Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 2. 5 клас. Хворостяний

Вітаємо, друже / подруго!

Навіщо ти вивчатимеш українську мову і літератури?

Дивне запитання, подумаєш, мабуть, ти. Усі ж вчать, і я також маю. Подумай ще. Чим для тебе важливе вивчення мови? Ти навчишся розуміти та відчувати слово в усій його цілісності й неповторності, використовувати його, спілкуючись усно та письмово, читаючи й записуючи свої думки й почуття, використовувати знання і навички, спілкуючись у реальному та віртуальному світах. І поступово «збереш» свою мовну картину світу. Вивчене допоможе тобі створювати й підтримувати стосунки, досягати успіху в різних сферах життя, оскільки такі знання і вміння потрібні скрізь.

Ти, можливо, почнеш розуміти цінність мови для власного життя, і, впевнені, будеш берегти її, нашу українську мову — багату, мелодійну й виразну. Українська мова — державна мова. І кожна людина, яка мешкає в Україні, має її шанувати та вчити.

Ти також почнеш глибше розуміти літературу — мистецтво слова. Усвідомиш, що література допомагає людині пізнавати саму себе й інших людей, світ довкола.

Підручник створено для тебе. Щоб легше було орієнтуватися на його сторінках, ознайомся з рубриками та завданнями, які ти будеш виконувати.

Прочитай назви рубрик і їхній опис. Подумай, які завдання чекають на тебе.

У Рубриці Читаю для себе ти зможеш знайти імена авторів / авторок і назви творів, які ми радимо прочитати.

У Рубриці Пишу для себе тобі запропоновано теми для написання есеїв, щоб ти міг / могла письмово висловитися про свої думки та почуття щодо тем, які було розглянуто на уроках.

Ми живемо в інформаційному світі, тому в підручнику є рубрики Досліджую медіа (запропоновано завдання, щоб навчитися аналізувати медіатексти) і Віртуальний клас (допоможе навчитися використовувати можливості гаджетів для виконання різноманітних завдань). Інтернет пропонує безліч можливостей для списування відповідей, але це не дасть тобі міцних знань і навичок, які потрібно здобувати самостійно.

Рубрика Дискутую запропонує тобі поділитися своїми поглядами на проблему та дізнатися про погляди інших людей. Можливо, таке обговорення змусить подумати про проблему під іншим кутом зору.

Виконуючи завдання з рубрики Учися вчитися, ти з’ясовуватимеш, як тобі краще навчатися: який спосіб найкраще використати, щоб знайти потрібну інформацію, її опрацювати і зрозуміти, як її швидше запам’ятати, як вчитися концентрувати увагу й чому це важливо.

У рубриці Розв’язую проблемне завдання вміщено опис життєвих ситуацій, розгляд яких ти зможеш зробити після читання текстів.

У рубриці Працюю самостійно / удома вміщено завдання, які ти зможеш виконати самостійно на уроці або вдома.

Світ мови та літератури надзвичайно цікавий! Переконайся в цьому сам / сама!

Щиро — автори

Розділ 5. Від ідеї до результату

У цьому розділі ти:

• учитимешся планувати, розпоряджатися грошима й досягати успіху;
• дізнаєшся про успішних українців й українок, а також про те, як можна надихатися й надихати інших.

Ключові слова:

Синтаксис, члени речення, граматична основа речення, другорядні члени речення, пунктуація, однорідні члени речення, узагальнювальні слова.

Тема, ідея твору, художній образ, сюжет, характеристика персонажів, роман, повість, проблеми в тексті.

• Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки»
• Діана Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула»
• Льюїс Керролл «Аліса в Дивокраї»
• Марцін Щигельський «Театр невидимих дітей»
• Оксана Лущевська «Друзі за листуванням»
• Алан Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі»

Тема 5.1. Фантазую

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ. ГОЛОВНЕ ТА ЗАЛЕЖНЕ СЛОВА В СЛОВОСПОЛУЧЕННІ. РОМАН ЯК ЖАНР ЕПОСУ

Ти спілкуєшся з іншими, поєднуючи слова у словосполучення й речення. Правила поєднання слів для побудови зв’язних висловлювань вивчає синтаксис (від грец. — побудова, порядок, складання).

Словосполучення й речення — основні одиниці синтаксису.

1. Прочитай лексичні значення слова фантазія. Що ти робиш, коли фантазуєш?

