Зарубіжна література. 9 клас. Кадоб’янська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ 1. Просвітництво

Просвітництво — інтелектуальний і духовний рух кінця XVII - початку XIX ст. у Європі та Північній Америці. Основи просвітницького світогляду: відмова від релігійного світорозуміння та звернення до розуму як до єдиного критерію пізнання людини й суспільства.

Людина XVIII століття відчула насолоду нового науково-експериментального пізнання природи та людського життя, перейнялась гордістю за свій високий дар розуміти все, що її оточує, і безмежною вірою в силу та безпомилковість свого інтелекту.

Опрацювавши розділ підручника «Просвітництво», ви:

— ознайомитеся з Просвітництвом як культурною та літературною добою;

— складете уявлення про вплив філософії на літературу й культуру за доби Просвітництва;

— з’ясуєте, як втілено гуманістичний ідеал і філософію раціоналізму в літературі та мистецтві доби Просвітництва;

— відкриєте для себе творчість геніальних митців світового значення;

— зрозумієте, як епоха Просвітництва вплинула на розвиток людської цивілізації.

Доба Просвітництва в Європі

XVIII століття ввійшло в історію як доба Просвітництва — епоха змін і оновлення, які стосувалися релігії й політики, освіти й виховання, культури й мистецтва, науки й техніки.

Просвітництво — ідейний рух у мистецтві, культурі, представники якого: вчені, філософи, письменники, — були прихильниками теорії природного права, вважали метою суспільного устрою людське щастя, шлях до якого — перебудова суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом. Своїм завданням просвітники вважали утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти.

XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями Просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла також ідея поступу — послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, удосконалення суспільного ладу та покращення умов життя.

Просвітники мали широкий світогляд, у якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.

Просвітники стверджували, що світ, у якому ми живемо, влаштований гармонійно та раціонально, а людина — це досконала істота, яку природа наділила різноманітними талантами й здібностями. Вони вважали, що в природі, у суспільстві, в особистому житті людини діють однакові універсальні закони, а людина має пізнати їх та влаштувати своє життя відповідно до них.

Епоха Просвітництва утвердила в свідомості людей поняття «природного права». Просвітники вважали, що всі люди від природи наділені природними правами, зокрема правом на життя, свободу і рівність. Отже, існуючі в суспільстві відмінності (між бідними і багатими, правителями і підлеглими, дворянами і простими людьми) встановлені не Богом, а самими людьми; які мають змінити те, що самі й створили.

Наміри змінити державу й суспільство в епоху Просвітництва виглядали як законне право людини. Справедливим вважалося суспільство, у якому додержано природних прав людини, відкритих за допомогою розуму. У реалізації своїх ідей просвітники покладали надії на монархів: саме вони мали встановити «розумний» порядок у власних державах.

Раціоналізм — філософський напрям, що визнає розум основою пізнання й поведінки людей.

Прикладом утілення в життя ідей просвітників стали реформи «освічених монархів» — короля Пруссії Фрідріха II, австрійських імператорів Марії-Терезії та її сина Йосипа II та ін.

Просвітництво зародилося в країнах Західної Європи, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль у його становленні відіграв швидкий розвиток науки та книгодрукування.

Назва Просвітництво закріпилася після виходу статті Іммануїла Канта «Відповідь на запитання: що таке Просвітництво?» (1784).

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Вірячи у здатність розуму до справедливого влаштування життя, просвітники великого значення надавали вихованню людини та її освіті. Звідси, від слова «світло», і походить назва епохи. Французькою мовою це Siècle des Lumières — дослівно «століття світла».

XVIII століття було епохою, коли складні філософські ідеї обговорювалися не лише в наукових трактатах, а й у художніх творах — поетичних і прозових.

Людина епохи Просвітництва, чим би вона не займалася в житті, була ще й філософом у широкому розумінні цього слова: вона наполегливо й постійно прагнула до роздумів, спиралася у своїх судженнях не на авторитет або віру, а на власне критичне мислення.

Джон Локк

1.1.1 Становлення Просвітництва

Просвітницький рух, маючи спільні основні принципи, розвивався в різних країнах не однаково. Становлення Просвітництва в кожній державі було пов’язане з її політичними, соціальними та економічними умовами, а також із національними особливостями.

Зародилось Просвітництво в Англії наприкінці XVII ст. У творах Джона Локка та його послідовників було сформульовано основні поняття просвітницького вчення: «спільне благо», «природна людина», «природне право», «природна релігія», «суспільний договір». У вченні Локка про природне право (викладеному в «Двох трактатах про державне правління») обґрунтовані основні права людини: свобода, рівність, недоторканність особистості і власності, які є природними, вічними та невід’ємними.

