Мистецтво. 8 клас. Інтегрований курс. Комаровська
В античному театрі
• Коли розпочалася світова історія професійного театру? Якими були вистави доби Античності? У чому полягають відмінності давньогрецького театру й давньоримських видовищ? Яка музика супроводжувала вистави?
Давньогрецький театр виник у VI—V ст. до н.е. й походить від культу бога землеробства й виноградарства Діоніса. На його честь улаштовували святкування, під час яких виконували урочисті пісні (дифірамби) з веселою ходою, танцями й елементами театралізованих дійств. Згодом урочиста частина обрядовості зумовила виникнення театру трагедії, а розважальна — комедії.
Слово трагедія походить від давньогрецьких слів трагос (цап) і оде (пісня), тобто «пісня цапа». Слово комедія походить від комос (жартівлива хода ряджених) і оде.
• Чому театральний жанр трагедії має таку назву? Відповідь слід шукати у визначенні, ким були сатири. Саме ці істоти супроводжували Діоніса, прославляючи його подвиги та страждання.
1. Сатир Силет тягне візок із Діонісом і Менадою (червонофігурний кратер)
2. Античний театр поблизу Афін. Греція
Театральні споруди Давньої Греції — амфітеатри — складалися з трьох основних частин: орхестри (круглого майданчика, де розташовувалися хор і артисти), театрона (широкого схилу, влаштованого навколо орхестри, із місцями для глядачів) і скени (архітектурного фону для дійства). Завдяки математичним розрахункам і знанням фізики, греки навчилися створювати в театрах бездоганну акустику, і голоси артистів було добре чутно навіть глядачам у верхніх рядах.
• Автором перших трагедійних поезій уважається Феспід із Афін. Припускають, що з його п'єси для хору й одного актора, представленої навесні 534 р. до н.е., розпочалася історія професійного європейського театру. На жаль, твори самого автора не збереглися.
У Давній Греції театральне мистецтво було високошанованим і призначалося для вдосконалення духовного світу особистості.
3. Хор із вистави трагедії Есхіла «Агамемнон»
4. Муза трагедії Мельпомена
5. Муза комедії Талія
Театральні вистави влаштовувалися драматургами як змагання: троє трагіків і троє коміків презентували по чотири твори. По закінченню дійств переможців нагороджували грошима й вінком. Найвидатнішими драматургами, чиї трагедії дійшли до нашого часу, були Есхіл, Софокл, Еврипід. А неперевершеними авторами давньогрецької комедії вважалися Аристофан і Менадр.
Вистави відбувалися під час великих державних свят упродовж трьох днів із ранку до пізнього вечора. Відвідування театру було обов’язковим громадським заходом, куди глядачі й глядачки вдягали найкращий одяг. У дні вистав зупинялася робота державних установ, відтерміновувалася сплата боргів. До театру допускали й рабів, яким видавали на це спеціальні кошти.
Окрім драматурга, переможцем міг стати й хорег, який готував хор. Цей гурт співців виконував головну роль колективної дійової особи. Декламуючи, співаючи й рухаючись орхестрою, хор супроводжував дію коментарями щодо подій, висловлював переживання героя/героїні, давав моральну оцінку їхнім учинкам. Головний учасник хору називався корифей. Із часом у виставах виокремилися самостійні персонажі — актори-чоловіки, які виконували й жіночі ролі. Цікаво, що актором міг стати лише вільно народжений громадянин міста.
1. Давньогрецька статуетка актора комедії в масці
2. Менадр із театральними масками (фрагмент римського барельєфа)
3. Котурни для виконання ролей трагедії
Поводження на сцені й костюми комедійних і трагедійних персонажів відрізнялися. Зокрема, актори трагедій узувалися в котурни — спеціальне взуття з потовщеними підошвами. Котурни збільшували зріст актора, надавали постаті величі, але дещо стримували рух. Комедійні актори грали босоніж, адже втілення їхніх персонажів потребувало виразної пластики, жвавості рухів.
• Акторська майстерність передбачала добре відпрацьовану дикцію, володіння мистецтвом красномовства (декламації) й уміння співати й танцювати. Окрім того, актор мав досконало володіти пантомімою. Жести були навмисно перебільшеними й розмашистими, щоб навіть із великої відстані їх можна було розгледіти та зрозуміти.
• Розгляньте театральні маски. Проаналізуйте, за якими особливостями «виразів обличчя» їх можна віднести до трагедії чи комедії?
4. Маски давньогрецького театру
Актори грали в масках і не могли висловлювати емоції та зміст мімікою. З іншого боку, маски допомагали створенню конкретного героїчного, комедійного або негативного образу, дозволяли акторові з’являтися протягом вистави в іншій ролі.
• Перегляньте відеоматеріал, який допоможе узагальнити відомості про театр Давньої Греції. Скільки акторів діяли в давньогрецькому театрі? Що таке «агон»?
5. Сцена з вистави К. Куна «Орестея»
6. Сцена з вистави комедії Аристофана «Плутос»
Невід’ємною складовою вистав була музика. Вона звучала й у трагедіях, і в комедіях. Музика посилювала емоції акторів, допомагала доносити смисл до глядачів.
