Географія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Кобернік

§ 7. Структура населення та процеси урбанізації в Європі

Вікова та статева структура населення регіону. Більшості країн Європи притаманний регресивний тип вікової структури, що сформувався за першого типу відтворення населення. Для нього характерні мала частка дітей (17-21 %) і велика частка літніх людей (18-24 %). Частка людей працездатного віку становить 55-60 %, але вона поступово скорочується. Так, в Італії, Іспанії, Росії прогнозується скорочення кількості людей працездатного віку на 42 %, у Німеччині та Бельгії - на 28 %, навіть у Франції, де один із найвищих показників народжуваності, починається такий спад.

• Поміркуйте, які проблеми постають перед країнами Європи у зв’язку з регресивним типом вікової структури населення. Як країни долають ці проблеми?

У статевій структурі населення Європи питома вага жіночого населення вища (52 %) від чоловічого (48 %). Це зумовлено в основному біологічними причинами.

Національна, мовна та релігійна структура населення. На території Європи проживає майже 90 різних за культурним та етнічним складом націй (без урахування азійської частини Росії). 33 з них є титульними державотворчими націями, що відбивається в назвах країн. 8 європейських націй належать до найчисленніших у регіоні (понад 30 млн осіб): російська, німецька, французька, англійська, італійська, іспанська, українська та польська.

У межах держав проживають численні етнічні та національні меншини, які становлять близько 14 % населення регіону. За національною структурою населення більшості країн Європи є однонаціональним, оскільки етнічні межі в основному збігаються з державними кордонами. Багатонаціональних країн лише п'ять: Велика Британія, Іспанія, Швейцарія, Молдова та Росія. Двонаціональною є Бельгія.

95 % населення Європи говорить мовами індоєвропейської мовної сім'ї, до якої належать різні гілки та мовні групи. Найпоширенішою в Європі є німецька мова. Нею користуються в шести країнах. Єдиною державною мовою німецька є в Німеччині, Австрії та Ліхтенштейні, а також однією з державних - у Швейцарії, Люксембурзі та Бельгії.

Крім того, частина населення Європи говорить мовами уральської мовної сім'ї, фіно-угорської гілки. Такими є угорська, фінська, естонська, а також мови народів Приуралля в Росії. На Мальті говорять мовою, близькою до арабської, яка належить до семіто-хамітської мовної сім'ї. Гагаузька та кримськотатарська мови належать до алтайської мовної сім'ї, тюркської гілки.

• Пригадайте, які народи живуть у багатонаціональних країнах Європи. У яких державах найгостріше постали національні проблеми? Які існують способи їх подолання?

За релігійною належністю абсолютна більшість народів Європи сповідує християнство, яке представлене трьома основними гілками. Католицтво переважає в Південній та Західній Європі; протестантизм - у Північній Європі; православ'я - у Східній Європі. Мусульманство (іслам) сповідують в Албанії, Боснії і Герцеговині, у Приураллі в Росії. В Україні мусульманство представляє кримськотатарське населення.

Українська діаспора в країнах Європи. У Європі поза межами України живе багато людей українського походження. Українською діаспорою вважаються лише ті, хто живуть поза межами етнічних українських земель і відчувають духовний зв'язок з Україною. Умовно українську діаспору поділяють на східну (у межах колишнього Радянського Союзу) та західну (поза межами колишнього СРСР).

Українська діаспора в Європі почала формуватися з масової еміграції українців в останню чверть XIX ст. Причиною першої хвилі еміграції було аграрне перенаселення. Тоді основний потік найбідніших українських селян у пошуках кращого життя був спрямований до Америки. Українська діаспора в Російській імперії була майже вся хліборобською. Її було скеровано в Поволжя, на Урал, а пізніше до Західного Сибіру (Сірий Клин) та на Далекий Схід (Зелений Клин).