Шарль Луї де Монтеск’є

Вольтер

У XVIII ст. центром просвітницького руху стала Франція. На першому етапі французького Просвітництва головними постатями були Шарль Монтеск’є та Вольтер.

У працях Монтеск’є набуло подальшого розвитку вчення Локка про правову державу. У трактаті «Про дух законів» (1748) був сформульований принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Вольтер був ідеологом освіченого абсолютизму і прагнув прищепити ідеї Просвітництва монархам Європи. Він виступав проти релігійного фанатизму та блюзнірства, церковного догматизму та панування церкви над державою і суспільством.

На другому етапі французького Просвітництва основну роль відіграли філософ і письменник Дені Дідро та інші вчені-енциклопедисти.

Їхня праця «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» (1751-1780) була першою науковою енциклопедією, у якій викладено основні поняття в галузі фізико-математичних наук, природознавства, економіки, політики, інженерної справи й мистецтва.

Здебільшого статті були ґрунтовними й відображали найновіший рівень знань. У створенні «Енциклопедії» брали активну участь Вольтер, Дідро, Монтеск’є, Руссо та інші вчені. Статті з конкретних галузей знання писали фахівці — науковці, письменники, інженери.

Найвідомішим популяризатором ідей Просвітництва на третьому етапі став Жан Жак Руссо. Він запропонував свій шлях політичного устрою суспільства. У трактаті «Про суспільний договір, або Принципи політичного права» (1762) він висунув ідею народного суверенітету: уряд отримує владу з рук народу у вигляді доручення, яке він зобов’язаний виконувати відповідно до народної волі. Якщо він цю волю порушує, то народ може обмежувати, видозмінювати чи забирати надану ним владу.

Титульна сторінка першого тому енциклопедії

Енциклопедія (від давньогрец. γκύκλιος παιδεία — «коло наук») — сукупність наукових знань, збірка наукових відомостей і довідок на різні теми, призначена для широкого кола читачів.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Руссо, на відміну від інших сучасників, усвідомлював обмеженість розуму. У трактаті «Про науки й мистецтво» (1750) він піддав сумніву культ науки і безмежний оптимізм, пов’язаний з можливістю прогресу, вважаючи, що з розвитком цивілізації відбувається збідніння культури.

Ботанік К. Лінней у праці «Види рослин» описав тисячі видів флори та фауни і дав їм подвійні латинські найменування. Ж. Л. Бюффон увів у науковий обіг термін «біологія», позначив ним «науку про життя». Ш. Ламарк висунув першу теорію еволюції. У математиці І. Ньютон і Г. В. Лейбніц майже одночасно відкрили диференціальне й інтегральне обчислення. Засновник сучасної хімії А. Л. Лавуазье склав перший перелік хімічних елементів.

Характерною особливістю наукової думки Просвітництва було те, що вона орієнтувалась на практичне використання досягнень науки в інтересах промислового й суспільного розвитку.

Період пізнього Просвітництва (кінець XVIII - поч. XIX ст.) пов’язаний із Німеччиною та країнами Східної Європи. Новий імпульс Просвітництву надала німецька література і філософська думка. Німецькі просвітники були духовними спадкоємцями ідей англійських і французьких філософів, але в їхніх творах ці ідеї трансформувались і набули глибоко національного характеру. Самобутність національної культури та мови стверджував Йоганн Готфрід Гердер, основний твір якого «Ідеї до філософії історії людства» (1784-1791) став першою ґрунтовною класичною працею, що з нею Німеччина вийшла на арену світової історико-філософської думки. У формуванні ідей Просвітництва важливу роль відіграли філософи Готфрід Вільгельм Лейбніц та Іммануїл Кант. Філософським пошукам європейського Просвітництва була співзвучна творчість багатьох німецьких письменників. Вершиною всесвітньо відомого німецького Просвітництва стали твори Иоганна Вольфганга Гете (особливо «Фауст») і Фрідріха Шиллера.

Протягом усього розвитку Просвітництва в центрі міркувань його ідеологів було поняття розум. В уявленні просвітників, розум дає людині усвідомлення як суспільного ладу, так і самої себе. І те, й інше можна змінити на краще, вдосконалити. Таким чином вони обґрунтовували ідею прогресу, який уявляли як невідворотний хід історії з темряви невігластва в царство розуму. Найвищою та найпродуктивнішою формою мислення вважали наукове пізнання.