2. Мозковий штурм. Для чого людині фантазія?

3. Прочитай. Назви слово, словосполучення і речення. Порівняй їх. Поясни різницю між словом, словосполученням і реченням.

фантазія / фантастична подія / Я люблю фантазувати.

Словосполучення — поєднання повнозначних слів, одне з яких головне, а інше залежне.

Слова у словосполученні поєднані граматично, тобто за допомогою закінчень і службових слів. Наприклад: фантазія (яка?) яскрава.

Якщо ти неправильно побудуєш словосполучення, то припустишся граматичної помилки.

4. Знайди головне та залежне слова в словосполученнях. Постав питання від головного слова до залежного.

Фантастична розповідь, уявив історію, читала вчора, казковий день, роздуми про щастя, мріяла лежачи.

5. Склади словосполучення зі слів.

Фантазія	Фантастичний	Фантазую
Бурхлива, безмежна, дитяча, ...	Звір, випадок, світ, ...	Про майбутнє, про подорожі, про зустрічі, ...

6. Розглянь схему. Розкажи, які сполучення слів не є словосполученнями.

7. Випиши словосполучення.

Постійно фантазую, я фантазую, яскрава фантазія, уявляю та фантазую, уявив мрію, буду фантазувати, мріяв учора, у мріях.

Фантазуючи, ти створюєш нові образи. Письменники також створюють нові художні образи — узагальнену і разом із тим конкретну картину людського життя чи навколишнього світу.

8. Прочитай рядки нижче й поміркуй, що ти «бачиш» у своїй уяві, коли читаєш їх.

1) Це не було звичайне світло, до якого ми звикли: воно сяяло тільки коли швидко-швидко рухалося, а коли хоч на хвильку зупинялося перепочити, тоді було видно, що насправді це фея — маленька, як дитяча долонька, і сама ще зовсім дитина.

2) По воді пробіг легкий дрож, сонце сховалося, тіні впали на воду й остудили її.

3) Посеред них, найчорніший і найбільший, у чорному кріслі розвалився Джеймс Гак...

4) Зорі скупчилися довкола будинку, ніби їм було цікаво побачити, що там буде далі; і пані Дарлінг не помітила, що одна чи дві зірочки ніби підморгують.

5) Місяць плив поміж хмарами в небі, коли Пітер вистрибнув зі свого дерева, озброєний до зубів і ще трошки, вирушаючи на небезпечні пошуки.

• Обговоріть у парах:

• 1) які слова з цих фрагментів допомагають створити яскравий образ;
• 2) що є спільного в тому, як ви уявляєте образи;
• 3) що є відмінного в тому, як ви уявляєте образи.

• Оберіть один фрагмент і намалюйте до нього швидку ілюстрацію, щоб зобразити те, як ви уявляєте зміст речення. Попроси свого партнера / партнерку вгадати, який фрагмент ти намалював / намалювала. Попроси його / її пояснити, на чому ґрунтується цей здогад.

9. Пригадай жанри епічних творів. Який із них найбільший за обсягом, а який — найменший?

Роман — місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплено життєві події, глибоко розкрито історію формування характерів багатьох персонажів.

10. Прочитай розповідь про Пітера Пена.

Пітер Пен — хлопчик, який не дорослішає та вміє літати. Він утік із дому та полетів у Кенсінгтонські Сади (у Лондоні), де познайомився з феями. Пізніше став жити на острові Небувалія в компанії хлопчиків, які загубилися в Кенсінгтонських Садах. У нього є власна фея Дзенька. Його лютий ворог — капітан Гак, якого звуть так відтоді, як крокодил проковтнув його руку, замість якої довелося приладнати залізний гак. Разом із рукою крокодил проковтнув годинник Гака, через що капітан піратів завжди знав, коли загроза близько, і тікав подалі.

• Розкажи, у яку пригоду міг би потрапити Пітер Пен. Запиши вигадану тобою пригоду.11. Прочитай художній текст.

• Чи хотілося тобі коли-небудь літати? Чому? Що б ти робив / робила, якби умів / уміла літати?

Джеймс Метью Баррі

ПІТЕР ПЕН

Роман

(Уривок, частина 1, скорочено)

Ще хвильку після того, як пан та пані Дарлінги вийшли з дому, світильники біля ліжечок трьох їхніх дітей горіли ясно.

