Зарубіжна література. 9 клас. Ісаєва

Олександр Сергійович Пушкін

(1799—1837)

• Використовуючи вже відому вам інформацію про життя й творчість О. Пушкіна, підготуйте повідомлення на тему «Олександр Пушкін у моєму житті».

• Прочитайте напам’ять відомий вам твір О. С. Пушкіна.

• Підготуйте запитання для літературної вікторини «Що ви знаєте про життя й творчість О. С. Пушкіна?».

Співать про волю прагну щиро,

На тронах вразити порок.

Олександр Пушкін (переклад з російської Ігоря Муратова)

«Новий Прометей»

«Тільки одного разу дається країні відтворити людину, яка б такою високою мірою поєднувала в собі такі різні й, очевидно, такі, що виключають одна одну, риси», — ці слова видатного польського поета Адама Міцкевича присвячені Олександрові Сергійовичу Пушкіну.

Вельможні покровителі й вірні друзі, блискуча освіта і приголомшливий успіх, справжнє кохання й вірність близьких, а ще й, безумовно, зради, приниження, непорозуміння, скандали, випробування, але найголовніше — Божий дар і геніальні твори — усім цим доля щедро обдарувала його...

Напевно, ви вже замислювалися, чому з усього сузір’я видатних російських письменників різних поколінь саме Пушкіну належить особливе місце. Чому ще за життя поета писали про якесь «неймовірне потрясіння», що викликало його ім’я? Що це: містика, невгамовне бажання «створити собі кумира», чи все ж таки велике призначення справжнього генія?

Щоб наблизитися до відповідей на ці запитання, перегорнемо окремі сторінки життя й творчості Олександра Сергійовича Пушкіна.

Г. О. В. Траугот. Маленький Пушкін (1992)

Майбутній поет народився 6 червня 1799 р. у Москві. Батько Пушкіна, Сергій Львович, належав до старовинного дворянського роду; мати поета, Надія Осипівна, була онукою Абрама Петровича Ганнібала, названого «арапом Петра Великого». Як і більшість дворянських дітей, початкову освіту О. Пушкін отримав удома. Його батько зумів створити чудову атмосферу для розвитку поетичного обдарування свого сина. Із самого дитинства маленький Саша знайомився з поезією Михайла Ломоносова й Василя Жуковського, комедіями Бомарше й Мольера, творами Вольтера та інших письменників. Будинок Пушкіних відвідували відомі літератори, які палко обговорювали культурні події сучасності. У родини була велика бібліотека, якою дозволяли користуватися й дітям. А по сусідству, в будинку далеких родичів Пушкіних Бутурліних, було одне з найбагатших у Європі зібрань книжок, і Саша був постійним їх читачем. Тож, приїхавши до Петербурга 1811 р. вступати до привілейованого навчального закладу — Царсько-сільського Імператорського ліцею, Пушкін виявився підготовленим краще за інших.

Ліцей відіграв винятково важливу роль у формуванні світогляду, літературних інтересів і моральних принципів майбутнього поета. Тут він зустрів своїх найкращих друзів — Антона Дельвіга, Івана Пущіна й Вільгельма Кюхельбекера. Ліцейській дружбі та ліцейській родині Пушкін присвятив цілу низку своїх творів, зокрема «19 жовтня 1825 року», в якому є такі рядки:

Прекрасний, любі друзі, наш союз!

Він, як душа, одвічний, неподільний,

Незрушний, однодушний і свавільний,

Міцнів він під крилом коханих муз.

Куди б не кинула нас зла година

І щастя теж куди б не привело,

Незмінні ми: весь світ для нас чужина,

Вітчизна наша — Царськеє Село!

Переклад з російської Степана Крижанівського

У ліцеї Пушкін пережив Вітчизняну війну 1812 р., зустрівся з відомим у той час поетом Гаврилом Державіним, близько познайомився з Василем Жуковським і Петром Чаадаєвим, тут він уперше в часописі «Вісник Європи» побачив свої твори надрукованими («До друга віршника», 1814 р.). У Царському Селі почалося спілкування юного Пушкіна з Миколою Карамзіним. Історик і письменник побажав йому: «Лети, як орел, але не зупиняйся в польоті». У творах ліцейського періоду О. Пушкіна переважають мотиви дружби й кохання, насолоди життям («Спомини в Царському Селі», «Романс», «До живописця», «До Дельвіга», «Мій заповіт друзям» та багато інших).

Вступивши на службу після закінчення ліцею, О. Пушкін активно займається літературною діяльністю. Поет зближується з майбутніми декабристами, учасниками антивладного повстання у грудні 1825 р. на Сенатській площі в Петербурзі, стає членом таких прогресивних літературних об’єднань, як «Арзамас» і «Зелена лампа». Звичайні картини під пером поета перетворюються на чудові творіння. У поезії цього періоду чітко проявляються його волелюбні настрої, засудження царського деспотизму та свавілля. Ода «Вольність» (1817), вірш «Село» (1819) та інші, хоча й не публікувалися, але були настільки відомими, що багато хто знав їх напам’ять. 1820 р. виходить із друку поема Пушкіна «Руслан і Людмила», яка принесла йому миттєву славу. За Пушкіним остаточно закріплюється слава «першого поета».

У той час йому приписували майже всі антиурядові твори, що поширювалися усно й у списках. «...Він заполонив Росію обурливими віршами», — скаже імператор Олександр І і навесні 1820 р. ухвалить рішення про заслання Пушкіна в Сибір. На прохання друзів поета північ вдається замінити на південь, заслання — на службове переведення, за яким він служив спочатку в Кишиневі, а потім в Одесі.

Так розпочинається південне заслання Пушкіна (1820-1824), яке не підкорило його, а навпаки — укріпило у правильності своїх переконань, надало їм ще більшої впевненості. Пушкін відчуває себе борцем-вигнанцем, головною темою цього періоду залишається свобода. У посланні до друга Антона Дельвіга він стверджує: «Одна лиш воля — мій кумир».

Цей період творчості Пушкіна вирізняється неабияким різноманіттям. Він пише романтичні поеми («Кавказький полонений», «Бахчисарайський фонтан»), створює «Піснь про віщого Олега», розпочинає роботу над своїм центральним твором — романом у віршах «Євгеній Онєгін».

1824 р. через конфлікт із губернатором Одеси графом М. Воронцовим Пушкін був висланий у маєток матері, село Михайлівське Псковської губернії «під нагляд місцевого керівництва». Віршем «До моря» завершується південний період життя поета, він прощається з морською стихією, що стала для нього символом свободи. Так розпочинається новий етап духовного пробудження й розвитку поета, у творчості якого відбувається перехід до реалізму. Особливо чітко це проявляється в останній романтичній поемі Пушкіна «Цигани», розпочатій ще на півдні, а завершеній у Михайлівському.