Завдання навчати народ, яке ставили перед собою просвітники, вимагало уважного ставлення до питань виховання та освіти. Звідси — повчальне начало, що проявляється не лише в наукових трактатах, а й у літературі. Романом виховання можна назвати твір Данієля Дефо «Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1719). Про вирішальну роль виховання говорили і французькі просвітники.

Просвітницька думка спрямовувалась як на конструювання моделей ідеальної держави, так і на виховання ідеальної особистості. Тому XVIII ст. можна назвати «золотою добою утопії». Європейська культура цього часу породила велику кількість романів і трактатів, які оповідають про перетворення світу за законами розуму і справедливості. Водночас як утопію та антиутопію можна розглядати роман Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера», у якому розвінчуються такі основні ідеї Просвітництва, як абсолютизація наукових знань, віра в закон та природну людину.

Утопія — (грец. ού + τόπος — «місце, якого немає») — фантазія, вимисел, мрія, що не збудеться. Поняття «утопія» вперше з’явилось у творі Томаса Мора «Утопія» (так називався острів, на якому було створено ідеальне суспільство); літературний жанр, наближений до наукової фантастики.

Протилежним до утопії є жанр — антиутопія (наприклад, твір «451 градус за Фаренгейтом» Рея Бредбері, з яким ви ознайомитеся цього року).

1.1.2 Стилі доби Просвітництва

У художній культурі Просвітництва не було єдиного стилю епохи, єдиної художньої мови. У ньому одночасно співіснували різноманітні стильові форми: пізнє бароко, класицизм, сентименталізм, передромантизм.

У живописі історичні й міфологічні полотна «високого стилю» XVII ст. поступилися місцем картинам на побутові та повчальні теми.

У жанрі портрета спостерігався перехід від парадності до інтимності.

Змінювалося співвідношення різних видів мистецтва. На перший план вийшли література та музика, зросла роль театру.

За доби Просвітництва відбувся нечуваний злет музичного мистецтва. Опера стала синтетичним мистецтвом, що поєднує в одній виставі музику, спів і складне драматичне дійство. Вершиною музичної культури Просвітництва вважають творчість Вольфганга Амадея Моцарта.

У театрі виник новий жанр буржуазної драми та комедії, у яких на сцені з’являється новий герой, представник третього стану — у п’єсах П’єра Огюста Бомарше («Севільський цирульник» й «Одруження Фігаро»), Карло Гольдоні («Слуга двох панів» і «Трактирниця»).

Вільям Хогард. Передвиборний бенкет. XVIII ст.

Вільям Хогард. Автопортрет із псом. XVIII ст.

Вольфганг Амадей Моцарт (1756—1791) — австрійський композитор і музикант-віртуоз, один із найпопулярніших класичних композиторів.

Моцарт

Афіша до опери Россіні «Севільський цирюльник» за п’єсою Бомарше

Соціально-економічні перетворення доби Просвітництва вплинули на духовний світ людей, змінили їхні духовні запити та ідеали. Велике значення мало втілення нових суспільних ідей у мистецтві. Література Просвітництва наслідувала раціоналізм, уявлення про виховну функцію літератури, увагу до взаємодії людини й суспільства класицизму XVII ст. Проте у просвітницькій літературі герой не посідає вищих щаблів у суспільстві, це звичайна, середня людина, на місце якої читач може ставити себе. Щоб привернути увагу читача, цей герой мав діяти в незнайомій обстановці, в обставинах, які пробуджують уяву. Тому зі «звичайним» героєм у літературі XVIII ст. відбуваються надзвичайні пригоди, непересічні події (адже саме в них полягала захопливість літературного твору). Пригоди героя можуть розгортатись у різному просторі, близько чи далеко від його домівки, у звичних суспільних умовах чи в неєвропейському суспільстві, а то й поза суспільством узагалі. Але незмінно література XVIII ст. загострює увагу на проблемах державного та суспільного устрою, змушує замислитись про місце особистості в суспільстві та вплив суспільства на окрему особистість.

1.1.3 Літературні напрями доби Просвітництва

У літературі доби Просвітництва співіснували різні стилі й напрями: просвітницький класицизм, просвітницький реалізм і сентименталізм.

Просвітницький класицизм базувався на уявленні про розумну закономірність світу, про прекрасну природу. Його представники прагнули до виразу піднесених героїчних та моральних ідеалів, до суворої організованості чітких і гармонійних образів.

Художній напрям класицизм відтворився в художньому стилі академізм.

Яскравий приклад сентименталізму — зворушлива повість Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся».

