3.9.4 Вірш «У всьому хочу я дійти самої суті...»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Вірш «У всьому хочу я дійти самої суті...» написаний у 1956 році. Це поетичне кредо Пастернака, підсумок його роздумів про поезію та роль поета.

Поезія, на думку митця, сповнена звуками, запахами, голосами природи, як і обожнювана ним музика. А еталон істинного мистецтва — твори його улюбленого композитора Шопена.

Природа як образ гармонії, як ідеал часто протиставляється в мистецтві життєвій метушні і штучності. Та для митця немає і не може бути нічого, що не може вмістити поезія. Для нього сповнені значущості найменші дрібниці реального життя, у яких заховано «сутність днів», що минули.

Творчість вимагає від художника найвищої напруги всіх духовних сил, вважає поет, з якою порівняна тільки «натягнута тятива тугого лука». Ця метафора, яка завершує вірш, стосується як творчості, так і життя поета, що втілив у своїх рядках сутність не тільки власного життя, а й своєї епохи.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Послухайте вірш «У всьому хочу я дійти самої суті...» у виконанні різних акторів.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Проаналізуйте, як поет розуміє творчість. Що можна сказати про ліричного героя вірша?
2. Поміркуйте, з якою метою поет використовує у вірші умовний спосіб.
3. Простежте, якими образними засобами користується поет у вірші.

Зміст