5.2.1 Життя і творчість Генріха Белля

Генріх Белль народився в Кельні в багатодітній родині теслі-червонодеревника з давніми католицькими традиціями. Відвідував католицьку школу, потім гімназію імені кайзера Вільгельма. Генріх писав вірші й оповідання з раннього дитинства.

Гімназичні роки Белля збіглися зі становленням фашистської диктатури. Із 200 гімназистів лише троє, серед них і Генрі, мужньо відмовилися від вступу до «гітлерюгенду» — спілки фашистської молоді. Закінчення гімназії в 1937 році не поставило юнака перед одвічним питанням юності: «Ким бути?». Це покоління було позбавлене права вибору свого життєвого шляху.

Згодом Белль відмовився добровільно піти на військову службу. Проте юнака було залучено до примусових робіт, а в 1939 році призвано на військову службу до вермахту. Батько Белля пройшов солдатом Першу світову війну; а сам він шість років перебував на фронтах Другої світової.

Беллю довелося у складі окупаційних військ побувати на території Франції, Польщі, Румунії, Угорщини, Радянського Союзу. Потрапивши на Східний фронт, улітку 1943 року Генріх Белль опинився в Україні. Назавжди в його пам’яті залишилися українські назви: Галичина, Волинь, Запоріжжя, Львів, Черкаси, Херсон, Коломия та багато інших. Вони стали згодом у його творах символом німецьких поразок.

Белль значною мірою відрізнявся від солдатського загалу. Адже як пацифіст, за власними словами, жодного разу на війні так і не вистрелив. Утім, як і всі, він зазнав поневірянь фронтового життя: кілька разів був серйозно поранений. Незадовго до кінця війни йому вдалося здатися в полон до американців, після чого він кілька місяців провів у таборі для військовополонених на півдні Франції.

Генріх Белль. Фото 1926 р.

Найвища цінність для Генріха Белля — людина і людське життя.

Генріх Белль під час війни

Генріх Белль із дружиною Анне Марі та синами. 1950-ті рр.

Генріх Белль у 1970-ті рр.

В опублікованих «Листах із фронту», які Белль писав у 1940—1945 роках рідним і нареченій Анне Марі Чех, попри обережність перед цензурою, прориваються емоції: «...ненавиджу кожного, хто відчуває до війни інші почуття, ніж ненависть...». У 1942 році Генріх та Анне Марі одружилися, у сім’ї народилося четверо синів.

Повернувшись додому, Генріх Белль вступив до Кельнського університету із твердим рішенням здійснити свою давню мрію — стати письменником. Він увійшов до літературного об’єднання «Група 47» (об’єднання німецькомовних письменників, створене в 1947 році, яке проіснувало 20 років. Мета групи — осмислення пережитого упродовж Другої світової війни, нацизму, Голокосту).

Досвід війни, поразка фашизму визначили всю творчість Белля. У ранній повісті «Поїзд точно за розкладом» мотив історичної приреченості гітлерівського «походу на Схід» втілено в символічному образі поїзда, яким везуть солдатів на Східний фронт і який прямує до смерті.

Як національну ганьбу, що має увінчатися справедливим покаранням, сприймає злочини своїх співвітчизників у Бабиному Яру герой оповідання «Причина смерті: ніс гачком». Із окремих замальовок, на які можна натрапити у різних творах письменника, складається картина українського світу, побаченого очима солдатів вермахту.

Широку панораму загарбницької, безглуздої, нелюдської війни створено в романі письменника «Де ти був, Адаме?» Із високою художньою майстерністю Белль розкрив антигуманну сутність війни у збірці новел, назву якій дало оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...».

У повістях і романах «І не сказав жодного слова», «Дім без господаря», «Хліб ранніх літ», «Очима клоуна», «Більярд о пів на десяту», «Груповий портрет з дамою» війна, здається, не перебуває в центрі оповіді, тут ідеться про повоєнну ФРН, яку називали «економічним дивом», про життя забезпечене і процвітаюче. Але за цією поверхнею трагедія війни лишалася нездоланною у психології німців.

У 1972 році письменникові було присуджено Нобелівську премію «за творчість, у якій поєднується широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури».

Помер Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном, у гостях в одного зі своїх синів, 16 липня 1985 року.

Україна і світ

Твори Генріха Белля набули популярності й за межами Німеччини; їх перекладено 48 мовами, зокрема й українською.

У 1989 році видавництво «Дніпро» видало двотомник Генріха Белля, до якого увійшли повісті, романи, оповідання в перекладах Галини Сварник, Галини Лозинської, Олекси Саниченка, Євгена Поповича, Євгенії Горевої, Петра Соколовського, Олекси Логвиненка, Володимира Шелеста з передмовою Дмитра Затонського.

У 2017 році вийшло українське видання роману Генріха Белля «Груповий портрет із дамою» у перекладі Євгена Поповича та Юрія Лісняка.

Генріх Белль і Василь Стус

Генріх Белль став на захист українського поета-дисидента Василя Стуса. Ось його відповідь на запитання «...У чому полягає злочин Стуса, чому його так суворо карають?» з інтерв’ю німецькому радіо 10 січня 1985 року: «Його так званий злочин полягає в тому, що він пише свої поезії по-українськи, а це інтерпретують як антирадянську діяльність... Стус пише свідомо по-українськи. Це єдиний закид, що мені відомий. Навіть не закид у націоналізмі, що також, легко застосовують, а винятково на підставі української творчості, що трактують як антирадянську діяльність».

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОСТІ ГЕНРІХА БЕЛЛЯ

Генріх Белль у своїх творах не змальовує фашизму як явища. Його герої — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, що не знайшли в собі сили протистояти фашизмові, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Письменник не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть, що ви дізналися про життєвий і творчий шлях німецького письменника Генріха Белля.
2. Пригадайте, у яких життєвих ситуаціях виявився протест Генріха Белля проти нацизму та його ідеології.
3. Поясніть, що об’єднало письменників у «Групу 47».
4. Розгляньте, які проблеми часто порушував Генріх Белль у своїх прозових творах.
5. Наведіть назви найвідоміших творів письменника.
6. Поміркуйте, чому Генріх Белль присвятив своє життя. Яким пафосом пройняті його твори?

Зміст