Іван Айвазовський, Ілля Рєпін. Прощання Пушкіна з морем (1880)

У Михайлівському засланні (1824-1826) Пушкін критично переосмислює вже написане. Поет сповнений нових задумів. «Відчуваю, що духовні сили мої досягли повного розвитку, — пише Пушкін влітку 1825 р., — я можу творити». У Михайлівському поет формується як художник-реаліст: він продовжує працювати над «Євгенієм Онєгіним», пише трагедію «Борис Годунов», створює цілу низку таких шедеврів, як «Пророк», послання «До А. П. Керн» («Я мить чудову пам’ятаю...»), «19 жовтня...» та інших.

У Михайлівському Пушкін дізнався про жорстоку розправу влади над учасниками дворянського повстання проти царя 14 грудня 1825 р. П’ятеро декабристів, зокрема й близькі до нього Пестель і Рилєєв, були повішені. А 120 повстанців, серед яких були його найближчі друзі — Пущін і Кюхельбекер, заслані на каторгу в Сибір. Поразку декабристів Пушкін сприйняв як особисту трагедію. Свої думки та почуття поет висловив у вірші «У Сибір», який завершує такими рядками:

Важкі окови упадуть,

Темниці рухнуть — і свобода

Вас привітає біля входу,

І меч брати вам віддадуть.

Переклад з російської Костянтина Дрока

У такий спосіб Пушкін намагався підтримати своїх друзів.

Восени 1826 р. імператор Микола І повернув поета із заслання. У Москву він віз із собою вірш «Пророк», що завершувався могутнім закликом:

Й, моря обходячи та землі,

Глаголом спопеляй серця!

Переклад з російської Леоніда Первомайського

Михайло Врубель. Пророк (початок XX ст.)

Наступні роки життя і творчості Пушкіна — складний час надій і розчарувань, період великої праці й жорстоких гонінь. Цар сподівався зробити Пушкіна придворним поетом. Як про велику милість, він повідомив, що сам буде його цензором. У результаті цього «Борис Годунов» опинився під забороною, поету не дозволялося не тільки видавати, а й читати публічно свої твори без вказівки царя.

У грудні 1826 р. на одному з московських балів О. Пушкін уперше побачив Наталію Миколаївну Гончарову, праправнучку гетьмана України Петра Дорошенка, краса якої вразила поета. «Коли я побачив її вперше, я покохав її, голова в мене запаморочилася», — згадував він.

Навесні 1830 р., у день Світлого Христового Воскресіння, Пушкін отримав згоду на свою пропозицію руки та серця Наталії Миколаївни. До прийдешнього весілля як подарунок від батька поет отримав частину родового маєтку в Нижегородській губернії. Щоб оформити папери на право власності, восени 1930 р. О. Пушкін їде в село Болдіно. Але через холеру, що лютувала тоді в країні, і встановлений карантин йому довелося залишитися тут на довгих три місяці, які стали надзвичайно плідними для поета й отримали назву Болдінська осінь. У цей період Пушкін написав цілу низку ліричних шедеврів, чотири «маленькі трагедії» («Скупий лицар», «Моцарт і Сальєрі», «Кам’яний гість», «Бенкет під час чуми»), «Повісті Бєлкіна», завершив роботу над «Євгенієм Онєгіним».

Микола Ульянов. Пушкін із дружиною перед дзеркалом на балу (1968)

18 лютого 1831 р. в церкві Вознесіння в Москві Олександр Сергійович і Наталія Миколаївна обвінчалися. У листі до друга П. Плетньова поет скаже: «Я жонатий — і щасливий, одне бажання моє, щоб нічого в житті моєму не змінювалося — кращого не дочекаюся. Цей стан для мене такий новий, наче я переродився». Почуття надзвичайної ніжності й глибокого кохання переповнювало серце поета. Він присвячує своїй дружині вірш «Мадонна», у якому проголошує:

Збулось бажання це в житті моїм. Творець

Тебе мені послав, тебе, моя Мадонна,

Краси небесної божественний взірець.

Переклад з російської Максима Рильського

У 1830-ті роки поет багато пише. Особливо плідним для нього стало нове усамітнення в Болдіно восени 1833 р. Осінь («Зажурлива пора! очей зачарування!») стала улюбленою порою року Пушкіна.

Останні роки життя Олександра Сергійовича минули у важкій атмосфері непростих стосунків із царем і непорозуміння з навколишньою дійсністю. Імпульсивний характер поета, його незалежна поведінка дратували багатьох. Яскрава індивідуальність, талант і прагнення свободи викликали заздрощі та злість із боку впливових осіб придворної й чиновницької аристократії. Жорсткі цензурні гоніння, стеження, суцільна атмосфера ворожості й наклепу ставали нестерпними.

Олег Шупляк. Смерть поета (2013)

Узимку 1836 р. вороги Пушкіна з вищого петербурзького світу поширили містом чутки про дружину поета, пов’язуючи її ім’я з царем, а потім — із французьким бароном Жоржем Дантесом. Щоб покласти цьому край і захистити честь своєї родини, Пушкін викликав Дантеса на дуель, яка відбулася 27 січня 1837 р.

Поранення Пушкіна виявилося смертельним, і 29 січня 1837 р. поет помер...

Пушкінський сучасник, письменник і літературний критик Олександр Бестужев-Марлинський назвав поета Прометеєм: «Новий Прометей, він викрав небесний вогонь і, володіючи ним, свавільно грає серцями людей». Свобода назавжди стала однією з головних тем поезії Олександра Пушкіна. Тому його справді можна назвати Прометеем, адже він своїми поетичними одкровеннями й невтомними пошуками нових форм розпалював вогонь людських почуттів.

Переконатися в цьому зможете й ви, відкривши для себе «свого Пушкіна»...

  • 1. Розкажіть, які відомості з життя й творчості О. Пушкіна справили на вас особливе враження й чому.
  • 2. Прокоментуйте назву статті та епіграф до неї. Запропонуйте свій варіант назви статті про О. Пушкіна.
  • 3. Розробіть макет сайту, присвяченого О. Пушкіну.
  • 4. Підготуйте мультимедійну презентацію на тему: «О. Пушкін і Україна». У підготовці цього завдання скористайтеся інформацією, поданою в рубриці «Українські стежини зарубіжної літератури».

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мандруючи різними куточками України, не можна не помітити, як багато всього в нас пов’язано з іменем О. Пушкіна. Численні бюсти та пам’ятники поету, школи й гімназії, названі на його честь, Пушкінський парк у Києві, проспект Пушкіна в Дніпрі, музеї в Києві й Одесі, Кам’янці та Гурзуфі, театр російської драми імені О. Пушкіна в Харкові, вулиці імені поета в Сімферополі та Львові, Запоріжжі й Полтаві... І це не дивно, адже поет добре знав і любив Україну. Він мав можливість безпосередньо спостерігати за українським побутом, особливостями українського національного характеру, слухати українську мову, українські пісні.