Перша світова війна спричинила другу хвилю масової української еміграції вже з політичних причин. Головним скупченням нової еміграції стала Європа. Так виникли осередки української діаспори в Чехословаччині, Німеччині, Польщі, Франції, Бельгії, Австрії, Румунії, Югославії. У 20-х рр. XX ст. почалася «заробітчанська» еміграція із західних українських земель до Франції.

Третя хвиля еміграції і значне розширення української діаспори в Європі відбулися після Другої світової війни. Багато українського населення в результаті війни опинилося в Німеччині та Австрії. Нова потужна українська громада виникла у Великій Британії, зміцніли громади у Франції, Бельгії, Нідерландах. Найчисленнішою була українська діаспора в Польщі, яка складалася з українського населення, що його поляки переселили на західні й північні землі, які до 1945 р. належали Німеччині. У Польщі, Чехословаччині, Румунії, Югославії українці набули статусу національних меншин і мали культурно-суспільні організації, школи, пресу, видавництва. У Радянському Союзі українська діаспора хоч кількісно й перевищувала решту української діаспори в Європі, проте була розпорошена по всіх республіках СРСР. Українські преса, театри, клуби, школи поза межами УРСР із середини 1930-х років були ліквідовані, українці зазнали асиміляції.

Після здобуття незалежності почалася четверта хвиля еміграції з України. Українці виїжджають, зокрема, у Португалію, Іспанію, Чехію, Італію через непевний економічний стан всередині країни. Окрім фізичних міграцій, набуло поширення явище «відпливу розуму» з України. Нині українська діаспора відома у 21 країні Європи (табл. 3).

Таблиця 3

Українська діаспора в Європі

№	Країна	Чисельність, тис. осіб	Східна або західна діаспора	№	Країна	Чисельність, тис. осіб	Східна або західна діаспора
1	Росія	1928	Східна	12	Литва	16	Східна
2	Молдова	442	Східна	13	Велика Британія	12	Західна
3	Білорусь	159	Східна	14	Словаччина	7	Західна
4	Чехія	54	Західна	15	Австрія	6	Західна
5	Румунія	51	Західна	16	Сербія	5	Західна
6	Португалія	48	Західна	17	Бельгія	5	Західна
7	Латвія	46	Східна	18	Боснія і Герцеговина	4	Західна
8	Польща	38	Західна	19	Угорщина	3	Західна
9	Франція	35	Західна	20	Болгарія	2	Західна
10	Естонія	23	Східна	21	Хорватія	2	Західна
11	Німеччина	20	Західна

Система розселення в регіоні. Розселення в Європі характеризується високими густотою населення та рівнем урбанізації. Середній показник густоти населення становить 65 осіб/км². Європа - один з трьох ареалів світу з максимальною густотою населення. Найбільшого значення цей показник досягає в чотирикутнику міст Ліверпуль (Велика Британія) - Гамбург (Німеччина) - Базель (Швейцарія) - Париж (Франція). Там густота населення зростає до 1 000-3 000 осіб/км², на заході Німеччини - навіть до 5 000, в Нідерландах - до 7 000 осіб/км². До держав з найвищим показником густоти населення у світі належить ряд європейських країн: Монако (20 000 осіб/км²), Ватикан (1 914 осіб/км²) і Мальта (1 682,5 осіб/км²). Найменший показник серед країн Європи має Ісландія - 3,9 особи/км².

• 1. Поясність причини високої густоти населення в Європі. Поміркуйте, які чинники спричиняють коливання густоти населення в межах регіону. 2. За таблицею 1 (с. 12) обчисліть середню густоту населення в Україні. Порівняйте її з країнами з різних субрегіонів Європи.

Нині рівень урбанізації в Європі становить 73,2 %. Відповідно до офіційних прогнозів частка міського населення Європи стабілізується на рівні 82 %. Найбільшими її показниками вирізняються Монако - 100 %, Бельгія - 98 %, Мальта - 95 %, Ісландія та Сан-Марино - 94 %, Нідерланди та Люксембург - 90 %. Середній рівень урбанізації мають лише дві європейські держави: Молдова - 45 % та Боснія і Герцеговина - 40 %; низький рівень - Ліхтенштейн (14 %).