Це були дуже милі світильнички, і хотілось би, щоб вони теж застали Пітера, але ось вогник біля ліжечка Венді почав кліпати і так солодко позіхнув, що два інші теж не змогли стриматися, і так, позіхаючи, усі троє загасли.

Але тепер кімнату осявало інше світло, у тисячу разів яскравіше, ніж вогники світильників. На той час, про який ми розповідаємо, це світло побувало вже в усіх шафах і шухлядках дитячої кімнати: у пошуках Пітерової тіні воно перерило весь гардероб і вивернуло навиворіт кожну кишеню. Це не було звичайне світло, до якого ми звикли: воно сяяло тільки коли швидко-швидко рухалося, а коли хоч на хвильку зупинялося перепочити, тоді було видно, що насправді це фея — маленька, як дитяча долонька, і сама ще зовсім дитина. Цю чарівну дівчинку звали Дзенька, на ній була вишукана сукня із сухого листка з низьким квадратним вирізом, яка підкреслювала красу її фігурки. Хоча, правду кажучи, ця фейка була трохи пухкенька.

Ще за мить після появи феї вікно знову прочинилося від подуву маленьких зірочок, і в кімнаті приземлився Пітер. Пів дороги він ніс Дзеньку на руках, і на нього натрусилося трохи чарівного пилу.

— Дзенько, — тихо покликав він, коли пересвідчився, що діти поснули, — Дзенько, ти де?

А вона тим часом залетіла в глечик, і їй там дуже сподобалось — вона ж іще ніколи в житті не бувала в глечику.

— Ой, та вилазь уже звідти і скажи мені: ти довідалась, куди вони запроторили мою тінь?

У відповідь пролунав найніжніший передзвін золотих дзвіночків. Це була мова фей, яку звичайні діти ніколи не можуть почути. Але якби ви все-таки колись почули її, то одразу впізнали б.

Дзенька сказала, що тінь лежить у величезній коробці. Пітер зрозумів, що величезна коробка — це комод, і кинувся до нього. Обома руками він повисував шухляди і повисипав усе, що в них було, на підлогу — так королі кидають милостиню в юрбу. Дуже скоро він відшукав свою тінь і на радощах зовсім забув, що Дзенька лишилася в шухляді — тепер уже зачиненій.

Якщо він узагалі коли-небудь замислювався над цим, то, мабуть, уявляв, що досить тільки їм із тінню опинитися поряд, і вони відразу зіллються докупи, як дві краплі води. Але цього не сталося, і Пітер зовсім розгубився. Він узяв у ванні мило, намилив тінь і спробував приліпити до себе — але все було марно. Пітера кинуло в дрож, він сів на підлогу і заплакав.

• Про що ти дізнався / дізналася? Що шукали Пітер і Дзенька? Чому хлопчик заплакав? Що буде далі?

Його плач розбудив Венді, і вона піднялася в ліжечку. Вона зовсім не злякалася, коли побачила, що в кімнаті на підлозі сидить незнайомець і плаче, — їй стало просто цікаво.

— Хлопчику, — увічливо запитала вона, — чого ти плачеш?

Пітер теж міг похвалитися гарними манерами — їх він перейняв у фей під час чарівних церемоній. Він гордо встав і вишукано вклонився. Це було дуже приємно, і вона теж вклонилася йому у відповідь — зі свого ліжечка.

— Як тебе звати? — спитав він.

— Венді Мойра Анжела Дарлінг, — кокетливо відповіла вона. — А тебе?

— Пітер Пен.

Вона спитала, де він живе.

— Секундочку праворуч, — відповів він, — і далі прямо, аж до ранку.

— Яка кумедна адреса!

Пітер образився. Йому вперше здалося, що, можливо, ця адреса справді кумедна.

— А по-моєму, ні, — сказав він.

— Я питала, — чемно сказала Венді, пам’ятаючи, що вона тут господиня, — про ту адресу, на яку можна надсилати листи.

Йому була неприємна згадка про листи.

— Я не чекаю листів, — зверхньо відказав він.

— А твоя мама?

— У мене немає мами, — сказав він.

Так, Пітер не тільки не мав мами — він не мав навіть найменшого бажання мати її.

Він думав, що люди занадто високої думки про мам.

Однак Венді відразу відчула себе причетною до трагедії.

— О, Пітере, тепер я не дивуюся, що ти плакав, — вигукнула вона, зіскочила з ліжечка і підбігла до нього.

