Зарубіжна література. 5 клас. Кадоб’янська

1.1.2. «Дроворубова донька» (французька казка)

Вирушаймо до Франції!

• Які французькі казки ви читали?

• Розкажіть, що ви знаєте про Францію.

• Прокоментуйте знайомі вам символи Франції.

Ви всі, звичайно, знаєте казки «Попелюшка», «Кіт у чоботях», «Хлопчик-мізинчик», «Червона Шапочка», «Зачарована красуня», «Синя Борода». Їх автором вважають Шарля Перро, славетного французького казкаря XVII ст., який використав і літературно опрацював теми, сюжети та образи казок, створених французьким народом.

Шарль Перро — французький письменник, збирач фольклору, основоположник жанру літературної казки

Його казки увійшли до збірки «Казки матінки моєї Гуски, або Історії і казки минулих часів із повчаннями» (1697).

Шарль Перро відомий також як збирач фольклору Завдяки його копіткій праці ми маємо змогу прочитати французьку народну казку «Дроворубова донька».

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

ДРОВОРУБОВА ДОНЬКА

Був собі на світі добрий дроворуб. Щоранку йшов він у ліс і до пізнього вечора рубав там дрова. Мав він трьох дочок-красунь. Щодня котрась із них приносила батькові обід — казанок гарячої юшки.

Рубає якось дроворуб дрова і раптом бачить: вилазить із хащі страшний звір, не звір навіть, а справжнє чудовисько, — і шасть до нього. Зблід дроворуб від страху, впустив сокиру. А чудовисько схопило його за руку та й каже:

— Якщо не віддаси мені за дружину одну із твоїх дочок — кепсько тобі прийдеться, з’їм я тебе!

І чудовисько зникло в густому лісі.

Цього дня принесла батькові обід старша дочка. Вийшла вона на галявину й бачить: сидить батько, спершися на топорище, а в очах у нього сльози.

Схвилювалася дівчина, кинулась до дроворуба:

— Що з тобою, тату? Чому ти такий сумний? Нічого я для тебе не пошкодую, навіть життя свого!

— Ох, донечко, що зі мною приключилося! Рубаю я дрова і раптом бачу: вилазить із хащі кошлате чудовисько — і шасть до мене! Хапає за руку та й каже: «Якщо не віддаси мені за дружину одну із твоїх дочок, з’їм я тебе».

— Таточку любий, не боюсь я чудовиська, якщо треба, піду за нього заміж.

Тільки-но вона це сказала, затріщали кущі, і на галявині з’явилось чудовисько. Підступилося до дівчини та як зареве:

— Ось і ти, красунечко! Тепер од мене не втечеш!

Побачила дівчина кошлате чудовисько, затремтіла від страху і, забувши про свою обіцянку, закричала:

— Ні, ні, таточку, не піду я за нього заміж! Ніколи в світі не піду!

І дівчина побігла додому А чудовисько каже дроворубові:

— Не журися, чоловіче, адже ти ще двох дочок маєш.

На другий день принесла батькові обід середульша дочка. Побачила, що сидить батько смутний-невеселий, схвилювалася й стала розпитувати, що гнітить його душу. Раз питає, і другий, і третій, а батько мовчить, голови не підводить.

Ілюстрація Світлани Кім

— Скажи мені, таточку любий, чим ти журишся? — заблагала дівчина востаннє.

Підвів дроворуб голову, глянув на дочку, зітхнув тяжко і повідав їй про свою біду.

— Не сумуй, таточку, не побивайся! — сказала дочка. — Не боюсь я того чудовиська! Якщо треба, хай бере мене собі за дружину!

Сказала вона так,— а чудовисько тут і вродилося. Підскочило, зубами заскреготіло, заревло:

— Ти вже тут, красунечко! Зараз я заберу тебе!

Затремтіла дівчина від страху, позадкувала, руками замахала:

— Ні, ні, не піду я за тебе! Надто вже ти страшне!

Та й кинулася бігом додому, як і старша її сестра. Глянуло чудовисько на дроворуба і каже:

— Не журися, чоловіче! Адже в тебе є ще одна дочка — найменша і найгарніша.