У Європі існує 36 міст-мільйонерів (без азійської частини Росії). Серед них до міст-мультимільйонерів належать Москва (12,4 млн осіб), Лондон (8,7 млн осіб) та Санкт-Петербург (5,3 млн осіб). Серед міст-мільйонерів є два українські міста: Київ (2,9 млн осіб) і Харків (1,4 млн осіб).

Європа - батьківщина міських агломерацій. Нині їх у регіоні є близько 400, серед яких 62 агломерації з населенням понад 1 млн осіб, у яких проживає 27 % міського населення Європи. Найбільшими з них є Лондонська (13,9 млн осіб), Московська (12,7 млн осіб), Паризька (11,3 млн осіб), Рейн-Рур (11 млн осіб), Голландська (6 млн осіб), Київська (5,2 млн осіб). Мадридська (5,1 млн осіб), Міланська (4,1 млн осіб), Верхньосілезька (4 млн осіб).

Унаслідок зростання сусідніх агломерацій у Європі сформувалися мегалополіси Англійський (або Лон-Лів) та Прирейнський, у кожному з них проживає 30-35 млн осіб.

Англійський мегалополіс вбирає не менш ніж два десятки великих агломерацій, які разом займають близько 50 тис. км² (мал. 15). Прирейнський мегалополіс є міждержавним. Він утворився на основі трьох великих агломерацій уздовж річки Рейн у західній частині Німеччини, Голландської агломерації на території Нідерландів та Лотаринзької на сході Франції.

Мал. 15. Англійський мегалополіс

Особливості процесів урбанізації в Європі. Процес урбанізації в Європі пройшов чотири послідовні стадії. Перша - власне урбанізація (від лат. urbanus - міський), за якої відбувалася концентрація населення в містах, особливо великих, що тривала в Європі до середини XX ст. Згодом почали загострюватися «хвороби урбанізації»: шум, стрес, забруднення довкілля. Через те міський спосіб життя перестав влаштовувати людей з високими статками, а також літніх людей, особливо чутливих до погіршення стану довкілля, росту злочинності, транспортних проблем тощо.

Із 50-60-х років XX ст. було помічено, що населення великих міст Європи почало скорочуватися. Люди залишали центральні райони міст, що почали спеціалізуватися на сфері послуг і перетворюватися на ділові центри або занепадати. Так розпочалася друга стадія урбанізації, яка одержала назву субурбанізація (від лат. sub - під, біля і міський). Це процес відтоку міського населення до передмість, унаслідок якого розвивається приміська зона й формуються великі міські агломерації. Причому в ядрі такої агломерації живе лише ¹/₃-¹/₄ населення, основна маса людей - у передмістях і містах-супутниках.

Перехід до третьої стадії відбувся в 70-х рр. XX ст., коли зростання міських агломерацій уповільнилося і посилився відтік населення і виробництва у невеликі містечка та сільську місцевість, де ціни на землю значно нижчі, робоча сила дешевша, а умови довкілля сприятливіші. Так виник процес рурбанізації (від англ. rural - сільський та міський) - поширення міських форм і умов життя на сільську місцевість.

Наприкінці XX ст. урбанізація в Європі набула нових форм і перейшла до четвертої стадії. Почалося повернен ня людей з високими та середніми статками в перебудовані квартали міст, які до того вважалися непрестижними для проживання. Так розпочався процес протилежний субурбанізації - джентрифікація (від англ. gentrification - облагороджування) - реконструкція та оновлення раніше непривабливих частин міста й переїзд до них заможних верств населення.

• Поміркуйте, з яких стадій складався процес урбанізації в Україні.

Світові міста в Європі. У світі є такі міста, що відіграють важливу роль не лише в житті країни, а й економічному та політичному житті всього світу. Їх називають світовими (глобальними) містами, або альфа-містами. Такі міста вирізняються проведенням там міжнародних зустрічей, наявністю штаб-квартир міжнародних організацій тощо.

