Біологія. Повторне видання. 6 клас. Костіков (2020)

§ 22. Тканини рослин

Ви довідаєтеся про об’єднання клітин рослин у тканини та про основні групи тканин.

У попередніх параграфах ми з’ясували, що живі організми складаються з клітин. Клітини багатоклітинних організмів можуть відрізнятися за формою, розмірами, будовою, функціями, але не існують самі по собі, а об’єднуються в окремі групи, утворюючи певну тканину. Тканина рослини — це сукупність клітин, які виконують спільну функцію або функції.

Об’єднання клітин у тканини відбувається завдяки міжклітинній речовині, яка склеює їх, заповнюючи проміжки між оболонками сусідніх клітин. Там, де контактують кути кількох клітин, відстань між їхніми оболонками більша. Через те залишаються повітряні міжклітинні простори — система провітрювання тіла рослини.

Деякі розчинені у воді речовини можуть рухатися від цитоплазми однієї клітини до цитоплазми іншої через клітинні оболонки і міжклітинну речовину (мал. 58). Ділянки клітинних оболонок, через які проходить особливо багато тяжів цитоплазми, що з’єднують сусідні клітини між собою, називають порами. Вони добре помітні під оптичним мікроскопом. Отже, пори рослин — не отвори.

Мал. 58. Способи руху речовин від клітини до клітини

Класифікація тканин. Тканини бувають твірні та постійні (мал. 59). Клітини твірних тканин здатні до поділу. Тож твірні тканини протягом усього життя рослини утворюють нові тканини і органи. Цим забезпечується ріст та розвиток рослини.

Мал. 59. Основні типи тканин у рослин

Основними групами твірних тканин є верхівкові й бічні (мал. 60). Верхівкові твірні тканини розташовані на верхівках коренів і пагонів. Завдяки ним відбувається ріст рослини в довжину та утворення нових частин кореня і пагона. Бічні твірні тканини не утворюють нових частин тіла рослини, але зумовлюють ріст у товщину вже наявних коренів і стебел — так зване потовщення.

Мал. 60. Розташування твірних тканин у тілі рослини

Постійні тканини утворюються з клітин твірних тканин. Коли клітина спеціалізується, вона втрачає здатність ділитись і перетворюється на клітину однієї з постійних тканин. Ці тканини забезпечують усі процеси життєдіяльності рослинного організму, окрім росту.

Покривні тканини. Молоді пагони та корені рослини вкриті шкірочкою — це покривна тканина, яка складається з одного шару живих клітин, що захищають рослину від несприятливих впливів середовища, забезпечують поглинання одних речовин і виділення інших (мал. 61, а, б).

Старі стебла та корені утворюють ще один тип покривної тканини — корок. Він складається зазвичай із декількох шарів відмерлих клітин і виконує захисну функцію (мал. 61, в).

Мал. 61. Шкірочка пагона (а) та кореня (б), покривна тканина корок (в)

До провідних тканин рослини належить деревина і луб (мал. 62). До складу деревина входять заповнені водою мертві клітини із потовщеними здерев’янілими (жорсткими) оболонками. Ділянки оболонок цих клітин, якими вони відділені одна від одної, руйнуються, і клітини утворюють довгі суцільні трубки — судини. По судинах деревини рослина транспортує воду з розчиненими в ній мінеральними речовинами у висхідному напрямку — від кореня до листків. Водночас деревина виконує механічно-опорну функцію.

Мал. 62. Мікрофотографії та схеми будови клітин деревини (а) і лубу (б)

До складу лубу у квіткових рослин входять ситоподібні трубки. Ситоподібна трубка утворена низкою живих клітин, які не мають ядер. Поперечні перетинки між цими клітинами мають вигляд сита завдяки великій кількості дрібних отворів. Вони розташовані поруч із ситоподібними трубками. Ситоподібними трубками лубу транспортуються продукти фотосинтезу з органів, де вони утворені або накопичені (переважно з листків), туди, де в них є потреба (переважно до коренів, у низхідному напрямку). Разом деревина і луб у рослині зазвичай утворюють провідні пучки (мал. 63).

Мал. 63. Провідний пучок. Схема будови (а), поперечний зріз незафарбованого (б) і зафарбованого (в) провідного пучка. Після фарбування здерев’янілі оболонки мертвих клітин мають червоний колір

Основні тканини дуже різноманітні. До них належить фотосинтезувальна тканина, клітини якої містять хлоропласти і здатні до фотосинтезу (мал. 64). Вона наявна в усіх частинах пагона, особливо в листках. Безбарвні клітини, у яких відкладається велика кількість органічних речовин — білків, жирів або вуглеводів (здебільшого крохмалю), складають запасальну тканину (мал. 65). Вона найчастіше зустрічається в коренях, глибоких шарах стебла, в м’ясистих листках. Механічні тканини (мал. 66) виконують опорну функцію. Складаючись із живих клітин, вони надають органам рослини гнучкості та еластичності. З мертвих клітин із сильно потовщеними й жорсткими оболонками утворюється дуже міцна, але ламка механічна тканина. Вона може знаходитись у будь-якій частині тіла рослини, яка потребує додаткового зміцнення.

Мал. 64. Фотосинтезувальна тканина, у клітинах якої містяться хлоропласти

Мал. 65. Клітина запасальної тканини бульби картоплі, заповнена крохмальними зернами (мікрофотографія)

Мал. 66. Механічна тканина: а — складена із живих клітин з нерівномірно потовщеними й еластичними оболонками (поперечний зріз та схема будови); б — пучок мертвих клітин із сильно потовщеними і жорсткими оболонками (поперечний зріз і схема будови)

ВИСНОВКИ

1. Клітини рослин об’єднуються між собою і утворюють різноманітні тканини, що виконують певні функції.
2. Твірні тканини забезпечують утворення нових частин тіла рослини, а постійні тканини — життєдіяльність рослинного організму.
3. Взаємодію рослини із середовищем її існування регулюють покривні тканини.
4. Транспортування речовин рослиною здійснюють провідні тканини.
5. Основні тканини знаходяться між покривними і провідними; до них належать механічна, фотосинтезувальна та запасальна тканини.
6. Тканини складають органи і забезпечують усі процеси життєдіяльності рослини.

ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Твірна тканина, покривна тканина, провідна тканина, основна тканина, деревина, луб, провідний пучок.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