• Перегляньте фрагменти вистави Карлоса Куна за трагедією Еврипіда «Орестея». Послухайте хор. Схарактеризуйте музику. Зверніть увагу на мелодію, а також на елементи костюмів хористів. Звучання яких інструментів створює супровід для хору?
Поява театру в Давньому Римі пов’язана з драматичними подіями: у ІV ст. до н.е. Рим пережив мор. Римляни вирішили умилостивити богів улаштуванням сценічних ігор. З Етрурії запросили акторів, які танцювали в супроводі звучання флейти. Згодом до танців додалися жартівливі діалоги. Так виник жанр сатури — музичних сценок побутового комедійного змісту з діалогами, танцями, співом.
1. Комічні актори театру Давнього Риму
2. Давньоримська статуетка комедійного актора в ролі Макка
У II ст. до н.е. популярними стали фарси ателлани. В ателлані діяли чотири персонажі з незмінними образами: Макк (зазвичай дурень, якого обманювали і який постійно закохувався та любив поїсти), Буккон (молодий чоловік, який також любив поїсти, але не дурень, на відміну від Макка; у нього від постійної балаканини відвисли губи), Панн (старий багатій і не дуже розумний скупердяй), Доссен (хитрий горбань, шарлатан-філософ, котрий уміє морочити голову неосвіченим людям). Виконавці цих ролей застосовували імпровізацію, адже для ателлани текстів не писали.
Популярним у Давньому Римі було й запозичене в греків мистецтво мімів. Вони влаштовували вистави для розваг широкого загалу. Міми демонстрували майстерність в акробатиці, фокусах, жартах.
Мім («наслідувач», «лицедій») — актор, у творчості якого виразовими засобами є слово, жест і танець.
Жанр міма розвивався як пантоміма та як короткі драматичні сценки з імпровізованим текстом. У супроводі невеликого інструментального ансамблю актори розважали публіку на вулицях і майданах. Зазвичай у гострих сюжетах веселих сценок висміювали можновладців і жерців, використовуючи простонародне мовлення у формі діалогу. Ролі в цих сценках грали актори й акторки.
Від II ст. до н.е. набув розвитку новий жанр національного римського театру — комедія тогата, яку назвали так, бо її персонажі носили римську тогу. А сюжети відображали життя ремісників.
У Давньому Римі існував і класичний театр. Його вистави відбувалися під час церемоній, свят. Зазвичай сценічні дійства поєднувалися з битвами гладіаторів.
3. Давньоримський театр у Босрі. Сирія
4. Маски, які прикрашали будівлю театра міста Остія. Лація, Італія
5. Маска Паппа
• Перші театральні будівлі в Давньому Римі з'явилися в 2-1 ст. до н.е. Їхня архітектура відрізнялася від грецької: скена була майже вдвічі довшою, будували сходи від місць для глядачів до орхестри. Окрім того, у римському театрі з'явилася завіса, яку перед початком вистави опускали до щілини в підлозі, а наприкінці піднімали.
У класичних театральних дійствах брали участь професійні актори — гістріони. На відміну від давньогрецького театру, де професія актора була шанованою, у Римі акторів прирівнювали до нижчих верств суспільства й навіть ставили на один рівень із рабами. Проте історія давнього театрального мистецтва зберегла імена талановитих гістріонів — трагіка Езопа й коміка Росція.
1. Статуетка римського актора-трагіка
2. Мозаїка «Актори та музикант, який грає на авлосі». Помпеї, Італія
• Перегляньте в мережі Інтернет відео, яке допоможе вам узагальнити відомості про театр Давнього Риму. Які жанри вистав найбільше цікавили римлян? Поміркуйте й висловіть припущення, як значення слова «актор» характеризує зміст професії.
• Спочатку римські актори грали без масок, публіка могла бачити їхню міміку. Костюми використовували на кшталт грецьких. Проте актори трагедій прагнули якомога яскравіше підкреслювати створювані образи, надавати їм значущості. Тому згодом котурни стали виготовляти з дерев'яними підставками, що збільшували зріст актора на 20 см, а до театральних масок додалися пишні перуки.
3. Вуличні музиканти (давньоримська фреска з вілли Кампа Варано)
4. Давньоримська статуетка міма; 5. Давньоримська статуетка акторки
ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ
Варіант 1. Влаштуйте поетично-акторський батл. По черзі декламуйте рядки вірша українського поета М. Рильського «Плещуть на вогкому березі води...», наслідуючи хор давньогрецького театру трагедії. Разом придумайте й виконайте ритмічний супровід до твору.
Варіант 2. Об'єднайтеся в пари. Розіграйте в стилі римських ателланів одну з байок Езопа. Придумайте виразні жести й передайте ними характери персонажів.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
• Що стало підґрунтям для виникнення театрального мистецтва в Давній Греції?
• Дайте визначення поняттям, що означають складові античного театру (орхестра, скена, театрон).
• Чим відрізняється акторське мистецтво мімів від мистецтва трагедійного?
• Які художні прийоми й особливості костюма використовували античні актори, щоб створити сценічний образ?
> 