Пам’ятник Пушкіну в Кам'янці (1975)

За підрахунками дослідників, Олександр Сергійович відвідав 120 населених пунктів на території України, проїхав близько 5700 верст (1 верста дорівнює 1,06 км) її дорогами.

Так, якщо ви потрапите в Кам’янку (Черкаська область), то вашу увагу приверне незвична стела. У меморіалі увіковічені два генії світової культури — поет О. Пушкін і композитор П. Чайковський.

А якщо ви будете прогулюватися Одесою, то на Пушкінській вулиці, будинок 13, біля входу в літературно-меморіальний музей О. Пушкіна вас зустріне сам Олександр Сергійович. Здається, що він дуже зосереджений. Можливо, він на когось чекає або саме тепер у нього народжуються нові рядки...

Пам’ятник-скульптура Пушкіну в Одесі (1999)

Володимир Галущенко. Пушкін в Одесі (2012)

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Появою одного з найкращих ліричних творів О. Пушкіна ми зобов’язані Анні Петрівні Керн, онуці українського співака М. Полторацького. О. Пушкін уперше побачив її в Петербурзі 1819 р. і надовго зберіг спогади про це знайомство.

Наступна їхня зустріч відбулася через шість років і справила на нього, за словами поета, «враження глибоке й болісне». У червні 1825 р. Анна Петрівна приїхала в село Тригорське до своєї тітки П. Осипової. Пушкін саме в цей час відбував заслання в сусідньому Михайлівському. Коли Анні Петрівні прийшов час повертатися додому, на прощання вони вирішили прогулятися з Тригорського до Михайлівського. Погода була напрочуд гарна, і Пушкін у ролі гостинного хазяїна був надзвичайно привітний. Він показав Анні Петрівні парк. Вони пішли не центральними алеями, а повернули на липову (тепер ця алея на честь Анни Петрівни названа «алеєю Керн»),

Уранці наступного дня, навідавшись у Тригорське, Пушкін передав Керн першу главу «Євгенія Онєгіна», яка нещодавно вийшла друком у Петербурзі. Між ще не розрізаних сторінок лежав лист поштового паперу. Це був написаний уночі вірш «Я мить чудову пам’ятаю...».

ДО А. П. КЕРН

Я мить чудову пам’ятаю,

Коли мені з’явилась ти,

Як осяйне видіння раю,

Як чистий геній красоти.

В сумній, холодній безнадії,

В людській тривожній метушні,

Звучав твій голос, наче мрії,

У снах з’являлась ти мені.

Йшли роки. Мрії чарівничі

Розвіяв вітер часу злий,

І я забув твоє обличчя,

Твій стан і голос ніжний твій.

Олександр Арефов-Багаєв. Ймовірний портрет Анни Керн (1840-і рр.)

У глушині важкій вигнання

Минали дні мого життя

Без божества і без кохання,

Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю,

Моїм очам з’явилась ти,

Як осяйне видіння раю,

Як чистий геній красоти.

І серце б’ється знов огнисте,

В моїй душі воскресли знов

І божество, й натхнення чисте,

Й життя, і сльози, і любов.

Переклад з російської Володимира Сосюри

* * *

Я мить чудову пам’ятаю,

Коли з’явилась вперше ти,

Немов святе видіння раю,

Взірець краси і чистоти.

І я, в полоні безнадії,

Всякчас тебе благословляв,

Я чув твій голос і у мрії

Твій образ милий уявляв.

Але бентежний строк наріжний

Розвіяв цвіт надій і мрій,

І я забув твій профіль ніжний,

Забув небесний голос твій!

У нетрях, в темряві заслання

Тяглися дні, спинялась кров...

Де божество, де всі бажання?!

Натхнення, віра і любов?!

Та знов воскресло все нетлінне,

І знов явив тебе Творець,

Немов видіння швидкоплинне,

Краси, пречистої, взірець!

І в серці, знов — благословення,

Й ізнов кипить гаряча кров,

І знов, є Бог, і є натхнення

Й життя, і сльози, і любов!...

Переклад з російської Юрія Отрошенка

К ***

Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явилась ты,

Как мимолётное виденье,

Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной,

В тревогах шумной суеты,

Звучал мне долго голос нежный

И снились милые черты.

Шли годы. Бурь порыв мятежный

Рассеял прежние мечты,

И я забыл твой голос нежный,

Твои небесные черты.

В глуши, во мраке заточенья

Тянулись тихо дни мои

Без божества, без вдохновенья,

Без слёз, без жизни, без любви.

Душе настало пробужденье:

И вот опять явилась ты,

Как мимолётное виденье,

Как гений чистой красоты.

И сердце бьётся в упоенье,

И для него воскресли вновь

И божество, и вдохновенье,

И жизнь, и слёзы, и любовь.

А. П. Керн (малюнок Олександра Пушкіна)

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Словесно опишіть чи намалюйте, що ви відчули й побачили, читаючи цей твір.
  • 2. Розкажіть історію створення цієї поезії.
  • 3. Простежте, за допомогою яких художніх засобів передані почуття ліричного героя.
  • 4. Як ви гадаєте, чому поет малює не конкретний образ реальної жінки, а створює узагальнений образ, здатний викликати глибокі почуття? Аргументуйте свою відповідь.
  • 5. Якщо ви володієте російською мовою, виразно прочитайте твір в оригіналі.
  • 6. Порівняйте різні варіанти перекладу твору. Який з них вам більше до душі й чому?
  • 7. Прослухайте романс М. Глінки на вірш О. Пушкіна «Я пам’ятаю мить чудову...». Порівняйте поетичні та музичні образи цього твору.
  • 8. Якщо ви маєте хист до вокалу, підготуйте виконання романсу в одному з українських перекладів.

Мистецькі передзвони

Лірика О. Пушкіна надзвичайно мелодійна. Спадщина музичної пушкініани величезна: понад 2000 романсів, опери й балети, хори й ораторії, кантати й симфонічні твори, а також музика до драматичних вистав, кінофільмів, телевізійних і радіопередач. Більш як тисяча композиторів (включаючи сучасників поета) неодноразово зверталися до його творчості. Але головне, безумовно, не кількість.

Багато відомих композиторів (Борис Шереметьєв, Михайло Глінка, Олександр Даргомижський, Микола Римський-Корсаков, Сергій Рахманінов, Олександр Бородін та інші), яких надихнули вірші Пушкіна, залишили нащадкам свої музичні твори.

Так, наприклад, вірш «Я пам’ятаю мить чудову...» підкорив серце відомого композитора Михайла Глінки. Романс на вірші О. Пушкіна був завершений 1830 р. Його Михайло Глінка присвятив також Керн, тільки Катерині, дочці Анни Петрівни, у яку він тоді був палко закоханий.

* * *

Я вас кохав: в душі моїй ще, може,

Кохання пал і досі не погас;

Але нехай воно вас не тривоже, —

Не хочу я нічим журити вас.

