Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Кадоб’янська

2.3.5 Морально-філософський зміст «єршалаїмських» розділів твору

Одна з найбільших таємниць роману — біблійний сюжет, який розгортається в уяві Майстра.

Мандрівний філософ Ієшуа Га-Ноцрі, який несхитно вірить в істину про те, що добро врятує світ, зіткнувся в ідейному діалозі з Понтієм Пілатом, могутнім прокуратором Іудеї, якого змальовано самотньою людиною, знесиленою головним болем.

Ім'я Ієшуа є давньоєврейським варіантом імені Ісуса (як і Єршалаїм — давньоєврейська назва Єрусалима). Слово «Єшуа» означає «хай помагає Бог». Отже, Михайло Булгаков у романі стверджує, що кожна людина може іти шляхом Христа, нести у світ моральні істини, жити заради добра.

Співчуття Ієшуа лікує головний біль Понтія Пілата. Вражений поглядами й здібностями філософа, прокуратор хотів би врятувати його, щоб мати цікавого співрозмовника. Але внутрішня свобода Ієшуа, його прагнення до правди і добра виявляються злочинними з погляду єршалаїмських законів, де заборонено вірити у будь-що інше, крім кесаря. Адже будь-яка віра, навіть віра в добро, підриває державний устрій, заснований на владі та насильстві.

На відміну від Біблії, де Понтій Пілат лише затвердив рішення Синедріону (Ради старійшин у Стародавній Іудеї), вся відповідальність за страту Ієшуа в романі Майстра покладається на прокуратора, який малодушно злякався гніву верховної влади. Змальовуючи протистояння всесильного прокуратора і мрійника, який хоче врятувати світ, письменник стверджує вищість влади духовної, істинної над владою земною, що тримається на насильстві й страху.

Також Булгаков відмовляється від ідеї колективної провини. Письменник вважає, що не може бути спільної провини, як не може бути й спільного каяття, тому що світ складається із конкретних людей, які здійснюють ті чи інші вчинки, і кожний особисто несе відповідальність за те, що скоїв.