Розділ IV. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XX СТ.

Тема 1. Образотворче мистецтво

Протягом XX століття українське мистецтво пройшло довгий, складний і суперечливий шлях розвитку. Цей період позначений виникненням нових мистецьких стилів і напрямів (переважно модерністського спрямування) у різних галузях художньої творчості, появою нових яскравих постатей, відходом багатьох митців від засад реалізму.

§ 25. Художня культура «розстріляного Відродження». Український авангард

Художня культура «розстріляного Відродження»

Українська художня культура XX ст. сповнена протиріч, досягнень і втрат. Соціальні потрясіння, жахливі світові війни, революції, надмірна політизація суспільного життя негативно позначилися на розвитку національної культури.

Культура України на початку століття розвивалася в надзвичайно складних умовах політичного протистояння. Багато митців були змушені емігрувати чи загинули, безліч культурних цінностей було знищено.

Проте саме в цей період було закладено основи «українського Відродження» — сплеску української культури 20-х років XX ст. Головними здобутками української культури стали: заснування українських університетів; створення нових україномовних шкіл, гімназій, збільшення кількості українських підручників; заснування Національної бібліотеки України, Національної галереї мистецтв, Українського національного театру (під керівництвом О. Саксаганського) та «Молодого театру» (під керівництвом Леся Курбаса).

Найпомітнішими подіями в образотворчому мистецтві стали відкриття Української академії мистецтв, початок роботи школи живопису під керівництвом М. Бойчука, талановиті роботи Г. Нарбута, В. Кричевського, О. Мурашка. У царині музики плідно працювали композитори О. Кошиць, М. Леонтович, Л. Ревуцький, Г. Верьовка, Б. Лятошинський. Почало розвиватися українське кіномистецтво.

Фундатори Української академії мистецтв. Зліва направо сидять: А. Маневич, О. Мурашко, Ф. Кричевський, М. Грушевський, І. Стешенко, М. Бурачек; стоять: Г. Нарбут, В. Кричевський, М. Бойчук

Здобутки митців були досить вагомими, але згодом українська культура зазнала жорстокого тиску держави на всі її напрями та стилі. У 30-х роках XX ст. розпочалося справжнє винищення української культури. У результаті були знищені майже всі діячі національної культури та інтелігенція. На противагу «українському Відродженню» двадцятих років, тридцяті роки називають добою «розстріляного Відродження».

О. Богомазов. Трамвай

Б. Кустодієв. О. Мурашко працює

Український авангард

Двадцяті роки XX ст. характеризуються складністю і суперечливістю художньо-естетичних тенденцій, творчих пошуків. В Україні організовувалися різні творчі об’єднання художників, до складу яких входили як художники-реалісти, так і художники модерністських та імпресіоністичних уподобань. Точилася гостра боротьба художників-реалістів із представниками нових художніх течій, які орієнтувалися на європейське мистецтво, вважаючи реалістичний метод таким, що не відповідає культурним потребам сучасного суспільства. Саме на двадцяті роки припадає стрімкий зліт великих українських авангардистів К. Малевича, Д. Бурлюка, М. Бойчука, О. Архипенка, О. Богомазова, О. Екстер.

Казимир Малевич — художник-авангардист, один із засновників супрематизму і кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва. Брав участь у виставках, де представляв свої роботи, написані в стилі неопримітивізму («Селяни в церкві», «Збір урожаю») та кубофутуризму («Англієць у Москві»). Найвідоміший твір художника — «Чорний квадрат».

Поняття «український авангард» введено в ужиток французьким мистецтвознавцем Наковим для виставки «Tatlin's dream», улаштованої в Лондоні 1973 року. Саме тоді Захід уперше побачив праці світового рівня невідомих авангардистів України — В. Єрмилова і О. Богомазова. Ця подія привернула увагу до видатних українських майстрів авангарду — К. Малевича, Д. Бурлюка, В. Татліна, роботи яких набули популярності в усьому світі.

Д. Бурлюк. Весна в селі

К. Малевич. Три жінки на дорозі

Олександр Богомазов — визначний теоретик українського авангарду, блискучий педагог, автор трактату «Живопис і Елементи», в якому викладено роздуми про суть живопису та його вплив на глядача.

Г. Нарбут. Сторінка «Української абетки»

Яскравою сторінкою в українському мистецтві є творчість художника Георгія Нарбута. Його цілком справедливо називали одним із найвидатніших графіків сучасності. Як знавець українського стародавнього мистецтва і геральдики, Г. Нарбут виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював книги «Малоросійський Гербовник», «Герби гетьманів Малоросії», «Старовинна архітектура Галичини», «Стародавні садиби Харківської губернії», розробив проекти Державного Герба і Печатки Української держави. Г. Нарбут — автор перших українських банкнот і поштових марок.

К. Малевич. Англієць у Москві

Визначним досягненням Нарбута й усієї української графіки є «Українська абетка», в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Г. Нарбут об’єднав досягнення української рукописної та друкованої книги і західноєвропейських майстрів шрифту.