— Правда твоя — є ще в мене Маріон, моя менша, відповів дроворуб і похилив голову.

Ілюстрація О. Зарбі-Гальчук

Назавтра принесла батькові в ліс обід Маріон. Поставила на пень казанок із юшкою, глянула на батька — а він аж чорний від туги. Стала вона розпитувати, що гнітить його душу. Не втримався дроворуб і розповів їй про чудовисько. Вислухала Маріон батька та й каже:

— Не боюсь я, таточку, того чудовиська, якщо треба, піду за нього заміж.

Тільки-но це сказала, де не взялося на галявині чудовисько. Підскочило до Маріон, смикнуло її за руку та як зареве на весь ліс:

— Заберу я тебе! Будеш мені за дружину, красунечко!

А Маріон каже:

— Роби як хочеш, тільки не муч мого бідного таточка.

Зареготало чудовисько, підстрибнуло від радості, схопило Маріон і вмить зникло в хащі.

Впав дроворуб на землю та й залився гіркими слізьми.

— Дитино моя мила, дитино моя люба, не побачу я тебе більше!

Кадри з мультфільму «Красуня і чудовисько», 1991 р.

А чудовисько завело Маріон далеко в густий ліс. Там стояв серед високих ялин і сосон розкішний замок. І раптом обернулося чудовисько прекрасним юнаком. Зраділа Маріон — та й як не зрадіти! — але ні про що юнака не спитала; мовляв, поживемо — тож побачимо, що воно буде.

Незабаром вони побралися і стали жити в коханні та злагоді.

Пролетіло літо, минула зима, настала весна. Якось пішли сестри Маріон у ліс корів пасти. Коли чують хтось співає.

— Ану послухаймо! — каже старша сестра. — Схоже, це голос нашої пропалої Маріон. Ходімо поглянемо!

Подалися сестри в глиб лісу. Йшли вони, йшли, аж поки дістались до розкішного замку. Дивляться — біля вікна сидить їхня сестра Маріон і співає веселої пісні. Впізнала Маріон сестер, зраділа, повела їх у замок, за стіл посадила, пригостила щедро і смачно. Потім про батька й матір розпитала і послала по них — хай приїдуть погостювати на тиждень.

А слід вам сказати, що відразу після весілля дав чоловік Маріон важку в’язку ключів від усіх покоїв і дозволив будь-який з них відчиняти, крім одного-єдиного.

— Якщо не хочеш біди на нас накликати, не ходи до того покою! — сказав він.

Кивнула тоді Маріон головою: мовляв, зрозуміла, волі твоєї не порушу. Може, так і було б, якби не сестри. Повела їх Маріон замок показувати. Обдивилися сестри всі покої, крім того єдиного, що його чоловік Маріон заборонив відчиняти. Але сестри цього не знали — і ну вмовляти Маріон: відчини та відчини! Може, це найпишніший покій у всьому замку?..

Довго вагалася Маріон, а потім усе-таки відчинила таємничий покій.

Тільки-но відімкнула вона замок, як ключ упав на підлогу. Підняла його Маріон і бачить: на ключі червона пляма, схожа на кров. «Звідки взялася пляма? — злякалася Маріон. — Може, в цьому покої є сліди якогось злочину? О лихо!» І Маріон заходилася стирати криваву пляму. Терла, терла, та так і не стерла. Навпаки, пляма стала ще червоніша, ще яскравіша.

Заплакала Маріон, заридала, а тут і чоловік нагодився. Поглянув він на пляму, похилив голову та й каже дружині:

— Просив я тебе: не відчиняй цього покою! Але ти не послухалася мене. Ти не знаєш, що я колись посварився із злим чаклуном, і той, розгнівавшись, перетворив мене в чудовисько на сім довгих років. І ось тепер я знову обернуся на звіра та й подамся в далекі-далекі мандри. Ніде буде мені спочити, ніде голову прихилити... А ти залишишся сама.

