Українська література. 6 клас. Калинич

Міфи прадавньої України

• Міф як найдавніша форма світогляду людини

• Міфи про створення світу (космогонічні) «Сокіл-Род» (за Сергієм Плачиндою)

• Міфи про створення світу (антропогонічні) «Дажбог і Жива» (за Сергієм Плачиндою)

• Дара Корній «Лісовик» (із книги «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи»)

ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ

Сергій Плачинда. «Міфи і легенди давньої України»

Дара Корній. «Зворотний бік світла»

Валерій Войтович. «Міфи та легенди давньої України»

«Дерево життя» — ручний розпис по тканині текстильним акрилом. Художниця Олеся Вакуленко

Міф як найдавніша форма світогляду людини

Що ж нам було з світа початка?

Не було нічого, їдна водонька,

На той водоньці їдне деревенько.

На тім деревеньку шовкове гніздо.

З колядки

Людина шукала й шукає відповіді на безліч запитань. Зокрема, звідки та як виникли світ і людство?

Тож не дивно, що звертання були до об’єктів (богів, духів і навіть демонів), яких люди вигадували. Хоча все відбувалося ніби в реальному житті.

Так створювали міфи, у яких наявні і правда, і вигадка, і дійсність, і фантастика. Адже люди будь-якими способами намагалися пояснити незрозумілі явища, фантазуючи про надприродні сили, які нібито існують поруч і здатні втручатися в життя та навіть впливати на долю людини.

Міф (від грецького слова mythos — переказ, слово) — прадавні уявлення первісних людей про походження та закони Всесвіту.

Міфічний світогляд дивно поєднує, з одного боку, влучні спостереження за реальним світом, з іншого боку — нічим не обмежену вигадку. Міфи могли передаватися як в літературних творах, так і в інших видах мистецтва (писанкарство, вишивка тощо).

Міфи переказували із покоління в покоління, так вони збереглися до наших днів. Майже кожен народ на певній стадії свого розвитку створював міфи і мав своє уявлення про світ і світобудову. Таку систему уявлень називають міфологією.

Міфологія народів світу

Зіскануй QR-код або перейди за покликанням на канал «Вухо. Книги», що подано нижче, і послухай кілька коротких давньогрецьких міфів (на вибір, бо їх там понад тридцять!). https://cutt.ly/R3q4Vhe

Багато часу минуло відтоді, як деякі міфи, що їх люди сприймали як реальність, перетворилися на казки.

ВИДИ МІФІВ. КОСМОГОНІЧНІ МІФИ НАРОДІВ СВІТУ

Давні люди знали про будову Всесвіту доволі багато. Усі світові міфологічні надбання людства можна умовно поділити на основні види.

Міфи різних народів складалися в сиву давнину, ще до винаходу письма, до того, як з’явилися науки. Їх можна вважати наївними спробами пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ, а також вплинути на них.

Усі світові міфологічні надбання людства можна умовно поділити на основні види.

Міф — це не авторський твір, а продукт колективної творчості первісних племен.

У наш час міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

У кожного народу від найдавніших часів його існування зберігаються перекази, де справжнє, історичне переплітається з вигаданим. У них дійовими особами є не лише звичайні люди, але й казкові істоти, витвори багатющої народної фантазії: безсмертні боги, демони, напівбоги, могутні герої, небувалі тварини, велетні, карлики, усілякі потвори.

Згадаймо, наприклад, кентаврів — напівлюдей-напівконей із грецьких міфів, крилатого коня Пегаса, Сфінкса — левицю з жіночою головою, Химеру з головами лева і кози та зміїним хвостом, coлодкоголосих сирен — напівжінок-напівптахів та безліч інших фантастичних образів.

Кентаври

Прометей несе людям вогонь. Ян Коссірс

У міфах відбуваються найнеймовірніші події — чудеса. Люди перетворюються на тварин і на рослини... Схожі міфи є в різних племен і народів. Наприклад, міфи про викрадення небесного вогню і дарування його людям побутують у Полінезії, в Індонезії, у тубільців Північно-Західної Америки і в Давній Греції (Прометей).

Річ тут не в тім, що одне плем’я могло запозичити в іншого той чи той міф. Іноді схожість міфів різних народів зумовлена схожістю перебігу думок, роздумів, їхнім спільним походженням, як, наприклад, у народів так званої індоєвропейської мовної сім’ї: у греків, римлян, слов’ян, вірменів, іранців, індійців та ін.