Я вас кохав мовчазно й безнадійно,

Боявся вас і потай ревнував;

Я вас кохав так ніжно і так мрійно,

Як дай вам Бог, щоб інший вас кохав.

Переклад з російської Миколи Чернявського

* * *

Я вас кохав: і те кохання, може,

В душі моїй погасло не зовсім;

Та хай воно вас більше не тривожить;

Не хочу вас смутити я нічим.

Я вас кохав мовчазно, безнадійно,

Від ревнощів, несмілості страждав;

Я вас кохав так щиро, ніжно, мрійно,

Як дай вам Бог, щоб інший вас кохав.

Переклад з російської Юрія Жилка

* * *

Я вас любил: любовь ещё, быть может,

В душе моей угасла не совсем;

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То робостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

Как дай вам Бог любимой быть другим.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Які почуття та настрої передані в цьому вірші?
  • 2. Поясніть, чим спричинена світла печаль ліричного героя твору.
  • 3. Чи можете ви погодитися з твердженням, що в цій поезії почуття кохання підкорюється іншому почуттю — самовідданості? Свою відповідь підтвердіть цитатами з твору.
  • 4. Прокоментуйте останній рядок твору.
  • 5. Прослухайте романс Б. Шереметьева на вірш О. Пушкіна «Я вас кохав...». Чи вдалося композиторові передати світлий і тонкий сум твору? Свою відповідь аргументуйте.
  • 6. Поміркуйте, у чому секрет цих восьми рядків. Чим вони приваблюють все нові й нові покоління читачів?
  • 7. Підготуйтеся до виразного читання вірша в оригіналі.
  • 8. Порівняйте варіанти перекладів твору. Простежте, чим вони відрізняються.
  • 9. Підготуйте повідомлення про перекладачів поезії «Я вас кохав...». Для цього скористайтеся інформацією рубрики «Українські стежини творів зарубіжної літератури».
  • 10. Вивчіть твір напам’ять і підготуйтеся до його читання у класі.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Пушкінський твір «Я вас кохав...» ви читали в перекладах Миколи Федоровича Чернявського (1868-1938) і Юрія Зіновійовича Жилка (1898-1938). Мабуть, ви помітили, що рік смерті цих українських поетів, педагогів один і той самий. І М. Чернявській, і Ю. Жилко, як і багато хто в ті часи, стали жертвами сталінських репресій. За «активну участь у контрреволюційній націоналістичній організації та проведенні антирадянської роботи» вони були розстріляні НКВС. М. Чернявський у Херсоні, а Ю. Жилко — у Полтаві. Місця їхнього поховання й досі не відомі. Сьогодні ці імена повертаються до українських читачів...

Exegi monumentura1

Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний,

Тропа народна там навіки пролягла,

Олександрійський стовп2, в гордливості незборний,

Йому не досягне чола.

Ні, весь я не умру, я в лірі жити буду,

Від праху утече нетлінний заповіт, —

І славу матиму, допоки серед люду

Лишиться хоч один пііт.

Про мене відголос пройде в Русі великій,

І нарече мене всяк сущий в ній язик,

І гордий внук слов’ян, і фіни, і нині дикий

Тунгус, і друг степів калмик.

І довго буду тим я дорогий народу,

Що добрість у серцях піснями викликав,

Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу

І за упалих обставав.

Виконуй Божеське, о музо, повеління,

Огуди не страшись, вінця не вимагай,

Спокійна завжди будь на кривди й на хваління

І в спір із дурнем не вступай.

1 Я воздвиг пам’ятник (лат.).

2 Олександрійський стовп — колона з граніту на площі перед Зимовим палацом у Санкт-Петербурзі, споруджена на честь імператора Олександра І за перемогу у війні з Наполеоном.

Переклад з російської Максима Рильського

Exegi monumentum...

Я пам’ятник собі поставив незотлінний,

До нього вік людська не заросте тропа,

Що перед ним чоло і камінь непоклінний

Александрійського стовпа?

Ні, я не ввесь умру. У лірнім заповіті

Душа переживе видимий мій кінець,

І славен буду я, допоки в білім світі

Лишиться хоч один співець.

Полине гомін мій скрізь по Русі великій,

І знатиме мене усяк її язик,

І гордий внук слов’ян, і фіни, і нині дикий

Тунгуз, і степовий калмик.

І довго житиму я в пам’яті народу,

Що добрі почуття я лірою плекав,

Що в мій суворий вік я звеличав Свободу

І за подоланих благав.

О музо! наслухай Господнього веління:

Не прагнучи вінця, оподаль від борні

Стрівай байдужістю і осуд, і хваління,

І блазня присуди дурні.

Переклад з російської Миколи Зерова

Exegi monumentum

Я памятник себе воздвиг нерукотворный,

К нему не зарастёт народная тропа,

Вознёсся выше он главою непокорной

Александрийского столпа.

Нет, весь я не умру — душа в заветной лире

Мой прах переживёт и тленья убежит —

И славен буду я, доколь в подлунном мире

Жив будет хоть один пиит.

Слух обо мне пройдёт по всей Руси великой,

И назовёт меня всяк сущий в ней язык,

И гордый внук славян, и финн, и ныне дикой

Тунгуз, и друг степей калмык.

И долго буду тем любезен я народу,

Что чувства добрые я лирой пробуждал,

Что в мой жестокой век восславил я Свободу

И милость к падшим призывал.

Веленью Божию, о муза, будь послушна,

Обиды не страшась, не требуя венца,

Хвалу и клевету приемли равнодушно,

И не оспоривай глупца.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Висловте свої враження від прочитаного.
  • 2. Як ви розумієте вислів «нерукотворний пам’ятник»? Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово «нерукотворний»?
  • 3. Пушкінський пам’ятник здіймається вище Олександрійського стовпа. Що стверджує цими рядками поет?
  • 4. Прокоментуйте вислів відомого дослідника Юрія Лотмана: «Горде усвідомлення того, що не влада і сила, а дух і культура дають безсмертя, продиктувало Пушкіну вірш “Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний... ”, який став його поетичним заповітом».
  • 5. Знайдіть у тексті й зачитайте рядки, у яких поет визначає головний критерій оцінки своєї творчості.
  • 6. Чи можете ви погодитися із твердженням дослідників творчості О. Пушкіна, що цей вірш — філософське узагальнення мотивів, представлених у попередніх віршах? Обґрунтуйте свою відповідь.
  • 7. Виразно прочитайте оду «До Мельпомени» давньоримського поета Горація. Зіставте її з віршем О. Пушкіна. Що об’єднує ці твори й чим вони відрізняються? Свою відповідь аргументуйте конкретними прикладами з тексту.

Квінт Горацій Флакк

ДО МЕЛЬПОМЕНИ1

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний.