Таблиця 4

Світові міста в Європі

Місце у світі	Місто	Тип	Країна
1	Лондон	Альфа++	Велика Британія
4	Париж	Альфа+	Франція
11	Мілан	Альфа	Італія
15	Мадрид	Альфа	Іспанія
18	Москва	Альфа	Росія
19	Франкфурт-на-Майні	Альфа	Німеччина
21	Амстердам	Альфа	Нідерланди
25	Брюссель	Альфа	Бельгія
30	Дублін	Альфа-	Ірландія
32	Цюрих	Альфа-	Швейцарія
34	Мюнхен	Альфа-	Німеччина
37	Варшава	Альфа-	Польща
39	Відень	Альфа-	Австрія
41	Барселона	Альфа-	Іспанія
45	Лісабон	Альфа-	Португалія
48	Дюссельдорф	Бета+	Німеччина
50	Прага	Бета+	Чехія
52	Рим	Бета+	Італія
53	Гамбург	Бета+	Німеччина
56	Берлін	Бета+	Німеччина
57	Афіни	Бета+	Греція
60	Копенгаген	Бета+	Данія
64	Будапешт	Бета	Угорщина
66	Люксембург	Бета	Люксембург
72	Осло	Бета	Норвегія

Місце у світі	Місто	Тип	Країна
73	Київ	Бета	Україна
75	Бухарест	Бета	Румунія
76	Манчестер	Бета	Велика Британія
85	Бірмінгем	Бета-	Велика Британія
88	Женева	Бета-	Швейцарія
93	Братислава	Бета-	Словаччина
97	Штутгарт	Бета-	Німеччина
98	Софія	Бета-	Болгарія
99	Кельн	Бета-	Німеччина
101	Гельсінкі	Бета-	Фінляндія
112	Глазго	Гамма+	Велика Британія
118	Антверпен	Гамма+	Бельгія
123	Единбург	Гамма+	Велика Британія
126	Загреб	Гамма+	Хорватія
130	Белград	Гамма+	Сербія
134	Рига	Гамма+	Латвія
135	Валенсія	Гамма	Іспанія
140	Ліон	Гамма	Франція
142	Санкт-Петербург	Гамма	Росія
143	Лідс	Гамма	Велика Британія
146	Вільнюс	Гамма	Литва
147	Роттердам	Гамма	Нідерланди
153	Таллінн	Гамма-	Естонія

Нині складено перелік зі 153 світових міст, з них у Європі 48 (табл. 5). За значенням ці міста умовно поділяють на три типи: альфа (15 міст), бета (20 міст) та гамма (13 міст). Рейтинг світових міст очолює Лондон, який відносять до типу альфа++. Серед українських міст до групи світових належить лише Київ, який посідає 73-тє місце та віднесений до типу бета. Світові міста вирізняються багатьма особливостями. Наприклад, Амстердам, Женева, Гаага - кількістю осіб іноземного походження; Лондон - довжиною метрополітену та авіапотоками; Москва та Лондон - кількістю осіб зі статком понад мільярд.

• 1. За таблицею 4 з'ясуйте, у яких країнах Європи є найбільше світових міст. 2. Визначте, які зі світових міст є столицями європейських держав, а які - ні.

1. Які особливості статево-вікової структури населення Європейських країн? 2. Розкажіть про національну, мовну та релігійну структуру населення європейського регіону. 3. Розкажіть, як сформувалася українська діаспора в країнах Європи. 4. Яких послідовних стадій зазнав процес урбанізації в Європі? 5. Поясніть поняття «субурбанізація», «рурбанізація», «джентрифікація». 6. Як ви розумієте поняття «світове місто»? Наведіть приклади світових міст у різних субрегіонах Європи. 7*. Поясніть на конкретних прикладах, чи відбуваються явища «субурбанізацїї» та «джентрифікацїї» в Україні.