— Ні, цьому не бувати! — вигукнула Маріон. — Я винна в твоїй біді — тож я не покину тебе. Куди ти, туди і я!

— Ти справді не покинеш мене в біді? — зрадів чоловік.

— Ніколи не покину, любий!

Вийшли вони вдвох із замку та й подалися в далекі мандри. Довго блукали по білому світу. І трапилось так, що розминулися вони в лісі, загубили одне одного. Залишилася Маріон сама.

Довго плакала вона, довго тужила, але слізьми біді не зарадиш,— та й пішла шукати чоловіка. Проте не судилося їй знайти його. Певне, і тут не обійшлося без злого чаклуна.

Так збігло сім довгих років, і настав час, коли чоловік Маріон знов міг обернутися на людину. Але чаклун поставив умову: прибравши людську подобу, він забуде свою дружину Маріон, мовби ніколи й не знав її. Така була помста злого чаклуна.

Маріон, шукаючи чоловіка, забрела врешті-решт у кам’янисту пустелю. Вдалині виднілася неприступна скеля. Маріон піднялася на її вершечок і побачила великий похмурий замок. То був замок чотирьох Вітрів.

Кадр із фільму «Красуня і чудовисько», 2011 р.

— Вітри вільні! — в розпачі простягла до них руки Маріон. — Ви літаєте всюди і все бачите. Скажіть мені, як вибратися з цієї пустелі?

— А куди ти йдеш, Маріон? — спитав вітер на ім’я Містраль.

— Я хочу знайти свого чоловіка, добрий Містралю.

— Гаразд, я покажу тобі дорогу. Йди за мною.

Сім днів і сім ночей бігла Маріон за Містралем, а на восьмий день вітер поник і каже їй:

— Бачиш он там, удалині, хатину? Живе в ній найдобріша на світі чарівниця. Йди до неї, вона допоможе тобі розшукати чоловіка.

— Спасибі, добрий Містралю, — уклонилася Маріон і пішла до далекої хатини.

Ледве жива від утоми, добрела вона до хатини і постукала в віконце.

Вийшла на поріг добра чарівниця, взяла Маріон за руку й повела в хатину. Відпочивши, розповіла Маріон чарівниці про те, як пішла вона заміж за кошлате чудовисько, як це чудовисько обернулося на красеня-юнака і як із власної вини втратила вона коханого чоловіка. Пожаліла добра чарівниця Маріон і сказала їй ось що:

— Знаю я: твій чоловік живе в одному місті. Сім днів і сім ночей іти до нього. Але він забув тебе і збирається одружитися з молодою дівчиною. Так начаклував злий чаклун. Проте не побивайся — я допоможу тобі. Ось тобі кісточка персика, кісточка мигдалю і круглий горішок. Бережи їх як зіницю ока: вони допоможуть тобі повернути чоловіка. А тепер спочинь трохи — і в дорогу!..

Через сім днів і ночей дісталася Маріон до того міста, про яке казала чарівниця. На вулиці вона познайомилася з балакучою жіночкою і дізналась від неї, що в місті недавно з’явився молодий красень і що відразу вподобав він дівчину. Дівчина гарна з лиця, тільки на вдачу лиха, та ще й завидюща і пожадлива.

Постер американського мюзиклу «Красуня і чудовисько», 2017 р.

На другий день Маріон прийшла до будинку дівчини — нареченої свого чоловіка, а коли та вийшла на поріг, умить розбила кісточку персика. І тут сталося диво: з кісточки вилетіла срібна карета, запряжена двома чудовими білими кіньми. Побачила наречена таку розкіш, і закортіло їй мати цю карету. Підійшла вона до Маріон та й питає:

— Чи не продаси мені свою карету і коней?

А Маріон їй у відповідь:

— Не продаються вони, ні за які гроші, лише за послугу даруються.

— Яку ж послугу тобі зробити?

— Дозвольте мені пересидіти ніч біля узголів’я вашого нареченого.

— Ні! Не потрібна мені твоя карета! Та й не вельми вона мені до вподоби.

