Підручник з Художньої культури. 10 клас. Климова

Тема 2. Музична культура

Золотою добою українського музичного мистецтва можна вважати XVII—XVIII ст. У музиці того періоду формуються і закріплюються характерні риси, що відрізняють її від музичного мистецтва інших народів. У пісенній народній культурі великого значення набувають жанри думи та історичної пісні. Кардинальні зміни відбуваються в духовній музиці, вона відбиває могутнє відродження творчих сил українського народу.

§ 12. Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів і лірників. Церковний спів

Думи

Жанр думи^* притаманний лише українській національній культурі. Його появу дослідники пов’язують із козаччиною, оскільки основним мотивом дум була боротьба козаків за незалежність Батьківщини.

^* Дума — розгорнута музично-поетична розповідь-імпровізація в супроводі музичного інструмента (зазвичай кобзи, ліри, бандури чи торбана).

Уже з XV—XVI ст. історичні думи та пісні стали одним із найяскравіших явищ української народної музики.

Які думи звучали на уроках музичного мистецтва? Які події в них оспівувались?

Безпосереднім джерелом виникнення дум стала традиція історичних та величальних пісень часів Київської держави, що прославляли князів, військові походи та інші історичні події.

Залежно від змісту, думи умовно можна розподілити на цикли. Зокрема більша частина дум присвячена боротьбі з турецькими та польськими поневолювачами. Так, до «татарського» циклу належать думи «Про Самійла Кішку», «Про трьох братів Азовських», «Про Марусю Богуславку» та ін. Виділяють також думи «польського», «шведського» циклів, про Січ та її руйнування, гайдамаччину, панщину і про волю. Творцями і виконавцями дум та історичних пісень були кобзарі.

А. Безпечний. Бандурист

М. Дерегус. Дума про козака Голоту

За змістом думи подібні до історичних пісень, а за виконанням — до плачів, голосінь. Авторами дум були переважно учасники козацьких битв і походів, а виконували їх кобзарі, лірники, бандуристи речитативом у супроводі своїх інструментів.

За обсягом думи більші, ніж історичні пісні, складніші за будовою та відзначаються молитовною формою. Початком думи є зачин, що вказує на місце або час дії, як, наприклад, у «Думі про козака Голоту»: «Ой полем, полем килиїмським, то шляхом битим ординським, ой там гуляв козак Голота».

Розповідь про основну подію в думі (після зачину) зазвичай дуже детальна й уповільнена додатковими епізодами, описами одягу, вчинків героїв, словами-повторами. Кінець думи присвячувався прославленню героїв.

Пам'ятник М. Богуславці. Київська обл.

Особливістю дум є також неподільність на строфи і нерівномірність рядків. Рядки в думі можуть бути й не заримованими, але виконується дума завжди з виразним ритмом. Таким чином, виконавець має можливість змінювати мелодію, слова, імпровізувати. Іван Франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам’ятками, створеними генієм самого народу.

Історичні пісні

Історичні пісні, як і думи, присвячені конкретним історичним подіям, оспівуванню історичних осіб. Найдавнішими з них є пісні, пов’язані з добою козаччини, зокрема — «Пісня про Байду», що змальовує народного улюбленця Байду Вишневецького, який потрапив у неволю і, зазнавши страшних катувань, не зрадив свою Батьківщину.

Які історичні пісні ви слухали та виконували на уроках музичного мистецтва? Які з них вам найбільше запам'яталися і чому?

Упродовж віків залишається популярною історична пісня-марш, присвячена героям-гетьманам Петрові Дорошенкові та Петрові Сагайдачному, «Ой, на горі та женці жнуть». Вельми шанована в народі також пісня-кант «Ой, зійшла зоря» — про Почаївську Божу Матір, яка врятувала монастир і всіх, хто в ньому сховався, під час турецької облоги.

Героями історичних пісень, як і героями дум, були Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс, Іван Богун та інші історичні діячі.

Історична пісня відрізняється від думи куплетною побудовою, римованими рядками та віршовим розміром.

Думи та історичні пісні є провідними жанрами української народної пісенної творчості. Їхні образи, захоплення українським історичним епосом знайшли своє втілення і в інших видах мистецтва.

О. Бубнов. Тарас Бульба

Мистецтво кобзарів і лірників

Кобзарське мистецтво тісно пов’язане з історією народу. Воно завжди хвилювало тих, хто любить і цінує українську народну пісню, шанує високу духовність цього мистецтва.

Кобза — щипковий інструмент, подібний до середньовічної лютні. Кобзоподібні інструменти були відомі вже в Київській Русі: зображення такого інструмента є на фресці в Софійському соборі.

