1.3.2. Структура і зміст Корану

Коран складається із 114 сур (з арабської — ряд, ранг), які поділяються на аяти (з арабської — диво, знамення). Усі сури починаються з незмінної традиційної фрази-формули «В Ім’я Аллаха Всемилостивого, Всемилосердного!» — басмали.

Аллах — Всевишній, Бог.

Халіф — наступник.

Приклад напису слова «Аллах» арабською мовою.

За місцем проголошення сури поділяють на мекканські (проголошені в Мецці 86 сур) — ранні та мединські (проголошені в Медині 28 сур) — пізні.

Мекканські сури написані ритмічною та римованою прозою — саджем. Тут Мухаммед постає як натхненний пророк і поет, який прославляє Бога, викладає заповіді віри, переказує аравійські легенди й біблійні епізоди, прикрашаючи їх барвистими подробицями з народних переповідань. Багато сторінок мекканських сур сповнені пишного східного красномовства.

У мединських сурах рима трапляється рідше, ритм монотонніший та протяжніший, що відповідає їхньому більш прозаїчному змісту. Тут Мухаммед постає як законодавець, мета якого — упорядкувати життя мусульман.

У Корані немає зв’язної оповіді, кожна сура — це закінчений текст. Усі сури, крім першої, розміщені в Корані за розміром — від найбільшої до найменшої.

Коран — це перша писемна пам’ятка арабської літератури.

Пророк Мухаммед і його прихильники дійшли висновку, що текст Корану за дорученням самого Аллаха передав « у серце пророка» архангел Джабраїл (або Джібріл). Так араби називають відомого нам з Євангелія архангела Гавриїла — саме він сповістив пречисту діву Марію про народження Ісуса Христа.

На сторінках Корану постають персонажі Нового і Старого Заповітів: Авраам — Ібрагім, Йосип — Юсуф, Давид — Дауд, Соломон — Сулейман, Ісус — Ісса, Марія — Маріам. Із Корану мусульмани дізнаються історії про Адама і Єву, Каїна й Авеля, Ноя, Мойсея та інші біблійні оповіді. У Корані є міфи про створення світу, який Бог — Аллах створив за шість днів, відділивши небо від землі, створивши небесні світила, тварин, воду, рай, а також перших людей.

Найбільший Коран у світі: 1,5x2 м, 632 сторінки, 800 кг. Сторінки виготовлені із шотландського паперу, обкладинку прикрашено малахітом, напівкоштовним камінням, яшмою, золотом, сріблом. Цей унікальний Коран виготовили італійські майстри для волзьких татар.

Головна турбота Аллаха у Корані — виховання людини. Ангели Джібріл, Михаїл, Ісрафіл, Азраїл, створені зі світла, допомагають Аллахові передавати людям свою волю. Протистоїть Аллахові шайтан Ібліс, який колись повстав проти Бога, за що був скинутий з небес. Є тут також схоже на біблійного Антихриста страшне чудовисько Даджаль.

Коран включає міфологічні та релігійні сюжети, моральні настанови, поради для щоденного життя, різних сфер людської діяльності. Він визначає обов’язки віруючих щодо правителів, духовенства, іновірців, а також славить Аллаха, якому слід уклонятися і прославляти його.

Сторінка Корану з пергаменту. VII ст.

У мусульманських країнах багато слів і висловів із Корану увійшли в літературну мову, збагативши її. Східне мистецтво, особливо література, наповнене образами, мотивами і сюжетами з Корану.

Відповідно до вчення ісламу, Коран завершує більш ранні одкровення — Тору та Євангеліє. В ісламі Коран — це не оповідання про Бога, а Слово Боже, послане людству через Божого посланця Магомета. Первинний текст Корану збережений тією мовою, якою його було записано, надалі в нього не було внесено жодної правки чи текстової вставки.

Саме цим пояснюється ключова роль Корану в житті мусульман — це наріжний камінь ісламського суспільства, основа його державно-правового і соціально-економічного устрою.

За легендою, закінчивши спорудження мечеті в Медині, пророк відштовхнувся ногою від скелі й вознісся вгору. Слід закарбувався на камені, який несподівано на мить став м’яким. Цей шматок скелі зберігається в мечеті в Єрусалимі. Доторкнутися до священного каменя щорічно приїжджають сотні тисяч мусульман.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Магомет не вмів ні читати, ні писати, тому виголошував одкровення своїм послідовникам, які заучували їх напам’ять або записували на кам’яних дощечках, пергаменті, шматках шкіри. В історичних джерелах згадано близько сорока з тих, хто записував одкровення Корану. За життя Пророка єдиного тексту Корану не було, хоча всі сури й аяти були широко відомі, бо з’явилися професійні читці — хафизи, які могли безпомилково відтворювати велику кількість довгих і складних аятів.

Проте після смерті Пророка його найближчий подвижник і перший халіф Абу Бакр відразу ж зібрав писарів і хафизів для складання єдиного тексту. Роботу було завершено за часів третього халіфа — Османа, до 650 р., і всі наступні примірники Корану відтворюють цей канонічний текст.

Зміст