І наречена рушила була в будинок, але мати зупинила її:

— Що ти, дочко, хіба можна нехтувати таким добром? Хай пересидить ніч біля узголів’я твого нареченого, а ми йому сонного зілля підсиплемо, він і знати нічого не знатиме.

Подумала наречена, поміркувала і погодилася.

Пізно ввечері слуга приніс нареченому сонного зілля. Наречений випив і вмить заснув. Тоді впустили в спочивальню Маріон.

Сіла Маріон біля чоловікового узголів’я і стала йому розповідати про свої біди-злигодні. Але він не прокидався. Заходилася Маріон його кликати, будити, за плечі торсати... Марна робота! Всю ніч умивалася Маріон гіркими слізьми, а рано-вранці наречена з матір’ю вигнали її на вулицю.

Вдень Маріон знову прийшла до будинку нареченої, а коли та вийшла на прогулянку, розбила каменем кісточку мигдалю. Ту ж мить в руках у Маріон опинилася пишна весільна сукня. Побачила таку розкіш наречена, і забаглося їй мати цю сукню.

— За скільки продаси мені сукню? У відповідь почула знайомі слова:

— Не продається ця сукня ні за які гроші, а лигає за послугу дарується!

— Яку ж послугу тобі зробити?

— Дозвольте мені пересидіти ніч біля узголів’я вашого нареченого.

— Знов ти своєї! — розгнівалася наречена і рушила була в будинок, але мати зупинила її і шепнула:

— Не можна нехтувати таким добром, дочко! Не куплено, не плачено, а сукня буде твоя.

Погодилася наречена і на цей раз.

І сталося все так, як напередодні: випив чоловік Маріон сонного зілля і заснув. Маріон не могла його добудитися. Всю ніч заливалась вона слізьми і кликала:

— Прокинься, мій коханий, від міцного сну, подивися на мене! Може, не побачимося ми більше з тобою! Промов до мене хоч єдине слово!

Але чоловік не почув Маріон, а ледь зазоріло, її випхали за двері.

Вдень Маріон знову прийшла до будинку нареченої. Коли та вийшла на прогулянку, Маріон розбила круглий горішок і дістала з нього золотий ланцюжок, браслет та сережки, всипані діамантами. Побачила наречена чудові оздоби, і загорілися в неї очі. Кинулась вона до Маріон і стала просити, щоб та продала їй коштовності. Але у відповідь почула: не продаються вони, а міняються. І наречена спокусилася: обміняла свого нареченого на сережки та браслет з діамантами.

Тим часом до чоловіка Маріон підійшов старий слуга та й каже тихенько:

— Пане, до вашої спочивальні щоночі приводять молоду жінку. Сидить вона до світанку біля вашої постелі, гірко плаче і про щось вас благає. Але ви міцно спите й нічого не чуєте, бо наречена та її мати напувають вас сонним зіллям.

— Спасибі тобі, друже, — сказав чоловік Маріон і глибоко замислився. «Щось тут не так», — подумав він нарешті.

Коли пізно ввечері принесли йому келих з питвом, він сказав слузі:

— Поставте келих на столик. Я вип’ю згодом.

Але він не випив зілля, а вихлюпнув його за вікно. Потім ліг і вдав, що міцно заснув. Незабаром до спочивальні ввели молоду жінку. Сіла вона біля узголів’я і гірко заплакала, минулі щасливі дні згадуючи... Слухав чоловік, слухав — і раптом згадав. Це ж його кохана дружина Маріон! Скочив він з постелі й гаряче пригорнув її до серця. А рано-вранці пішов до нареченої і попросив, щоб вона та її мати вийшли до нього. Коли вони прийшли, промовив:

— Я прийшов до вас за порадою. Якби, скажімо, замовили ви новий ключ до скриньки замість загубленого, а потім знайшли старий, — яким ключем відмикали б ви скриньку: старим чи новим?

— Звичайно, старим, — відповіли мати й дочка.

— Отож і я так думаю. А тепер скажу вам ось що. Сім років тому мав я кохану дружину, та лиха доля розлучила нас. І ось я знайшов її!

