Біологія. Повторне видання. 6 клас. Костіков (2020)

§ 31. Квітка

Ви довідаєтеся, що таке квітка, з яких частин вона складається і чим зумовлена різноманітність квіток.

Квітка (мал. 129) є видозміненим укороченим і обмеженим в рості пагоном, пристосованим для утворення статевих клітин та здійснення статевого процесу. Статевий процес завершується утворенням плоду з насінинами. Квітка — це орган насінного розмноження квіткових рослин. Як і вегетативний пагін, квітка є складним органом. Вона утворена різними органами — це квітконіжка з квітколожем, оцвітина, тичинки та маточки (мал. 130).

Мал. 129. Квітка магнолії у поздовжньому розрізі

Осьова частина квітки складається із квітконіжки і квітколожа. Квітконіжка — це стеблова частина квітки, прикріплена до стебла пагона. Квітконіжка буває добре помітною — таку має яблуня — або дуже короткою, майже непомітною (сидячою) — таку має подорожник. Квітконіжка переходить у квітколоже — розширену стеблову частину квітки, до якої прикріплені тичинки, маточки та листки оцвітини.

Оцвітина — це сукупність листкоподібних органів квітки, які утворюють її покрив. Оцвітина може бути простою або подвійною. Проста оцвітина (мал. 130, а) складена з листків однакової будови, які називаються листками простої оцвітини. Подвійна оцвітина (мал. 130, б) складена із листків двох типів. Зелені нижні листки називають чашолистками, вони утворюють чашечку. Яскраво забарвлені верхні листки подвійної оцвітини називають пелюстками, вони утворюють віночок. Якщо оцвітина у квітці відсутня, то кажуть, що квітка гола (інжир, верба) (мал. 131, г).

Мал. 130. Схема будови квітки

Мал. 131. Типи оцвітини: а — проста віночкоподібна тюльпана; б — проста чашечкоподібна кропиви; в — подвійна шипшини; г — голі квітки верби (1 — тичинкова, 2 — маточкова)

Листки простої оцвітини можуть бути ніжними та яскравими — пелюсткоподібними, які має тюльпан чи лілія (мал. 131, а), або шкірястими, плівчастими і зеленкуватими — подібними до чашолистків, які має лобода чи кропива (мал. 131, б). Яскраву просту оцвітину називають віночкоподібною, а неяскраву й непомітну — чашечкоподібною. Листки оцвітини можуть бути вільними або зрослими між собою у трубочку (мал. 132, б).

Мал. 132. Зростання частин оцвітини: a — листочків оцвітини нарциса; б — чашолистків і пелюсток дурману

Проста оцвітина виконує функцію захисту внутрішніх частин квітки і водночас може приваблювати запилювачів. У подвійній оцвітині функцію захисну виконує чашечка, а запилювачів приваблює віночок.

Над оцвітиною до квітколожа прикріплюються тичинки — органи квітки, які утворюють пилок. Кожна тичинка складається із нижньої частини — тичинкової нитки, а також розташованого на верхівці тичинкової нитки пиляка. Поперечний переріз пиляка нагадує за обрисами метелика. На ньому помітно чотири гнізда. У гніздах пиляка утворюються пилкові зерна, сукупність яких називають пилком (мал. 133).

Мал. 133. Будова тичинки

Маточка — це частина квітки, у якій розвиваються насінні зачатки і яка вловлює пилок. Вона має зав’язь та стовпчик (або декілька стовпчиків) із приймочкою на верхівці (мал. 134). Зав’язь містить один або кілька насінних зачатків. Кожен з них є невеличким тільцем на ніжці, оточеним одним або двома покривами з отвором. У насінному зачатку утворюється зародковий мішок (мал. 135). Приймочка вловлює пилок. У квітці може бути декілька простих маточок або вони зростаються в одну складну маточку.

Мал. 134. Будова маточки

Мал. 135. Насінний зачаток

Якщо зав’язь розташована на квітколожі вище від місць прикріплення інших частин квітки, то її називають верхньою (тюльпан, томати). А от зав’язь нарциса і огірка — нижня, оскільки її порожнина знаходиться під місцем прикріплення решти частин квітки (мал. 136).