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець2

Пій сходить з дівою в високий Капітолій3.

І де шумить Авфід4 в безудержній сваволі,

І де казковий Давн5 ратайський люд судив, —

Скрізь говоритимуть, що син простих батьків

Я перший положив на італійську міру

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру

І лавром, що зростив святий Дельфійський гай,

О Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

Переклад з латини Миколи Зерова

1 Мельпомена — одна з дочок Зевса і Мнемосіни, муза трагедії. У переносному значенні Мельпомена — театр.

2 Понтіфекс Максімум — головний жрець, який щороку сходив на Капітолій молитися про благоденство Римської держави.

3 Капітолій — один з пагорбів, на яких виник Давній Рим.

4 Авфід, або Ауфід — річка в Апулії, поблизу якої народився Горацій.

5 Давн — міфічний цар Апулії.

  • 8. Порівняйте переклади вірша О. Пушкіна. Якщо ви володієте російською мовою, зіставте переклади з оригіналом.
  • 9. Підготуйтеся до виразного читання твору в класі.

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Квінт Горацій Флакк (65 р. до н.е. — 8 р. до н.е.) — один з видатних поетів «золотого століття» римської літератури. Найвідоміша з його од — «До Мельпомени», написана 23 р. до н.е.

Наслідування й переклади цієї оди з’являлися в різні часи. Пушкінський варіант теми пам’ятника був запропонований 1836 р.

ДІЗНАЄМОСЬ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ

Перекладач, учений, критик і поет,

Закоханий в Еладу і поетів Риму,

Плекав класичний ритм і срібнодзвонну риму

Великий ерудит, природжений естет.

Прихильник строгих форм різьбив дзвінкий сонет.

Перекладав поетів світових перлини,

Нещадно розбивав противників доктрини,

І кожен рік міцнів його високий лет...

В часи сваволі дикої, пітьми і зла,

Коли засліплені безглуздий культ кували,

В неволі дальній, де німа холодна мла,

Миколи Зерова не стало.

Олена Теліга

Ці рядки української поетеси, громадської діячки Олени Теліги стисло, але змістовно розкривають основні аспекти життя й творчості Миколи Костянтиновича Зерова (1890-1937). Як зазначав М. Рильський, цей видатний український перекладач, поет, літературний критик «несправедливо, злочинно репресований в часи культу особи Сталіна, [...] на багато років викреслений був з української літератури, — ніхто з молодих його не читав і не міг читати». Він відзначився насамперед перекладами творів давньоримських поетів Вергілія, Горація, Овідія та інших. Але не тільки переклади римської літератури залишив нам у спадок Микола Зеров, а й взірці російської, французької, англійської, польської літератур, вірші Григорія Сковороди, написані латиною.

Невідомий художник. Микола Зеров на Соловках (1937)

1935 р. Микола Зеров був засуджений за «антирадянську діяльність» до 10 років позбавлення волі й відбував незаслужене покарання на Соловках. Але 1937 р. його справа була «переглянута», без будь-яких підстав винесено вирок — вища міра покарання. Розстріл був здійснений 3 листопада 1937 р.в урочищі Сандармох (Карелія).

Навіть перебуваючи в Соловецькому таборі, М. Зеров багато перекладав, намагався бути обізнаним у всіх літературних справах. Він стверджував: «Ми повинні широко і ґрунтовно зазнайомитися з культурним набутком інших народів, з усім, що може поширити і запліднити наш власний досвід. Ми повинні засвоїти найвищу культуру нашого часу не тільки в її останніх вислідах, а й в її основах, бо без розуміння основи ми лишимося “вічними учнями”».

Меморіал «Убієнним синам України» в урочище Сандармох (2004)

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Й.-В. Ґете та О. Пушкін... Творчі взаємозв’язки цих великих поетів привертають прискіпливу увагу багатьох дослідників з різних країн світу.

У творах Пушкіна неодноразово згадується Ґете. Розмірковуючи про роль мистецтва, він зазначає: «Є вища сміливість: сміливість винаходу, творення, де план широкий осягається творчою думкою — така сміливість Шекспіра, Данте, Мільтона, Ґете у “Фаусті”, Мольєра в “Тартюфі”».

1825 р. О. Пушкін пише «Сцену з “Фауста”», використовуючи образи трагедії Ґете.

До вивчення роману у віршах

«ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН»

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА

Олександр Пушкін працював над романом «Євгеній Онєгін» майже вісім років. Роман був розпочатий поетом ще 1823 р. й завершений 1830 р. Але навіть після завершення свого твору Олександр Сергійович продовжував над ним працювати. Так, 1831 р. він переробив останній, восьмий розділ і написав лист Онєгіна до Татьяни.

Безумовно, що за такий тривалий період у Росії відбулося багато змін. І якщо перші розділи «Онєгіна» писалися на тлі патріотичного злету в країні, пов’язаного з перемогою у Вітчизняній війні 1812 р., то закінчувалася робота над романом у похмуру епоху життя країни — період заборон і страт, розчарувань і краху сподівань. Усе це знайшло своє відображення в пушкінському романі, в якому проаналізовані витоки й причини подій, що відбулися.

Події у творі розгортаються в період 1819-1825 рр. Саме в цей час створювався тип людини, що знайшла своє відображення в головному герої роману О. Пушкіна.

Олена Самокиш-Судковська. Заставка до видання роману «Євгеній Онєгін» (1908)

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

Вступ. Розділ перший

1. Поділіться своїми враженнями про прочитане.

2. Виразно прочитайте вступ, яким відкривається роман. Поміркуйте, які важливі автору думки закладені в цих рядках.

3. Розкажіть, що ви дізналися про головного героя з першого розділу роману.

4. Поміркуйте, чому поет описав лише один день із життя Онєгіна. Обґрунтуйте свою відповідь.

5. Як ви гадаєте, що було спільного в Євгенія з іншими представниками молоді того часу й чим він відрізнявся від них?

6. Простежте за текстом, з ким автор порівнює свого героя. Поясніть, як ви розумієте такі порівняння.

7. За первісним задумом ця глава мала б називатися «Хандра». Чи погоджуєтеся ви з такою назвою? Поясніть свою відповідь.

8. Простежте, яку оцінку дає автор своєму герою. За допомогою яких художньо-виражальних засобів мови автор передає своє ставлення до Онєгіна? Аргументуйте свою відповідь за допомогою конкретних прикладів.

Розділ другий

1. Що нового ми дізнаємося про головного героя з цього розділу?

2. З якими ще персонажами ви познайомилися?

3. Як характеризують Євгенія ті зміни, які він здійснив у господарстві? Як сусіди поставилися до цих змін? Свою відповідь підтвердіть цитатами з тексту.

4. Розкажіть, що стає відомо про Володимира Ленського.

5. Як ви вважаєте, чому Онєгін вирішив потоваришувати з Ленським? Простежте за текстом, як він ставиться до поета-романтика.