Козацька кобза

Бандура поширилась в Україні з XV ст. і побутувала поруч із кобзою до XVIII ст., коли майже зовсім витіснила її. З того часу бандуру іноді також називають кобзою.

Ліра в Україні поширилася переважно в XVII ст. Своєрідність будови цього інструмента сприяла легкому його освоєнню сліпими лірниками: за допомогою клавіш можна вкорочувати струну, а ручка, яку обертає музикант, механічно видобуває звуки.

Зачатки кобзарства сягають глибокої давнини, і прототипами кобзарів вважають співців княжої доби. «Генеалогічне дерево наших українських бандуристів дуже високе, — писав Гнат Хоткевич. — Прямий їх попередник — се віщий Боян, “соловій старого времені”». Протягом століть кобзарство зазнавало змін, удосконалювалося, осучаснювалося, породжувало нові жанри. Але головним і об’єднуючим фактором кобзарства завжди був музичний символ України — кобза.

Козак-бандурист

Кобзарі і лірники — українські народні співці й музики — з давніх-давен були носіями української самосвідомості, творцями, хранителями і передавачами народної творчості у формі історичних пісень, дум, релігійних піснеспівів, а також казок і переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі. Своєю творчістю кобзарі утверджували дух українського народу. Вони зберігали й передавали наступним поколінням у найбільш доступній формі пісень-оповідань найважливіші знання про минуле.

Які імена кобзарів зустрічалися вам під час уроків музичного мистецтва? Які їхні або у їхньому виконанні твори ви слухали?

Незрячі співці утворювали братства або гурти, в яких існували майстри й учні. Там упродовж двох років опановували кобзарську майстерність. Незрячі кобзарі зазвичай були не жебраками, а професійними виконавцями, які грою на бандурі та співом заробляли собі на життя. Історично виокремилися три типи кобзарів. Співці першого типу виконували думи та пісні, не вносячи у виконання творчого елементу. Другий тип — найпоширеніший — кобзарі-імпровізатори, які щоразу вносили у виконуваний твір якісь зміни, залежно від свого таланту, умов і часу виконання твору. До третього типу належали кобзарі — творці власних пісенних творів.

Церковний спів

Український церковний спів має давню історію. Протягом тисячоліття було вироблено оригінальні церковні розспіви, у яких відбилася співуча душа українського народу. У мистецтві церковного співу в Україні постійно відбувалися творчі процеси, завдяки яким давні мелодії змінювалися, набуваючи сучасних рис і живлячись від джерел народної пісенності.

Ранні форми багатоголосся в церковному хоровому співі виникли ще до XVI ст. Важливого значення в реформі церковного співу набула підготовка досвідчених регентів і співаків із метою піднесення художнього рівня релігійної служби. Основними центрами музичної освіти й зокрема церковного співу були братські школи. Серед найвідоміших — братські школи у Львові, Луцьку та перша українська академія — Острозька.

Визначним центром музичної освіти був Києво-Могилянський колегіум, що виник на основі братської школи й із 1701 року став академією. Музика посідала важливе місце в навчальному процесі колегіуму як одна з «семи вільних наук», а хор Києво-Могилянської академії досяг високого мистецького рівня співу як «перлина серед усіх хорів того часу».

Наприкінці XVIII ст. в академії відкрилися класи «нотного ірмолойного співу» та інструментальної музики, що поставило навчання музики, підготовку музикантів-регентів, кваліфікованих півчих, композиторів і теоретиків на ще більш професійну основу.

Вихованцями академії, а згодом і її викладачами були такі відомі діячі хорового мистецтва, як Йосип Мохов, Василь Лобовський, Іван Нестерович. Їхня діяльність сприяла здійсненню реформи церковного співу та впровадженню нової системи нотації, відомої під назвою «Київські знамена». Підготовка регентів, учителів співу, композиторів у Києво-Могилянській академії відіграла важливу роль у розвитку хорової культури, становленні музичного професіоналізму в Україні, а сформовані в академії традиції музичного виховання простежуються й у наш час.

• Що є джерелом виникнення дум та історичних пісень?

• Що є спільним, а що відмінним у змісті й способі виконання дум та історичних пісень?

• Як ви вважаєте, чому мистецтво кобзарів і лірників було й залишається глибоко шанованим в Україні?

• Яке місце займала духовна музика в житті людини?

• Доберіть народні думи та історичні пісні в аудіозаписі й створіть тематичну добірку староукраїнської музики «Хоровий літопис століть».

• Робота в групах: доберіть твори образотворчого мистецтва та фрагменти літературних творів, що ілюструють мистецтво українських кобзарів і лірників.