Він підвів до нареченої та її матері Маріон. Мати й дочка аж пороззявляли роти від подиву, але сказати їм було нічого.

Маріон з чоловіком повернулися в свій замок і жили там довго-довго в коханні та злагоді.

Переклад із французької Романа Терещенка

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

ВІДЧУВАЮ

• 1. Що в казці «Дроворубова донька» було для вас особливо цікавим?
• 2. Чим запам’яталися вам її герої та героїні? Якими ви їх уявляєте?
• 3. Який уривок ви хотіли б інсценувати і чому?

ДУМАЮ

• 4. Чим відрізняється Маріон — найменша дроворубова донька — від своїх сестер?
• 5. Які найнеймовірніші пригоди відбуваються з нею в казці? Поміркуйте, чому саме вона зазнає усіляких бід, поки, нарешті, стає щасливою.
• 6. Що в поведінці дівчини подобається вам найбільше?
• 7. Назвіть чарівних помічників Маріон. Чому всі вони охоче стають дівчині в пригоді?
• 8. Знайдіть у казці «Дроворубова донька» повтори та антитези (перевірте, чи уважно ви читали).
• 9. Розгляньте й оцініть художні ілюстрації до казки. Уявіть, що вам потрібно зробити малюнки для мультфільму за казкою «Дроворубова донька». До яких епізодів ви їх намалювали б?
• 10. Важливе значення в народній казці має розмова героїв та героїнь — діалоги, що передають їхні думки та переживання. Виберіть один діалог із казки та прочитайте його за ролями, долучивши до цієї роботи однокласників/однокласниць.
• 11. Доведіть, що казка «Дроворубова дочка» — чарівна казка. Проілюструйте своє твердження 3-4 прикладами з тексту.
• 12. Прокоментуйте, наскільки ілюстрації допомогли вам зрозуміти художній твір.

СТВОРЮЮ

• 13. Укладіть «Стрічку подій» для казки «Дроворубова донька». До кожної події додайте ілюстрацію і поясніть свій вибір.
• 14. Створіть усний портрет Маріон. Підтвердіть або спростуйте думку про поєднання внутрішньої і зовнішньої краси в зображенні героїні. Використайте 2-3 фрагменти твору на підтвердження своєї позиції.
• 15. Підготуйте повідомлення «Чарівні помічники героїв і героїнь в українських народних казках і казках народів світу» (за казками «Дроворубова донька» і «Яйце-райце»).

Подискутувати — висловити власну думку з приводу певного питання.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

• 1. Об’єднайтеся в пари і з’ясуйте, що яскраво протиставляється у творі. Підтвердіть свої висновки 3-4 прикладами з твору.
• 2. Об’єднайтеся в групи і подискутуйте про те, чи важливо, аби добро було активним. Використайте для аргументації своєї думки 2 епізоди з твору та 2 епізоди з реального життя. За результатами дискусії укладіть таблицю.

ДОБРО ПОВИННО БУТИ АКТИВНИМ
	ЗА	ПРОТИ
1.
2.
3.
4.

ІНТЕРНЕТ-СКАРБНИЧКА

• Перегляньте мультфільм «Красуня і чудовисько» (США, 1991) режисера Ґері Троуслейда. Порівняйте його сюжет і сюжет казки «Дроворубова донька». Аргументуйте 3-4 фактами, чи можна назвати сюжет казки мандрівним.

Теорія літератури

Для того, аби художні вигадки у творі зображувалися правдоподібно, використовують багато способів. Один із них — діалог.

Діалог — це розмова між двома героями чи героїнями твору, у якому вони передають свої думки, почуття й настрої.

Зверніть увагу на будову казки «Дроворубова донька»: у ній, як і в українській казці «Дідова дочка і бабина дочка», протиставлено співчутливу добру сестру байдужим холодним сестрам. Такий художній прийом часто використовується у казках і називається антитезою. З допомогою антитези показується різне ставлення героїв до життя і його цінностей: до інших героїв і героїнь, обов’язку, праці тощо.

Антитеза — протиставлення контрастних героїв і героїнь, життєвих ситуацій, цінностей тощо.