2.4. Вплив Античності на розвиток світової культури і літератури

Антична культура справила великий вплив на розвиток культури Європи. Європейська культура успадкувала від Античності не лише форму (образотворчі прийоми, спосіб філософствування, принципи поетики, літературні жанри тощо), а, головним чином, духовні засади. У центрі уваги європейської культури, як і в античну добу, — людина в усій складності її матеріального й духовного буття.

Твори античних поетів і письменників упродовж століть вважалися ідеалом художньої досконалості, неперевершеними взірцями для наслідування, слугували невичерпним джерелом для натхнення. Образи, сюжети й мотиви античності широко використовувались у світовому мистецтві та літературі, надихали славетних поетів Данте, Петрарку, Шекспіра, Гете, Шиллера, Байрона, Пушкіна; видатних художників Рафаеля, Тиціана, Рубенса, Рембрандта, ван Дейка; знаменитих музикантів Моцарта, Глюка, Ліста та багатьох інших відомих митців.

Відчутний вплив античності й на українську культуру. Античною філософією, міфологією та літературою цікавились Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Микола Зеров, Павло Тичина, Ліна Костенко та переосмислювали античні мотиви у своїй творчості.

На античні сюжети написані опери Дмитра Бортнянського, Артема Веделя, славетна «Енеїда» Івана Котляревського.

Отже, антична культура — колиска європейської культури.

Теорія літератури

Героїчний епос (від грецьк. πος — слово, розповідь) — героїчна оповідь про минуле народу, у якій прославляються розум, сила, мужність і відданість батьківщині.

Елегія (від грецьк. λεγεία — журлива пісня, скарга) — один із жанрів лірики, в античній літературі — поетичний твір, написаний елегічним двовіршем (перший вірш — гекзаметр, другий — пентаметр), оспівувала природу, любовні й патріотичні почуття, осміювала моральні вади.

Ода — невеликий ліричний вірш у поезії пізнього Риму (Горацій).

Віршовий розмір (гекзаметр і пентаметр) — поетичні розміри античної поезії.

Гекзаметр (грецьк. hexometros — шестимірник) — рядок складається з шести повторюваних поєднань складів: довгий—короткий—короткий.

Посередині рядків відмічена цезура (//) — пауза.

Пентаметр (грецьк. pentometros — п’ятимірник).

Піввірші розмежовані цезурою.

Трагедія — драматичний твір, у якому порушуються складні моральні проблеми і розкриваються гострі, непримиренні конфлікти, розв’язання яких зазвичай призводить до загибелі дійових осіб.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Антична культура пережила віки. Сьогодні немає народу, який розмовляв би давньогрецькою мовою чи латиною, проте твори часів античності залишаються цікавими сучасним читачам. У творах античних авторів втілено віру в людину, оспівано її мужність і прагнення до свободи, антична література досі вабить людство високим гуманістичним пафосом, звеличенням героїзму людини та її готовності до самопожертви.

У романі «Маруся Чурай» сучасної української поетеси Ліни Костенко мандрівний дяк говорить:

— Коли я в бурсі пізнавав науки,

Афіни й Рим пройшли крізь мої руки.

От був народ! Що римляни, що греки.

На всі віки нащадкам запасли.

Справді, Ars longa — мистецтво вічне...

ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ

Античність (І тисячоліття до н. е. — V ст. н. е.) — назва історичної епохи та етапу в розвитку культури стародавніх греків та римлян. В основі літератури Античності — давньогрецька міфологія.

Цикли міфів: троянський, фіванський і про аргонавтів.

Давньогрецька література:

Гомер — автор героїчного епосу «Іліада» (про падіння Трої) й «Одіссея». Герої «Іліади» — Ахілл і Гектор.

Давньогрецькі поети-лірики — Тіртей (поет-воїн) і Сапфо (оспівувачка кохання).

Давньогрецький трагік — Есхіл, автор трагедії «Прометей закутий».

Давньоримська література:

Вергілій — автор державного епосу «Енеїда» (про заснування Рима). Герой «Енеїди» — троянець Еней.

Давньоримські поети-лірики — Горацій і Овідій.

Ключові поняття теми:

міфологія, Гомер, героїчний епос, елегія, ода, гекзаметр, пентаметр, трагедія, катарсис.