6. Поясніть, з якою метою свою оповідь про Ленського автор перериває роздумами про дружбу.

7. Схарактеризуйте образ Ленського.

8. Як ви гадаєте, чому, розповідаючи про кохання Володимира, автор іронізує?

9. Виразно прочитайте портретні описи сестер Ларіних.

10. Простежте, як автор ставиться до Ольги. Чому він одразу переводить розмову на іншу сестру? Обґрунтуйте свою відповідь.

11. Проаналізуйте, за допомогою яких художніх засобів створюється портрет Татьяни Ларіної. Підтвердіть свою відповідь прикладами з тексту.

12. Підготуйте цитатний матеріал, який, на вашу думку, найбільш виразно передасть характер Татьяни.

Розділ третій

1. Про які події розповідає автор у цьому розділі?

2. Прокоментуйте, як ви зрозуміли епіграф до розділу.

3. Як ви гадаєте, чому Онєгін прийняв запрошення відвідати Ларіних?

4. Виразно зачитайте та прокоментуйте діалог Онєгіна й Ленського після першого візиту до Ларіних.

5. Яке враження справили на Онєгіна обидві сестри? Свою відповідь обґрунтуйте.

6. Як Татьяна поставилася до візиту Онєгіна? Як ви вважаєте, які риси Євгенія підкорили її серце?

7. Простежте за текстом, як автор ставиться до своєї героїні.

8. Які думки й почуття викликав у вас лист Татьяни до Онєгіна?

9. Як характеризує героїню її лист? Аргументуйте свою позицію.

10. Поміркуйте, чому в листі відсутнє ім’я адресата. Чим можна пояснити звертання героїні на «ви» й на «ти»? Обґрунтуйте свою відповідь.

11. Підготуйтеся до виразного читання «Листа Татьяни до Онєгіна» у класі.

Олена Самокиш-Судковська. Татьяна пише листа Онєгіну (1908)

Розділ четвертий

1. Про яку кульмінаційну подію в житті своїх героїв розповідає автор у цьому розділі?

2. Поясніть, яке значення має епіграф до цього розділу.

3. Що нового про Євгенія ми дізнаємося під час його зустрічі з Татьяною в саду?

4. Яке враження на головного героя справив лист Татьяни? Знайдіть у тексті й прочитайте ці рядки.

5. Як ви гадаєте, чому на початку зустрічі, як пише автор, «хвилину, дві вони мовчали»?

6. Як характеризує головного героя його відповідь на почуття Татьяни? Простежте за текстом, як автор оцінює цей вчинок свого героя.

7. Чи можна стверджувати, що Онєгін проявив шляхетність до Ларіної? Обґрунтуйте свою позицію.

8. Підготуйтеся до дискусії на тему «Відповідь Онєгіна Татьяні — проповідь чи сповідь?».

9. Знайдіть у тексті й зачитайте, як Татьяна відреагувала на слова Онєгіна. Простежте, за допомогою яких художньо-виражальних засобів автор передає душевний стан героїні.

10. Поміркуйте, чому після опису страждань Татьяни автор розказує нам про «щасливе кохання» Ленського й Ольги. Чи можна назвати це почуття справжнім коханням? Поясніть свою відповідь.

11. Прокоментуйте такі рядки роману: «Як Чайльд-Гарольд, запав Євгеній в задуму, схожу до півсна».

Розділ п’ятий

1. Проаналізуйте, яку функцію у творі виконують описи зими й хрещенських ворожінь.

2. Зачитайте, який «дивний сон» наснився головній героїні. Як ви вважаєте, з якою метою автор використав цей композиційний прийом?

3. Розкажіть, як розгортаються події на іменинах у Ларіних. Знайдіть у тексті й зачитайте, якими є мотиви такої поведінки Онєгіна.

4. Як ви розцінюєте залицяння Онєгіна до Ольги? Як ця обставина вплинула на подальші події в романі?

5. Обґрунтуйте рішення Ленського викликати Онєгіна на дуель. Аргументуйте свою відповідь.

Ілля Рєпін. Дуель Онєгіна з Ленським (1899)

Розділ шостий

1. Яка важлива подія знайшла своє відображення в цьому розділі роману?

2. Прокоментуйте епіграф до шостого розділу. До яких подій готує читача автор, використовуючи такий епіграф?

3. Як ви вважаєте, чи міг Онєгін відмовитися від дуелі з Ленським? Чому він цього не зробив? Поясніть свою думку.

4. Як характеризує кожного з героїв їхня поведінка під час дуелі? Свою відповідь підтвердіть цитатами з тексту.

5. Поміркуйте, чому опис дуелі Онєгіна з Ленським вважають вершиною художньої майстерності. А ви можете погодитися з таким твердженням? Аргументуйте свою відповідь.

6. Порівняйте поведінку головного героя перед дуеллю, під час неї й після.

7. З яким почуттям сприйняв Євгеній смерть Ленського? Про що свідчить таке ставлення?

8. Які думки виникли в автора у зв’язку зі смертю Ленського? Свою відповідь аргументуйте.

Розділ сьомий

1. Що нового ми дізнаємося про подальші долі головних героїв роману із цього розділу?

2. Як ви вважаєте, чому автор починає розділ з опису весни? Чи не парадоксально, що весна, «час любові», викликає в ліричного героя сум?

3. Який новий ракурс взаємостосунків Татьяни й Онєгіна розкривається в сьомому розділі? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Знайдіть у тексті й зачитайте, як тепер Татьяна сприймає стосунки з Онєгіним.

5. Що нового ми дізнаємося про головного героя з опису його кабінету? Підтвердіть свою відповідь цитатами з твору.

6. З якими почуттями їхала Татьяна до Москви? Чим можна пояснити настрій героїні?

7. Розкажіть, які зміни відбулися в житті головної героїні. Як сама Татьяна до них поставилася? Як це її характеризує?

Розділ восьмий

1. З яким настроєм ви прочитали цей розділ? Обґрунтуйте свої думки та почуття.

2. У критичній літературі епіграф до восьмого розділу пояснюється по-різному: поет прощається з героями свого роману; Татьяна прощається з Онєгіним; Онєгін посилає прощального листа Татьяні; автор роману прощається із читачами. А як ви тлумачите цей епіграф?

3. Розкрийте, яким постає перед читачами Євгеній у цьому розділі.

4. Поясніть, як ви розумієте зміст Х строфи.

5. Знайдіть у тексті й зачитайте, які почуття наповнили Онєгіна під час зустрічі з Татьяною.

6. Поміркуйте, чому головний герой тепер закохується в Татьяну? Чи справжнє це почуття? Аргументуйте свою відповідь.

7. Як поведінка Татьяни під час зустрічі з Онєгіним свідчить про ті зміни, що відбулися в її житті? Чим можна пояснити стриманість і спокій героїні?

8. Чи змінило характер Татьяни її заміжжя? Обґрунтуйте свою відповідь.

9. Як ви вважаєте, чи кохає ще Онєгіна наша героїня? Свою відповідь підтвердіть цитатами з тексту.

10. Прокоментуйте рядки про кохання, розміщені у XXIX строфі. Яке значення вони мають для розуміння подальших подій у романі?

11. Які думки та почуття викликав у вас лист Онєгіна до Татьяни? Підготуйтеся до його виразного читання у класі.

12. Знайдіть у тексті й виразно прочитайте сцену останньої зустрічі Татьяни й Онєгіна. Висловте своє ставлення до прочитаного.

13. Поміркуйте, чому О. Пушкін так невизначено закінчує свій роман. Поясніть свою відповідь.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Роман О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» перекладений багатьма мовами світу. Одним із найвдаліших дослідники вважають переклад українською мовою, який здійснив відомий поет і перекладач Максим Тадейович РИЛЬСЬКИЙ (1895-1964) до 100-річчя з дня смерті російського поета.

Ми всі чимало доложили

Свого уміння, хисту й сили,

Щоб передати, як уміли,

Величну пушкінську красу, —

писав М. Рильський у вірші «Напис на українському двотомнику Пушкіна».

Вірші Пушкіна в українському варіанті М. Рильського зберігають мелодійність, звучність, багатозначність і при тому демонструють усе багатство української мови. У статті «Пушкін українською мовою» М. Рильський писав, що переклади творів Пушкіна — «це прекрасний спосіб вигострити свою мовну зброю, піднести українську мовну культуру на вищий щабель розвитку. Переклади Пушкіна українською мовою збагачують українську мову, українську поезію, літературу взагалі».

Український поет також присвятив Олександру Сергійовичу вірш «Пушкін», у якому є такі рядки:

Ти пам’ятник собі воздвиг нерукотворний,

І нічиїм його не зруйнувать рукам.

Тропи ніякий плуг до тебе не загорне,

Її народ вартує сам...

До таємниць мистецтва слова

ПОНЯТТЯ ПРО РОМАН У ВІРШАХ

У листопаді 1823 р., працюючи над «Євгенієм Онєгіним», О. Пушкін пише П. Вяземському: «Що стосується моїх занять, я тепер пишу не роман, а роман у віршах — диявольська різниця! На кшталт “Дон-Жуна”...». Так у російській літературі з’являється новий жанровий різновид — роман у віршах.

Роман у віршах — це ліро-епічний твір, у якому епічні принципи оповіді представлені в поетичній формі, що вимагає ліричної авторської участі в описуваних подіях.

Для роману у віршах характерний широко розгалужений сюжет, який містить цілу низку героїв і подій, водночас пронизаний ліричними відступами, що створюють у цілому образ ліричного героя.

Від традиційного роману в прозі роман у віршах відрізняється великою кількістю ліричних елементів. У ньому частіше за все сам автор стає ліричним героєм, а іноді доля головного персонажа й автора переплітаються в сюжеті, як, наприклад, у творі О. Пушкіна.

Як і в ліро-епічній поемі, у романі у віршах образ ліричного героя найповніше розкривається в ліричних відступах. У ньому наявна велика кількість персонажів, але при цьому композиція твору більш розгорнута порівняно з ліро-епічною поемою.

Високим взірцем цього жанру, що увійшов у класику літератури, правомірно вважають роман у віршах «Маруся Чурай» сучасної української поетеси Ліни Костенко.

  • 1. Розкрийте поняття «роман у віршах».
  • 2. Розкажіть, чим відрізняється роман у віршах від роману в прозі та ліро-епічної поеми.
  • 3. Які твори цього жанру ви знаєте?
  • 4. Доведіть, що «Євгеній Онєгін» — це роман у віршах.

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА

ПРО КОМПОЗИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ О. ПУШКІНА

У романі «Євгеній Онєгін» О. Пушкін використав традиційний любовний сюжет, в основі якого — історія взаємостосунків Онєгіна й Татьяни. Кохання Ленського до Ольги — сюжетний елемент, що допомагає головним героям (Онєгіну й Татьяні) сформувати своє ставлення одне до одного. Головний конфлікт твору заснований на тому, що Татьяна із самого початку «впізнала» в Онєгіні людину, призначену їй долею. Онєгін же «побачив» героїню такою, якою вона була насправді, лише в кульмінаційний момент їхніх взаємостосунків. Таким чином, перед нами мовби повторюється сюжет у своєму «дзеркальному відображенні».

Важливою сюжетно-композиційною особливістю роману є наявність у ньому оповідача. Він представлений у творі і як супутник Онєгіна, і як антипод Ленського-поета, і як захисник Татьяни, і як дійова особа ліричних відступів. Саме образ оповідача завдяки своєму втручанню розсуває межі особистісного конфлікту, який розгортається між чотирма героями роману, й у твір входить російське життя того часу з усією його різноманітністю.

Свою значну композиційну функцію виконують у романі й ліричні відступи, і пейзажні описи, що відображають картини російської природи, і пропущені строфи.

ПРО ПРОБЛЕМАТИКУ РОМАНУ О. ПУШКІНА

«Євгеній Онєгін» — перший класичний реалістичний роман XIX ст., у якому високі естетичні переваги поєднуються з глибоким розкриттям людських характерів і закономірностей соціально-історичного життя. [...]

«Євгеній Онєгін» наскрізь пройнятий соціальністю: це реалістичний соціальний роман, оскільки в основі його лежить, розвитком його змісту рухає велика соціальна ідея. Любовний сюжет є лише канвою, на якій розгортається глибока драматична суспільна колізія [...]. Саме ця соціальна колізія й зумовила самотність героїв роману, їхню трагічну долю і (хоча й різною мірою) симпатії до них автора. Специфічність форми «Євгенія Онєгіна» як роману у віршах зумовила лаконічність, з якою в ньому розгортається ідея протистояння «старого» й «нового», ідея повороту, що розпочинається, але проводиться вона послідовно, протягом усього твору, і стосується всього — й економічного ладу Росії, і побуту, естетики, моралі тощо. [...]

У «Євгенії Онєгіні» Пушкін відкрив принципи типізації, які давали змогу глибоко зануритися в сутність суспільних стосунків і в характери представників різних соціальних прошарків. [...] Новаторство Пушкіна у висвітленні характерів полягало насамперед у тому, що герої зображаються в таких сюжетних ситуаціях, за яких вони не можуть не виявляти основних, хоча і глибоко прихованих особливостей свого складу думок і почуттів. Завдяки реалістичному мистецтву типізації деталі виконують найвагомішу функцію розкриття обставин, у яких діють герої, і водночас — із рідкісною повнотою і точністю відтворюють зображувану епоху.

За Борисом Мейлахом1

1 Мейлах Борис Соломонович (1909-1987) — російський літературознавець.

До таємниць мистецтва слова

ПОНЯТТЯ ПРО «ОНЄГІНСЬКУ СТРОФУ»

Спеціально для роману «Євгеній Онєгін» О. Пушкін створив особливий вид віршованої строфи, який пізніше отримав назву «онєгінської».

«Онєгінська» строфа складається із 14 рядків, написаних чотиристопним ямбом з розташуванням рим abab ccdd effe gg.

За винятком посвяти П. Плетньову («Не світ хотівши звеселити...»), листів Татьяни до Онєгіна та Онєгіна до Татьяни, а також пісні дівчат, «онєгінською строфою» написаний увесь роман Пушкіна. Строфа будується за схемою три чотиривірші й один двовірш. Структура побудови строфи пов’язана з послідовністю розгортання думки: перший чотиривірш розкриває тему строфи, у другому подається її розвиток, у третьому представлена її кульмінація, а в заключному двовірші — висновок. Таким чином кожна строфа стає наче самостійним віршем.

Після О. Пушкіна в російській літературі до «онєгінської строфи» зверталися Михайло Лермонтов, В’ячеслав Іванов, Ігор Северянин та ін.

В українській літературі «онєгінську строфу» використовував Пантелеймон Куліш у російськомовному романі у віршах «Євгеній Онєгін нашого часу», а також у вірші «Чому тебе нема між нами...» й незакінченій поемі «Грицько Сковорода». До «онєгінської строфи» в англомовних творах звернулися індійський поет Вікрам Сент (роман у віршах «Золоті ворота»), а також російський й американський письменник Володимир Набоков (поезія «Про переклад “Євгенія Онєгіна”»).

Автограф сторінки роману

  • 1. Поясніть, що таке «онєгінська строфа».
  • 2. На прикладі однієї строфи з пушкінського роману (на ваш вибір) розкрийте схему її побудови.
  • 3. Кого з поетів, які використовували у своїй творчості «онєгінську строфу», ви знаєте?

Мистецькі передзвони

Роман «Євгеній Онєгін» знайшов своє музичне втілення в однойменній опері Петра Ілліча Чайковського (1840-1893). А сталося це так: у травні 1877 р. композиторові порадили написати оперу на сюжет пушкінського роману. На цей час Чайковський уже створив такі всесвітньо відомі шедеври, як балет «Лебедине озеро», «Перший фортепіанний концерт», фортепіанний цикл «Пори року» та багато іншого. Петро Ілліч захоплювався Пушкіним. Композитора вражали музичність вірша великого поета, його розуміння характеру людини. Тому спочатку думка про створення опери, за його словами, здалася йому дивною, але потім так захопила його, що за одну ніч був написаний сценарій музичного твору.

«Яка безодня поезії в “Онєгіні”. Я не помиляюся: я знаю, що сценічних ефектів і рухів буде мало в цій опері. Але загальна поетичність, людяність, простота сюжету в поєднанні з геніальним текстом повністю замінять ці недоліки», — писав він брату. П. Чайковський з пушкінського роману взяв лише те, що було пов’язано з духовним світом й особистими долями героїв роману, скромно назвавши свою оперу «ліричними сценами».

Прем’єра опери відбулася в березні 1879 р. на сцені Малого театру в Москві. До кінця життя композитора «Євгеній Онєгін» залишався одним з улюблених його творів. Він був щасливий, спостерігаючи за успіхом своєї опери за межами Росії.

Афіша прем'єри опери «Євгеній Онєгін» у Дніпровському академічному театрі опери і балету (2009)

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

«Пушкін завжди такий, який він потрібний новому поколінню читачів, але не вичерпується цим, залишається чимось більшим, таким, що має свої таємниці, чимось загадковим і манливим».

Юрій Лотман, російський літературознавець

«Дві фігури протягом усього роману повністю займають поле читацької уваги й зацікавленості: Онєгін і Татьяна. Але є ще одна дійова особа. За своїм значенням й за впливом на читачів вона далеко перевершує й Онєгіна, і Татьяну. Ця особа — сам автор».

Павло Антокольський, російський поет і перекладач

Цитата для душі від Олександра Пушкіна

• Люди ніколи не вдоволені теперішнім і, з досвіду маючи мало надії на майбутнє, прикрашають безповоротне минуле всіма квітами своєї уяви.

• І поки, юні, живемо,

І поки в серці сподівання,

Мій друже, краю віддамо

Душі прекрасні поривання!

• Що менше жінку ми кохаєм,

То більше ми до серця їй.

• А геній і злочинство —

Дві речі несумісні.

Автограф О. С. Пушкіна

Підсумовуємо вивчене

  • 1. Прокоментуйте думку російського письменника, філософа Д. Мережковського про лірику О. Пушкіна: «Він працює над формою, відточує її, як коштовний камінь. Але, коли вірш завершений, не надає йому особливого значення, мало піклується про те, що скажуть поціновувачі. Мистецтво для нього — вічна гра. Він плекає невловимі звуки — неписані рядки».
  • 2. Укладіть карту подорожей О. Пушкіна Україною.
  • 3. Назвіть основні теми й мотиви лірики О. Пушкіна.
  • 4. Уважно ознайомтеся з твердженням Ю. Лотмана, наведеним у рубриці «Зі скарбниці літературно-критичної думки». Чи можете ви погодитися зі словами Ю. Лотмана? Якщо так, то які «таємниці» О. Пушкіна вам відкрилися?
  • 5. Схарактеризуйте образ автора в романі «Євгеній Онєгін». Готуючи це завдання, зверніть увагу на думку П. Антокольського (див. рубрику «Зі скарбниці літературно-критичної думки»).
  • 6. Продовжіть речення: «Онєгінська строфа — це ...».
  • 7. Доведіть, що «Євгеній Онєгін» — реалістичний роман у віршах.
  • 8. Роман у віршах О. Пушкіна містить численні звертання автора до читача. Знайдіть їх у тексті й поясніть, з якою метою поет вводить їх у свій твір.
  • 9. Уважно роздивіться ілюстрації до роману О. Пушкіна, розміщені на сторінках підручника. Зіставте їх з тими образами й картинами, які виникають у вас під час читання твору.
  • 10. Підготуйтеся до дискусії на тему «Чи доцільно залишати вивчення роману “Євгеній Онєгін” у нових шкільних програмах із зарубіжної літератури?».
  • 11. Прокоментуйте дудл1 до дня народження поета. Запропонуйте свій варіант.

Дудл, присвячений дню народження О. С. Пушкіна

  • 12. Підготуйте мотиватор або демотиватор за твором О. Пушкіна.
  • 13. Підготуйтеся до дискусії на тему «Чи потрібно сучасному українському школяру вивчати твори О. С. Пушкіна?».

1 Дудл (англ. — «карлючки, малюнки на берегах сторінки») — своєрідні листівки з нагоди визначних подій, які з’являються на головній сторінці пошуковика Google.