Підручник з Художньої культури. 10 клас. Климова

Тема 2. Музична культура

Музикальність — одна з визначних національних рис українського народу. Музичні традиції на території сучасної України існують із прадавніх часів. Про це свідчать археологічні розкопки первісних стоянок, давніх слов’янських поселень та давньогрецьких міст. Музичні інструменти, винайдені прадавніми народами, перейшли у спадок українській культурі й досі становлять основу нашої народної інструментальної музики.

Багату спадщину залишила по собі культура княжої доби. Саме в ті часи сформувалися такі пісенні жанри, як величальна пісня й билина, що за кілька століть переростуть у козацькі думи та історичні пісні — зразки самобутнього українського музичного мистецтва. За часів Київської Русі закладались основи ще одного напряму музики — церковного співу.

§ 5. Первісні музичні інструменти. Музична культура східних слов'ян, античних міст Північного Причорномор'я

У багатьох народних піснях та обрядах ми бачимо відлуння далекої музичної давнини, пов’язаної з обожнюванням природи, коли небо, сонце, ліс, луки уявлялися людям живими істотами. Давні вірування наших пращурів, їхній життєвий уклад, світосприйняття — усе це втілювалось у піснях, що супроводжувалися грою на простих музичних інструментах. Саме ця творчість і стала фундаментом для розвитку української національної музичної культури, яка по праву вважається однією з найкращих у світі.

Первісні музичні інструменти

Музична культура бере свій початок із прадавніх часів, і, на думку вчених, перші прояви музичного мистецтва на українських землях спостерігалися вже близько сорока тисяч років тому. Деякі археологічні знахідки палеолітичної доби свідчать про зародження музичної культури та появу перших музичних інструментів, які, вочевидь, були схожими в усіх народів світу. Це видно зі зразків, знайдених у багатьох країнах, у тому числі й в Україні. Наприклад, на палеолітичній стоянці Молодове (Чернівецька область) львівською археологічною експедицією 1953 року знайдено чотири флейти з рогу північного оленя. Одна з них мала дуже складну як на той час конструкцію: на її корпусі лишилися сліди шести отворів, за допомогою яких можна було відтворювати цілий звукоряд.

Шумовий браслет. Стоянка Мізин

Безцінною знахідкою під час археологічних розкопок на Мізинській стоянці є вироби з кісток мамонта, поверхня яких покрита лінійним розписом, виконаним червоною вохрою, змішаною з кістковим жиром. Дослідники інтерпретували їх як музичні інструменти, що застосовувалися для супроводу танців.

Музичним інструментом є, очевидно, і шумовий мізинський набірний браслет, що виготовлений із пластин бивня мамонта, гравійований меандровим орнаментом і складається з п’яти окремих незамкнених кілець.

Дещо інші музичні інструменти, а саме сім дудочок із пташиної кістки періоду неоліту, знайдено 1931 року в Маріупольському могильнику, що на Донеччині.

Інтонаційними джерелами прадавнього музичного мистецтва за різними дослідженнями вважаються інтонації експресивного мовлення, спів птахів та голоси тварин, ритми роботи первісних людей, їхні звукові сигнали та магічні заклинання. Загалом, первісне музичне мистецтво мало синкретичний характер: пісня, танець і поезія були поєднані і часто супроводжували обряди, працю, події родинного життя тощо. В уявленні людей музика й музичні інструменти відігравали важливу роль оберегів під час заклинань та молитов. У музиці вбачали засіб захисту від злих духів, привертання добрих божеств.

Музична культура східних слов'ян

Давні слов’яни вшановували пращурів та поклонялись язичницьким богам. Поклоніння здійснювали в храмах і капищах з ідолами. Релігійні обряди на честь Перуна (бога грому й блискавки), Стрибога (бога вітрів), Ярила (бога сонця), Лади (богині кохання) супроводжувались співами, ритуальними танцями, грою на музичних інструментах і завершувались спільним застіллям. Слов’яни вшановували не лише язичницьких богів, але й місця, де вони живуть: ліси, гори, річки та озера.

За припущеннями дослідників, пісенна й інструментальна творчість того часу розвивалися у тісному взаємозв’язку. Імовірно, що саме обрядовий спів сприяв виникненню музичних інструментів із встановленням їхнього музичного строю, оскільки храмові пісні-молитви виконувались із музичним супроводом.

Пісенну творчість давніх слов’ян поділяють на календарно-обрядову та родинно-обрядову.

Відтворення слов'янського ритуалу на честь бога Ярила

Відтворення слов'янської музики етнографічним гуртом «Лада»

Календарно-обрядові пісні нерозривно пов’язані з порами року, відповідними звичаями і землеробством. Жанрами календарної музичної творчості є веснянки, гаївки, русальні, купальські та жниварські пісні, колядки і щедрівки. Виконання цих пісень часто супроводжувалося театралізованими обрядовими діями, хороводами. Оскільки вони були ритуальними, то мали закличний, піднесений характер.

У яких українських народних календарно-обрядових піснях, що відомі вам з уроків музичного мистецтва, згадуються східнослов'янські божества? Назвіть їх.