— Я плакав не за мамою, — обурено відповів він. — Я плакав тому, що моя тінь ніяк не хоче триматися мене. Це єдине, що могло змусити мене заплакати.

— Твоя тінь відірвалась?

— Так.

На щастя, Венді добре знала, що робити.

— Я пришию її тобі, мій маленький джентльмене, — сказала вона, хоча Пітер був одного з нею зросту.

Венді вийняла торбинку зі швейним приладдям і пришила тінь до ноги Пітера.

— Може, її годилось би попрасувати, — глибокодумно промовила Венді, але Пітер, як-то хлопець, був абсолютно байдужий до свого зовнішнього вигляду, і тепер тільки й міг, що стрибати до стелі від щастя. Овва! Він уже й забув, що завдячує своїм щастям Венді. І вже думає, що сам, власноручно, причепив до себе тінь.

— Який же я кмітливий! — самозакохано кричав він. — Яка розумна в мене голова!

• Про що ти дізнався / дізналася? З ким познайомився Пітер? Як Венді допомогла Пітеру? Чи подякував він дівчинці? Чому? Перечитай останнє речення. Що ти думаєш про Пітера?

Хоч як прикро, але доведеться визнати, що оця марнославність* Пітера була однією з його визначальних рис. Додайте ще бездумну відвертість і побачите, що світ ще не знав такого зухвальця!

Венді аж остовпіла.

— Ти хвалько! — вигукнула вона з нищівним сарказмом**. — Хочеш сказати, я нічого для тебе не зробила?!

* Марнославний — якому притаманна надмірно висока думка про себе, зверхність, зарозумілість; пихатий.

** Сарказм — злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія.

— Чому? Ти теж зробила дещо, — мимохіть промовив Пітер і пострибав далі.

— Я — дещо? — образилась вона. — Добре, якщо я не можу допомогти, то принаймні можу піти — і вона з величезним почуттям власної гідності застрибнула в ліжечко і з головою накрилася ковдрою.

Щоб знову привернути її увагу, він зробив вигляд, ніби збирається іти геть, а коли цей план провалився, Пітер сів на краєчок ліжка і легенько поштурхав її ногою.

— Венді, — попросив він, — не втікай. Я ніяк не можу стриматися, коли мені щось вдається і я собою задоволений.

Але вона так і не висунула носа з-під ковдри, хоча й нашорошила вушка.

— Венді, — продовжував він голосом, перед яким не могла би встояти жодна дівчина у світі, — Венді, від однієї дівчинки завжди більше користі, ніж від двох десятків хлопців.

Отепер Венді кожним сантиметром відчула свою жіночність — і хоч тих сантиметрів було не так уже й багато, вона таки визирнула з-під ковдри.

— Ти справді так думаєш, Пітере?

— Аякже, справді.

— А я думаю, що це дуже люб’язно з твого боку, — заявила вона. — І тому я знову встаю!

Після цих слів Венді сіла поруч із Пітером на краєчок ліжка.

Коли виховані люди знайомляться, то зазвичай питають одне одного, скільки кому років; тож Венді, яка завжди любила робити все як слід, теж спитала Пітера про вік. Правду кажучи, це було не найприємніше для нього запитання: ситуація нагадувала екзамен, коли тобі дістається питання з англійської граматики, а ти готувався відповідати про англійських королів.

— Не знаю, — відповів він стурбовано, — але я ще зовсім молодий.

Пітер справді не знав, скільки йому років, у нього існували тільки певні припущення щодо цього, і він відважно зізнався:

— Венді, я втік із дому того ж дня, коли народився.

Це дуже здивувало Венді — і дуже зацікавило; вона чарівним граційним жестом торкнулася своєї нічної сорочки, натякаючи, що можна сісти ближче.

«Це сталося тому, що я почув розмову між татом і мамою, — пошепки пояснив він, — розмову про те, ким я буду, коли стану дорослим». Пітер розхвилювався. «Але я не хочу ставати дорослим дядьком, ніколи! — палко вигукнув він. — Я хочу завжди залишатися маленьким хлопчиком і бавитися. Тому я втік у Кенсінгтонські Сади і довго жив там серед фей».

Вона обдарувала його неймовірно захопленим поглядом, і він подумав, що це через ту відважну втечу — але насправді Венді подивилася на Пітера так тому, що він знався з феями. Вона жила звичайним домашнім життям, і знайомство з феями видавалося їй чимось казковим.