Мал. 136. Типи зав’язі

У більшості рослин квітки є двостатевими. Вони мають одночасно тичинки і маточки. Проте квітки можуть бути і одностатевими — маточковими (без тичинок) або тичинковими (без маточок), як, наприклад, в огірка або верби (мал. 131, г).

Квітки дуже різноманітні. Вони відрізняються кількістю, розташуванням і будовою своїх частин, розміром, кольором. Найменші квітки, розмір яких близько 1 мм, має водна рослина ряска (мал. 137). Найбільшою у світі вважають квітку рафлезії Арнольда з лісів тропічної Азії. Ця рослина — паразит, її тіло перетворилося на нитки, які проростають крізь корені тропічного винограду. Лише під час цвітіння рафлезія стає помітною — на поверхні ґрунту з’являються величезні квіти (мал. 138) до 1 м в діаметрі.

Мал. 137. Рослина ряски з квіткою

Мал. 138. Квітка рафлезії Арнольда

ВИСНОВКИ

1. Квітка — це вкорочений пагін квіткових рослин з обмеженим ростом, який є органом насінного розмноження.
2. Осьову частину квітки складають квітконіжка і квітколоже, до яких прикріплені листоподібні органи квітки.
3. Покрив квітки складає проста або подвійна оцвітина, яка захищає тичинки й маточки і забезпечує виконання ними своїх основних функцій.
4. Тичинки квітки утворюють пилкові зерна, а маточки утворюють насінні зачатки.

ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Квітка, квітконіжка, квітколоже, оцвітина, чашечка, віночок, тичинка, маточка.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що складає осьову частину квітки?
2. Що таке оцвітина? Яким є її склад та функції?
3. Як побудована тичинка? Що в ній утворюється?
4. Що таке маточка? Якою є її будова? Що утворюється всередині маточки?

ЗАВДАННЯ

Заповніть таблицю в зошиті.

Частини квітки	Основні функції частин квітки
Квітконіжка
Квітколоже
Листки простої оцвітини
Чашолистки
Пелюстки
Тичинка
Маточка

Проаналізуйте таблицю і дайте відповіді на запитання.

1. Яка частина квітки визначає її положення у просторі? Як ви гадаєте, що може визначати положення у просторі сидячих квіток?
2. У чому відмінність між функціями листків простої оцвітини і чашолистків? У чому відмінність між функціями листків простої оцвітини і пелюсток?
3. У чому відмінність між функціями тичинок і маточок?

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Будову квітки можна записати короткою формулою. Окремі види частин квітки позначають літерами:

О — проста оцвітина; Ч — чашечка; В — віночок; Т — тичинки; П — плодолистки (видозмінені листки, які утворюють маточку).

Число листків оцвітини, чашолистків, пелюсток, тичинок і плодолистків записують цифрами праворуч від відповідної літери. Якщо їхня кількість велика і не визначена, то використовують позначку нескінченості — «∞». Якщо частини квітки розташовані колами, то вказують їхнє число у кожному колі з використанням знака «+». Зростання частин квітки позначають дужками — «()», а положення зав’язі позначають рискою «—» під числом плодолистків (зав’язь верхня) або над ним (зав’язь нижня).

Будову квітки також можна відображати діаграмою — своєрідним планом будови квітки, на якому її частини позначено умовними знаками (мал. 139).

На малюнку 131, а зображено квітку тюльпана. Їй відповідає діаграма на малюнку 139, а. Формула квітки тюльпана може бути записана так: О₃₊₃ Т₃₊₃ П₍₃₎. Формула квітки шипшини (мал. 139, б) така: Ч₅В₅Т_∞П_∞. У науковій літературі частини квітки у формулах позначають латинськими літерами, а перед формулами особливими позначеннями вказують різноманітні загальні ознаки квіток.

Мал. 139. Діаграми квіток та умовні позначення

Зміст