоних водоростей, входять переважно багатоклітинні морські організми, помітні без збільшувальних приладів. Саме ці п’ять груп водоростей — евгленові, діатомові, бурі, червоні та зелені — є найпоширенішими та найвідомішими. Розглянемо детальніше ті групи, у яких представлені багатоклітинні водорості.

Бурі водорості живуть переважно у морях, особливо — холодних, на глибинах до 30 м. Подібно до діатомових водоростей, хлоропласти бурих водоростей забарвлені в різні відтінки жовтого кольору. Зазвичай бурі водорості мають великі розміри і добре помітні без збільшувальних приладів. Вони є багатоклітинними організмами. Донні зарості бурих водоростей часто називають лісами моря. Ці «ліси» у північній півкулі найчастіше утворює морська капуста — ламінарія.

Ламінарія має вигляд широкої жовто-брунатної стрічки, довжина якої може сягати 5-7 м (мал. 160, а). У нижній частині вона звужується і переходить у циліндричну ніжку, яка закінчується розгалуженнями — ризоїдами. За їх допомогою ламінарія міцно прикріплюється до кам’янистого ґрунту.

Ламінарія є їстівною водорістю. У багатьох країнах її не лише збирають, а й штучно вирощують на морських фермах. Ламінарія багата на йод, вітаміни та різноманітні корисні речовини.

Червоні водорості також є переважно морськими багатоклітинними організмами. Хлоропласти червоних водоростей забарвлені найчастіше у червоний колір. Таке забарвлення дозволяє червоним водоростям уловлювати світло на досить великих глибинах — до 70 м. Деякі червоні водорості, наприклад червоний морський салат порфіра, є їстівними (мал. 160, б). З багатьох червоних водоростей людина отримує цінну речовину агар-агар. Його додають у розчини для перетворення їх на желе. Агар-агар використовують під час виготовлення фарб, косметичних гелів, кондитерських виробів (наприклад, для виробництва пастили та зефіру). На поживних середовищах, виготовлених із додаванням агар-агару, дослідники вирощують культури бактерій, мікроскопічних грибів та водоростей тощо.

Мал. 160. Їстівні бурі, червоні й зелені водорості: a — морська капуста — ламінарія; б — червоний морський салат — порфіра; в — зелений морський салат — ульва

Зелені водорості є найчисленнішою й найрізноманітнішою групою водоростей, представники якої зустрічаються майже скрізь — у прісних водоймах і морях, у ґрунті й на корі дерев, навіть на снігу та на льоду. Вже відомими вам прикладами зелених водоростей є хламідомонада, хлорела та хара. Іншими прикладами є прісноводна водорість спірогіра та морська водорість ульва.

Спірогіра має вигляд нитки, що складається з однакових клітин, розташованих одна за одною. У кожній клітині є зелені спірально закручені стрічкоподібні хлоропласти. Середину клітини займає велика вакуоля, у центрі якої на цитоплазматичних тяжах розташоване ядро (мал. 161). Спірогіра часто утворює у річках зелене м’яке і слизьке на дотик жабуриння.

Мал. 161. Зелена нитчаста водорість спірогіра

Ульва, або зелений морський салат, має вигляд зеленої пластинки розміром приблизно з долоню і зовні схожа на порфіру (мал. 160, в). Зазвичай ульва росте на дні на відносно невеликих глибинах — до 5 м. Подібно до червоного морського салату, ульва є їстівною водорістю, яку в ряді країн вирощують на спеціальних морських фермах.

На прикладі зелених водоростей можна простежити основні етапи поступового ускладнення будови тіла фотосинтезувальних організмів: рухливі одноклітинні (хламідомонада) — нерухомі одноклітинні (хлорела) — нерухомі багатоклітинні організми з простою будовою тіла, подібні до нитки (спірогіра) або пластинки (зелений морський салат — ульва), зелені водорості, які навіть зовні схожі на вищі рослини (хара).

Саме від зелених водоростей, споріднених зі спірогірою та харою, походять вищі рослини.

ВИСНОВКИ

1. Водорості живляться як рослини, але їхнє тіло не має коренів, стебла та листків.

2. Водорості є різноманітними за будовою (одноклітинні, багатоклітинні), розмірами (мікроскопічні, макроскопічні), забарвленням хлоропластів (жовті або брунатні, червоні, зелені), середовищем існування (моря, прісні водойми, суходіл).

3. Основні групи водоростей, де є багатоклітинні представники, — це бурі, червоні та зелені водорості.

4. Від багатоклітинних зелених водоростей походять вищі рослини.

ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Водорості, бурі водорості, червоні водорості, агар-агар, зелені водорості, вищі рослини.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що спільного мають водорості з традиційними рослинами, які ми називаємо вищими?
2. До яких груп водоростей (евгленових, діатомових, бурих, червоних або зелених) входять лише одноклітинні організми, а до яких — виключно багатоклітинні?
3. У межах якої групи водоростей можна відстежити перехід від простої одноклітинної до складної багатоклітинної будови тіла?

ЗАВДАННЯ