— Розумієш, Венді, коли перше дитя вперше засміялося, той сміх вибухнув тисячами іскор, і всі вони порозліталися по світу, і з кожної з’явилася фея.

Це була довга розмова, але Венді любила сидіти вдома і вести такі розмови.

— Відтоді, — розчулено продовжував він, — у кожного хлопчика і дівчинки має бути своя фея.

— Має бути? Але що, так не є?

— Ні. Бачиш, сучасні діти стільки всього знають, що дуже рано перестають вірити у фей, і щоразу, як котрась дитина каже: «А фей не буває!», — десь падає мертвою котрась фея.

Тепер і йому здалося, що вони вже досить часу присвятили феям; і в голові йому промайнуло, що Дзеньки довго щось не чути.

— Не уявляю, куди вона могла подітися, — він підвівся з ліжка і стурбовано покликав фею.

Серденько Венді затріпотіло від хвилювання.

— Пітере! — закричала вона, шарпаючи його. — Ти навіть не подумав сказати мені, що тут, у цій кімнаті, є фея!

— Вона була тут щойно, — відповів він нетерпляче, — ти часом не чуєш її? — і вони обоє прислухалися.

— Ніби якісь дзвоники дзвонять, — сказала Венді.

— От і добре, бо це і є Дзенька, і той дзвін — це мова фей. Здається, я вже теж її чую.

Звук долинав від комода, і Пітер зробив радісну міну. Ніхто ніколи не мав такого радісного вигляду, як Пітер, а його сміх переливався, як дзюрчання найдзвінкішого струмка. Він і досі сміявся своїм найпершим сміхом.

— Венді, — шепнув він, — здається, я зачинив її в шухляді!

Пітер випустив біднесеньку Дзеньку на волю, і вона зразу ж почала літати по кімнаті й люто дзеленчати.

А Венді навіть не слухала його:

— Пітере, Пітере! Хай би вона зупинилася, щоб я могла подивитися на неї!

— Вони ніколи не стоять на місці, — сказав він, але Венді встигла-таки розгледіти романтичну постать, яка на хвильку стала перепочити на годиннику із зозулькою.

— О, яка гарнесенька! — вигукнула вона, хоча личко Дзеньки все ще спотворювала люта гримаса.

— Дзенько, — миролюбно сказав Пітер, — ця панна дуже шкодує, що ти не її фея. Ти ж знаєш, що тобі не можна бути моєю феєю, бо я хлопчик, а ти — дівчинка.

На це Дзенька знайшла таку відповідь:

— Ти дурило, — і зникла у ванні.

— Бачиш, яка вона невихована фея, — вибачливо сказав Пітер. — Її називають Майстринька Дзенька, тому що вона вміє лагодити каструлі й чайники.

Переклад Наталі Трохим

• Чому автор називає Пітера марнославним? Чи поділяєш ти думку автора?

Чому Пітер говорить, що «...від однієї дівчинки завжди більше користі, ніж від двох десятків хлопців»?

Чому Дзенька образилася на Пітера?

• Як виникає тінь? Чи може людина загубити свою тінь?

12. Випиши з речення 2 словосполучення та 2 сполуки слів, які не є словосполученнями.

Тінь виникає тоді, коли є джерело світла.

13. Утвори фразеологізми зі словом тінь. Запиши в зошит разом із тлумаченнями.

Довідка. 1. Хто-небудь дуже змарнів, схуд, має змучений, виснажений вигляд. 2. Поширювати погану славу про кого-, що-небудь; ганьбити. 3. Бути занадто лякливим. 4. Не давати кому-небудь виявляти свої здібності, можливості.

• З одним із фразеологізмів (на вибір) склади речення. Запиши його в зошит.

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ І РЕЧЕННЯ

14. Порівняй записи у стовпчиках. У якому стовпчику записано словосполучення, а в якому — речення? Доведи.

подарувати наперсток	Я подарував наперсток.
чарівна казка	Пітер не знає казок.
випурхнули з гнізда	Пташенята випурхнули з гнізда.

• Спиши речення. Підкресли головні члени речення: підмети й присудки.

15. Прочитай продовження роману про Пітера Пена.

• Про що ти дізнався / дізналася з першого уривку роману про Пітера Пена? Чи зможуть Пітер і Венді потоваришувати? Чому?