Родинно-обрядові пісні супроводжували знаменні події в житті людини (народження, весілля, похорон тощо) та відображали особистісні взаємини між членами родини, громади. До жанрів цієї музичної творчості відносять весільні пісні, колискові, плачі, голосіння. За характером виконання родинно-обрядові пісні були урочистими, веселими (весільні), ліричними (колискові) або жалобними (плачі), вони художньо втілювали особисті почуття та емоційні стани людини в різних життєвих ситуаціях.

Найвідомішими серед музичних інструментів були гусла, сопілка, гудок, бубон, дзвіночок, ріжок, барабан (било). Цікаво, що ударні інструменти використовували не лише під час обрядових дійств та ігрищ, а ще й у військовій справі та на полюванні як ритмічний супровід.

Музичні інструменти східних слов'ян: гусла, барабан, бубон, сопілки, сурма, гудок

Гусла — один із найдавніших музичних інструментів. Історичні пам'ятки свідчать, що слов'яни ще в IX ст. вражали своєю грою на гуслах царів Візантії.

Імовірно, що своєю назвою цей інструмент завдячує пружно натягнутій тятиві лука, яка в мові східних слов'ян так і називалася — «гусла». Щоб отримати мелодійний звук, достатньо було піднести до неї порожню посудину і смикнути. Отже, струни та резонатор, що посилює їх звучання, — основний принцип щипкового інструмента.

Про музичну обдарованість слов’ян нерідко згадують давні історики, а фольклор, що зберігся, свідчить про багатство української пісенної культури, її жанрове розмаїття, своєрідність інтонаційного ладу. Він став основою розвитку нового музичного мистецтва в період формування музичної культури Київської Русі. Отже, розквіт культури періоду Київської Русі був підготовлений усім попереднім розвитком східнослов’янської культури.

Музична культура античних міст Північного Причорномор'я

Музична культура античних міст-полісів Північного Причорномор’я зберігала традиції античної Греції. Поети, архітектори, музики античних північнопричорноморських міст-держав були добре знайомі з надбаннями сучасної їм давньогрецької культури. Про це свідчать зображення музичних інструментів та розписи склепів, де поховані музики, а також численні скульптурні знахідки.

Серед музичних інструментів у Північному Причорномор’ї набули поширення ліра (карбувалася на ольвійських та пантікапейських монетах), кіфара, арфа, авлос (різновид флейти), орган, сурма, труба. На одній боспорській фресці І ст. н. е. зображено ансамбль музикантів, що рідко траплялося в античному мистецтві: тріо з двох флейт і ручного органа. В Ольвії знайдено кілька уламків кістяних авлосів, які свідчать про те, що мешканці міста грали на цьому інструменті.

Відомо, що на багатьох різних грецьких святах відбувалися музичні агони^*. Під час підготовки до них із музикантами займалися спеціальні вчителі, чиї імена збереглися в списках учасників змагань. Історичні пам’ятки свідчать, що серед них траплялися й вихідці з Північного Причорномор’я: наприклад боспорянин Ісія в III ст. до н. е. готував музикантів до свята в Дельфах.

^* Агон — своєрідне творче змагання між дійовими особами в еллінських комедіях, завдяки якому розкривається ідейний зміст твору.

На знайденій в Ольвії античній теракотовій статуетці IV—III ст. зображено навчання дитини гри на лірі: маленький хлопчик стоїть поряд із педагогом, який тримає в руці ліру. Ліра змальована також на предметах місцевого виробництва: на ольвійських монетах, формі для теракоти з фігуркою Аполлона з лірою.

Музичні інструменти Північного Причорномор'я: а) ліра; б) авлос; в) кіфара

Зображення іншого музичного інструмента — барбітона — збереглося на червонофігурному лекіфі з Ольвії. Вазописець першої третини V ст. намалював музиканта, який сидить на стільці.

Червонофігурний лекіф із зображенням гри на барбітоні. Ольвія

Одне з давніх зображень кіфари збереглося на кратері, знайденому на острові Березань. Його розписав вазописець із малоазійського міста Клазомени в першій половині VI ст. На центральному фризі він зобразив урочисту, вочевидь ритуальну, ходу за участю чотирьох жінок, які грають на кіфарах.

Зображення ритуальної ходи жінок із кіфарами, о. Березань

Античність, її культура і мистецтво — вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення для створення прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального й духовного прогресу людства, його майбутнє.

• Які джерела свідчать про зародження музичної культури та появу перших музичних інструментів у добу палеоліту?

• Із чого виготовлялися музичні інструменти в добу палеоліту?

• Схарактеризуйте спосіб музикування, що переважав у східних слов'ян.

• Назвіть музичні інструменти, поширені в античних містах-полісах Північного Причорномор'я.

• Зробіть власноруч імпровізований музичний інструмент, використовуючи будь-які природні матеріали.

• Створіть сторінку альбому «Музичні інструменти східних слов'ян».

• Робота в групах: доберіть пісні, вбрання та атрибути й відтворіть який-небудь календарний обряд, що виник на теренах України за часів давніх слов'ян.