Великий німецький просвітник Й. В. Гете, підбиваючи підсумок культурного розвитку XVIII ст., сказав: «Зараз ми вступаємо в епоху світової літератури».

Просвітницький реалізм склався у період соціальної боротьби XVIII ст. Мистецтво демократизувалося, у художніх творах з’явилися представники різних соціальних верств (навіть нижчих). Провідним жанром став соціально-побутовий роман, де митець втілював проблеми своєї епохи.

Сентименталізм (від фр. sentiment — почуття) з’явився у європейській літературі у другій половині XVIII ст. Письменники-сентименталісти надавали перевагу людським почуттям, захоплювалися природою і змальовували простих людей як героїв. Провідні жанри сентименталізму — елегія, міщанська драма, чуттєва повість тощо.

Епоха Просвітництва була часом жвавішого, ніж раніше, спілкування й тісної взаємодії національних літератур і культур. Результатом цього стало створення єдиної європейської, а потім і всесвітньої літератури.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Велика французька революція ознаменувала кінець сподіванням на перебудову суспільства на розумних засадах, однак ідеї епохи Просвітництва вплинули на формулювання важливих документів епохи: Декларації прав людини і громадянина, Декларації незалежності, Конституції США, польської Конституції 3 травня 1791 р.

Для епохи Просвітництва властиве нове суспільне явище — виникнення сфери громадського життя, тобто інституцій, де відбувалися дебати щодо важливих для суспільства проблем. До таких інституцій належали новостворені академії та наукові товариства, гуртки, салони тощо.

Габріель Леммонньє. У салоні мадам Жоффрен

Григорій Сковорода (1722-1794)

Україна і світ

Українське Просвітництво мало своїм ідейним підґрунтям як власні традиції — гуманістичні ідеї діячів братств та Києво-Могилянської академії, так і запозичені ідеї французьких просвітників — Вольтера, Дідро, Руссо та ін. Випускники Києво-Могилянської академії стали в Україні першими носіями ідей Просвітництва. Вони ж створили в Петербурзі гурток, який дбав про переклад іноземних книжок російською мовою (за 15 років (1768-1783) видали 173 томи творів французьких просвітників, «Енциклопедію» Дідро).

Своєрідність українського Просвітництва в тому, що тут ще не було середнього класу — носія ідей Просвітництва в Європі, тому українські просвітники — це дворяни, об’єднані вірою в перетворювальну силу освіти. Критикуючи існуючий суспільний лад, вони вимагали пом’якшення експлуатації селян, демократизації суспільства. У своїх маєтках просвітники організовували гуртки вчених, де обмірковували ідеї суспільного прогресу. Серед просвітників — випускників Києво-Могилянської академії були літератори, перекладачі, публіцисти. Свій суспільний ідеал просвітники формували на основі ідей свободи, рівності.

Найяскравіша постать українського Просвітництва — це мандрівний філософ Григорій Сковорода. У своїх творах він накреслює шлях до щастя людини через моральне вдосконалення, духовне просвітлення.

Згодом, у першій половині XIX ст. ідеї Просвітництва становили основний зміст суспільно-політичної діяльності романтиків.

Характерні риси культури доби Просвітництва:

сприйняття світу як гармонії й досконалості;
віра в Розум як у найвищий закон життя;
утвердження оптимізму й цілеспрямованості;
наукові знання в основі світогляду;
моральність як основа життя й культури;
виховна функція культури й мистецтва.

Центральною постаттю епохи Просвітництва був митець-мислитель, який мріяв удосконалити й гармонізувати життя за законами розуму.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Назвіть хронологічні межі епохи Просвітництва.
2. Поясніть значення терміна «просвітництво».
3. Розкажіть про розуміння просвітниками життя.
4. Поміркуйте, який смисл просвітники вкладали у свою діяльність.
5. Пригадайте, у чому просвітники вбачали завдання літератури й мистецтва.
6. Назвіть характерні риси культури доби Просвітництва.
7. Поміркуйте, чим для сучасного читача може бути цікавою література Просвітництва.
8. Поясніть, яка ідея доби Просвітництва вам найбільше імпонує.

Інформаційне гроно встановлює різноманітні зв’язки між окремими поняттями, які характеризують предмет або явище. Для роботи визначається опорне слово або словосполучення, до якого добираються асоціативні слова.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтесь у групи. За статтею підручника складіть інформаційне гроно з опорним словом Просвітництво. Порівняйте результати роботи груп.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Використовуючи інтернет-ресурси, підготуйте презентацію на одну із запропонованих тем: