Весняні й літні обрядові пісні

1. Розгадай ребус. Які дві пори року зашифровано?

Початок весняного циклу припадає на ранню весну, коли оживає природа, а кінець — на завершення весняних польових робіт.

У давні часи люди сприймали прихід весни як боротьбу двох сил — холоду й тепла. І щоб допомогти весні подолати зиму, наші предки топили в річці солом’яне опудало зими або спалювали його, ходили вулицями із зображенням сонця й водили хороводи.

До весняного циклу календарно-обрядових пісень належать веснянки, гаївки (як різновид веснянок) та народні ігри.

Веснянки — це закличні пісні, якими зазивали весну, прославляли її прихід й оспівували пробудження весняної природи, висловлюючи сподівання на добрий урожай.

Різновидом веснянок є гаївки, які виконують під час святкування Великодня.

Літній цикл розпочинається русальними піснями, вони дуже давні за походженням, а виконували їх під час «русального тижня» — на початку червня, коли починало колоситися жито.

Наші пращури хотіли виростити щедрий урожай і тому задобрювали русалок, аби вони не шкодили посівам.

Одним із найцікавіших обрядових дійств, що їх люблять і проводять сучасні українці, є свято Івана Купала. У ньому переплелися дві події.

Давніша пов’язана з активністю сонця, — на честь бога Купайла (Купала). А після прийняття в Русі-Україні християнства віряни почали вшановувати народження святого Івана Хрестителя. Так поєдналися в одному святі дві різні культури, що вплинули на українців (утім, як і на інших європейців).

Тож у дні літнього сонцестояння (21-23 червня за старим стилем) біля ритуального вогнища під час обрядових дій виконували купальські пісні.

Завершальна частина трудового року для хлібороба — це збирання врожаю. Наші предки намагалися все збіжжя зібрати до початку дощів, до осені. Відповідно жниварські пісні завершують літній цикл (і річний цикл календарно-обрядових пісень) загалом.

Докладніше про жниварські пісні дізнайся за QR-кодом або покликанням https://cutt.ly/s3wqAVm

ВЕСНЯНКИ. ЗАКЛИКАННЯ ВЕСНИ

У піснях весняного циклу — закликання весни, запрошення її скоріше прийти, побажання хорошого врожаю, описи підготування ниви, знарядь праці тощо.

Переважна більшість цих пісень — гра з розподілом ролей і формою діалогу. Тексти завжди змістовні — здебільшого про якусь конкретну подію. Але форма їх проста й коротка.

Це переважно дівочі танцювальні пісні. Вони сповнені ліризму, радісних сподівань, світлих надій.

До найвідоміших веснянок належать: «Подоляночка», «Ой весна, весна — днем красна», «А ми просо сіяли, сіяли», а також уже відома нам завдяки Катерині Павленко веснянка «Шум».

«Основа цієї пісні — обряд, який українці проводили навесні, виконуючи танок-гру «Шум». Її проводили колективно. Уважалося, якщо працювати гуртом, то загальне бажання обов’язково здійсниться, — стверджує співачка Катерина Павленко. — Уся українська обрядовість побудована на тому, що люди збиралися всі гуртом і вірили, що пісні мають магічну силу. Зокрема, закликання весни — це було дуже важливе обрядодійство. Люди виходили, співали й вірили, що весна прийде швидше».

1. Прочитай веснянку.

БЛАГОСЛОВИ, МАТИ, ВЕСНУ ЗАКЛИКАТИ

Благослови, Мати, Весну закликати,

Весну закликати, Зиму проводжати,

Весну закликати, Зиму проводжати.

Зимонька в Возочку, Літечко в Човночку.

Благослови, Мати, Весну закликати,

Весну закликати, Зиму проводжати,

Весну закликати, Зиму проводжати.

Зимонька в Возочку, Літечко в Човночку.

Благослови, Мати, Весну закликати,

Весну закликати, Зиму проводжати,

Весну закликати, Зиму проводжати.

Зимонька в Возочку, Літечко в Човночку.

Як бачимо, поетичним творам, зокрема народним пісням, властивий прийом повтору. Це можуть бути повтори слів і сполучень слів на початку кожного рядка чи строфи. Цей прийом називають анафорою, або ж єдинопочатком.

Повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці кожної строфи чи групи строф — це рефрен. У піснях повтор (рефрен) ще називають приспівом.

Одне з найбільших весняних свят у християнській релігії — Великдень. Воно пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, тому його назва Великий день, або Великдень.

Після тривалого Великого посту молодь влаштовувала справжні гуляння та розваги. На Великдень усі мають веселитися, співати, а хто сумуватиме цього дня, той увесь рік так проведе.

І донині в деяких селах зберігся звичай «водити гаївки» біля церкви. Найдавнішою піснею, яку супроводжували рухами, є гаївка «Кривий танець». Зрозуміло, що побутує цей твір у кількох варіантах. Ось один із них.

КРИВИЙ ТАНЕЦЬ

Ми кривого танцю йдемо,

Йому кінця не знайдемо (двічі).

Ані кінця, ані ладу,

Не пізнати котра ззаду (двічі).

Ти, сивая зозуленько,

Закуй же нам веселенько (двічі).

Ти тоді нам закувала,

Як панщина панувала (двічі),

А тепер ти вже не куєш,

Бо панщини вже не чуєш (двічі).

Пішли тії пасти кози,