Джеймс Метью Баррі

ПІТЕР ПЕН

(Уривок, частина 2, скорочено)

Тепер вони вдвох сиділи в кріслі, і Венді дошкуляла Пітерові своїми нескінченними запитаннями.

— Якщо ти вже не живеш у Кенсінгтонських Садах...

— Інколи я там буваю.

— Але де тепер твій дім, де ти живеш?

— Я живу із загубленими хлопчиками.

— Хто це такі?

— Це діти, які випадають із візочків, поки няні дивляться в інший бік. Якщо протягом тижня на них не подають у розшук, вони вирушають далеко-далеко, у Небувалію, і там собі живуть, як знають. Я — їхній командир.

— Уявляю собі, як це цікаво!

— Цікаво, — хитро промовив Пітер, — але ми такі самотні. Розумієш, нам бракує дівочого товариства.

— Як — серед вас немає жодної дівчини?

— Жодної. Ти ж знаєш, дівчатка не такі дурні, щоб вивалюватися з візочків.

Ця фраза дуже сподобалася Венді.

— Я думаю, — сказала вона, — це просто чудово, що ти так відгукуєшся про дівчат, бо, наприклад, Джон... — вона показала на братове ліжко, — Джон нас тільки зневажає.

— Розумієш, я зовсім не знаю казок. Жоден із нас, загублених хлопчиків, не знає жодної казки.

— Це якийсь жах! — злякалася Венді.

— Ти знаєш, — спитав Пітер, — чому ластівки ліплять гнізда під стріхами? Теж для того, щоб слухати казки. О, Венді, твоя мама якось розповідала тобі таку прекрасну казку!

— Яку це?

— Про принца, який не міг відшукати дівчину, що загубила кришталевий черевичок.

— Пітере, — схвильовано сказала Венді, — це була Попелюшка, і той принц знайшов її, і потім вони жили довго і щасливо.

Пітер так зрадів, що підскочив із підлоги, де вони обоє сиділи, і побіг до вікна.

— Куди це ти зібрався? — вражено вигукнула Венді.

— Треба розповісти про це всім!

— Ще не йди, Пітере, — благала вона, — я знаю стільки казок!

Він повернувся, і в його очах промайнув якийсь хижий вогник, який мав би насторожити її, але не насторожив.

— О, які казки я могла б вам розповідати! — вигукнула вона, і тут Пітер схопив її і потяг до вікна.

— Пусти мене! — обурилася вона.

— Венді, ходімо зі мною, будеш розповідати нам казки.

Звичайно, їй було дуже приємно чути таке прохання, але вона не погоджувалась:

— Ні, я не можу. Подумай про мою маму! Пітере, я не вмію літати.

— Я тебе навчу.

— О, літати — це прекрасно!

— Я навчу тебе, як осідлати спину вітру, і ми полетимо далеко-далеко.

— О-о-о! — захоплено вигукнула вона.

— Венді, Венді, подумай, поки ти спиш у своєму нудному ліжку, ми могли б разом літати в небі і розмовляти із зорями.

— О-о-о!

— І ще, Венді, — там є русалки.

— Русалки! З хвостами?

— З довжелезними хвостами.

— Невже? Я побачу русалку!

Пітер зробився хитрий, як старий лис.

— Венді, — казав він, — уяви, як ми всі будемо тебе шанувати.

Вона тремтіла всім тілом від хвилювання. Здавалося, ніби вона зі всієї сили намагається втриматись на підлозі своєї кімнати.

Але він не мав до неї співчуття.

— Венді, — хитро примружився він, — ти могла би вкривати нас ночами. Бо ми самі не звикли вкриватися.

— О-о-о!

— І ти латала б нам одяг і пришивала б кишені. Бо в нас зовсім немає кишень.

Хіба могла вона встояти?

• Про що ти дізнався / дізналася? Що буде далі?

Аж тепер пан і пані Дарлінги вибігли з дому номер 27.

Вони зупинилися посеред вулиці і задерли голови до вікна дитячої кімнати.

Так, вікно було зачинене, але кімната вся світилася, а найдивовижніше, від чого в них аж серце завмерло, — навпроти віконної штори виднілися три маленькі силуети в нічному вбранні: вони все кружляли і кружляли, але не на підлозі, а під стелею.

І не три силуети, а чотири!

Тремтячими руками батьки відчинили хвіртку, і пан Дарлінг вже збирався рвонути сходами нагору, але пані Дарлінг жестом попросила його ступати тихо. Вона старалася стишити навіть калатання свого серця.

Чи встигнуть вони добігти до дитячої кімнати вчасно? Коли так — яке це буде щастя для них! І всі ми зітхнемо з легкістю, але тоді не буде про що розповідати. З іншого боку, коли вони не встигнуть, — тоді я урочисто присягаюся, що все врешті-решт обернеться на краще.

Так, вони могли встигнути до своїх діток, якби маленькі зірочки не стежили за ними. Ці зірочки ще раз прочинили вікно і найменшенька гукнула:

— Пітере, рушай!

І Пітер зрозумів, що тепер не можна гаяти ні секунди.

— Летімо! — гучно звелів він і тут же вилетів у ніч, а за ним — Джон, і Майкл, і Венді.

Пан і пані Дарлінги опинилися в кімнаті занадто пізно. Пташенята випурхнули з гнізда.

Переклад Наталі Трохим

• Що ти відчуваєш після прочитання тексту? Чому?

16. Розкажи про Пітера Пена, спираючись на текст за схемою.

• Чому Пітер Пен не хотів ставати дорослим? Чим дорослі відрізняються від дітей?

Текст для мене	Текст для тексту	Текст для світу
Я хочу / не хочу залишатися малим чи малою і не дорослішати, тому що...	Прочитай про пригоди Пітера Пена й інших героїв у романі Джеймса Метью Баррі. Які ще романи ти можеш назвати? (За потреби використай довідкові джерела.)	Назви дітей-блогерів. Як ти думаєш, чи стали вони вже дорослими, чи залишилися дітьми?

17. Випиши з виділеного в тексті речення всі можливі словосполучення.

18. Завдання на вибір.

• 1. Обери одне з речень із останнього абзацу тексту, перепиши його в зошит. Установи зв’язки між словами в цьому реченні.
• 2. Напиши анотацію до роману «Пітер Пен». Опублікуй онлайн (на сайті класу / школи / у власному блозі тощо).
• 3. Переглянь анімафільм «Нові пригоди Пітера Пена» (режисер Аугусто Зановелло). Запиши в зошит три речення — свої враження про фільм.

РЕЧЕННЯ. ВИДИ РЕЧЕНЬ ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЮВАННЯ Й ЕМОЦІЙНИМ ЗАБАРВЛЕННЯМ

У спілкуванні ми використовуємо речення.

Речення — граматично й інтонаційно оформлена за законами мови синтаксична одиниця, що є засобом формування, вираження та повідомлення думки.

В усному мовленні ти відділяєш речення паузами. На письмі ти також відділяєш речення одне від одного. Початок речення записуєш із великої букви, а наприкінці ставиш розділовий знак — крапку, знак запитання, знак оклику чи три крапки.

19. Розкажи про види речень за метою висловлювання й емоційним забарвленням. Використовуй таблицю і схему.

РЕЧЕННЯ ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЮВАННЯ
	Розповідне	Питальне	Спонукальне
Мета	Щось повідомляєш, описуєш, стверджуєш, заперечуєш	Про щось запитуєш	Висловлюєш спонукання до дії: просиш, закликаєш, наказуєш, бажаєш тощо
Розділові знаки наприкінці	Крапка / знак оклику	Знак питання / знак питання і знак оклику	Крапка / знак оклику
Приклад	Я досягну мети.	Яка твоя мета?	Став цілі та досягай їх!

РЕЧЕННЯ ЗА ЕМОЦІЙНИМ ЗАБАРВЛЕННЯМ
Неокличне	Окличне
• Вимовляєш із нейтральною інтонацією (без емоційного забарвлення) • Крапка / знак питання Ти обираєш ціль? Дотримуйся плану.	• Вимовляєш із додатковою окличною інтонацією • Знак оклику / знак питання і знак оклику Дотримуйся плану! Ти обираєш ціль?!

Якщо розділові знаки в реченні поставлено неправильно або їх пропущено, це пунктуаційна помилка.

20. Визнач види речень за метою висловлювання й за емоційним забарвленням.

Чи варто читати книжки про фантазію? Звісно, варто! Багато хто вважає, що уявляти щось нереальне шкідливо. Проте я так не думаю. Розвиваймо свою фантазію! Це допомагає в житті. Великі досягнення починаються зі сміливих мрій.

21. Склади 4 речення про роман «Пітер Пен»: розповідне неокличне, розповідне окличне, питальне та спонукальне.